2.2.Проблеми та перспективи розвитку будівельної галузі в Україні

В умовах нестабільності економічного розвитку ринкового середовища, яке сформовано під впливом світової фінансової кризи, виникає завдання по новому оцінити параметри результативності конкретних економічних об’єктів, зокрема будівельних організацій. Важливість та необхідність вирішення такого завдання спричинене потребами для ефективного виконання будівельних робіт. Основною проблемою, що виникає при цьому, є забезпечення комплектності, яка передбачає повноцінне врахування не лише внутрішніх, але й зовнішніх факторів впливу на діяльність організацій та його спроможність конкурувати на ринку.

Для ефективного розвитку будівельного виробництва принципове значення має повне забезпечення та ефективне використання підрядними організаціями основних засобів, трудових і матеріальних ресурсів.

В даний час склалася ситуація, за якої не забезпечується процес відновлення основних засобів.

За останні роки практично призупинено їх відтворення, яке досягло критичного рівня (45-50%) і не компенсується новими інвестиціями [6].

Причинами є значне зростання цін на будівельну техніку, недостатність джерел фінансування в активну частину основних засобів. Треба зазначити, що машинний парк у підрядних організаціях переважно формується без врахування сучасних вимог, номенклатура машин і механізмів не завжди відповідає структурі будівельно-монтажних робіт, що негативно впливає на рівень механізації робіт і продуктивності праці.

Важливо здійснити комплекс заходів щодо поліпшення використання машин з погодинною оплатою праці. Це зумовлено тим, що внутрішньо змінні втрати робочого часу залишаються високими, а простої бульдозерів, екскаваторів і баштових кранів перевищують 1/3 робочої зміни. Значна частка парку будівельної техніки (19-22%) постійно знаходиться у ремонті або його очікуванні [7].

Оцінюючи ступінь забезпеченості підприємства основними засобами, недостатньо обмежуватися лише кількісним зростанням їх активної частини, необхідно звертати увагу на зміни в якісному складі активної частини основних засобів, оскільки у вартісному вона може бути високою , а її технологічна й вікова структура-незадовільна. При цьому слід зазначити, що починаючи з третього року експлуатації продуктивність машин щорічно знижується в середньому на 4%, а витрати зростають на 3-5%.

Для досягнення високих виробничих показників необхідно, щоб кожна підрядна організація залежно від спеціалізації й особливостей будівництва обґрунтувала потребу основних засобів інженерно-економічними розрахунками у функціональній, технологічній, типорозмірній і відтворювальній структурах.

Особливої уваги заслуговує розвиток нових форм забезпечення будівельних організацій засобами механізації: лізинг будівельної техніки, продаж машин і механізмів у кредит, розвиток вторинного ринку засобів механізації, прокат будівельної техніки, її ремонт та виробництво запасних частин для машин, що знаходиться в експлуатації. В регіонах країни доцільно створити машино-технічні підприємства з сервісного технічного обслуговування, ремонту і прокату будівельних машин та засобів малої механізації. Будівельним організаціям необхідно розширити та укріпити, а за необхідності і створити заново базу ремонту засобів малої механізації.

Для фінансування робіт з переоснащення будівельних підприємств новими засобами механізації важливо організовувати спеціальний фонд нової будівельної техніки, наприклад, у формі консорціуму. Зобов’язати користувачів будівельних машин, а також тих, які їх використовують у власній технології, незалежно від форм власності і кількості таких машин, відраховувати у фонд розвитку цієї галузі у розмірі 0,5-1%. Крім того, тут повинно бути передбачене часткове державне фінансування такої програми.

Дослідження динаміки плинності робочих кадрів свідчить, що це складний соціально економічний процес, на який впливають різноманітні фактори.

Якщо розглядати трудовий потенціал підрядних будівельних організацій за кваліфікаційно-професійною ознакою, то тут помітна тенденція щодо його погіршення. Це насамперед відбивається на якості будівельного виробництва.

Поки що запишається невирішеною проблема скорочення питомої ваги затрат ручної праці на основних видах будівельних робіт, яка становить в середньому 50-60 % [8].

Суттєво на ефективність використання персоналу впливають системи оплати праці. Ще недостатньо застосовуються прогресивні системи, виплата заробітної плати не завжди здійснюється своєчасно. Частка преміальних доплат у загальній сумі витрат на оплату праці становить до 20%, що суттєво не впливає на зростання продуктивності праці, зниження плинності кадрів та скорочення термінів спорудження об'єктів.

З переходом до ринкової економіки простежується тенденція щодо поліпшення структури будівельних матеріалів і конструкцій, розширюється застосування ефективних видів металопрокату, пластмас, смол, полімерів, професійних виробів з деревини, керамічних та інших видів матеріалів.

Форма організації матеріально-технічного постачання будівництва, яка будується переважно на прямих зв'язках з постачальниками, є найбільш ефективною і дозволяє досягти мінімальних витрат при вирішенні питань поставки матеріалів.

У 90-х роках минулого століття найбільш широке застосування при спорудженні об'єктів виробничого і невиробничого призначення належало збірним залізобетонним конструкціям. Однак, якщо порівнювати 1990 р. з 2007 р., то їх обсяг скоротився майже в 10 разів (з 9,3 млн. м. до 2,4 млн. м.). Науково-технічний прогрес вніс якісні зміни у технологію виготовлення залізобетонних конструкцій[9].

Намітилися такі прогресивні напрямки у виробництві залізобетонних конструкцій, як збільшенняпитомої ваги виробів за рахунок застосування легких бетонів; вдосконалення конструктивних рішень; підвищення якісних характеристик вихідних матеріалів (цементу, заповнювачів, арматурної стіни); збільшення монтажних одиниць, підвищення їх заводської готовності [10].

Серед пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки – наукові дослідження в галузі будівництва.

Структурна ієрархія пріоритетів для будівельної галузі може бути наступною:

− удосконалення проектування об'єктів будівництва;

−розвиток та удосконалення нормативної бази у сфері будівництва, промисловості будівельних матеріалів, архітектури і містобудування;

−удосконалення теорій розрахунку і автоматизація методів розрахунку та проектування будівельних конструкцій і споруд;

−дослідження ресурсу конструкцій будівель і споруд;

−створення ефективних будівельних конструкцій і матеріалів;

−широке застосування висотного каркасно-монолітного житлового будівництва;

−раціональне використання легких металевих несучих конструкцій та легких огороджуючих конструкцій із сталевого профнастилу та ефективних утеплювачів;

−використання лужних цементів і матеріалів поліфункціонального призначення;

−використання полімерних матеріалів для будівництва і ремонту;

−створення і нарощування потенціалу національної індустрії сухих будівельних сумішей на основі сировини Українських родовищ і виробників;

−розвиток системи підготовки наукових кадрів для будівельної галузі та фахівців будівництва;

−розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій з виробництва будівельних матеріалів і виробів;

−наукове обґрунтування та розробка нових енергозберігаючих технологій будівництва та експлуатації споруд;

−удосконалення технології, організації, економіки та управління будівництвом нових таьреконструйованих об'єктів;

−створення інноваційних моделей, методів та комп'ютерних технології управління проектами об'єктів архітектури та будівництва;

−сертифікація будівельних матеріалів, виробів, конструкцій (у тому числі тих, що імпортуються) та процесів їх виробництва;

−індустріалізація оздоблювальних, сантехнічних та інших видів робіт;

−підвищення наукоємності будіндустрії та будівництва за рахунок технічної оснащеності науки, широкого використання галузевих і територіальних баз і банку даних з їх послідовним об'єднанням у єдину інформаційну та обчислювальну мережу[11].

У зарубіжних країнах в галузі будівництва найбільш бурхливо розвивається автоматизація методів розрахунку та проектування будівель.

Дослідження у галузі будівельних матеріалів: само ущільнюючі високоміцні бетони, ефективні оздоблювальні матеріали, монолітний залізобетон з пластифікаторами та іншими добавками; створення екологічно безпечного середовища, енергоощадного житла та нових енергозберігаючих технологій будівництва. Враховуються місцеві природні умови та історичні особливості забудови. При виборі конструктивних рішень будівель, надається перевага висотним будинкам із сталевим каркасом та спорудам великих прольотів. У світі також широко розвивається монолітне будівництво.

На вирішення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в будівництві, які є конкурентоздатними на світовому ринку, розроблені в Україні і використовуються:

− програмні комплекси для розрахунку та проектування будівельних конструкцій і споруд Scad, Ліра:

− добавки до бетону „Релаксин";

− новітні шлаколужні матеріали;

− сухі будівельні суміші.

В галузі будівництва набудуть великої актуальності наступні питання:

− створення повноцінної науково-обґрунтованої нормативної бази для будівництва та архітектури;

− розвиток теорії розрахунку будівельних конструкцій та споруд;

− створення новітніх бетонних, залізобетонних, металевих та дерев'яних конструкцій, які збільшують життєвий цикл будівель і споруд та забезпечують їх високі енергозберігаючі властивості;

− розвиток технології будівництва;

− створення енергетичного та екологічного паспорта житлових будинків і відповідної енергетичної бази за стандартами ЄС;

− удосконалення ефективних стінових конструкцій з легких бетонів та ефективних матеріалів;

− діагностика технічного стану будівель і споруд та моніторинг відмови;

−використання відходів промисловості і сільськогосподарського виробництва;

− технологія зведення будівель з монолітного легкого бетону;

− застосування штучного інтелекту та комп'ютерних мереж;

− міжнародні містобудівні проекти;

− застосування полімерів для будівництва і ремонту споруд;

− система утеплення і створення мікроклімату;

− підвищення ефективності використання цементу за рахунок його модифікації як мінеральними домішками природного і техногенного походження, так і хімічними домішками [12].

Вважається, що через 5-10 років набудуть актуальності:

− висотні будинки із сталевим каркасом;

− новітні системи управління;

− житлові будинки з автономним інженерним забезпеченням із використанням нетрадиційних джерел енергії;

− індустріалізація будівель не житлового призначення з використанням профілю, металопластиків і т.п.;

− конструктивні корозійностійкі метали для масштабних проектів;

− структурне скління;

− композиційні матеріали на основі базальтових волокон.

За умови фінансової підтримки в найближчі роки може вийти на світовий рівень створення енергоефективного тепломасообмінного обладнання для технологічних та комфортних систем вентиляції і кондиціювання повітря споруд різного призначення та композиційні матеріали на основі базальтових волокон[13].

Отже, для реалізації стратегічних пріоритетних напрямів розвитку будівельної галузі в Україні необхідно зосередити увагу на:

−стандартизації та нормуванні у будівництві, що сприятиме удосконаленню діючого законодавства і нормативної бази та адаптуватиме їх до міжнародної нормативної бази;

−підготовці наукових кадрів вищої кваліфікації у сферах будівництва та архітектури, що дозволить підвищити рівень вирішення науково - технічних та технологічних проблем у зазначених сферах;

−розробці нових методів розрахунку будівельних конструкцій, засобів досліджень та випробування конструкцій і матеріалів, необхідних для проектування і створення сучасних безпечних і надійних об'єктів будівництва;

−розробці нових та удосконаленні існуючих проектів будинків і споруд різного призначення для звичайних та складних інженерно-геологічних умовах з метою створення умов безпечного проживання населення та технологічної безпеки будівель та споруд;

−вирішенні науково-технічних проблем будівельної теплотехніки, що забезпечить енергозбереження як у житлово-комунальному господарстві, так і у промисловому та створить комфортні умови для проживання населення і виконання ним виробничих функцій.

ВИСНОВОК

Дослідження показало, що будівельний ринок України перебуває не на найкращому рівні свого розвитку. Гальмують розвиток будівельного ринку різні причини, які можна зарахувати до макро- або мікрорівня. Управлінські рішення в будівництві найчастіше приймаються в умовах невизначеності, викривленої інформації через відсутність профільної системної інформаційної системи. Пропонується створити спеціалізовані інформаційні центри, які б забезпечували збір, систематизацію та подання достовірної інформації всім зацікавленим структурам будівельного ринку. Обов’язкове впровадження систем управління якістю на базі міжнародних стандартів в будівельних організаціях дозволить вирішити відразу низку питань: зменшення випуску неякісної будівельної продукції, підвищення конкурентоспроможності будівельної продукції,, ремонтно-будівельних робіт, послуг, вихід будівельних підприємств на міжнародні ринки.

Зазначена класифікація допоможе встановити усю глибину проблем, які пов’язані з розвитком будівельного ринку та комплексно їх оцінити. Лише об’єднання усіх зусиль на мікро- та макрорівнях дозволить системно підійти до якісно нового розвитку будівельного ринку в нашій державі.

Сформована сьогодні критична обстановка в будівельному комплексі вимагає від менеджменту будіндустрії пошуку і негайного вжиття нестандартних рішень, спрямованих на забезпечення фінансово-економічної безпеки будівельних організацій в аспекті їх взаємодії з зовнішнім середовищем. Подальші наукові дослідження в цьому напрямку повинні бути спрямовані на практичну реалізацію перспективних напрямків розвитку будівельної галузі та посилення її координаційних зв'язків із зовнішнім середовищем.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Пасічник В. Маркетинг будівельних ринків України: поточний стан і перспективи // Маркетинг в Україні. – 2006. − №4. – С. 55–59.

2. Бєлугін В.С. Управління будівельними організаціями в умовах ринкової економіки // Будівництво України .− 2005. −№5. − С. 13–15.

3. Пинда Ю.В. Тенденції розвитку та структурних зрушень у будівельному комплексі Львівської області // Регіональна економіка. – 2008. – №3. – С. 167–174.

4. Карманова И. Строительный надзор или контроль? / БМ. – №19. – 2003. – С. 13.

5. Господарський кодекс України.

6. Онищук Г.І. Економічна ефективність науково-технічної діяльності та джерела фінансування науки в будівельній галузі / Г.І. Онищук // Зб. мат. всеукраїнської науково-практичної конференції «Будівельна наука в системі забезпечення ефективної роботи будівельної галузі України». – К. : АБУ, 2010. – С. 40-49.

7. Микитюк П.П. Аналіз інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств : монографія / П.П. Микитюк. – Тернопіль : ТНЕУ, 2009. – С. 7-53.

8. Дзяд О.В. Фінансові аспекти інноваційної політики ЄС / О.В. Дзяд // Фінанси України. – 2005. – №5. – С. 140-146.

9. Зубенко В.О. Визначення пріоритетності реалізації інноваційних проектів / В.О. Зубенко // Комунальне господарство міст: Наук. зб. – Вип.80. – К. : Техніка, 2008. – С. 38-45.

10. Кривак А.П. Формування конкурентоспроможності національної економіки в контексті інновацій / А.П. Кривак // Формування ринкових відносин в Україні: Наук. зб. – Вип.11. – К. : НДЕІ, 2008. – С. 75-78.

11. Марчук Т.С. Системний підхід до визначення конкурентноздатності будівельної організації / Т.С. Марчук // Формування ринкових відносин в Україні: Наук. зб. – Вип. 4. – К. : НДЕІ, 2009. – С.130-133.

12. Новак А. Як підняти українську економіку: монографія / А. Новак. – К. : Торонто, 2007. – 344 с.

13. Федоренко В.Г. Інвестиції в Україні / В.Г. Федоренко // Шляхи підвищення ефективності будівництва в умовах формування ринкових відносин: Наук. зб. – Вип.8. – К. : КНУБА, 2000. – С. 237-244.

14. Державна статистика України.