Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тесты ((((((( 211.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
1.48 Mб
Скачать

ТЕСТИ

для оцінки якості підготовки

фахівців ОКР «бакалавр» напряму

6.030504 «Економіка підприємства»

2012

Економіка праці й соціально-трудові відносини”

  1. Суб’єктами праці є:

  1. підприємства;

  2. підприємці, робітники;

  3. засоби праці;

  4. предмети праці.

  1. Фізіологія праці вивчає:

    1. психологічні особливості трудової діяльності людини;

    2. проблеми в системі „людина-техніка-виробниче середовище”;

    3. вивчає взаємовідносини людей і соціальних груп у виробничих колективах;

    4. закономірності перебігу фізіологічних процесів й особливості їх регулювання при трудовій діяльності.

  1. Ергономіка праці вивчає:

  1. психологічні особливості трудової діяльності людини;

  2. проблеми в системі „людина-техніка-виробниче середовище”;

  3. взаємовідносини людей і соціальних груп у виробничих колективах;

  4. закономірності перебігу фізіологічних процесів й особливості їх регулювання при трудовій діяльності.

  1. Поняття фізичне і може виконуватися не лише людиною, а і машинами, тваринами – це:

  1. праця;

  2. робота;

  3. трудова діяльність;

  4. зайнятість.

  1. Сукупність виконуваних працівником функцій – це:

    1. зміст праці;

    2. характер праці;

    3. функції праці;

    4. методи праці.

  1. Людина може працювати:

      1. з необхідності;

      2. за бажанням;

      3. з примусу, принуки;

      4. усі відповіді вірні.

  1. Трудові ресурси включають:

  1. зайнятих економічною діяльністю людей;

  2. непрацюючих підлітків;

  3. непрацюючих пенсіонерів;

  4. інваліди 1-ї та 2-ї групи.

  1. До трудових ресурсів не належать:

    1. населення в працездатному віці;

    2. населення, старше і молодше від працездатного віку, яке зайняте у народному господарстві;

    3. інваліди І і ІІ групи.

  1. Розрізняють структуру трудових ресурсів за:

  1. віком;

  2. статтю;

  3. рівнем освіти;

  4. усі відповіді вірні.

  1. До працездатного населення відносять:

    1. населення у працездатному віці;

    2. осіб молодших і старших від працездатного віку;

    3. інвалідів першої або другої групи;

    4. особи, з правом на одержання пенсії.

  1. Економічно активне населення – це:

  1. особи, що не мають роботи (прибуткового заняття);

  2. частина населення, яке забезпечує пропозицію робочої для виробництва товарів і послуг;

  3. шукають роботу або намагаються організувати свою справу;

  4. особи, що навчаються.

  1. Закінчіть речення: „Трудовий потенціал – це інтегральна оцінка кількісних і якісних характеристик....”

  1. економічно активного населення;

  2. економічно неактивного населення;

  3. економічно активного населення та економічно неактивного населення;

  4. трудових ресурсів.

  1. На рівні суспільства трудовий потенціал не характеризується таким узагальненим показником, як:

  1. рівень оплати праці;

  2. здоров’я;

  3. рівень освіти;

  4. організованість.

  1. Баланс трудових ресурсів складається з:

  1. 2-х розділів;

  2. 3-х розділів;

  3. 4-х розділів.

  1. Процес постійного і безперервного відновлення поколінь людей унаслідок взаємодії народжуваності і смертності – це:

  1. оновлення населення;

  2. відтворення населення;

  3. рівень народжуваності;

  4. міграція населення.

  1. Об'єктом дослідження механічного руху є:

  1. чисельність народжуваних;

  1. чисельність померлих;

  2. чисельність всього населення;

  3. чисельність мігрантів.

  1. Природній приріст населення – це:

  1. різниця між числом померлих і народжених;

  2. різниця між числом народжених і померлих;

  3. сума початкової кількості населення та половини її приросту;

  4. сума народжених та померлих за рік.

  1. Традиційний тип відтворення характеризується:

  1. зменшенням народжуваності, збільшенням середньої тривалості життя, зниженням рівня смертності;

  2. висока нерегульована народжуваність і висока смертність;

  3. низький рівень народжуваності та смертності;

  4. немає правильної відповіді.

  1. Розширене відтворення населення характеризується:

  1. переважанням народжуваності над смертністю;

  2. постійною кількістю населення;

  3. абсолютним зменшенням кількості населення;

  4. перевищення смертності над народжуваністю.

  1. Якщо природний приріст населення дорівнює нулю – це:

  1. розширене відтворення населення;

  2. звужене;

  3. просте;

  4. екстенсивне.

  1. Інтенсивний тип відтворення ресурсів для праці означає:

  1. збільшення їх чисельності без зміни їх якісних характеристик;

  2. удосконалення якісних характеристик трудових ресурсів;

  3. загальне зростання чисельності населення.

  4. немає правильної відповіді.

  1. Просторовий рух населення – це:

  1. оновлення населення;

  2. міграція;

  3. соціальна мобільність;

  4. зміна місце роботи.

  1. Імміграція – це:

  1. міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів;

  2. виїзд працездатного населення з даної країни за її межі;

  3. різниця імміграції з країни й еміграції в країну;

  4. в’їзд працездатного населення в дану країну через її межі.

  1. Маятникова міграція – це:

  1. зміна постійного місця проживання;

  2. переселення на заздалегідь обумовлений термін;

  3. переїзд на виконання сезонних робіт;

  4. включає регулярні поїздки до місця роботи чи навчання за межі свого населеного пункту.

  1. Міграційне сальдо – це:

  1. різниця імміграції та еміграції;

  2. різниця еміграції та імміграції;

  3. сума еміграції та імміграції;

  4. правильна відповідь відсутня.

  1. Виберіть із зазначених нижче показник, що характеризує природний рух населення:

  1. рівень народжуваності;

  2. сальдо міграції;

  3. валова міграція;

  4. валовий оборот.

  1. Виберіть із зазначених нижче показники, які не характеризують механічний рух населення:

  1. міграційний обіг;

  2. рівень смертності;

  3. сальдо міграції;

  4. валова міграція.

  1. Трудомісткість продукції рослинництва, трудомісткість продукції тваринництва – це:

  1. натуральні показники ПП;

  2. абсолютні показники ПП;

  3. відносні показники ПП;

  4. вартісні показники ПП.

  1. Умовами виникнення ринку праці є:

  1. юридична свобода і здатність власника робочої сили за своїм розсудом розпоряджатись своїми здібностями до праці;

  2. відсутність у людини всього необхідного для ведення свого господарства як джерела одержання всіх потрібних для життя засобів існування;

  3. поява на ньому покупця-підприємця, який економічно змушений вийти на ринок праці, щоб купити запропоновану для продажу здатність до праці потрібних йому працівників;

  4. усі відповіді правильні.

  1. Недоліки ринку праці:

  1. сприяє підвищенню ефективності праці;

  2. стихійність ринку праці;

  3. виконує функцію зв’язуючої ланки між професійною підготовкою працівників та їх використанням;

  4. поліпшує вибір людьми професій у відповідності до їх здібностей і бажань, з урахуванням суспільних потреб;

  5. поліпшує умови праці та індивідуального відтворення робочої сили.

  1. Яке з тверджень є помилковим: „Ефективне функціонування ринку праці можливе за:

  1. повної самостійності та незалежності продавця та покупця робочої сили;

  2. активної конкуренції між власниками робочої сили;

  3. дисбалансу між робочими місцями, сукупною пропозицією робочої сили та грошовою масою заробітної плати;

  4. наявності профспілок на ринку праці.

  1. Елементами ринку праці виступають:

  1. товар, попит, пропозиція, ціна;

  2. товар, ціна;

  3. попит, пропозиція;

  4. найманий працівник.

  1. Робоча сила – це товар, який:

  1. можна покласти на зберігання;

  2. не потребує додаткових життєвих благ для його підтримання;

  3. знищується при використанні;

  4. усі відповіді не правильні;

  1. До суб’єктів ринку праці не відносяться:

  1. носії;

  2. виконавці;

  3. виразники господарсько-трудових інтересів;

  4. об’єкти ринку праці.

  1. Сегментація ринку праці – це

  1. поділ робочих місць на стійкі і замкнуті сектори;

  2. поділ робочих місць і працівників за об’єднуючими ознаками на відносно стійкі і замкнуті сектори, які обмежують мобільність робочої сили своїми кордонами;

  3. працівників за об’єднуючими ознаками на відносно стійкі і замкнуті сектори, які обмежують мобільність робочої сили своїми кордонами;

  4. об’єднання працівників у профспілки.

  1. Трудова зайнятість населення країни забезпечує:

  1. виробництво валового національного продукту;

  2. економічну основу життя суспільства;

  3. потреби людей у заробітках;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість – це:

  1. діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству та, як правило, приносить заробіток (трудовий доход);

  2. діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що як правило, приносить заробіток;

  3. діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих потреб;

  4. потреби людей у самореалізації.

  1. До зайнятого населення належать громадяни України, що проживають на території держави на законних підставах:

  1. працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня;

  2. громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою;

  3. обрані, призначені або затверджені в органах державної влади;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Розрізняють такі форми зайнятості:

  1. повну;

  2. часткову;

  3. вторинну зайнятість;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Зайнятість конкретної особи протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю – це:

  1. повна зайнятість;

  2. неповна зайнятість;

  3. вільно вибрана зайнятість;

  4. тимчасова.

  1. Є позитивним і свідчить про підвищення життєвого рівня – :

  1. вимушена незайнятість;

  2. добровільна незайнятість;

  3. безробіття;

  4. не має правильної відповіді.

  1. Рівень зайнятості не розраховується як:

  1. частка зайнятих в загальній чисельності населення;

  2. частка зайнятих в економічно активному населенні;

  3. частка зайнятих у трудових ресурсах;

  4. частка зайнятих в економічно неактивному населенні.

  1. На сьогоднішній час можливо виділити три основні моделі державної політики зайнятості:

  1. Російська, Українська, Американська;

  2. Шведська, Скандинавська, Американська;

  3. Європейська, Скандинавська, Американська;

  4. Американська, Японська, Європейська.

  1. Політика зайнятості має декілька рівнів:

  1. загальнодержавний (макрорівень);

  2. регіональний;

  3. місцевий (мікрорівень);

  4. усі відповіді правильні

  1. Ефективна заробітна плата призводить до:

  1. виникненню добровільного безробіття;

  2. виникнення фрикційного безробіття;

  3. виникнення вимушеного безробіття;

  4. зниження природного рівня безробіття.

  1. Збільшення розміру допомоги по безробіттю:

  1. збільшує структурне безробіття;

  2. збільшує фрикційне безробіття;

  3. зменшує структурне безробіття;

  4. збільшує трудодефіцитне безробіття.

  1. Які фактори впливають на появу добровільного безробіття?

  1. підвищення державної допомоги по безробіттю;

  2. циклічність розвитку економіки;

  3. якісна невідповідність пропозиції праці, потребі в ній;

  4. структурні зрушення в економіці.

  1. В Україні статус безробітного мають:

  1. громади, які не мають роботи;

  2. громадяни, які шукають роботу;

  3. громадяни працездатного віку, які не мають роботи, зареєстровані в службі зайнятості, шукають роботу і готові її виконувати;

  4. громадяни, які не мають трудового доходу.

  1. З якого дня після реєстрації громадянина в службі зайнятості його виплачується допомога по безробіттю:

  1. з восьмого;

  2. з дев’ятого;

  3. з одинадцятого;

  4. з дванадцятого.

  1. Безробітним, за методологією МОП, вважається той, хто:

  1. в даний момент не має роботи, шукає її, готовий приступити до роботи протягом наступних двох тижнів і не має інших джерел доходу, крім заробітної плати в сфері оплачуваної зайнятості;

  2. в даний момент не має роботи, шукає її, готовий приступити до роботи;

  3. не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Виділяють такі основні види відкритого безробіття:

  1. фрикційне;

  2. структурне;

  3. циклічне;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Пов'язане з існуванням свободи вибору працівниками роду діяльності і місця роботи – це:

  1. структурне безробіття;

  2. фрикційне безробіття;

  3. циклічне безробіття;

  4. сезонне.

  1. Перевищення пропозиції над попитом на працю працівників певного фаху і кваліфікації за наявності значної кількості вакансій з інших фахів – це:

  1. структурне безробіття;

  2. фрикційне безробіття;

  3. циклічне безробіття;

  4. сезонне.

  1. Якщо людина працює не за своїм рівнем, розрядом чи спеціальністю – це:

  1. кваліфікаційне безробіття;

  2. функціональне безробіття;

  3. вимушене безробіття;

  4. фрикційне безробіття.

  1. Головна "ціна" безробіття – це:

  1. не випущена продукція;

  2. безповоротно втрачене потенційне виробництво товарів і послуг;

  3. втрачені доходи робітників;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Основними причинами виникнення безробіття є:

  1. структурні зрушення в економіці;

  2. зниження темпів економічного розвитку;

  3. недостатня професійна і територіальна мобільність робочої сили;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Згідно з законом Оукена:

  1. щорічний приріст ВНП на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні;

  2. кожні додаткові 2% приросту реального ВНП зменшують кількість безробітних на 1%;

  3. кожні 2% скорочення реального національного обсягу виробництва нижче від досягнутого рівня збільшують рівень безробіття на 1% порівняно з природним рівнем безробіття;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Найважливішими показниками вимірювання безробіття є:

  1. кількість безробітних;

  2. рівень загального безробіття;

  3. рівень зареєстрованого безробіття.

  4. усі відповіді вірні.

  1. Організація праці має сприяти:

  1. удосконаленню процесу відпочинку працівників;

  2. вдосконаленню всіх процесів праці та виробничих структур;

  3. удосконаленню процесу управління персоналом;

  4. усі відповіді вірні.

  1. В економіці країни виділяють такі форми поділу праці:

  1. між галузями економіки;

  2. всередині галузей;

  3. всередині підприємств;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Відокремлення видів діяльності всередині даної галузі – це:

  1. загальний поділ праці;

  2. частковий поділ;

  3. одиничний поділ;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Поділ праці, що відбувається між різними категоріями працівників – це:

  1. технологічний поділ праці;

  2. поопераційний поділ праці;

  3. функціональний поділ праці;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Поділ праці, що передбачає поділ виробництва за видами, фазами – це:

  1. технологічний поділ праці;

  2. поопераційний поділ праці;

  3. функціональний поділ праці;

  4. кваліфікаційний поділ праці.

  1. Кооперація – це організована виробнича взаємодія між:

  1. окремими працівниками;

  2. колективами бригад;

  3. колективами дільниць, цехів, служб;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Бригада – це об'єднання працівників:

  1. однакових професій;

  2. різних професій;

  3. однакових або різних професій на базі відповідних виробництв;

  4. різних кваліфікацій.

  1. Процеси, що безпосередньо пов'язані з перетворенням предметів праці у готову продукцію – це:

  1. обслуговуючі виробничі процеси;

  2. основні виробничі процеси;

  3. допоміжні виробничі процеси;

  4. аналітичні процеси.

  1. Чисельність працівників, які одночасно беруть участь у трудовому процесі на основі чіткого розподілу обов’язків – це:

  1. норма часу;

  2. норма чисельності виконавців;

  3. норма обслуговування;

  4. норма виробітку.

  1. У натуральних одиницях виміру вимірюється:

  1. норма часу;

  2. норма чисельності виконавців;

  3. норма обслуговування;

  4. норма виробітку.

  1. При статистичному нормуванні за норму праці беруться:

  1. витрати, визначені на основі досвіду окремих осіб;

  2. середні показники, отримані з масових звітних даних;

  3. норми витрат праці, які діють у сусідніх підприємствах;

  4. витрати, визначені на основі досвіду групи осіб.

  1. Робочий прийом – це :

  1. закінчена дія робітника-виконавця, яка має своє конкретне окреме цільове призначення;

  2. сукупності рухів, які виконуються робітником безперервно з метою підходу до предмета праці, взяття його, огляду засобів праці, спостереження за ходом технологічного процесу тощо;

  3. одноразове безперервне переміщенні робітника;

  4. однократне переміщення тулубу людини.

  1. При бригадній фотографії робочого дня здійснюється вивчення і нормування роботи, яка:

  1. виконується одним робітником і спостереження ведуться на одному робочому місці;

  2. виконується групою робітників, зайнятих виконанням однієї загальної операції;

  3. одночасно виконується на різних, але пов’язаних між собою операціях, згідно з установленим між робітниками поділом праці;

  1. Підготовчо-завершальним часом називають час, який :

  1. робітник витрачає на підготовку засобів праці і себе до виконання заданої роботи;

  2. робітник витрачає на закінчення роботи;

  3. робітник витрачає на підготовку засобів праці і себе до виконання заданої роботи, а також усі дії, пов’язані з її закінченням;

  4. витрачається на безпосереднє виконання трудового завдання.

  1. Час, який безпосередньо витрачається на якісну зміну предметів праці називають:

  1. допоміжний;

  2. основний;

  3. оперативний;

  4. підготовчо-завершальний.

  1. Оперативний час роботи складається з:

  1. часу на обслуговування робочого місця;

  2. основного часу і допоміжного часу;

  3. підготовчо-заключного та основного часу;

  4. основного та часу на обслуговування робочого місця.

  1. Для визначення фактичних витрат робочого часу на виконання трудових процесів використовується залежно від об’єкта спостереження такий метод фотографії робочого часу:

  1. фотографія використання часу працівника;

  2. фотографія часу роботи установи;

  3. фотографія виробничого процесу;

  4. усі зазначені вище.

  1. Для технічних виконавців рекомендовано регламентовані перерви для відпочинку загальною тривалістю:

  1. 10-15 хвилин;

  2. понад 36 хвилин;

  3. до 25-36 хвилин;

  4. немає правильної відповіді.

  1. Виділяють наступні способи проведення хронометражу:

  1. безперервний, вибірковий і цикловий;

  2. вибірковий, за поточним часом і безперервний;

  3. цикловий, безперервний і за поточним часом;

  4. немає правильної відповіді.

  1. Відрізок часу, що необхідний для виконання одиниці роботи на одному верстаті або на одному робочому місці – це:

  1. норма тривалості операції;

  2. норма трудомісткості операції;

  3. норма обслуговування;

  4. немає правильної відповіді.

  1. Кількість доброякісної продукції, яку повинен виробити робітник відповідної спеціальності і кваліфікації при даних засобах праці за умов раціональної організації праці та виробництва – це:

  1. норма часу;

  2. норма виробітку

  3. норма керованості;

  4. норма чисельності виконавців.

  1. Доход, який одержує сам працівник у результаті своєї економічної діяльності як при найманій праці, так і при самостійній зайнятості – це:

  1. особистий доход;

  2. трудовий доход;

  3. заробітна плата;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Особисті доходи громадян включають:

  1. підприємницькі;

  2. від власності;

  3. нелегальні доходи;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Нетрудовий характер мають такі доходи:

  1. трансфертні платежі;

  2. доходи від усіх видів власності;

  3. підприємницькі;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Набір товарів і послуг, без споживання яких виникає загроза фізіологічному існуванню людей – це:

  1. споживчий кошик;

  2. мінімальний прожитковий рівень;

  3. мінімальний споживчий бюджет;

  4. споживчий кошик.

  1. Найнижча межа ціни робочої сили повинна відповідати:

  1. певним фізіологічним і соціальним критеріям;

  2. раціональним нормам споживання, які забезпечують задоволення розумних потреб людини;

  3. рівню добробуту, який визнається в суспільстві на даний час нормальним;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Встановлений державою розмір зарплати, нижче якого не може здійснюватися оплата за фактично виконану найманим працівником повну норму праці (робочого часу) – це:

  1. оптимальна заробітна плата;

  2. мінімальна заробітна плата;

  3. рекомендована заробітна плата;

  4. середня заробітна плата.

  1. Під вартістю робочої сили розуміють:

  1. зарплату;

  2. усі витрати роботодавця, пов’язані з наймом та використанням робочої сили;

  3. витрати на персонал;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Відповідно до Закону України „Про оплату праці” сутність заробітної плати визначається як:

  1. „винагорода, обчислена тільки у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу”;

  2. „винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу”;

  3. „винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку власник виплачує працівникові за виконану роботу і, яка обмежується розміром”;

  4. усі відповіді не вірні.

  1. Розмір заробітної плати залежить від :

  1. складності та умов виконуваної ним роботи;

  2. професійно-ділових якостей працівника;

  3. результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Основна заробітна включає такі виплати:

  1. оплату за фактично відпрацьовані людино-години,

  2. доплати за суміщення професій,

  3. доплати за роботу в нічний час,

  4. усі відповіді вірні

  1. Диференціація заробітної плати здійснюється за такими показниками:

  1. рівень кваліфікації;

  2. умови праці;

  3. рівень умілості;

  4. вік.

  1. На підприємствах найчастіше використовують такі форми оплати праці:

  1. погодинна і відрядна;

  2. проста погодинна і відрядна;

  3. проста погодинна і відрядно-преміальна;

  4. немає правильної відповіді.

  1. Найбільш поширена акордна оплата праці в:

  1. сільському господарстві;

  2. на будівництві;

  3. у промисловості;

  4. у транспорті.

  1. Основою організації оплати праці є:

  1. тарифна система;

  2. тарифна сітка;

  3. тарифна ставка;

  4. не має правильної відповіді.

  1. Застосування погодинної форми оплати праці доцільно в таких умовах:

  1. відсутність впливу на результати чинників, які залежать від трудових зусиль працівника;

  2. працівникам створені реальні можливості збільшити випуск продукції;

  3. важко або неможливо точно нормувати працю;

  4. існує необхідність збільшити обсяг виконуваних робіт на даному робочому місці.

  1. За погодинної оплати праці мірою праці виступає:

  1. вироблена працівником продукція;

  2. відпрацьований час;

  3. кількість обслуговуваних виробничих об’єктів;

  4. кількість підлеглих працівників.

  1. Скільки систем має погодинна форма оплати праці:

  1. дві;

  2. три;

  3. чотири;

  4. п’ять.

  1. Скільки систем має відрядна форма оплати праці:

  1. три;

  2. чотири;

  3. п’ять;

  4. шість.

  1. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється:

  1. Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України;

  2. Президентом України;

  3. Кабінетом Міністрів України;

  4. Міністерством соціальної політики.

  1. Мінімальна заробітна плата – це:

  1. середня заробітна плата одного працівника в місяць;

  2. винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці;

  3. встановлений розмір заробітної плати за некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану норму праці;

  4. виплати у форми винагород за підсумками роботи, премії, надбавки, компенсаційні виплати.

  1. При розрахунку мінімального розміру заробітної плати враховується:

  1. середній розмір заробітної плати;

  2. прожитковий мінімум;

  3. розмір державних соціальних допомог;

  4. продуктивність праці.

  1. Баланс робочого часу це:

  1. середня кількість годин, яку працівник повинен відпрацювати протягом планового періоду;

  2. планове число календарних днів планового періоду;

  3. кількість робочих днів, яка максимально може бути відпрацьована протягом планового періоду;

  4. середнє число робочих днів, які корисно використовуються протягом планового періоду.

  1. Календарний фонд робочого часу це:

  1. планове число календарних днів планового періоду;

  2. кількість робочих днів, яка максимально може бути відпрацьована протягом планового періоду;

  3. середнє число робочих днів, які корисно використовуються протягом планового періоду;

  4. середня кількість годин, яку працівник повинен відпрацювати протягом планового періоду.

  1. Номінальний фонд робочого часу це:

    1. кількість робочих днів, яка максимально може бути відпрацьована протягом планового періоду;

    2. середнє число робочих днів, які корисно використовуються протягом планового періоду;

    3. середня кількість годин, яку працівник повинен відпрацювати протягом планового періоду;

    4. планове число календарних днів планового періоду.

  1. Ефективний фонд робочого часу це:

  1. середнє число робочих днів, які корисно використовуються протягом планового періоду;

  2. планове число календарних днів планового періоду;

  3. кількість робочих днів, яка максимально може бути відпрацьована протягом планового періоду;

  4. середня кількість годин, яку працівник повинен відпрацювати протягом планового періоду.

  1. При розрахунку якого показника враховується заплановане перевиконання норм часу:

    1. планову чисельність працівників;

    2. чисельність працівників на основі планової виробничої трудомісткості;

    3. чисельність працівників необхідних для виконання заданого обсягу робіт;

    4. формула Розенкранца.

  1. Явочне число працівників на зміну це:

  1. нормативна кількість робітників для виконання виробничого змінного завдання по випуску продукції;

  2. необхідний фонд ресурсів праці, виходячи з норм виробітку;

  3. затрати праці працівників, які забезпечують проходження предметів праці через різні стадії технологічного процесу;

  4. планова чисельність працівників-відрядників.

  1. Розрахунок чисельності працівників за кількістю робочих місць полягає в:

  1. складанні переліку робочих місць і визначенні потреби в працівниках для кожного з них;

  2. визначенні загальної кількості об’єктів обслуговування з урахуванням змінності;

  3. визначенні штатного нормативу обслуговування агрегатів;

  4. плануванні номінального фонду робочого часу.

  1. Формула Розенкранца слугує для:

  1. перевірки відповідності фактичної чисельності необхідній, яка запланована для цього підрозділу або підприємства в цілому;

  2. розрахунку фактичного розподілу часу;

  3. розрахунку кількості одиниць обладнання, розмір виробничих площ, що обслуговуються одним або групою працівників

  4. перевірки планового середнього виробітку працівників даної спеціальності у прийнятих одиницях виміру.

  1. Економію робочої сили розраховують для:

  1. визначення впливу того чи іншого фактора на зростання продуктивності праці;

  2. визначення чисельності працівників базисного періоду;

  3. визначення коефіцієнта перерахунку явочної чисельності в спискову;

  4. визначення робочого часу спеціаліста згідно з трудовим договором за відповідний проміжок календарного часу.

  1. Розмір фонду годинної заробітної плати в першу чергу залежить від:

  1. фонду заробітної плати працівників-відрядників;

  2. обсягу продукції і-го виду;

  3. коефіцієнта виконання норм виробітку в плановому році;

  4. чисельності працівників-відрядників у базисному періоді.

  1. Яким категорія персоналу фонд заробітної плати визначається згідно з посадовими окладами шляхом множення місячного окладу кожної групи працівників на кількість місяців за рік і на кількість працівників у групі:

  1. фонд заробітної плати керівників, спеціалістів і службовців;

  2. фонд заробітної плати основних та допоміжних робітників;

  3. фонд заробітної плати апарату управління;

  4. фонд заробітної плати керівників та робітників.

  1. Нормативний метод планування фонду заробітної плати дозволяє визначити:

  1. норматив заробітної плати на одиницю або на 1 тис. грн. продукції;

  2. нормативний фонд заробітної плати за звітний період;

  3. середньоспискове число працівників у розрахунковому періоді;

  4. нормативну кількість пільгових годин у плановому періоді.

  1. Яким органом затверджуються форми статистичної звітності з праці:

  1. Кабінетом міністрів України;

  2. Міністерством праці та соціальної політики;

  3. Державною службою зайнятості;

  4. Державним комітетом статистики.

  1. Чи передбачається адміністративна відповідальність за неподання чи порушення термінів звітності з праці?

  1. так;

  2. ні;

  3. частково;

  4. так, лише по визначеному переліку форм.

  1. Форма № 1-РС „Звіт про витрати на утримання робочої сили” подається:

  1. один раз на пів року;

  2. один раз на рік;

  3. один раз на два роки;

  4. один раз на три роки.

  1. Форма № 1-ПВ термінова-місячна „Звіт з праці” подається:

  1. не пізніше за 7 число після звітного періоду;

  2. не пізніше за 9 число після звітного періоду;

  3. не пізніше за 15 число після звітного періоду;

  4. не пізніше за 20 число після звітного періоду.

  1. Форма № 1-ПВ термінова-квартальна „Звіт з праці” містить дані про:

  1. штатних працівників;

  2. склад фонду оплати праці та інших виплат;

  3. норми праці;

  4. фонд робочого часу.

  1. Форма № 6-ПВ „Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад та професійне навчання” подається:

  1. не пізніше 31 січня;

  2. не пізніше 15 січня;

  3. не пізніше 31 грудня;

  4. не пізніше 10 грудня.

  1. Форму № 4-ПВ „Звіт про виконання норм виробітку і стан нормування праці” подають:

  1. сільськогосподарські підприємства;

  2. промислові підприємства;

  3. будівельні організації;

  4. усі названі вище.

  1. Чи існує на підприємстві норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів?

  1. так;

  2. ні;

  3. так, тільки на підприємствах державної форми власності;

  4. так, тільки на підприємствах приватної форми власності.

  1. Соціальне партнерство – це:

  1. система взаємозв’язків, яка дозволяє враховувати односторонні інтереси, досягнення згоди із соціально-трудових і соціально-економічних питань;

  2. система взаємозв’язків між робітниками і роботодавцями, яка дозволяє враховувати двохсторонні інтереси, які укладаються в договорах.

  3. усі відповіді правильні.

  1. Угоди і колективні договори виконують три функції:

  1. захисна (для найманих працівників), організаційна, мирна;

  2. захисна (для роботодавців), організаційна, мирна;

  3. захисна (для держави), організаційна, мирна;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Найманий працівник – це:

  1. фізична особа (громадянин), яка перебуває у трудових відносинах з роботодавцем;

  2. фізична особа (громадянин), яка на підставі укладеного трудового договору безпосередньо виконує трудову функцію;

  3. особо, яка зайнята виконанням разових робіт;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Представниками сторін для укладання договорів можуть бути:

  1. робітники;

  2. роботодавці;

  3. державні органи виконавчої влади;

  4. усі відповіді правильні.

  1. Трипартизм означає, що:

  1. держава, підприємці, профспілки є різними ланками;

  2. держава, підприємці, профспілки є незалежні один від одного;

  3. держава, підприємці, профспілки виконують окремі функції і несуть свою відповідальність;

  4. усі відповіді правильні.

  1. Термін "трипартизм" охоплює такі питання в системі соціального партнерства:

  1. двохсторонні колективні договори;

  2. трьохсторонні колективні консультації та переговори між державою, підприємцями та робітниками;

  3. трудові конфлікти і їх врегулювання;

  4. участь працівників у прийняті різноманітних рішень на підприємствах;

  1. Принципами організації роботи партнерів є:

  1. рівноправність і свобода вибору і обговорення питань;

  2. добровільність сторін в прийняті на себе обов'язків;

  3. контроль і відповідальність;

  4. усі відповіді вірні.

  1. Тимчасова добровільна відмова робітників від виконання своїх трудових обов'язків з метою вирішення колективного трудового спору – це:

  1. бойкот;

  2. штурм;

  3. страйк;

  4. усі відповіді правильні.

  1. Якщо узгоджувальна процедура не привела до вирішення колективного трудового спору, то робітники вправі використовувати:

  1. зібрання, мітинги, страйки, анкетування;

  2. зібрання, мітинги, бойкоти, анкетування;

  3. зібрання, штурми, страйки, анкетування

  4. зібрання, штурми, страйки.

  1. Залежно від мети дослідження соціологічні дослідження поділяють на:

  1. конкретні і теоретичні;

  2. разові і періодичні;

  3. когортні панельні;

  4. суцільні і вибіркові.

  1. Залежно від об’єкта дослідження соціологічні дослідження поділяють на:

  1. конкретні і теоретичні;

  2. разові і періодичні;

  3. когортні панельні;

  4. суцільні і вибіркові.

  1. Залежно від повноти дослідження соціологічні дослідження поділяють на:

  1. конкретні і теоретичні;

  2. разові і періодичні;

  3. суцільні і вибіркові;

  4. когортні панельні.

  1. Під гіпотезою розуміють:

  1. наукове припущення;

  2. наукове ствердження;

  3. наукове уточнення;

  4. операціоналізацію понять.

  1. Уточнення, тлумачення сенсу понять – це:

  1. інтерпретація понять;

  2. операціоналізація понять;

  3. описові гіпотези;

  4. пояснювальні гіпотези.

  1. Установлення порядку кількісного вимірювання показників – це:

  1. інтерпретація понять;

  2. операціоналізація понять;

  3. прогнозні гіпотези;

  4. основні гіпотези.

  1. Різновид періодичного дослідження, коли вивчається один і той же об’єкт через певні періоди часу – це:

  1. когортне дослідження;

  2. панельне дослідження;

  3. суцільне дослідження;

  4. вибіркове дослідження.

  1. Гіпотези-підстави –

  1. можуть не мати ознак, що доводяться за досвідом, обґрунтовуються гіпотезами, що з них виводяться;

  2. використовуються для доведення основних гіпотез;

  3. формулюють припущення про причини тих чи інших явищ;

  4. висуваються на початковому етапі дослідження з виявленням проблеми.

  1. По відношенню до мети дослідження гіпотези поділяють на:

  1. теоретичні, статистичні, емпіричні;

  2. описові, пояснювальні, прогнозні;

  3. первинні, вторинні;

  4. основні і додаткові.

  1. За рівнем аналізу дослідження гіпотези поділяють на:

  1. основні і додаткові;

  2. описові, пояснювальні, прогнозні;

  3. первинні, вторинні;

  4. теоретичні, статистичні, емпіричні.

  1. Міжнародна організація праці утворена в:

  1. 1909 році;

  2. 1919 році;

  3. 1999 році;

  4. 1949 році.

  5. немає правильної відповіді.

  1. Міжнародний трудовий кодекс” складають:

  1. конвенції;

  2. рекомендації;

  3. конвенції та рекомендації;

  4. немає правильної відповіді.

  1. Конвенції та рекомендації спрямовані на захист прав:

  1. працівників;

  2. роботодавців;

  3. працівників і роботодавців;

  4. немає правильної відповіді.

  1. Заробітна плата може стати об’єктом арешту або цесії лише у формі й межах, які визначаються:

  1. національним законодавством;

  2. міжнародним законодавством;

  3. міжнародним та національним законодавством;

  4. немає правильної відповіді.

  1. Основний принцип Конвенції про охорону заробітної плати –

  1. своєчасна і повна виплата заробітної плати;

  2. диференціація оплати праці;

  3. усунення протизаконної практики щодо заробітної плати;

  4. немає правильної відповіді.

  1. Відповідно до МОП термін "заробітна плата" означає:

  1. будь-яку винагороду або будь-який заробіток, який обчислюється в грошах за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, які надано чи має бути надано.

  2. будь-яку винагороду або будь-який заробіток, який обчислюється в грошах за працю, яку виконано, або за послуги, які надано;

  3. будь-яку винагороду або будь-який заробіток, який обчислюється як правило в грошах;

  4. немає правильної відповіді.

  1. Чи дозволяється виплата заробітної плати натурою?

  1. частково;

  2. ні;

  3. так, де така виплата є звичайною чи бажаною;

  4. так, але за визначеним переліком продукції.

  1. Забороняється виплата заробітної плати натурою у вигляді:

  1. спиртних напоїв із високим вмістом алкоголю;

  2. шкідливих для організму наркотиків;

  3. тютюновими виробами;

  4. усі відповіді правильні.

  1. Підприємцям забороняється:

  1. обмежувати трудівників у вільному розпоряджанні своєю заробітною платою;

  2. здійснювати відрахування з заробітної плати, на користь підприємця;

  3. невчасно виплачувати заробітну плату;

  4. усі відповіді правильні.

  1. Грошова заробітна плата виплачується:

  1. у будь-якій валюті;

  2. у валюті, що має законний обіг в даній країні;

  3. у вигляді національної валюти;

  4. усі відповіді правильні.

  1. 151. Природно-історична сукупність людей, яка формується і безперервно відтворюється в процесі виробництва і відтворення самого життя - це:

  1. людство,

  2. суспільство,

  3. населення,

  4. немає правильної відповіді.

  1. Переміщення працездатного населення з одного регіону в інший, а також з однієї країни в іншу в пошуках роботи, вищої заробітної плати і кращого життя - це:

  1. еміграція робочої сили,

  2. міграція робочої сили,

  3. імміграція робочої сили

  4. немає правильної відповіді.

  1. Міграційне сальдо - це:

  1. різниця імміграції та еміграції,

  2. різниця еміграції в країну й імміграції з країни,

  3. сума еміграції та імміграції

  4. немає правильної відповіді.

  1. Повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце проживання є:

  1. імміграцією,

  2. еміграцією,

  3. рееміграцією

  4. немає правильної відповіді

  1. Закінчіть думку: „Ріст продуктивності праці..."

  1. є безмежним;

  2. не може бути безмежним;

  3. може бути безмежним;

  4. немає правильної відповіді.

  1. Фактори росту продуктивності праці — це:

  1. причини, під впливом яких змінюється рівень продуктивності праці;

  2. причини, під впливом яких зменшується рівень продуктивності праці;

  3. причини, під впливом яких збільшується рівень продуктивності праці;

  4. немає правильної відповіді.

  1. Закінчіть думку: „Показники, якими характеризується продуктив­ність праці..."

  1. не повинні відбивати ефективність праці;

  2. повинні точно відбивати ефективність праці;

  3. повинні відбивати ефективність праці;

  4. немає правильної відповіді.

  1. Розрізняють наступні методи визначення виробітку:

  1. грошовий, натуральний і вартісний;

  2. натуральний, грошовий і трудовий;

  3. вартісний, грошовий і трудовий;

  4. немає правильної відповіді

  1. Сума усіх витрат живої праці на виробництво одиниці продукції на даному підприємстві – це:

  1. технологічна трудомісткість,

  2. виробнича трудомісткість

  3. трудомісткість продукції

  4. немає правильної відповіді

  1. Суб'єктами праці є:

  1. підприємства;

  2. предмети та засоби праці;

  3. тварини, машини, механізми;

  4. підприємці, робітники.

  1. Імміграція — це:

  1. міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів;

  2. виїзд працездатного населення з даної країни за її межі;

  3. нелегальна міграція;

  4. в'їзд працездатного населення в дану країну через її межі.

  1. Маятникова міграція — це:

  1. зміна постійного місця проживання;

  2. переселення на заздалегідь обумовлений термін;

  3. включає регулярні поїздки до місця роботи чи навчання за межі свого населеного пункту;

  4. перенаселення на сезонні роботи.

  1. До загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ) належать:

  1. школи, ліцеї, гімназії, колегіуми;

  2. технікуми, училища, коледжі;

  3. академії, університети;

  4. інститути, консерваторії.

  1. Загальноосвітні навчальні заклади першого ступеня (початкова школа) забезпечують:

  1. початкову загальну освіту;

  2. неповну загальну середню освіту;

  3. повну загальну середню освіту;

  4. вищу освіту.

  1. Відповідно до статусу вищих навчальних закладів академії, універ­ситети, інститути, консерваторії належать до:

  1. І рівня акредитації;

  2. II рівня акредитації;

  3. III і IV рівня акредитації;

  4. не має правильної відповіді.

  1. Підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст — забезпечують:

  1. технікуми, училища;

  2. коледжі та інші прирівняні до них заклади;

  3. академії, університети;

  4. інститути, консерваторії.

  1. Підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціа­ліст, магістр — забезпечують:

  1. технікуми, училища,

  2. вищі навчальні заклади І рівня акредитації;

  3. вищі навчальні заклади ІІ-ІУ рівня акредитації;

  4. вищі навчальні заклади III і IV рівня акредитації.

  1. Інтенсивність праці характеризує:

  1. ступінь її продуктивного використання та тривалість протя­гом робочого дня при незмінності інших характеристик;

  2. ступінь її напруженості і визначається кількість фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу;

  3. рівень використання досягнень НТП;

  4. усі відповіді правильні.

  1. Прямий показник рівня продуктивності праці — це:

  1. виробіток;

  2. трудомісткість;

  3. рівень виконання норм виробітку;

  4. річна продуктивність праці.

  1. Трудомісткість визначається:

  1. кількістю продукції, виробленої 1 -м працівником за одиницю робочого часу;

  2. кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одини­ці продукції;

  3. кількістю відпрацьованих нормо-годин 1-м працівником;

  4. не має правильної відповіді.

  1. Виробнича трудомісткість (Тв) складається з:

  1. технологічної трудомісткості (Тт) та трудомісткості обслуго­вування (То);

  2. трудомісткості обслуговування (То) та трудомісткості управ­ління (Ту);

  3. технологічної трудомісткості (Тт) та трудомісткості управлін­ня (Ту);

  4. повної трудомісткості (Тп) та трудомісткості управління (Ту).

  1. До повних (прямих) показників продуктивності праці відносять:

  1. натуральні та вартісні;

  2. абсолютні;

  3. відносні;

  4. проміжні.

  1. До керованих на підприємстві факторів, що впливають на рівень продуктивності праці відносять:

  1. управління, організація, трудові відносини, оплата праці;

  2. політичне становище у країні;

  3. якість і кількість трудових ресурсів країни;

  4. макроекономічна ситуація в країні.

  1. Резерви зростання продуктивності праці — це:

  1. сукупність рушійних сил і чинників, що ведуть до збільшення продуктивності праці;

  2. виявлені можливості підвищення продуктивності праці, але з різних причин не використані;

  3. використані можливості підвищення продуктивності пращ;

  4. усі відповіді правильні.

  1. Які категорії населення відноситься до “економічно активного”?

  1. пенсіонери та безробітні

  2. пенсіонери та працюючі підлітки

  3. зайняті та безробітні

  4. зайняті та домогосподарки

  1. Якщо зростає трудомісткість праці, то:

  1. продуктивність праці зростає

  2. продуктивність праці зменшується

  3. продуктивність праці залишається незмінною

  4. важко визначити зміну продуктивності праці

  1. Які складові елементи включаються у показник повної трудомісткості продукції:

  1. технологічна трудомісткість та управлінська трудомісткість

  1. технологічна трудомісткість та трудомісткість обслуговування

  1. трудомісткість обслуговування та управління

  2. виробнича та управлінська трудомісткість

  1. Що включається до науково-технічних факторів зростання продуктивності праці?

  1. удосконалення структури апарату управління

  1. впровадження технічно-обгрунтованих норм витрат праці

  1. використання нових видів сировини матеріалів, енергії

  2. підвищення якісного рівня персоналу.

  1. Що із перерахованого не включається до організаційних факторів зростання продуктивності праці?

  1. покращання соціальних умов праці

  1. впровадження науково обґрунтованих норм праці

  1. удосконалення стимулювання та оплати праці

  2. розвиток допоміжних підрозділів підприємства

  1. До соціально-психологічних факторів підвищення продуктивності праці належать:

  1. використання нових видів сировини

  1. впровадження нових прийомів праці

  1. удосконалення організації робочих місць

  2. компетентність і відповідальність

  1. Трудовий метод визначення продуктивності праці передбачає визначення обсягу виробленої продукції у:

  1. нормо-годинах

  1. натуральних одиницях

  1. умовно – натуральних одиницях

  2. грошових одиницях

  1. Які заходи держави включаються в активну політику зайнятості населення?

  1. підвищення допомоги по безробіттю;

  2. надання гуманітарної допомоги;

  3. підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників;

  4. жодна з відповідей не вірна.

  1. Які з нижче визначених положень є особливістю конкурентного ринку праці?

  1. незначна кількість працівників з різною кваліфікацією і здібностями;

  2. різні фірми наймають працівників, однакових за кваліфікацією і видами діяльності;

  3. поведінка фірм впливає на визначення рівня зарплати;

  4. отримання інформації вимагає значних витрат.

  1. Рівновага на ринку праці досягається за умови:

  1. перевищення попиту праці над пропозицією

  1. перевищення пропозиції над попитом праці

  1. одночасного зростання попиту і пропозиції праці

  2. обсяг попиту праці дорівнює обсягу пропозиції

  1. До носіїв ринку праці відносять:

  1. роботодавців;

  1. профспілкові організації;

  1. спілки роботодавців;

  2. обласні служби зайнятості.

  1. До недоліків ринку праці слід віднести:

  1. засіб оптимізації потоків розподілу працівників;

  2. в результаті конкуренції роботодавці залучають кращих працівників;

  3. поглиблення товарно-грошового фетишизму;

  4. виконання функції зв’язуючої ланки між професійною підготовкою працівників та їх використанням.

  1. Оздоровлююча функція ринку праці передбачає:

  1. санаторно-курортне оздоровлення працівників;

  1. звільнення від економічно слабких, неконкурентоздатних суб’єктів;

  1. краще використання трудових ресурсів;

  2. покращання санітарно-гігієнічних умов праці.

  1. Сукупний попит на ринку праці – це:

  1. кількість і структура робочих місць, що існують в економіці країни;

  1. потреба в робочій силі з боку роботодавця;

  1. кількість економічно доцільних робочих місць;

  2. потреба на працівників для задоволення вакантних робочих місць.

  1. Якщо пропозиція праці перевищує попит, то на ринку праці постерігається:

  1. дефіцит праці;

  1. рівновага ринку;

  1. безробіття;

  2. не можна дати точну відповідь.

  1. Технічне нормування праці, як компонент організації оплати праці на підприємстві передбачає:

  1. встановлення розцінок за працю;

  2. розрахунок розміру оплати праці;

  3. встановлення науково обґрунтованих норм праці;

  4. нарахування премій, надбавок.

  1. Застосування погодинної форми оплати праці доцільно в таких умовах:

  1. важко або неможливо точно нормувати працю;

  2. відсутність впливу на результати чинників, які не залежать від трудових зусиль працівника;

  3. працівникам створені реальні можливості збільшити випуск продукції;

  4. існує необхідність збільшити обсяг виконуваних робіт на даному робочому місці.

  1. Розмір заробітної плати залежить від:

  1. складності та умов виконуваної ним роботи;

  2. професійно-ділових якостей працівника;

  3. результатів праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації;

  4. усі відповіді правильні.

  1. Погодинна заробітна плата обчислюється шляхом множення:

  1. годинних тарифних ставок на кількість фактично відпрацьо­ваного часу;

  2. годинних тарифних ставок на кількість виробленої продукції;

  3. відрядних розцінок на кількість фактично відпрацьованого часу;

  4. відрядних розцінок на кількість виробленої продукції.

  1. За кожну одиницю виконаної роботи чи виробленої продукції, вира­женої в натуральних одиницях нараховується:

  1. погодинна заробітна плата;

  2. відрядна заробітна плата;

  3. безтарифна заробітна плата;

  4. заробіток за посадовим окладом.

  1. За погодинної оплати праці мірою праці виступає:

  1. вироблена працівником продукція;

  2. відпрацьований час;

  3. кількість обслуговуваних виробничих об'єктів;

  4. кількість підлеглих працівників.

  1. Для осіб зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці трива­лість робочого часу не може перевищувати:

  1. 24 години на тиждень;

  2. 36 годин на тиждень;

  3. 30 годин на тиждень;

  4. 32 години на тиждень.

  1. Нічним вважається час:

  1. з 23 годин до 7 годин ранку;

  2. з 22 годин до 6 годин ранку;

  3. з 24 годин до 8 годин ранку;

  4. з 21 години до 5 годин ранку.

  1. Залежно від кількості виконавців розрізняють наступні робочі місця:

  1. одно- і багатоверстатні;

  2. універсальні і спеціалізовані;

  3. індивідуальні і колективні;

  4. механізовані та ручні.

  1. До санітарно-гігієнічних чинників зовнішнього середовища не відноситься:

  1. температура і вологість повітря;

  2. фізична важкість праці;

  3. загазованість;

  4. освітлення.

  1. Процеси, при яких з одного виду сировини виготовляється кілька видів продукції, називаються:

  1. синтетичними;

  2. аналітичними;

  3. простими;

  4. складними.

«Регіональна економіка»

  1. Об'єктом регіональної економіки є:

  1. система виробничих, господарських, суспільних відносин у певному регіоні країни;

  2. територія (регіон) як цілісна суспільно-географічна система зі своїм потенціалом та властивою лише йому територіальною організацією господарства;

  3. просторовий аспект розвитку та розміщення продуктивних сил в окремих регіонах країни;

  4. сукупність економічних факторів та явищ, зумовлених раціональним розміщенням продуктивних сил.

  1. Що відноситься до предмета досліджень у регіональній економіці:

  1. дослідження взаємозв'язків різних господарських об'єктів на обмеженій території;

  2. дослідження впливу ринкового оточення на формування попиту та пропозиції;

  3. визначення основних передумов зменшення витрат на виробництво;

  4. формування висновків про ступінь ефективності використання природно-ресурсного потенціалу певного регіону.

  1. Регіон —це:

  1. будь-яка частина країни без чітко виражених меж;

  2. група поряд розташованих економічних районів;

  3. частина національної економіки, що характеризується єдністю та цілісністю відтворювального процесу й управління;

  4. група країн або частина світу.

  1. Метод економічного районування застосовується в регіональній економіці для:

  1. розкриття особливостей розміщення промислових підприємств, центрів, галузей;

  2. аналізу розвитку економіки регіону;

  3. визначення місця регіону серед інших регіонів;

  4. визначення основних напрямів найбільш раціонального використання ресурсів у регіоні шляхом створення територіально-виробничих комплексів.

  1. Крупні (інтегральні) економічні райони – це:

  1. найбільші територіальні формування, які об'єднують декілька адміністративних областей, або адміністративні області з автономною республікою;

  2. підрайони макрорайонів, які окреслюються межами адміністративної області або автономної республіки;

  3. низові або локальні господарські комплекси у низових адміністративних районах з суто місцевими економічними зв'язками;

  4. території адміністративних районів, міст.

  1. Можливість регіональної системи функціонувати в автономному режимі на основі комплексного використання наявних ресурсів та єдиної функції управління цим розвитком — це:

  1. суть принципу самоорганізації;

  2. суть принципу загальності;

  3. суть принципу цілеспрямованості;

  4. суть принципу цілісності.

  1. Метод наукового дослідження, за якого комплексне вивчення структури господарства і внутрішніх взаємозв'язків доповнюється вивченням їх взаємодії, — це:

  1. картографічний метод;

  2. метод системного аналізу;

  3. балансовий метод;

  4. метод планування.

  1. Основоположником неокласичної теорії економічного розвитку є

  1. Дж. М. Кейнс;

  2. У. Айзард;

  3. М. Фрідмен;

  4. У. Беррі.

  1. Оптимум Парето — це:

  1. поширення, розсіювання по території регіону різних економічних інновацій;

  2. велика кількість варіантів розвитку економіки, які не можна покращити для одних регіонів, не погіршуючи стану інших;

  3. процес формування на території регіону полюсів економічного зростання;

  4. збільшення валютних надходжень у бюджет країни й регіонів.

  1. Системний опис та діагностика соціально-економічного розвитку регіонів — це:

  1. суть методу системного аналізу;

  2. суть методу територіальних пропорцій;

  3. суть методу типізації;

  4. суть методу порівняння.

  1. Яке твердження неправомірне? До основних факторів виробництва відносяться:

  1. земля;

  2. устаткування;

  3. праця;

  4. грошові кошти.

  1. Що покладено в основу складання програм соціально-економічного і культурного розвитку регіону:

  1. розрахунок чисельності зайнятого населення;

  2. природно-ресурсний потенціал регіону;

  3. сумарний обсяг виробництва будь-якого регіону;

  4. склад найважливіших галузей виробництва.

  1. Під природними ресурсами слід розуміти:

  1. тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил є істотними для життя та діяльності людського суспільства у виробничій і невиробничій сферах;

  2. тіла й сили, які на певному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності;

  3. економічно активне населення, що має певну освіту, кваліфікацію та навички;

  4. сукупність підприємств і організацій, об'єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці.

  1. До основних блоків питань природокористування не належить:

  1. дослідження фізіологічних особливостей розвитку рослин у природному середовищі та врахування їх взаємодії;

  2. оцінка природних ресурсів і пошук економічних механізмів досягнення їх найраціональнішого використання (різні форми плати за ресурси, прогресивні технології, безвідходне виробництво та ін.);

  3. виявлення негативного впливу господарської діяльності на довкілля (забруднення і пряме руйнування, тобто зміни умов природного середовища), що зводиться до оцінки збитків;

  4. створення економічного механізму регулювання цієї взаємодії чи відновлення деградованої природи (плата за забруднення, штрафні санкції тощо);

  1. Механізм лімітування природокористування передбачає:

  1. розробку певних нормативів використання та забруднення природного середовища;

  2. плату практично за всі природні ресурси, за забруднення навколишнього природного середовища, розташування в ньому відходів виробництва та за інші види впливів;

  3. надання грошових коштів на чітко визначені природоохоронні заходи;

  4. управління природокористуванням, тобто співвідношення економічних та інших методів регулювання цього процесу.

  1. Яке твердження неправомірне? До заохочувальних заходів матеріального стимулювання належить:

  1. встановлення податкових пільг (сума прибутку, з якого стягується податок, зменшується на величину, що повністю або частково відповідає природоохоронним видаткам);

  2. звільнення від оподаткування екологічних фондів та природоохоронного майна;

  3. запровадження спеціального додаткового оподаткування екологічно шкідливої продукції та продукції, що випускається із застосуванням екологічно небезпечних технологій.

  4. організація комплексної, науково вмотивованої оцінки об’єктів екологічної експертизи.

  1. Основна частка працездатного населення зайнята у:

  1. промисловості;

  2. сільському господарстві;

  3. транспорті;

  4. сфері послуг.

  1. Підйом розвитку за рахунок науково-технічного прогресу на чергову хвилю зростання базується на суттєвих досягненнях в області:

  1. інформатики;

  2. важкого машинобудування;

  3. металургії;

  4. промисловості будівельних матеріалів.

  1. Основна маса організацій України, які виконують наукові та науково-технічні роботи, зосереджена в:

  1. м. Київ;

  2. Херсонській області;

  3. Вінницькій області;

  4. Луганській області.

  1. До регіонів з вищим рівнем результатів науково-технічної діяльності належить:

  1. Кіровоградська область;

  2. Сумська область;

  3. Львівська область;

  4. Волинська область.

  1. До нових форм розміщення виробництва не належать:

  1. технополіси;

  2. промислові вузли;

  3. технопарки;

  4. бізнес-інкубатори.

  1. Основними факторами, які призвели до зниження науково-технічного потенціалу України, є:

  1. переважання застарілих технологій виробництва;

  2. низька кваліфікація українських вчених;

  3. низький рівень наукового потенціалу України;

  4. зростання віку наукових працівників із науковим ступенем.

  1. Виробничим потенціалом називають:

  1. сукупність підприємств господарського комплексу;

  2. спроможність галузей господарства країни та регіонів виробляти товари та послуги для населення та виробництва;

  3. виробництво товарів та послуг;

  4. промисловість країни чи регіону.

  1. Виробничі ресурси України характеризує:

  1. висока міра зносу;

  2. низька собівартість продукції;

  3. ефективне оновлення;

  4. низька матеріало-, енергоємність виробництва.

  1. Найбільш розвиненим міжгалузевим комплексом України є:

  1. агропромисловий;

  2. лісовий;

  3. хімічний;

  4. будівельний.

  1. Виробництво чорних металів зосереджено переважно:

  1. у Придніпров'ї;

  2. на Волині;

  3. у Прикарпатті;

  4. на Поділлі.

  1. Фінансові ресурси — це:

  1. грошові нагромадження і доходи, що створюються у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту і зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення і задоволення інших суспільних потреб;

  2. тіла й сили, які на певному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності;

  3. поєднання економічно взаємозв'язаних галузей на основі міжвідомчих зв'язків;

  4. перерахування до місцевих бюджетів податків та інших обов’язкових платежів підприємствами різних форм власності.

  1. Яке твердження неправомірне? Основними суб'єктами фінансової системи України є:

а) Міністерство фінансів;

б) Кабінет Міністрів;

в) Пенсійний фонд;

г) Державне казначейство.

  1. Субсидія — це певна сума платежів, що:

  1. надається місцевим бюджетам з метою їх збалансування, механізм надання не потребує цільового використання одержаних коштів;

  2. передбачає цільове використання одержаних коштів. Метою їх надання є фінансування державних програм чи проектів, а також забезпечення органів місцевого самоврядування коштами, необхідними для виконання делегованих повноважень;

  3. вкладаються в об'єкти підприємницької та інші види діяльності з метою отримання прибутку;

  4. створюються у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту.

  1. Економічний район — це:

  1. ділянка території, на якій соціально-економічні процеси переважають над природними;

  2. поєднання на певній території промислових підприємств, взаємозв'язаних економічно, а на вищих ступенях розвитку — і технологічно;

  3. територіально-цілісні поєднання поселень різної величини і народногосподарського профілю, об'єднані стійкими виробничими та соціально-економічними зв'язками;

  4. територіально цілісна частина національної економіки, що має спеціалізацію, міцні внутрішні зв'язки, що об'єднують господарство, суспільство і природу в єдиний територіальний соціально-економічний комплекс.

  1. Рушійні сили, які суттєво впливають на процеси розвитку і функціонування району, його структуру і геопросторові межі, це визначення:

  1. умов районоутворення;

  2. ознак районоутворення;

  3. закономірностей районоутворення;

  4. факторів районоутворення.

  1. Основним центром хімічного комплексу Центрального району є:

  1. Київ;

  2. Васильків;

  3. Золотоноша;

  4. Черкаси.

  1. На території Центрального району сформувались та розвиваються такі агропромислові підкомплекси:

  1. м'ясо- , молоко-, льоно-, зернопромислові;

  2. олійно-продуктовий;

  3. виноградно-продуктовий;

  4. зернопромисловий, плодоовочеконсервний.

  1. Перспективним розвиток індустрії туризму є у:

  1. Бердичеві;

  2. Львові;

  3. Миколаєві;

  4. Херсоні.

  1. Із-поміж паливних мінеральних ресурсів Центрального економічного району важливе значення мають запаси:

  1. бурого вугілля;

  2. марганцевих руд;

  3. нафти;

  4. газу.

  1. Виробництво електроенергії в межах Центрального району забезпечують:

  1. Черкаська ТЕЦ;

  2. Ладижинська ДРЕС;

  3. Дніпрогес;

  4. Рівненська АЕС.

  1. До найбільших міст Поліського району належить:

  1. Бердичів;

  2. Луцьк;

  3. Володимир-Волинський;

  4. Прилуки.

  1. З-поміж мінеральних ресурсів Східного економічного району важливе значення мають запаси:

  1. нафти та природного газу;

  2. будівельної сировини;

  3. бурого та кам'яного вугілля;

  4. торфу.

  1. Яке твердження неправомірне? Найважливішими галузями машинобудування Східного економічного району є:

  1. енергетичне та електротехнічне;

  2. транспортне;

  3. верстатобудування;

  4. сільськогосподарське.

  1. Основним центром хімічного комплексу в Східному економічному районі є:

  1. Кіровоград;

  2. Кременчук;

  3. Лебедин;

  4. Миргород.

  1. До найбільших міст Південного району належить:

  1. Одеса;

  2. Миколаїв;

  3. Херсон;

  4. Сімферополь.

  1. Високу частку в галузевій структурі Південного району займає:

  1. промисловість;

  2. лісове господарство;

  3. рекреаційна діяльність;

  4. сільське господарство.

  1. Основну роль у промисловому виробництві Південного економічного району відіграють підприємства:

  1. суднобудування і судноремонту;

  2. енергетичного машинобудування;

  3. верстатобудування;

  4. літакобудування.

  1. До найбільших морських портів України, розташованих у межах Південного економічного району належить:

  1. Бердянськ;

  2. Керч;

  3. Маріуполь;

  4. Феодосія.

  1. Відмітьте галузь, що не відноситься до галузей спеціалізації Карпатського району:

  1. металургія;

  2. лісова промисловість;

  3. хімічна промисловість;

  4. деревообробна промисловість.

  1. Карпатський район обмежений у використанні:

  1. мінерально-сировинних ресурсів;

  2. лісових ресурсів;

  3. рекреаційних ресурсів;

  4. водних ресурсів.

  1. У Карпатському районі залягають наступні види рудних корисних копалин:

  1. залізні руди;

  2. поліметалічні руди;

  3. марганцеві руди;

  4. титанові руди.

  1. Основними районами лісозаготівель є:

  1. Карпатський і Поліський;

  2. Карпатський і Подільський;

  3. Поліський і Подільський;

  4. Карпатський і Південний.

  1. Яка з областей Карпатського району має вищий рівень соціально-економічного розвитку, порівняно з середніми показниками:

  1. Закарпатська область;

  2. Львівська область;

  3. Івано-Франківська область;

  4. Чернівецька область.

  1. Однією з найбільших міських агломерацій Донецького району є:

  1. Дебальцево-Сєвєродонецька;

  2. Донецько-Макіївська;

  3. Стаханівсько-Маріупольська;

  4. Дніпропетровсько-Дніпродзержинська.

  1. Відзначте один із найбільших центрів чорної металургії у Донецькому районі:

  1. Донецьк;

  2. Маріуполь;

  3. Слов’янськ;

  4. Волноваха.

  1. У структурі зайнятості Донецького району переважає:

  1. промисловість;

  2. сільське господарство;

  3. транспорт;

  4. будівництво.

  1. У Донецькому районі виробляється ... % продукції промисловості України:

  1. 5%;

  2. 13,5%;

  3. 15, 4 %;

  4. 21,6%.

  1. Південний машинобудівний завод побудований в:

  1. Запоріжжі;

  2. Дніпропетровську;

  3. Кривому Розі;

  4. Марганці.

  1. Курортним містом, де розташований відомий грязелікувальний санаторій, є:

  1. Токмак;

  2. Нікополь;

  3. Бердянськ;

  4. Павлоград.

  1. Подільський район відноситься до:

  1. індустріальних;

  2. старопромислових;

  3. аграрних;

  4. аграрно-індустріальних.

  1. Найбільша кількість цукрових заводів зосереджена в:

  1. Вінницькій області;

  2. Миколаївській області;

  3. Чернівецькій області;

  4. Харківській області.

  1. Ладижинська ДРЕС функціонує у:

  1. Вінницькій області;

  2. Тернопільській області;

  3. Хмельницькій області;

  4. Закарпатській області.

  1. Мінеральні води якого типу розробляються на Поділлі?

  1. «Нафтуся»;

  2. «Боржомі»;

  3. «Лужанська»;

  4. «Свалява».

  1. Регіональна політика — це (обрати одну відповідь):

  1. сукупність організаційних, правових та економічних заходів, які здійснюються суб'єктами регіональної політики у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей;

  2. діяльність органів центральної і регіональної влади, направлена на покращення соціального забезпечення населення;

  3. діяльність органів місцевого самоврядування, що має на меті стимулювання розвитку віддалених від центру частин регіону;

  4. діяльність, направлена на забезпечення сталого розвитку регіону, ініціатором якої є територіальна громада.

  1. Яке твердження неправомірне? Об'єктами регіональної політики є:

  1. низові адміністративні райони;

  2. адміністративні області;

  3. економічні райони;

  4. територіально-виробничі комплекси.

  1. Суб'єктами регіональної політики є:

  1. адміністративно-територіальні одиниці країни;

  2. населення країни;

  3. органи державної влади;

  4. міста, села, селища.

  1. Метою регіональної політики є (обрати одну відповідь):

  1. стимулювання створення робочих місць у регіонах;

  2. підтримка соціально-економічного розвитку депресивних регіонів;

  3. створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів;

  4. ефективного використання ресурсів регіону (трудових, природних, матеріальних, фінансових, управлінських).

  1. Механізм реалізації регіональної економічної політики — це:

  1. розробка і виконання програм економічного і соціального розвитку окремих регіонів країни в межах загального національного плану (програми);

  2. система конкретних економічних важелів та організаційно-економічних засобів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію продуктивних сил, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, вдосконалюється структура їх господарського комплексу;

  3. сформульовані суспільством керівні положення, якими визначаються об'єктивні потреби та умови суспільного розвитку, котрі воно реалізує в процесі своєї практичної діяльності для досягнення поставленої мети;

  4. науково обґрунтований поділ країни на економічні райони, що склалися історично або в процесі розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці.

  1. Яке твердження неправомірне? Основними складовими механізму державної регіональної економічної політики України є:

  1. відповідна законодавчо-нормативна база;

  2. бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку;

  3. роздержавлення та приватизація;

  4. прогнозування і програмування.

  1. В Україні найбільш інвестиційно привабливими регіонами є:

  1. місто Київ, Донецька, Дніпропетровська, Одеська, Харківська області;

  2. Донецька, Харківська області та Автономна Республіка Крим;

  3. місто Київ, Закарпатська, Полтавська, Черкаська області та Автономна Республіка Крим;

  4. місто Севастополь, Автономна Республіка Крим, Волинська, Рівненська області.

  1. До наукомістких галузей економіки відноситься:

  1. автомобілебудування;

  2. приладобудування;

  3. верстатно-інструментальне машинобудування;

  4. ракетно-космічна галузь.

  1. До факторів, що визначають рівень інвестиційної привабливості на загальнодержавному рівні, відносяться:

  1. ефективність державного управління економікою;

  2. рівень розвитку регіональної виробничої інфраструктури;

  3. активність органів місцевої влади та самоврядування;

  4. стан соціальної сфери.

  1. Найбільш забруднені внаслідок впливу техносфери та стихійних лих є території областей:

  1. Київської та Черкаської;

  2. Закарпатської та Львівської;

  3. Донецької та Луганської;

  4. Полтавської та Сумської.

  1. Спеціальні (вільні) економічні зони — це:

  1. поєднання на певній території промислових підприємств, взаємопов'язаних економічно (спільним використанням місцевих природних ресурсів, єдністю виробничої і соціальної інфраструктури), а на вищих ступенях розвитку — і технологічно (кооперуванням і комбінуванням виробництва);

  2. частина території держави, на якій встановлено спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування законодавства країни, орієнтованого на посилення зовнішньоекономічних зв'язків, насамперед за рахунок залучення іноземного капіталу;

  3. це поєднання економічно взаємопов'язаних галузей на основі міжвідомчих зв'язків;

  4. вперше створений і використаний засіб або спосіб діяльності (нова техніка, нова технологія), яка дає реальний ефект (економічний, екологічний, соціальний) і в якому втілені нові знання (наукове відкриття, технічний винахід тощо).

  1. Яке твердження неправомірне? Основними чинниками створення СЕЗ є:

  1. вигідне суспільно-географічне положення;

  2. розміщення поблизу (або наявність) розвиненої мережі комунікацій — великих транспортних вузлів, морських портів, автомобільних і залізниць міждержавного сполучення, міжнародних аеропортів, транспортних коридорів;

  3. віддаленість від державного кордону країни;

  4. забезпеченість об'єктами виробничої й соціальної інфраструктури.

  1. Транскордонне співробітництво визначається як:

  1. сукупність організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на стимулювання ефективного розвитку продуктивних сил регіонів, раціональне використання їх ресурсного потенціалу з метою підвищення життєвого рівня населення та охорони навколишнього природного середовища, вдосконалення територіальної організації суспільства;

  2. спільні дії, спрямовані на встановлення і поглиблення економічних, соціальних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших відносин між територіальними громадами;

  3. організаційно-правова, економічна, соціальна, культурно-освітня, екологічна та управлінська діяльність держави, спрямована на забезпечення комплексно-пропорційного розвитку окремих територій країни на основі раціонального використання та збереження їх особливостей та інтегрального потенціалу;

  4. система міжгалузевих, внутрігалузевих, міжрайонних, внутрірайонних економічних зв'язків.

  1. До основних завдань транскордонного співробітництва не належить:

  1. забезпечення прискорення процесів вирівнювання життєвого рівня населення прикордонних територій та досягнення вільного руху товарів, людей і капіталів через кордон до повної інтегрованості простору;

  2. сприяння мобілізації місцевих ресурсів та їх ефективному використанню з метою підвищення життєвого рівня населення прикордонних територій;

  3. забезпечення вирішення спільних проблем у транскордонному регіоні, у тому числі для вирішення питань національної безпеки;

  4. розвиток науково-технічного потенціалу регіону відповідно до обраних пріоритетів.

  1. Соціальне транскордонне співробітництво в Україні покликане вирішувати такі питання:

  1. запровадження дієвих механізмів соціального захисту населення;

  2. активізація інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання;

  3. подолання ресурсовитратного характеру виробництв та їх технологічне оновлення;

  4. пошук економічних механізмів досягнення раціонального використання природних ресурсів.

  1. Вид діяльності, що науково аргументує ймовірні тенденції і напрями розвиток регіону на короткострокову і середньострокову перспективу, — це:

  1. прогнозування регіонального розвитку;

  2. планування регіонального розвитку;

  3. програмування регіонального розвитку;

  4. моделювання регіонального розвитку.

  1. SWОТ-аналіз передбачає:

  1. проведення детальної оцінки природно-ресурсного потенціалу регіону;

  2. оцінювання ефективності функціонування промислових підприємств;

  3. виявлення сильних, слабких сторін, загроз і можливостей для розвитку регіону;

  4. оцінка конкурентоспроможності галузей економіки регіонів.

  1. Яке твердження неправомірне? Поняття економіко-географічного положення включає:

  1. відстань до економічних центрів;

  2. транспортно-географічне положення;

  3. віддаленість до джерел сировини;

  4. чисельність населення.

  1. Які галузі визначають виробничий профіль району:

  1. спеціалізації;

  2. обслуговуючі;

  3. допоміжні;

  4. первинні.

  1. Яке твердження неправомірне? Елементами територіальної організації виробництва є:

  1. промисловий пункт;

  2. промисловий центр;

  3. територіально-виробничий комплекс;

  4. енерговиробничий цикл.

  1. Яка з рис не характерна для земельних ресурсів:

  1. продукт природи;

  2. відновлювальний природний ресурс;

  3. містить функції предмета і засобу праці;

  4. замінний природний ресурс.

  1. Яке твердження неправомірне? Ознаками виділення інтегральних економічних районів є:

  1. спільність території;

  2. наявність міських агломерацій;

  3. економічне тяжіння території до ядра району;

  4. наявність територіально-виробничого комплексу.

  1. Новими формами регіонального розвитку продуктивних сил є:

  1. мегаполіси;

  2. промислові підприємства;

  3. регіональні науково-технологічні парки;

  4. міські агломерації.

  1. Розвиток і територіальна організація автомобільного транспорту не залежать від:

  1. галузевої структури;

  2. територіальної організації народного господарства;

  3. природних умов, рельєфу;

  4. чисельності трудових ресурсів.

  1. Територіально залізничний транспорт поділено на:

  1. три залізниці;

  2. п’ять залізниць;

  3. шість залізниць;

  4. сім залізниць.

  1. До форм територіальної організації транспорту не належать:

  1. залізничні станції;

  2. вузли;

  3. промислові райони;

  4. морські та річкові порти.

  1. Визначте пріоритетний вид вантажів у загальному обсязі перевезень річковим транспортом:

  1. руди металів;

  2. мінеральні будівельні матеріали;

  3. кам'яне вугілля;

  4. хімічна продукція.

  1. Назвіть головний морський порт України на Чорному морі:

  1. Ізмаїл;

  2. Севастополь;

  3. Одеса;

  4. Миколаїв.

  1. Яке твердження неправомірне? Формами суспільної організації виробництва є:

  1. модернізація;

  2. концентрація

  3. спеціалізація;

  4. комбінування.

  1. Як називається форма суспільної організації виробництва, що полягає в його зосередженні на окремих підприємствах чи в населених пунктах?

  1. спеціалізація;

  2. комбінування;

  3. концентрація;

  4. кооперування.

  1. Що означає встановлення довготривалих виробничих зв’язків між підприємствами?

  1. спеціалізація;

  2. кооперування;

  3. диверсифікація;

  4. комбінування.

  1. Одна з форм концентрації виробництва, яка досягається за рахунок поєднання різних типів виробництва в межах одного підприємства – це:

  1. спеціалізація;

  2. кооперування;

  3. концентрація;

  4. комбінування.

  1. До основних форм зовнішньоекономічних зв’язків не відноситься:

  1. науково-технічне співробітництво;

  2. міжнародна торгівля;

  3. торгівля капіталом і фінансове співробітництво;

  4. урбанізація.

  1. Майже половину всього експорту України становить продукція:

  1. металургії та машинобудування;

  2. металургії та хімічної промисловості;

  3. хімічної промисловості та промисловості будівельних матеріалів;

  4. паливної промисловості та машинобудування.

  1. За організаційно-функціональною ознакою виділяють такі типи вільних економічних зон:

  1. промислово-виробничі;

  2. офшорні зони;

  3. наукові парки;

  4. митні склади.

  1. Найбільшим експортоорієнтованим комплексом України є:

  1. металургійний комплекс;

  2. машинобудівний комплекс;

  3. цукробуряковий комплекс;

  4. паливно-енергетичний комплекс.

  1. Серед країн СНД найважливішим партнером України є:

  1. Білорусь;

  2. Російська Федерація;

  3. Туркменістан;

  4. Казахстан.

  1. Центрами регіональних систем розселення України є:

  1. Київ, Харків, Луцьк, Одеса, Дніпропетровськ;

  2. Київ, Харків, Запоріжжя, Луганськ, Вінниця;

  3. Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса;

  4. Київ, Харків, Донецьк, Сімферополь, Львів.

  1. Яке твердження неправомірне? На розвиток зовнішньої торгівлі впливають такі фактори:

  1. поглиблення міжнародного поділу праці;

  2. знищення регіональних бар’єрів;

  3. концентрація виробництва;

  4. формування спільних ринків.

  1. Торгівельно-складські зони - це:

  1. технологічний центр, до якого входить невелика кількість підприємств з передовою технологією, які виконують замовлення на створення і освоєння нових розробок, виробництво суперсучасних устаткування та приладів;

  2. територія, виділена з митної території країни для вільного й безмитного ввезення й вивозу іноземних товарів, що зберігаються на складах обмежений або необмежений строк;

  3. це безмитні зони, в яких товари іноземного походження можуть зберігатися, продаватися й купуватися без оплати звичайних мит;

  4. територія, на якій здійснюється безмитний роздрібний продаж товарів у великих міжнародних аеро- і морських портах.

  1. Єдиний економічний простір – це:

  1. найскладніша форма інтеграції, що передбачає проведення країнами єдиної валютно-фінансової політики;

  2. угода двох або кількох держав, якою встановлюється режим вільної торгівлі та передбачається усунення внутрішніх тарифів і встановлення спільного зовнішнього тарифу;

  3. сукупність національних господарств усіх країн світу, об’єднаних міжнародним поділом праці і різноманітними економічними взаємозв’язками в господарський організм глобальних масштабів;

  4. об'єктивна тенденція все більшого орієнтування процесів економічного відтворення, а також обсягів, характеру та територіально-господарських пропорцій суспільного виробництва відповідно регіональним передумовам розвитку та суспільно-економічним потребам соціумів регіонального рівня.

  1. Теорія розміщення сільського господарства У. Тюнена викладена в його книзі:

  1. «Методи регіонального аналізу: вступ до науки про регіони»;

  2. «Регіональна економіка: теорія, проблеми, методи»;

  3. «Розміщення і просторова економіка»;

  4. «Ізольована держава».

  1. Світ-система — це:

  1. самостійний терен планети, здатний бути самодостатнім;

  2. складання, з'єднання взаємопов'язаних зон;

  3. соціальна система, яка має межі, структуру, правила легітимації й узгодженість;

  4. насичена територія, що вміщує багато об’єктів і взаємозв’язків між ними.

  1. Що покладено в основу теорії регіонального саморозвитку:

  1. реструктуризація економіки регіонів;

  2. суспільні теорії регіонального зростання;

  3. суспільні теорії регіоналізму;

  4. ринкова модель регіональної політики.

  1. Регіон як квазікорпорація включає в себе:

  1. господарство всіх регіонів держави;

  2. економічну діяльність у регіонах;

  3. суб'єкти власності та економічної діяльності регіонів;

  4. систему національної економіки.

  1. Яке твердження неправомірне? Для визначення рівня відкритості економіки застосовуються:

  1. коефіцієнт товарності регіонального виробництва;

  2. коефіцієнт локалізації;

  3. коефіцієнт товарообміну;

  4. коефіцієнт ввезення.

  1. До головних характеристик демографічного потенціалу регіону належать:

  1. співвідношення показників природного руху населення;

  2. релігійний склад населення;

  3. статево-вікова структура населення;

  4. галузева структура господарства.

  1. Демографічний коефіцієнт, який не характеризує рух населення:

  1. коефіцієнт народжуваності;

  2. коефіцієнт смертності;

  3. коефіцієнт стабільності народжуваності;

  4. коефіцієнт природного приросту.

  1. Центром регіональної системи розселення України є:

  1. Володимир-Волинський;

  2. Севастополь;

  3. Харків;

  4. Луганськ.

  1. Причорноморський район добре забезпечений:

  1. водними ресурсами;

  2. земельними ресурсами;

  3. мінерально-сировинними ресурсами;

  4. лісовими ресурсами.

  1. Розділення податків — це:

  1. закріплення за державним і регіональними бюджетами надходжень за окремими видами податків;

  2. міжбюджетний розподіл податкових надходжень за основними податками відповідно до нормативів, що затверджуються законами України про державний бюджет на відповідні роки.

  3. встановлення територіальних надбавок до загальнодержавних податків;

  4. цілеспрямований вплив галузевих органів управління (міністерств, відомств) на діяльність підвідомчих підприємств в інтересах успішного виконання ними загальногалузевих завдань.

  1. Основними стратегічними пріоритетами сталого розвитку України є:

  1. створення замкненого циклу виробництва ядерної енергії;

  2. економічне зростання;

  3. розвиток комплексних територіально-виробничих об’єднань із максимально високою концентрацією виробництва;

  4. створення ефективної системи влади і управління в центрі та регіонах.

  1. Транспортне районування СРСР провів:

  1. А.Хрущов;

  2. І.Мукомель;

  3. Д.Стеченко;

  4. І.Нікольський.

  1. За економічним районуванням України (автор М.Д.Пістун) виділяються:

  1. Столичний, Північно-Східний, Північно-Західний, Подільський, Причорноморський, Донецький, Карпатський, Придніпровський, Центральний райони;

  2. Центральний, Західний, Північно-Східний, Східний, Центрально-Східний, Південний райони;

  3. Центральноукраїнський, Донбас і Нижнє Подніпров'я, Слобідська Україна, Причорноморський, Західноукраїнський райони;

  4. Донбас, Промислове Придніпров'я, Північно-Східний, Центральний райони.

  1. Одним із найбільших центрів хімічного комплексу в Східному економічному районі є:

  1. Кременчук;

  2. Полтава;

  3. Миргород;

  4. Конотоп.

  1. На внутрішній та зовнішні ринки з Південного району надходять:

  1. вугілля;

  2. автомобілі;

  3. морські судна;

  4. деревина.

  1. У Придніпровському районі зосереджено:

  1. 10% інтегрального природно-ресурсного потенціалу України;

  2. 15% інтегрального природно-ресурсного потенціалу України;

  3. 20% інтегрального природно-ресурсного потенціалу України;

  4. 22 % інтегрального природно-ресурсного потенціалу України.

  1. 35% валового збору України припадає в Придніпровському районі на:

  1. озиму пшеницю;

  2. жито;

  3. соняшник;

  4. кукурудзу.

  1. Дотримання етапності у реалізації цілей і завдань регіональної політики та диференційованості надання державної підтримки регіонам відповідно до умов, критеріїв та строків, визначених законодавством, передбачає:

  1. принцип комплексності;

  2. принцип обмеженого централізму;

  3. принцип збалансованості та пропорційності;

  4. принцип послідовності.

  1. Яке твердження неправомірне? Основні напрями вдосконалення механізму державної регіональної економічної політики включають:

  1. розроблення нової стратегії державної регіональної економічної політики, яка б дала змогу прискорити економічні перетворення в державі, забезпечити успішне входження суб'єктів господарювання в ринкову систему;

  2. визначення нових перспективних напрямів державної регіональної економічної політики, враховуючи процеси глобалізації та регіоналізації;

  3. формування ефективного регіонального господарського механізму з широким використанням програмно-цільових методів управління;

  4. всебічне підвищення техніко-технологічного рівня виробництв та технічного переозброєння галузей інфраструктури.

  1. У зонах «дьюті-фрі» здійснюється:

  1. навантаження, розвантаження, перевантаження товарів, ремонт і обслуговування судів;

  2. вільне й безмитне ввезення й вивіз іноземних товарів, що зберігаються на складах обмежений або необмежений строк, які розфасовуються й переробляються, а потім постачаються на внутрішній ринок країни з оплатою мита або вивозяться за кордон;

  3. безмитний роздрібний продаж товарів у великих міжнародних аеро- і морських портах;

  4. перевантажувальні та інші, не пов'язані з перевезеннями операції, зосереджені на одному майданчику.

  1. На основі яких критеріїв в ЄС проводиться визначення проблемних регіонів:

  1. рівень зайнятості населення у промисловості;

  2. забезпеченість населення медичними послугами;

  3. тривалість життя при народженні;

  4. рівень безробіття.

  1. Яке твердження неправомірне? До наукомістких галузей економіки відноситься:

  1. суднобудування;

  2. сільськогосподарське машинобудування;

  3. біотехнології;

  4. ракетно-космічна галузь.

  1. Екологічна безпека — це:

  1. стан, за якого навколишнє природне середовище захищене від впливу техносфери та суспільства;

  2. ситуація, за якої відсутня загроза збитку для людини, природного середовища і екологічних ресурсів, порушення стійкості та руйнування екологічних систем певних територій унаслідок можливого впливу антропогенних і природних факторів;

  3. стан, за якого рівень техногенного ризику у регіоні є мінімальним;

  4. складова національної безпеки, що забезпечує захист населення та екосфери від викидів промисловості, впливу транспорту та екстенсивного сільського господарства.

  1. Який визначальний чинник розміщення сільськогосподарського машинобудування?

  1. райони виробництва сільськогосподарської продукції;

  2. земельний;

  3. енергетичний;

  4. трудовий.

  1. Дослідницький парк – це:

  1. економічна структура, розміщена в межах невеликої ділянки й призначена переважно для маленької, тільки-но створеної компанії;

  2. структура, у межах якої науково-технічні нововведення розробляються тільки до стадії технічного прототипу;

  3. територія, на якій розміщуються наукомісткі фірми різних розмірів і стадій розвитку, що дозволяє розгортати невеликі виробництва на основі науково-технічних розробок місцевого дослідницького центру (університету);

  4. структура, що включає дослідницькі, проектні, науково-виробничі фірми, що користуються єдиною системою податкових і фінансових пільг.

  1. До складу Поліського економічного району входять:

  1. Київська, Черкаська області;

  2. Волинська, Рівненська, Житомирська, Чернігівська області;

  3. Донецька, Луганська області;

  4. Вінницька, Хмельницька, Тернопільська області.

  1. Транскордонне співробітництво на регіональному рівні включає такі етапи:

  1. налагодження нових та відновлення існуючих зв'язків між партнерами регіону;

  2. перепис населення;

  3. упровадження економічного механізму природокористування;

  4. послідовне здійснення заходів щодо поступового вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів.

  1. Вид діяльності, що науково аргументує ймовірні тенденції і напрями розвиток регіону на короткострокову і середньострокову перспективу, – це:

  1. прогнозування регіонального розвитку;

  2. планування регіонального розвитку;

  3. програмування регіонального розвитку;

  4. вірної відповіді немає.

  1. Які з перерахованих факторів не впливають на розвиток зовнішньої торгівлі:

  1. поглиблення міжнародного поділу праці;

  2. знищення регіональних бар’єрів;

  3. концентрація виробництва;

  4. формування спільних ринків.

  1. 130. За об'єктом дослідження та метою розробки розрізняють:

  1. програми розвитку країни в цілому;

  2. програми розвитку АРК, областей, районів, міст;

  3. довго-, середньо- та короткострокові програми;

  4. комплексні, галузеві та цільові програми.

  1. Яке твердження неправомірне? До ознак, що характеризують економічний район, належать:

  1. спільність території;

  2. однорідність природи, господарства і культури;

  3. завершеність виробництва;

  4. спеціалізація і структура виробництва.

  1. Спеціалізація країни або регіону – це в першу чергу виробництво продукції для:

  1. внутрішнього споживання;

  2. міжнародного обміну;

  3. нових галузей господарства;

  4. галузей військово-промислового комплексу.

  1. Що собою являє технопарк?

  1. технологічний центр, до якого входить невелика кількість підприємств з передовою технологією, які виконують замовлення на створення і освоєння нових розробок, виробництво суперсучасних устаткування та приладів;

  2. транспортний вузол, в якому перевантажувальні та інші, не пов'язані з перевезеннями операції, зосереджені на одному майданчику і, як правило, регулюються єдиним центром;

  3. сімейство наукомістких підприємств, об'єднаних з науково-дослідними та навчальними центрами для розробки високих і надвисоких технологій, створення сприятливих умов для генерації ідей та їх реалізації.

  4. інноваційна структура, завданням якої є створення локального сприятливого для діяльності малих ризикованих фірм підприємницького середовища.

  1. Які з перерахованих факторів не відносяться до демографічних:

  1. статева структура населення;

  2. вікова структура населення;

  3. розвиток охорони здоров'я;

  4. шлюбність і рівень розлучень.

  1. Яка питома вага жінок у структурі населення України, %:

  1. 38;

  2. 46;

  3. 54;

  4. 58.

  1. Найнижчий коефіцієнт природного приросту серед областей України має ... область:

  1. Дніпропетровська;

  2. Чернігівська;

  3. Полтавська;

  4. Київська.

  1. Найвищий коефіцієнт природного приросту серед областей України має ... область:

  1. Харківська;

  2. Чернівецька;

  3. Закарпатська;

  4. Донецька.

  1. Яка питома вага сільського населення в Україні, %:

  1. 32,8;

  2. 35,7;

  3. 40;

  4. 48.

  1. Що таке механічний рух населення?

  1. переміщення людей по території, пов’язані зі зміною постійного місця проживання та роботи;

  2. виїзд громадян зі своєї країни до іншої держави на постійне проживання або на тривалий період;

  3. в’їзд до країни громадян іншої держави на постійне або тривале проживання;

  4. регулярне переміщення населення з одного населеного пункту в інший на роботу або навчання без зміни місця проживання.

  1. Основним показником рівня урбанізації є:

  1. наявність міських агломерацій;

  2. кількість великих міст і міст-мільйонерів;

  3. співвідношення міського і сільського населення;

  4. співвідношення працездатного і непрацездатного населення в країні.

  1. Урбанізація - це:

  1. зростання і підвищення частки сільського населення в країні, регіоні, світі;

  2. світовий історичний процес підвищення ролі міст у житті суспільства, поступове перетворення його в міське за характером праці, способом життя, культури, що пов’язані з розвитком цивілізації, ходом НТП;

  3. ріст чисельності населення в країні чи регіоні;

  4. процес вирівнювання рівнів економічного розвитку.

  1. В Україні існує ... міських агломерацій:

  1. 15;

  2. 17;

  3. 18;

  4. 19.

  1. Закінчіть фразу: “Економічно активне населення – це ...”

  1. особи працездатного віку;

  2. фактично працюючі;

  3. частина трудових ресурсів, що безпосередньо залучена в суспільне виробництво;

  4. особи, які працюють на державних виробництвах.

  1. Закінчіть визначення: “Трудові ресурси – це...”

  1. частина населення, що досягла працездатного віку, крім працюючих пенсіонерів та підлітків;

  2. частина робочої сили, зайнята в народному господарстві;

  3. особи, які мають самостійне джерело для існування;

  4. частина населення країни, яка володіє необхідними фізичними і духовними здібностями, загальноосвітніми і професійними знаннями для роботи в господарстві.

  1. Яке твердження неправомірне? Основними факторами виробництва є:

  1. земля;

  2. устаткування;

  3. праця;

  4. грошові кошти.

  1. Найвищою кількістю народжених вирізняються:

  1. Рівненська, Закарпатська, Волинська, Івано-Франківська області;

  2. Чернівецька, Вінницька, Тернопільська, Київська області;

  3. Київська, Полтавська, Чернігівська, Черкаська області;

  4. Житомирська, Рівненська, Київська, Чернігівська області.

  1. Як називається стійке об’єднання виробничих процесів, що розвивається навколо одного основного для даного різновиду енергії й сировини?

  1. міжгалузеві комплекси;

  2. територіально-виробничі комплекси;

  3. енерго-виробничі цикли;

  4. портово-промислові комплекси.

  1. Яке твердження неправомірне? Розміщення виробництва вільного ринкового господарства характеризується:

  1. необмеженою кількістю учасників конкуренції;

  2. вільним доступом до ринкової інформації;

  3. обмеженою роллю уряду в економіці;

  4. планомірністю.

  1. Корінний якісний переворот у продуктивних силах людства, викликаний перетворенням науки у безпосередньо продуктивну силу суспільства, називається:

  1. ноу-хау;

  2. науково-технічною революцією;

  3. науково-технічними розробками;

  4. інновацією.

  1. В епоху НТР серед галузей промисловості найбільш високими темпами розвиваються:

  1. хімія полімерів і машинобудування;

  2. машинобудування і чорна металургія;

  3. чорна металургія та хімія полімерів;

  4. паливна промисловість і металургія.

  1. Промисловий центр — це місто:

  1. середнє;

  2. велике;

  3. мале;

  4. мільйонер.

  1. Центром Західної регіональної системи розселення виступає:

  1. Львів;

  2. Рівне;

  3. Івано-Франківськ;

  4. Луцьк.

  1. Які області не утворюють єдиної регіональної системи розселення, а роз’єднані між Центральною і Придніпровською регіональними системами?

  1. Черкаська, Кіровоградська;

  2. Київська, Черкаська;

  3. Кіровоградська, Дніпропетровська;

  4. Миколаївська, Запорізька.

  1. До матеріально-побутових галузей не належить:

  1. освіта;

  2. торгівля;

  3. громадське харчування;

  4. побутове обслуговування.

  1. Технологія важлива при розміщенні виробництва:

  1. вона задає межі виробничих можливостей;

  2. визначає, що буде вироблено;

  3. впливає на ціну продукту;

  4. жоден пункт цього переліку не дає відповіді на запитання про те, чим важлива технологія.

  1. Витрати для придбання машин і устаткування, обладнання для виробництва і формування виробничих запасів, тобто додаткові вкладення в економіку, вигоди від яких проявляються у майбутньому, називаються:

  1. амортизацією;

  2. інвестиціями;

  3. ринком капіталу;

  4. зовнішньою торгівлею.

  1. Формування спеціалізації господарства країни підкоряється дії:

  1. володіння секретами технології виробництва;

  2. закону абсолютних переваг;

  3. закону порівняльних переваг;

  4. закону концентрації виробництва.

  1. Назвіть ознаки виділення інтегральних економічних районів:

  1. наявність наукових кадрів;

  2. наявність територіально-виробничого комплексу;

  3. розміщення трудових ресурсів;

  4. розподіл зайнятих за сферами і галузями економіки.

  1. Яке твердження неправомірне? Елементами територіальної організації виробництва є:

  1. промисловий центр;

  2. промисловий вузол;

  3. територіально-виробничий комплекс обласного масштабу, економічного району;

  4. офшорні зони.

  1. Інноваційний потенціал країни – це:

  1. здатність фундаментальної та прикладної науки забезпечити нововведеннями процес оновлення продукції;

  2. сукупність наукових, технічних ресурсів і засобів;

  3. спроможність галузей господарства виробляти товари та послуги для населення та виробництва;

  4. створення і впровадження нової техніки, технології, розробка нових матеріалів, розвиток нових галузей.

  1. За ознакою належності до природних систем природні ресурси поділять на:

  1. відносно рівномірно розподілені та зосереджені;

  2. космічні, планетарні, ресурси Землі;

  3. ресурси, що переміщуються природно і такі, що не переміщуються;

  4. мінеральні, кліматичні, водні, земельні.

  1. Розміщення тракторного машинобудування зорієнтоване переважно на:

  1. трудові ресурси;

  2. споживача;

  3. сировину;

  4. паливно-енергетичні ресурси.

  1. Виділіть фактори розміщення електроенергетики:

  1. паливно-енергетичні ресурси;

  2. земельний;

  3. трудові ресурси;

  4. наукомісткості.

  1. Специфічною рисою розміщення газовидобувної промисловості є:

  1. низький рівень територіальної концентрації, орієнтація видобутку на шляхи сполучення (газопроводи);

  2. орієнтація видобутку на райони споживання;

  3. високий рівень її територіальної концентрації та орієнтація видобутку на найвигідніші умови експлуатації родовищ;

  4. орієнтація на висококваліфіковані кадри.

  1. Скільки в Україні діючих АЕС:

  1. 2;

  2. 3;

  3. 4;

  4. 5.

  1. Яка ГЕС України найпотужніша:

  1. Київська;

  2. Канівська;

  3. Кременчуцька;

  4. Дніпрогес

  1. Яка АЕС в Україні найпотужніша:

  1. Рівненська;

  2. Хмельницька;

  3. Південноукраїнська;

  4. Запорізька.

  1. На якій електростанції використовується вугілля Львівсько-Волинського басейну:

  1. Добротвірській;

  2. Старобешівській;

  3. Зміївській;

  4. Трипільській.

  1. Зміївська ДРЕС розміщена в:

  1. Вінницькій області;

  2. Львівській області;

  3. Харківській області;

  4. Запорізькій області.

  1. Ладижинська ДРЕС розміщена в:

  1. Івано-Франківській області

  2. Луганській області;

  3. Хмельницькій області;

  4. Вінницькій області.

  1. Нафтопереробні заводи розміщені в:

  1. Донецьку, Харкові, Львові;

  2. Херсоні, Кременчуці, Лисичанську;

  3. Херсоні, Житомирі, Дрогобичі;

  4. Дрогобичі, Івано-Франківську, Донецьку.

  1. Назвіть основні передумови для розвитку чорної металургії на Україні:

  1. є необхідні сировина і паливо, незначні затрати на перевезення як сировини, так і готової продукції;

  2. наявність потужної енергетичної бази;

  3. наявність кваліфікованих робочих кадрів;

  4. наявність палива, залізної руди, марганцю, густа сітка залізничних колій в районах видобутку.

  1. Чорна металургія не включає ...:

  1. видобуток та переробку палива;

  2. видобуток, збагачення та агломерацію залізних, марганцевих хромітових руд;

  3. виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі, прокату;

  4. вторинну переробку чорних металів і коксування вугілля.

  1. Для чорної металургії характерним є:

  1. високий рівень концентрації виробництва;

  2. кооперування виробництва;

  3. предметна спеціалізація;

  4. технологічна спеціалізація.

  1. У Придніпровському районі виділяють такі металургійні вузли:

  1. заводи Маріуполя, Камиш-Бурунський ГЗК у Криму, металургійний завод у Керчі;

  2. Єнакіївський, Донецько-Макіївський, Алчевсько-Алмазнянський;

  3. Дніпропетровський, Запорізький, Криворізький;

  4. Микитівський ртутний комбінат, Побузький нікелевий завод, Дніпровський завод чистих металів.

  1. Центрами чорної металургії України є:

  1. Луганськ, Запоріжжя, Миколаїв;

  2. Керч, Мелітополь, Київ;

  3. Маріуполь, Київ, Львів;

  4. Керч, Маріуполь, Луганськ.

  1. Кольорова металургія України розвинута порівняно слабо, тому що:

  1. низька технологія переробки руд кольорових металів;

  2. немає енергетичної бази;

  3. відсутні значні родовища кольорових металів;

  4. уся руда кольорових металів експортується.

  1. Виробництво алюмінію зосереджене у:

  1. Запоріжжі;

  2. Кіровограді;

  3. Сумах;

  4. Харкові.

  1. В чому полягають особливості розміщення важкого машинобудування?

  1. розміщується поближче до джерел електропостачання;

  2. розміщується поблизу металургійних баз (Донбас, Придніпров’я), так як потребує значної кількості металу;

  3. тяжіє до районів, де зосереджені кваліфіковані трудові ресурси;

  4. розміщується поблизу шляхів сполучення.

  1. Електроніка та радіотехнічна промисловість характеризується:

  1. високою металомісткістю;

  2. енергомісткістю;

  3. високою наукомісткістю;

  4. орієнтацією на споживача.

  1. Центрами транспортного машинобудування є:

  1. Кременчук, Запоріжжя;

  2. Мелітополь, Вінниця;

  3. Луцьк, Івано-Франківськ;

  4. Житомир, Львів.

  1. Назвіть основний центр тракторобудування:

  1. Мелітополь;

  2. Кіровоград;

  3. Харків;

  4. Житомир.

  1. Назвіть головний центр виробництва легкових автомобілів:

  1. Луганськ;

  2. Львів;

  3. Київ;

  4. Запоріжжя.

  1. Де в Україні виробляють автобуси?

  1. Києві;

  2. Луцьку;

  3. Запоріжжі;

  4. Львові.

  1. Основний чинник розміщення підприємств сільськогосподарського машинобудування:

  1. споживчий;

  2. трудовий;

  3. сировинний;

  4. енергетичний.

  1. Виробництво фосфатних добрив локалізоване у:

  1. Одесі;

  2. Донецьку;

  3. Полтаві;

  4. Харкові.

  1. Виберіть із зазначених міст центр виробництва калійних добрив:

  1. Львів;

  2. Донецьк;

  3. Луганськ;

  4. Калуш.

  1. Виробництво соди зосереджене на підприємствах:

  1. Слов'янська;

  2. Черкас;

  3. Херсона;

  4. Севастополя.

  1. Центром целюлозно-паперової промисловості є:

  1. Коростень;

  2. Понінка;

  3. Суми;

  4. Миколаїв.

  1. Основна хімія виробляє:

  1. синтетичні смоли і пластмаси;

  2. соду, сірчану кислоту, мінеральні добрива;

  3. сажу, синтетичний каучук;

  4. ліки, фарби.

  1. Найбільшу площу серед технічних культур займає:

  1. льон-довгунець;

  2. кукурудза;

  3. соняшник;

  4. конопля.

  1. Найбільша концентрація посівів соняшнику в ... областях:

  1. Закарпатській, Херсонській;

  2. Запорізькій, Чернігівській;

  3. Дніпропетровській, Сумській;

  4. Одеській, Львівській;

  1. Напрямки тваринництва України залежать від ...:

  1. клімату території;

  2. наявності споживача;

  3. рельєфу місцевості;

  4. рослинності територій.

  1. Найбільші в Україні виробники цукру - ... області:

  1. Черкаська, Київська, Одеська;

  2. Тернопільська, Луганська, Чернігівська;

  3. Вінницька, Тернопільська, Хмельницька;

  4. Київська, Миколаївська, Львівська.

  1. Яке твердження неправомірне? До основних закономірностей розміщення продуктивних сил належать:

  1. національна безпека;

  2. соціальна спрямованість;

  3. розвиток підприємництва;

  4. планомірність.

  1. Принципи розміщення продуктивних сил – це:

  1. об'єктивні, суттєві і сталі зв'язки між усіма елементами просторової організації продуктивних сил;

  2. економічні, соціальні, правові природні явища, що впливають на їх територіальне розміщення, визначають рівень продуктивної та ефективної функції праці та капіталу;

  3. обґрунтовані наукою і практикою правила, якими керуються при розташуванні праці, капіталу, створенні робочих місць, використанні ресурсів.

  4. сукупність виробничих процесів, що виникають взаємозумовлено (співпідпорядковано) довкола основного процесу для даного різновиду енергії й сировини.

  1. Яке твердження неправомірне? Будівельний комплекс складається з таких основних блоків:

  1. деревообробне виробництво;

  2. виробництво будівельних матеріалів;

  3. власне будівництво;

  4. будівельне машинобудування.

  1. Ідеологом і організатором регіональної науки, що сформувалася на Заході в 50-х роках ХХ ст. став:

  1. В. Кристаллер;

  2. У. Айзард;

  3. Дж. М. Кейнс;

  4. А. Вебер.

  1. Яке твердження неправомірне? Україна залежить від постачання:

  1. паливно-енергетичних ресурсів;

  2. медикаментів;

  3. будівельної сировини;

  4. кольорових металів;

  1. Головним районоутворюючим фактором є:

  1. природні умови і ресурси;

  2. суспільний територіальний поділ праці;

  3. територіальні виробничі комплекси;

  4. особливості економіко-географічного положення.

  1. Майже половину всього експорту України становить продукція:

  1. металургії та машинобудування;

  2. машинобудування й лісової промисловості;

  3. металургії та хімічної промисловості;

  4. хімічної промисловості та промисловості будівельних матеріалів.

  1. Основними експортними товарами України є:

  1. легкові автомобілі;

  2. залізна та марганцева руди;

  3. готовий одяг;

  4. медикаменти.

  1. Яке твердження неправомірне? До основних форм міжнародної економічної інтеграції відносяться:

  1. зона вільної торгівлі;

  2. митний союз;

  3. вільні економічні зони;

  4. спільний ринок;

  5. валютний союз.

  1. З-поміж паливних мінеральних ресурсів Центрального економічного району важливе значення мають запаси:

  1. бурого вугілля;

  2. газу;

  3. уранових руд;

  4. нафти.

  1. Виберіть області, які найкраще забезпечені земельними ресурсами:

  1. Вінницька, Тернопільська;

  2. Херсонська, Миколаївська;

  3. Миколаївська, Запорізька;

  4. Полтавська, Дніпропетровська.