Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори мікроекономіка 7-12.docx
Скачиваний:
6
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
221.11 Кб
Скачать

10. Закон Енгеля, Крива Енгеля. Особливості споживання різних за якістю товарів

Зако́н Е́нгеля — із зростанням величини доходів частка витрат на придбання товарів першої необхідності скорочується.

Закони Енгеля зводяться до наступних положень:

1) бідні родини витрачають відносно більше на необхідне для життя — їжу і житло;

2) частка витрат на харчування знижується в міру зростання доходів, а частка витрат на житло стабілізується;

3) витрати на дорогі предмети підвищуються в більшому ступені, ніж дохід. При зростанні доходу споживача споживання їм вторинних благ зростає в більшому ступені, ніж споживання благ першої необхідності;

4) при зниженні ціни одного з благ і сталості ціни на інше благо збільшується попит на благо, ціна якого знижується, причому здійснюється відносна заміна ним іншого блага.

Від кривої “дохід-споживання” легко перейти до так званих кривих Енгеля. Ернст Енгель (1821-1896 рр.) – англійський економіст, який займався вивченням того, як в Х1Х ст. характер споживання товарів та послуг змінювався в залежності від доходу сім’ї. Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит (рис.3.5).

I

Qx

Рис. 3.5. Крива Енгеля

Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер з затуханням, тобто певний приріст доходу викликає менший приріст споживання товару Х. Це, перш за все пояснюється дією закону спадаючої граничної корисності. Однак для певної групи товарів крива Енгеля може зростати з прискорення. До цієї групи відносяться предмети розкоші, споживання яких зростає скоріше, ніж зростає дохід споживача. Ці залежності були помічені Енгелем і сформульовані у вигляді законів, що ввійшли в економічну теорію як закони Енгеля:

1. При незмінних цінах на всі блага доля сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення при зростанні доходів сім’ї.

2. Споживання освітніх, юридичних, медичних послуг та послуг, пов’язаних з відпочинком, має тенденцію зростати скоріше, ніж зростають доходи.

І хоча ці закономірності були виявлені більше 100 років тому, в їх справедливості легко переконатися спостерігаючи наше сьогодення.

11. Ознаки ринку та фірми. Межі функціонування ринку та фірми.

Фірма – це організація, економічний і правовий суб’єкт, який займається виробничою діяльністю і має господарську самостійність.

Цільова функція фірми полягає в об’єднанні ресурсів для випуску товарів і послуг з метою максимального збільшення добробуту їх власників.

Комерційна діяльність це діяльність по виробництву товарів та послуг для третіх осіб (фізичних і юридичних) яка повинна приносити комерційну вигоду.

До основних задач фірми по реалізації по реалізації цілей відносять:

  1. Збільшення обсягів продажу

  2. Досягнення більш високих темпів росту

  3. Збільшення частки ринку

  4. Збільшення прибутку відносного капіталу

  5. Збільшення доходу на акцію

  6. Зміна структури капіталу

Перша стадія росту фірми характеризується нарощенням темпів розвитку, створення нових виробничих потужностей. Друга стадія характеризується зростанням курсу акцій, збільшенням доходів власників капіталу, головна задача – утримання своєї частки ринку. Третя стадія характеризується зниженням темпів росту, скорочення прибутку, головна ціль – збереження життєздатності заради мінімізації витрат.

Цільова функція фірми вирішується через потреби 3х соціальних груп:

  1. Власники (акціонери) збільшення доходів, зростання цінності власності.

  2. Споживачі. Задоволеність якістю та ціною товарів та послуг.

  3. Персонал підприємства і постачальники. Стабільність підприємства і розвиток довгострокових відносин.

До ознак ринку і фірми відносять:

Ринок:

  1. Відокремлення засобів виробництва

  2. Непрямі форми зв’язків через ціни і гроші

  3. Використання економічних стимулів і виключення прямого диктатору

Фірма:

  1. Концентрація факторів виробництва

  2. Прямі форми зв’язків через розпорядження і вказівки

  3. Одноосібний контроль, панування адміністративних методів.