Лекція №3. Особливості будови м’язової системи в дрібних свійських тварин

I. Особливості будови м’язів тулуба в дрібних свійських тварин

Маса м’язів кроля складає половину його ваги, що значно більше ніж у інших видів тварин. М’язи кроля більш ніжні, без значних міжм’язових сполучнотканинних прошарків, більш світлого кольору на відміну від зайця.

До особливостей будови м’язів у гризунів (кроля) відносять:

• особливості жувальних м’язів, у зв’язку з їх гризучими рухами нижньої щелепи:

• різко виражену куполоподібність діафрагми;

• особливість грудинноплечового м’язу та грудних м’язів з наявністю слабої ключиці;

• наявність дрібних м’язів-обертачів і коротких м’язів на лапах;

• сильно розвинута група привідних м’язів тазової кінцівки, у зв’язку з різноманітністю рухів при ритті.

М’язи голови поділяються на мімічні та жувальні. Лицева мускулатура розвинута незначно, тому мімічні можливості в собаки та кішки менші і простіші, ніж у людини. Завдяки тому, що довгі дилятатори розвинуті слабо, собаки не володіють диференційованою рухливістю губ і лише можуть оголювати різцеві зуби та ікла шляхом розкриття ротової щілини. Довгі дилятатори ніздрів у собак – це пучки, які відокремлюються від м’язів ротової щілини. Вони підходять до рухливої частини носа, розділяються на тонкі гілки, які закріплюються навколо ніздрів і за одночасної право- та лівосторонньої дії можуть злегка розширювати ніздрі, а за односторонньої дії – повертати верхівку носа праворуч або ліворуч. Для цієї ж функції в собаки пристосований і спеціальний підіймач верхньої губи. Короткі дилятатори ніздрів рудиментарні або зовсім не розвинуті. Щічні м’язи задіяні під час обробки в пащі захопленої їжи. Виличний м’яз у собак та кішок починається від щитка вушної раковини, у гризунів від виличного гребеня і закінчується в куті рота.

Один із сфінктерів - коловий м’яз ока служить для змикання повік та захисту ока, з допомогою слізної рідини підтримує передню поверхню ока постійно зволоженою та здійснює механічну очистку ока. Коловий м’яз рота, який утворює губи у гризунів в ділянці розщеплення верхньої губи преривається.

Завдяки добре розвинутим м’язам вушної раковини тварини володіють можливістю дуже тонкої локалізації акустичних сигналів.

Жувальна мускулатура(m. masticatores) малочисельна, проте більш масивна. Вона в собак забезпечує лише змикання та розмикання щелеп, так як зуби собак пристосовані для простого розрізування корму.Складається із 4 м’язів: великого жувального, вискового, крилоподібного та двочеревцевого. Особливості: двочеревцевий м’яз має лише одне масивне черевце.

З огляду доброї рухливості хребта в м’ясоїдних м’язи хребетного стовпа в цілому добре розвинуті і диференційовані. Вони поділяються на дорсальний та вентральний м’язові тяжі, а також короткі м’язи голови і шиї. Дорсальні м’язи підіймають шию та голову, розгинають, вигинають у боки та обертають хребет, фіксують хребетний стовп і в зв’язку з місцем їх ембріональної закладки називаються м’язами осьової зони або автохтонними м’язами. Вентральні м’язи – згинають та фіксують хребет, філогенетично відносяться до м’язів бічної зони. Короткі – забезпечують рухи голови відносно шиї (праворуч, ліворуч, доверху, донизу), а також рухи голови з атлантом відносно епістрофея. Здійснення більш диференційованих рухів хребетного стовпа в собак можливе за рахунок розміщення м’язів у ділянці попереку не лише зверху та знизу, а й збоку. М’язи хвоста в собак рівномірно розвинуті по всьому його периметру, поділяючись на підіймачі та опускачі. Вони забезпечують активні різноманітні рухи хвоста у всіх чотирьох напрямках.

У кроля є три специфічні м’язи в ділянці шиї: потилично-плечовий м’яз (m. basihumeralis) у вигляді вузької стрічки тягнеться від основи черепа до зовнішньої частини ключиці, розміщений вище плечоголового). Вище розміщений підійма кута лопатки (m. levator anguli scapule), який йде від останніх 5 шийних хребців каудально– на внутрішню поверхню дорсального краю лопатки. Зовні від них розміщений вузький м’яз – більший піднімач лопатки (m. levator scapulae major), який починається від основи потиличної кістки вздовж трапецієподібного м’язу до задньо-лопаточного відростка (позадуакроміального).

Залежно від ступеню участі м’язів грудного і, особливо, поперекового відділів тулуба в локомоції собак відносять до дорсомобільних тварин. Вони мають сигароподібний тулуб, добре розвинуту мускулатуру хребетного стовпа (25% від маси м’язів кінцівок), довгий поперек, округлий на сегментальному розрізі з краніо-вентральним напрямом поперечнореберних відростків поперекових хребців. Мускулатура на попереку розміщується не лише знизу й зверху, а й з боків. Поперек активно бере участь в акті руху (виносі тіла вперед), пружиноподібно згинаючись і розгинаючись.

М’язи грудних стінок та живота Розвинуті слабо, так як відносна ємність черевної порожнини невелика.

У кроля м’язи живота, у зв’язку з незначною товщиною, мають додаткові прошарки фіброзних волокон. Зовнішній та внутрішній косі м’язи утворюють значних розмірів пахвинні кільця. Поперечний м’яз приймає участь в утворенні зовнішнього підіймача сім’яника, при скорочені якого у кроля сім’яники входять (вжимаються) в пахвинний канал.