Практичне заняття №2

Тема: Поживні мікробіологічні середовища, методи їх приготування та стерилізація

Мета роботи: Ознайомити студентів з поживними середовищами, які використовуються в бактеріологічній лабораторії методами приготування і їх стерилізації.

Матеріали та обладнання: Поживні середовища, електронні ваги, водяна баня, чашки Петрі, пергаментний папір, автоклав.

Хід роботи:

Основні живильні середовища.

Численні потреби мікроорганізмів зумовлюють велике розмаїття живильних середовищ, а для окремих видів бактерій існують спеціальні середовища. Частину їх готують у лабораторіях безпосередньо перед посівом, але з кожним роком з’являються все нові й нові середовища заводського виготовлення (сухі), які здатні задовольнити найвибагливіші потреби мікробіологів. Вони зберігаються тривалий час, мають стандартний склад. Сухі поживні середовища представляють гігроскопічні порошки, що розчиняються у воді. Разом зі звичайним середовищем - м'ясо-пептоним агаром виробляється багато спеціальних поживних середовищ складного рецептурного складу для вирощування мікробів кишкової полички, (наприклад середовища Ендо), сухий бактоагар Плоскирева. Консервовані поживні середовища поступають в скляних банках з пластмасовими кришками, що щільно загвинчуються і забезпечують стерильність. В такому ж вигляді вони повинні зберігатися і в лабораторії.

Середовища поділяються на природні й штучні. Як природні використовують згорнуту сироватку, молоко, яйця, м’язову тканину. Штучні середовища створюють шляхом комбінування різноманітних субстратів, що забезпечують ті чи інші потреби мікроорганізмів. Їх використовують в основному для експериментального вивчення окремих ланок метаболізму бактерій.

Залежно від своєї густини, середовища поділяються на рідкі, напіврідкі та щільні. Напіврідкі та щільні середовища готуються з рідких, додаючи відповідно 0,3-0,7 % та 1,5-2,0 % агару. Останній представляє собою волокнистий матеріал, який добувають з морських водоростей. Складається він з полісахаридів (70-75 %), білків (2-3 %), основними складниками є високомолекулярні агароза та агаропептин. Агар розчиняється у воді при підвищеній температурі, а, застигаючи, надає середовищу драглеподібної консистенції та стійкості до ферментних систем бактерій. Саме за ці властивості він набув широкого розповсюдження у мікробіологічній практиці. Для створення щільних середовищ використовують також желатин (10-15 %), згорнуту сироватку крові. Поживні середовища служать для виділення з матеріалу, що досліджується чистих культур мікробів та вивчення їх властивостей. Поживні середовища є основою бактеріологічних робіт, що часто визначають своєю якістю результати досліджень.

До складу середовищ, що застосовуються для вирощування бактерій, входять необхідні для побудови білків цитоплазми органогени: азот, вуглець, водень, кисень; неорганічні сполуки, що включають фосфор, калій, сірку, натрій, магній, залізо, кобальт, йод, марганець, бор, цинк, молібден, мідь і др.

Усі перераховані елементи повинні знаходитись в поживному середовищі в сприятливому для засвоєння даним мікроорганізмом сполученні, причому вимоги різних мікробів в цьому відношенні різноманітні. Джерелом вуглецю є головним чином різні вуглеводи: цукор, багатоатомні спирти, органічні кислоти та їх солі. Потреба бактерій в неорганічних елементах задовольняється додаванням у поживні середовища солей: NaCl, KH₂PO₄ K₂HPO₄ і др. Мікроелементи, що виконують роль каталізаторів хімічних процесів, необхідні в дуже малих кількостях і поступають в поживне середовище з пептоном, неорганічними солями і водою. Разом з перерахованими органічними і неорганічними елементами бактеріям необхідні ростові фактори, що за своєю роллю відповідають вітамінам тварин, це продукти рослинного і тваринного походження , що в своєму складі мають нікотинову, пантотенову, пара-бензойну кислоти, вітаміни А, В, С. і др. Поживні речовини можуть засвоюватися мікробами тільки при визначеній реакції поживного середовища, так як проникливість оболонок мікробних клітин змінюється в залежності від pH середовища.