2014_03_лютий_tezy круглого столу_KTM

відгуків. Листи приходили мішками. Всі листи тоді належало розбирати, читати і відповідати на них. Тоді рейтинги програм визначалися листами. У листах були малюнки, вироби. Для того щоб впоратися з цією роботою над листами, запрошувалися студенти, стипендія яких була дуже невелика. Для студентів це був хороший додатковий дохід.

1977 року передачу «АБВГДейка» закрили. Було кілька версій заборони передачі. За однією з них керівництво Держтелерадіо не влаштовував головний ідеолог передачі норовливий письменник – Едуард Успенський.

За іншою – відторгнення викликав ніс клоуна Сені. Третя версія – що надійшла у ЦК КПРС – донос, що передача антирадянська і антипедагогічна. Незважаючи на те, що тодішній керівник Держтелерадіо Сергій Георгійович Лапін спочатку зарахував передачу в «золотий фонд» телебачення «АБВГДейка» була все-таки закрита.

1978 року розпочався новий цикл програми. Були запрошені циркові актори з однієї студії. Після чого з'явилися Іриска, Клепа, Льовушкін і Юра: Ірина Асмус, Віталій Довгань, Валерій Льовушкін та Юрій Шамшадінов.

211

Улюбленими були всі. Попереду за характерами завжди йшли Клепа і Іриска, а інші створювали для них фон.

У далекому 1974-му ідею програми підгледіли у американської «Вулиці Сезам», але оскільки цей аналог придумували дуже талановиті люди, «АБВГДейка », перейнявши суть – уроки у вигляді гри для малюків, поміняла форму, і замість незрозумілих істот персонажами російської версії стали веселі клоуни, яких дуже люблять всі діти світу. Автором перших випусків програми «АБВГДейка» був Едуард Успенський, а першими клоунами-ведучими такі відомі нині артисти, як Семен Фарада і Олександр Філіппенко [1].

Відмінною особливістю освітньої програми «АБВГДейка» є комплексна взаємодія блоків програми, де присутній єдиний ігровий сюжет. У програму включені три нерозривно пов'язаних між собою блоки:

1.«Розвиток мови і підготовка до навчання читання» (включені звуковий аналіз і синтез);

2.«Навчанню читання» (звуко-буквенний аналіз); 3.«Підготовка руки до письма» (друкування).

У заняття включені різні види ігор: дидактичні, ігризмагання, ситуативні, рухливі. В іграх формуються розумові

212

операції: фонематичний аналіз і синтез, подання, абстрагування, порівняння (диференціація слів за їх звуковим складом, співвідношення різних типів слів між собою, підбору слів, що мають певну звукову структуру). Гра по формі має навчальний характер, саме в цьому є цінність таких занять [2].

Матеріал, пропонований дитині, має цікавий характер, не містить складних і незрозумілих завдань. Орієнтуючись на вікові особливості дітей-дошкільнят, в заняття введено велику кількість ігор та ігрових ситуацій, що сприяють реалізації завдань на спілкування. Важливу роль відіграє уміння зовні виражати свої внутрішні емоції, правильно розуміти емоційний стан співрозмовника, проявляючи свої індивідуальні здібності. При цьому у дитини розвивається уміння адекватно оцінювати діяльність, спрямовану на аналіз власної поведінки і вчинків однолітків.

У освітній програмі «АБВГДейка» велике місце займають нетрадиційні прийоми роботи: опорне моделювання: складання моделей слів(з геометричних фігур), пропозицій (слова – ілюстрації), складання казок з використанням моделей букв (букви – асоціації), Л – лисиця, В – вовк, А – автобус, Р – ракета, К – кіт тощо,

213

виявлення асоціацій, які викликають образ літери: Д – схожий на будиночок, Ж – схожа з жуком, О – нагадує обруч. Моделі допомагають не тільки наочно уявити об'єкт, але і модифікувати його, експериментувати з ним.

Головним в успіху «АБВГДейки», як бачиться сьогодні, було те, що в її основу було покладено принцип гри. Вона в тому чи іншому вигляді супроводжує людину мало не з дня народження, роблячи його життя більш радісним, виховуючи творче ставлення до дійсності. Там, де немає гри, життя стає одноманітним. Варто тільки з'явитися на блакитному екрані новій грі, як тисячі її не телевізійних двійників виникають у всіх куточках країни. Однак практика показує, що механічне наслідування, копіювання телевізійних форм, як правило, успіху не приносить. Процес цей вимагає справжньої творчості і хоча б загальної орієнтації в проблемі.

Улюблена програма змінила свій формат: по-перше, беззмінна вчителька Тетяна Кирилівна передала свою указку і місце біля дошки молоденької Ксюші Сергіївні, залишаючи за собою лише місце директора школи та право читати і розбирати листи . По-друге, прийшли нові актори, які виконують головні ролі. І по-третє, дивовижне, ну

214

просто чарівне місце зйомки – віртуальна студія , яка зробила передачу ще більш барвистою і динамічною.

Дивно тонке розуміння психології дошкільного віку, тверде місце на ледь відчутною грані між дитячою грою і серйозною справою – навчанням зробили «АБВГДейка» довголітнім проектом телебачення. Пісня-гімн дуже просто говорить про найважливіші цілі і завдання програми.

Список використаної літератури

1. «АБВГДейка, АБВГДейка – это учеба и игра, АБВГДейка, АБВГДейка азбуку детям знать пора» [Ред. ст.] : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://hostingkartinok.com/news/128/ (Дата звернення 13.01.2014)

2. Золотарева Ольга. Дополнительная образовательная программа по обучению грамоте «АБВГДЕЙКА» [Електронний ресурс] / Ольга Золотарева. –

Режим доступу : http://festival.1september.ru/articles/610190/

(Дата звернення 01.01.2014)

215

Шляхова Олена Анатоліївна

Інститут телебачення, кіно і театру Київського міжнародного університету

Телебачення незалежної України

«Телебачення в незалежній Україні не виникло на пустому місці: воно має більш ніж п’ятдесятирічну історію, багаті традиції та висококласні кадри. Саме це допомогло українському телебаченню поступово досягти, незважаючи на економічну та політичну кризу, доволі високого рівня і не втратити аудиторію.

Сучасне телебачення має право на свободу слова, збір, обробку і поширення актуальної економічної, політичної, соціальної та духовно-культурної інформації.

Проте, разом із широкими правами, телебачення має встановлені законом обов’язки, зокрема:

−висвітлювати факти, події об’єктивно, без перекручень, такими, якими вони є;

−не збирати інформацію незаконними шляхами, використовуючи шантаж чи погрози учасникам подій;

−не поширювати чуток та пліток;

216

−не інтерв’ювати дітей та підлітків без згоди їхніх

батьків;

−не оповіщати про серйозні пригоди та надзвичайні ситуації, доки не проведено їх досконалого аналізу;

−власна думка автора не повинна ображати присутніх;

−автор зобов’язаний відповідати за дані, отримані з державних та громадських джерел, наводити точні посилання на першоджерела інформації.

Станом на початок 2013 року в Україні було зареєстровано 1268 телерадіоорганізацій (ТРО), з них: 647 – телемовних ТРО; 524 – радіомовних ТРО; 97 – телерадіомовних ТРО. Сьогодні в Україні діють сотні недержавних телемовних організацій, що засновані підприємцями, комерційними структурами, громадськими, науково-технічними товариствами, органами влади, приватними особами і зарубіжними компаніями. За обсягами мовлення недержавне телебачення переважає державне, надаючи йому свої найкращі програми.

Величезну кількість телеканалів в свою чергу можна розділити за такими напрямками: універсальні, інформаційні (новинні), кіноканали, розважальні, дитячі,

217

пізнавальні, музичні, спортивні, просвітницькі та регіональні. А кожен телеканал містить низку свого виробничого продукту, а саме: програми, новини, реклами тощо.

Відповідно до пункту 2 перехідних положень Закону України «Про телебачення і радіомовлення», до загальнонаціональних мовників прирівнюються телерадіоорганізації, які на день набрання чинності цього Закону вели мовлення в областях (з урахуванням Автономної Республіки Крим), де проживає не менше двох третин населення України. На сьогодні Національна рада з

питань	телебачення	і	радіомовлення	визначила
15 загальнонаціональних			мовників:	Національна

телекомпанія України, ТОВ ТРК «Ера», ТРК «Студія 1+1» у формі ТОВ, АТЗТ «Українська незалежна ТВ-корпорація» («Інтер»), ТОВ «Міжнародна комерційна ТРК «ICTV», ЗАТ «Новий канал», ЗАТ «ТРК «Україна», ЗАТ «Міжнародний Медіа Центр СТБ», «ТК «ТЕТ», ЗАТ «ТелеОдин», ТОВ «ТРО «Мульті Медіа Сервіс», ТОВ «ТРК «НБМ», ТОВ «ТС «Служба інформації», ТОВ «ТРК «Експрес-Інформ», ВАТ «ТК «Тоніс».

218

Сьогодні український ринок телебачення можна поділити на три сегменти. Абсолютними лідерами є канали «Інтер» та «1+1», кожному з яких належить частка аудиторії приблизно у 20%. Ці канали мають більшу частку загальних доходів від телевізійної реклами, ніж їх частка аудиторії. Другий рівень включає «Новий Канал», «ICTV», «СТБ», TРК «Україна» та «TET». Ці канали мають дещо обмежене географічне покриття, а їх аудиторія коливається в межах від 3% до 7%. Крім того, існує значна кількість каналів третього рівня, серед яких – «5 канал», «Перший Національний», «НТН», «Toніс», «M1», «Мегаспорт» та інші.

В Україні існуює також кабельне і супутникове телебачення, а з 2015 року країна повинна повністю перейти на цифрове мовлення.

Телебачення за своїми технічними можливостями набагато перевершує засоби масової комунікації. Воно лідує з величезним відривом від інших комунікацій у щоденному споживанні інформації і це складає 97,7%.

Нововведенням останнього часу стало «Інтернет телебачення». Для підвищення більших рейтингів та переглядів продукту телевиробництва, набуває чинності

219

«злиття» цієї інформації в Інтернет. Кожен користувач глобальної павутини має нагоду переглянути відеоролик, що підвищуватиме популярність каналу. Це стає зручно для глядача обрати будь-яке відео і передивитися його, коли є вільна хвилина.

На підставі викладеного матеріалу можна дійти висновку, що тенденції в розвитку українського телебачення як засобу масової комунікації періоду незалежності простежуються в реструктуризації державного телебачення у цілісну національну систему, що характеризується виникненням недержавних телерадіокомпаній; утвердженням самостійної цільної мережі національного телебачення як засобу масової комунікації. За цей період стало більше авторських програм, розроблених професійно і з урахуванням аудиторії, безліч телепередач розраховані саме на контакт з масовим молодим глядачем.

Рівень моралі, культурні запити і потреби сучасної молоді є однією з найвагоміших соціокультурних характеристик українського суспільства, а специфіка соціалізації молодих людей визначатиме майбутнє України.

220