Карпатський біосферний заповідник

Карпатський біосферний заповідник є одним з найбільших наукових та еколого-освітніх центрів Карпатського регіону. Тут працюють численні наукові лабораторії, створена мережа моніторингових ділянок, феноло­гічних пунктів, гідро- та метеопостів. Заповідник слугує природною лабораторією для багатьох вітчизняних і зарубіжних науково-дослідних установ. На його території розгорнута мережа еколого-освітніх, науково-пізнавальних маршрутів та інформаційних центрів, працює єдиний в Україні музей екології гір та історії природокористування Карпат, є власна відео­студія, видається всеукраїнський екологічний науково-популярний жур­нал «Зелені Карпати». За визначні здобутки у збереженні природної, куль­турної та історичної спадщини Рада Європи вперше в Україні нагородила Карпатський біосферний заповідник Європейським дипломом.

У 1968 р. Уряд України для збереження унікальних гірських ландшафтів прийняв постанову про організацію Карпатського заповідника на площі 12,6 тис. га. За більш як тридцятирічну історію існування його територія неодноразово розширювалася. Карпатський біосферний заповідник зна­ходиться на південно-західному мегасхилі українського сегмента Східних Карпат. Більшість масивів розташована у складчастій області, переважно в зоні зовнішніх (флішевих) Карпат. Серед панівного типу рослинності лісів значну частину становлять праліси. У формуванні лісового покриву беруть участь понад 25 деревних порід, з яких 8 належать до лісоутворювальних. У рівнинній найтеплішій частині Закарпаття поширені дубові, грабово-дубові, дубово-букові та буково-дубові ліси. Загальна кількість зареєстро­ваних видів фауни Карпатського біосферного заповідника на сьогодні ста­новить 2423 види, що належать до 14 класів, 5 типів. Безхребетних тварин тут 2135 видів.

Чорноморський біосферний заповідник

Чорноморський біосферний заповідник розташований на північно-західному узбережжі Чорного моря, між Дніпровським лиманом та Тендрівською косою в межах Голопристанського району Херсонської та Очаків­ського району Миколаївської областей. Історія становлення цього заповідника надто довга і складна, внаслідок чого територія його зміню­валася неодноразово. Спочатку він входив до Надморського заповідника, у 1933 р. став самостійною природоохоронною і науково-дослідною уста­новою. Статус біосферного заповідник здобув лише в 1984 р. У 1998 р., згідно з Указом Президента України, розширений до сучасних меж (площа понад 100 тис. га, з яких 77 900 га становлять акваторії Тендрівської і Ягорлицької заток, а також кілометрова смуга відкритого моря). На сухопутну частину припадає лише 14 148 га. Це найбільший в Україні заповідник, територія якого складається з кількох ділянок, що репрезентують різні ландшафти приморського півдня України: азонального лісостепового, азо­нального піщано-степового, зонального пустельно степового, примор­ського солончакового. На лісостепових ділянках Вано Рибальчанський (3104 га), Соленоозерний (2293 га) і Волижин ліс (203 га) охороняються рідкісні природні комплекси нижньодніпровських пісків, представлені мозаїкою піщаних степів, лук та невеликих гайків (котків) з дуба звичай­ного, ендемічної берези дніпровської, і рупії звичайної, заростей степових чагарників, а також болотної і солончакової рослинності навколо озер і заток. Багатий також тваринний світ заповідника, чому сприяли різнома­ніття його ландшафтів та географічне положення. У своєму поширенні він значною мірою пов'язаний з розглянутими вище природними піщано-лісостеповим, приморським, пустельно-степовим та прибережно-острів­ним комплексами. Нині в заповіднику вже відомо понад 4000 видів комах, близько 100 видів кліщів, ЗО павуків, для заток більш як 250 видів макрозообектосу, у тому числі 10 губок, 10 актиній, 68 багатощетинкових червів, 64 види ракоподібних. Фауна хребетних тварин представлена 452 видами, з них 68 % птахи.