Тема 1.3. Ринок праці

1. Ринок праці та механізм його функціонування.

2. Безробіття як форма прояву макроекономічної нестабільності.

3. Рівень безробіття та втрати економіки.

4. Економічна нерівність та політика соціального захисту населення.

Основні поняття і терміни

Зайнятість як економічна категорія та як економічна проблема. Робоча сила. Рівень безробіття. Ринок робочої сили. Суб’єкти ринку робочої сили. Попит на робочу силу. Пропозиція робочої сили. Фрикційне, структурне, циклічне, інституціональне безробіття. Природна норма безробіття. Кон’юнктурний розрив. Закон Оукена. Крива Оукена. Прямі методи державного регулювання зайнятості. Непрямі методи. Система соціального захисту. Крива Філліпса. Стагфляція. Крива Лоренца. Коефіцієнт Джіні.

Рекомендована література до теми: [1 (287-300, 425-438 с.); 2 (202-215 с.); 3 (174-190 с.); 4 (307-328)]

1. Ринок праці та механізм його функціонування

Ринок робочої сили (ринок праці) – це система економічних механізмів, норм та інститутів, які забезпечують відтворення робочої сили та її використання.

Ринок робочої сили являє собою систему економічних відносин між його суб'єктами з приводу купівлі-продажу трудових послуг, які пропонуються найманими працівниками за цінами, що складаються під впливом співвідношення попиту та пропозиції.

Соціально-економічні умови існування ринку робочої сили:

- єдність правових норм функціонування ринку на основі вільного вибору виду діяльності та конкурентності;

- організація єдиної ефективно функціонуючої системи бірж праці;

- наявність єдиного економічного простору і можливості вільного переміщення громадян;

- відсутність обмежень на заробітну платню, а також наявність ринку житла і робочих місць.

Ринок робочої сили відображає досягнутий на певний період баланс інтересів між підприємцями, найманими працівниками, державою і суспільними організаціями, які є учасниками ринку праці.

Гнучкий ринок робочої сили характеризується тим, що він зорієнтований на повний облік особливостей трудової поведінки окремих соціальних груп працівників (жінок, пенсіонерів, молоді та ін.).

Основні чинники, що визначають характер та структуру сучасного ринку робочої сили:

- циклічний характер розвитку виробництва;

- структурні глобальні зміни в економіці під впливом сучасного етапу технологічного прогресу;

- державна політика у сфері регулювання зайнятості та безробіття;

- диверсифікація виробництва і форм зайнятості;

- рівень та впливовість профспілкового руху;

- характер трудового законодавства.

Масштаби та склад робочої сили змінюються залежно від тенденції в освітній, професійній і міграційній сферах.

Тенденції трансформації ринку робочої сили – становлення гнучкого ринку робочої сили, тобто диверсифікація форм зайнятості та систем організації праці, скорочення тривалості робочого часу.

Суб'єкти ринку робочої сили: домогосподарства, профспілки, держава, підприємства.

Об'єктами ринку робочої сили є умови найму на роботу та якість трудових послуг.

Під попитом на робочу силу (L^D) слід розуміти платоспроможну потребу працедавців у трудових послугах працівників певних професій і кваліфікації.

Попит на робочу силу визначається як загальним обсягом сукупного попиту в економіці, так і технічним оснащенням виробництва. Важливу роль відіграє порівняння витрат на заробітну платню з витратами на придбання машин.

Під пропозицією робочої сили (L^s) розуміють різноманітність і якість трудових послуг, які пропонуються для реалізації.

Пропозиція робочої сили визначається рівнем заробітної платні, податковою системою, впливом профспілок та іншими чинниками.

Ціна попиту на робочу силу виступає у вигляді максимально допустимої з точки зору підприємця ставки заробітної платні для найманих працівників.

Ціна пропозиції робочої сили виступає у вигляді мінімальної ставки заробітної платні, що задовольняє тих, хто наймається на роботу.

Рівновага на ринку робочої сили встановлюється тоді, коли попит на робочу силу дорівнює пропозиції робочої сили (L^D = L^S) і рівень заробітної платні задовольняє як працедавців, так і найманих працівників.

Класична теорія ринку праці.

Ринок робочої сили – основа ринку ресурсів. На ньому взаємодіють попит на робочу силу та пропозиція робочої сили, які є функціями від реальної зарплатні.

Функція сукупного попиту на працю L^D отримується шляхом агрегування відповідних мікроекономічних функцій попиту на працю окремих фірм. Відомо: фірма, яка максимізує прибуток, перебуває у стані рівноваги, коли кількість використовуваних нею ресурсів така, що граничний продукт, створений кожним видом ресурсів дорівнює ринковій ціні цих ресурсів. Стосовно ринку праці це означає, що граничний продукт, створений робочою силою, повинен дорівнювати реальній заробітній платі робітника:

Y / L = W / P,

де W - номінальна заробітна платня; У - національний дохід; L - кількість зайнятих; Р - рівень цін.

Попит на робочу силу (L^D) є спадною функцією від реальної (W/P) заробітної платні, яка графічно зображується кривою з від'ємним нахилом (рис. 3.1).

У моделі приймається позитивна еластичність пропозиції щодо заробітної платні. Сукупна функція пропозиції праці L^S є зростаючою функцією від реальної заробітної платні (W/P) (рис. 3.1).

У результаті взаємодії попиту та пропозиції досягається рівноважна зарплатня (W₀ / P₀) та рівноважна зайнятість (L₀) (рис. 3.1).

За тимчасового підвищення реальної зарплатні до (W₁ / P₁) починає діяти механізм очищення ринку від надмірної пропозиції робочої сили.

За умов зниження реальної зарплати (W₂ / P₂) діє механізм очищення ринку від зайвого попиту.

Саморегулювання ринку робочої сили за класичною теорією забезпечує ефективну повну зайнятість.

Повна ефективна зайнятість означає, що усі бажаючі будуть забезпечені робочими місцями, а усі фірми можуть найняти потрібну кількість робітників, причому і останній найнятий робітник отримає у формі заробітної платні вартість того продукту, який він виробляє.

W/P

L ^D L^S

W₁/P₁ М_О

W₀/P₀

W₂/P₂

L₁ L₀ L₂ L

Рисунок 3.1 – Рівновага на ринку робочої сили за класичною моделлю

Рівновага у точці М_О згідно з класичною теорією є стійкою, тобто будь-які відхилення від даного стану автоматично задіють механізми, які повертають систему до рівноважного стану.

У кейнсіанській моделі функція попиту на працю виводиться з виробничої функції Y = F (L) і визначається величиною ефективного попиту на блага.

Функція граничної продуктивності праці використовується лише для визначення ціни попиту на працю, тобто максимальної реальної ставки зарплатні, яку згідні заплатити підприємці.