2. Основні напрямки науково-технічного прогресу.

Залежно від виробничих та інших соціальних потреб, рівня розвитку конкретних розділів науково-технічних знань у різні періоди на перший план висуваються ті або інші напрямки НТП. Ключовими напрямками в сучасних умовах є:

- комплексна автоматизація виробництва, що включає швидкий розвиток гнучкого автоматизованого виробництва;

- широке застосування промислових роботів, систем автоматизованого проектування (автоматизація проектування);

- створення безлюдних виробництв, комп'ютеризація й електронізація, що забезпечують розробку й широке застосування в економіці, науці, освіті, побуті інформаційно-обчислювальної і мікропроцесорної техніки, широкого спектра електронних устроїв;

- розвиток енергетики, у першу чергу атомної, а також пошук і використання нових джерел енергії, продовження досліджень по керованому термоядерному синтезі;

- створення нових коштів транспорту і зв'язку;

- освоєння мембранної, лазерної, плазменної та інших технологій;

- створення й застосування ефективних конструкційних матеріалів (композити, промислова кераміка та ін.);

- швидкий розвиток біотехнології;

- розвиток космонавтики і все більш широке використання космосу в інтересах виробництва, зв'язку, охорони середовища, що оточує, і т.д.

3. Поняття виробничого й наукового потенціалу.

Виробничий і науковий потенціал - комплексна характеристика рівня розвитку науки, інженерної справи, техніки, можливостей і ресурсів, якими користується суспільство для вирішення науково-технічних проблем.

Виробничий потенціал - кількісний і якісний рівень основних виробничих фондів і його розміщення в регіоні. Основні виробничі фонди є частиною виробничого потенціалу господарства. До них належать засоби праці, що функціонують у сфері матеріального виробництва і багаторазово використовуються у виробництві матеріальних благ, але при цьому зберігають натуральну форму, зношуються поступово і переносять свою вартість на створений продукт частинами у вигляді амортизаційних відрахувань. Виробничі фонди становлять 2/3 вартості всіх основних фондів і майже половину національного багатства. Одним із основних показників, що характеризують основні виробничі фонди, є виробнича потужність - здатність засобів праці виробляти максимальну кількість продукції.

Господарство України характеризується великим виробничим потенціалом. У структурі виробничих фондів майже 50% припадає на промисловість, 23,5% - на сільське господарство, 16% - на транспорт і зв'язок, 3,9% - на будівництво.

Рівень використання основних виробничих фондів і фондооснащеність зайнятих у матеріальному виробництві – найважливіші фактори, що впливають на територіальні показники продуктивності праці.

Науковий потенціал - характеризується чисельністю й кваліфікацією кадрів вчених, конструкторів, фахівців, їхньою технічною оснащеністю і здатністю вирішувати науково-технічні завдання.

У 1980 році в науці і науковому обслуговуванні України було зайнято 600 тис. чол., у 1989 - 549, проте 2008 – 179, 8 тис. чол.. утому числі 41 тис. докторів наук і 23 тис. кандидатів наук.

У 2009 році в академічних інститутах і вузах налічувалося 17,5 тис. аспірантів, при цьому 2/3 аспірантів проходили підготовку у вищих навчальних закладах. Третина наукових працівників зосереджена у вищих навчальних закладах, у тому числі майже половина докторів і кандидатів наук. 5,6 тис. докторів наук працюють у вузах і галузевих науково – дослідних інститутах.