27

1 Обгрунтування проекту

1.1 Вендінг-бізнес: стан та перспективи впровадження в закладах ресторанного господарства України

Невеликі початкові вкладення, більш-менш постійний попит, на який мінімально впливає економічна ситуація й відносно низька конкуренція − все це робить такий вид бізнесу як вендінг привабливим в очах підприємців навіть в умовах світової економічної нестабільності [1].

Вендінг − це один з найбільш динамічних і перспективних видів роздрібної торгівлі та способів надання послуг. У перекладі з англійської мови «вендінг» (vending) означає продаж товарів і послуг через торговий автомат [2].

Вендінг почав свій розвиток на початку XX століття, а саме у 1901 році почалося серійне виробництво автоматів для продажу продуктів харчування. В 1921 році автомати навчилися продавати сигарети, а з середини 1930 року з'явилися автомати, що продавали прохолодні напої у пляшках. Перші торгові автомати, якими користувалися, всі були у СРСР, де основним за поширенням видом вендінгу був продаж газованої води. Автомати були надзвичайно прості в управлінні та дозволяли вибирати вид напою − з сиропом або без. Обсяг вендінгового ринку в СРСР був досить великий − тільки в столиці України Києві було встановлено більше 8 тисяч автоматів.

З 2005 році в Україні стартував новий вид вендінгу, а саме термінали для поповнення рахунку мобільних телефонів. Першою компанією, що з'явилася на ринку, була компанія з російським капіталом. Далі народилося ряд інших компаній. В 2007 році було створено українську процесінгову компанію, основним напрямом діяльності якої стала розробка і виготовлення унікальних вуличних терміналів для поповнення рахунку мобільних телефонів. У 2009 році в Україні вже існувало багато видів вендінгових апаратів. Серед них паркомати, кондомати, снекові апарати, автоматичні мийки, автоматичні чистки взуття, термінали для виготовлення соку (фреш).

На 2011 рік виробники планують розширити асортимент вендінгових терміналів і запустити у виробництво апарати з продажу морозива, випічки піци, випічки і продажу пиріжків, продажу свіжого молока, термінали для автоматичного продажу квитків [2].

Вендінг-бізнес − підприємницька діяльність з торговельними автоматами. Переважно − бізнес, направлений на побудову і розвиток мережі торгівельних автоматів з метою збільшення продажів різного роду наповнювачів.

Основними перевагами торгівлі через автомати є:

• технічна простота установки: мала площа, яку вони займають, звичайне електроживлення, магістральне (автономне) водопостачання;

• незначні витрати на обслуговування: в цьому випадку один механік з автомобілем може спокійно здійснювати завантаження автомату та інкасацію (це досить важливий момент, оскільки вартість робочої сили має стійку тенденцію до зростання);

• можливість не використовувати касові апарати і застосувати спрощену систему оподаткування, обліку і звітності;

• незначні ремонтно-експлуатаційні витрати в перші роки експлуатації;

• чималий термін використання.

Вендінг-маршрут − оптимальний (найбільш вивірений, економний) шлях дотримання оператора мережі з обслуговування торговельних автоматів. Вендінг-маршрут складається не відразу: лише в процесі, коли оператор вже дослідним шляхом прорахував як часто, як швидко він добирається (на особистому транспорті або на громадському − перше переважно) від конкретного автомата до наступного. Маршрут потрібно будувати з урахуванням розташування торговельних точок, завантаженості міста, форм роботи з торговельними точками.

Як і будь-який новий вид бізнесу, вендінг в нашій країні розвивається дуже швидко, навіть, в умовах кризи. Так, в деяких бізнес-центрах та інших людних місцях можна, окрім кавового, побачити і снековий вендор, що продає фасовану продукцію [3].

За оцінками операторів, зараз в Україну приблизно 5 тис. штук вендінгових автоматів. З них власне торговельних автоматів, забезпечених монетоприймач, не більше 2 тис., решта − без таких, які називають ще автоматами для офісів і "фаст-фудів". Близько 2,5 тис. торгових агрегатів − кава-автомати. І лише трохи більше 400 − автомати з продажу прохолодних напоїв [4].

Проаналізуємо вітчизняне законодавство, яке регулює питання організації торгівлі через автомати і оподаткування отриманого прибутку. Слід зазначити, що воно достатньо "сире" і в недостатній мірі регулює ринок вендінгових послуг.

Спеціальні правила торгівлі через торговельні автомати нормативною базою не передбачені, тому застосовуються загальні правила торгівлі з урахуванням особливостей торгівлі через ці пункти продажу.

Наявність дозволу. Відповідно до п.3 Правил № 369 "Порядку заняття торговельною діяльністю і Правил торговельного обслуговування населення", торговельні автомати відносяться до пунктів некапітальної забудови (пунктам дрібно-роздрібної торговельної мережі, при якій приміщення не мають торговельного залу для покупців). Їх розміщення здійснюється господарюючим суб'єктом за письмовим дозволом місцевого органу державної виконавчої влади (органу місцевої самоврядування) і за узгодженням з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду, пожежної охорони, державної автоінспекції та архітектури (п. 16 Правил № 369 "Порядку заняття торговельною діяльністю і Правил торговельного обслуговування населення").

Міністерство економіки України торговельні автомати відносить до стаціонарних точок об'єктів торгівлі (лист від 10.06.2002 р. № 56-38/243). Тому господарюючому суб'єкту необхідно мати дозвіл на здійснення торгівлі через торговельні автомати, яке видається органами місцевого самоврядування.

Правилами № 227 "Порядку заняття торговельною діяльністю і Правил торговельного обслуговування населення" (п. 2) встановлено, що торговельний автомат є пересувною малою архітектурною формою, тобто спорудою, що не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей. Тому для установки торговельного автомата на земельній ділянці необхідно отримати дозвіл на розміщення малої архітектурної форми за встановленою формою, яке видається органом містобудування і архітектури за умови виникнення права на земельну ділянку. Місце розміщення торговельного автомата на території ринку визначається на підставі затвердженої проектної документації ринку (п. 21 Правил № 227 "Порядку заняття торговельною діяльністю і Правил торговельного обслуговування населення").

Наявність документів на товар. Господарюючий суб'єкт, який здійснює автоматизовану торгівлю, зобов'язаний мати документи на всі товари, що реалізовуються через автомати. Перелік цих документів приведений в п. 29 Правил № 369 "Порядку заняття торговельною діяльністю і Правил торговельного обслуговування населення". Зокрема, це товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, приймальні акти, сертифікати відповідності або свідоцтва про визнання відповідності і декларації про відповідність, копії гігієнічних висновків і тому подібне.

За загальним правилом, встановленим п. 37 "Порядку заняття торговельною діяльністю і Правил торговельного обслуговування населення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 108, суб'єкти господарської діяльності повинні реалізувати товари через торгівельні автомати лише за наявності документів, що засвідчують їх якість і безпеку.

Використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО). Відповідно до ст.2 Закону про РРО, автомат з продажу товарів (послуг) − це "реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівку грошові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів і тому подібне товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості і вартості". Торгівельні автомати, як і інше подібне устаткування, призначені для операцій з продажу товарів (послуг) без видачі покупцеві чека, іншого звітного документа за готівку грошові кошти або їх замінники (жетони, картки платіжних систем і тому подібне), без участі фізичної особи, яка контролює здійснення оплати таких товарів (послуг), згідно із Законом про РРО, відносяться також до електронних контрольно-касових апаратів.

Відповідно до п. 3 ст. 3 Закону про РРО, для продажу товарів (послуг) дозволяється використовувати лише автомати, включені в Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, з дотриманням встановленого порядку їх використання. На практиці ця вимога виконується частково. Адже нині в даний реєстр (додаток до протокольних рішень Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю і управління товарним та грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України) внесено лише автомати, які використовуються при: оформленні проїзних/перевізних документів на поїздах приміського сполучення; наданні послуг автоматичних камер схову; контролі проходу пасажирів в метрополітені. Автомати, які не включені в Державний реєстр, не підлягають реєстрації в податкових органах. Саме тому, не дивлячись на привабливість вендинг-бізнесу, суб'єкти господарювання − юридичні особи не мають права застосовувати торговельні апарати.

Відповідно до ст. 15 Закону про РРО, контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону покладений на органи державної податкової служби шляхом проведення планових або позапланових перевірок. У випадку, якщо встановлено використання незареєстрованого РРО, порушникові загрожує штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, а його посадовим особам і працівникам − адміністративний штраф (п. 2 ст.17, ст. 26 Закону про РРО).

Приватні ж підприємці − платники фіксованого і єдиного податку, згідно п. 5 і 6 ст. 9 Закону про РРО, мають право на автоматизовану торгівлю, але у випадку, якщо вони не здійснюють продаж підакцизних товарів (окрім пива на розлив). Платники єдиного податку повинні також вести книги обліку доходів і витрат (додаток 10 до Інструкції № 12). Планова перевірка вказаних приватних підприємців здійснюється органами Державної податкової служби не частіше ніж один раз за підсумками звітного календарного року, позапланова ж може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду [3].

Неув'язки законодавства. У Законі про РРО торгові автомати з продажу товарів (послуг) класифіковані як електронних контрольно-касових апаратів − різновиди реєстраторів розрахункових операцій (РРО). Але, незважаючи на наявність цього визначення, можна сказати, що Закон про РРО в частині торгових автоматів написаний, що називається, «на перспективу»: одна лише згадка про торговельні автоматах в даному Законі не робить їх дозволеними до застосування. Справа в тому, що в цьому ж документі міститься пряма норма, згідно якої для реєстрації продажу товарів (послуг) можна використовувати тільки ті РРО, які внесені до Державного реєстру РРО (далі − Реєстр) (п. 3 ст. 3). Внесення РРО до Реєстру означає, що вони відповідають вимогам нормативних актів України[5].