Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Радіація, засоби та методи захисту..rtf
Скачиваний:
126
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
736.86 Кб
Скачать

Размещено на http://www.allbest.ru/

Джерела радіації. Поняття про дози опромінення. Рівні забруднення. Побутові дозиметричні прилади та робота з ними. Основні норми поведінки та дії населення при радіаційних аваріях і радіаційному забрудненні місцевості. Режими радіаційного захисту

Зміст

Вступ

1. Поняття радіоактивності

2. Характеристика радіаційного забруднення та його наслідків. Основні терміни і одиниці виміру

3. Біологічна дія радіаційного випромінювання

4. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище

5. Заходи по захисту населення в випадку аварії на АЕС

6. Призначення та загальний устрій приладів вимірювання іонізуючого випромінювання

Навчальна література

Додатки

Вступ

ЦІЛІ: Ознайомитись з властивостями радіоактивних речовин, біологічною дією радіації, приладами для її вимірювання і способами захисту в умовах радіаційного забруднення.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру за характеристиками явищ, що визначають особливості дії факторів ураження на людей, навколишнє природне середовище та суб’єкти господарської діяльності, поділяються на аварії (катастрофи), які супроводжуються викидами (виливами) небезпечних речовин, пожежами, вибухами, затопленнями, аваріями на інженерних мережах і системах життєзабезпечення, руйнуванням будівель і споруд, аваріями транспортних засобів та інші.

Аварії (катастрофи), що пов’язані з викидом небезпечних речовин, додатково поділяються на радіаційні, хімічні, біологічні і, крім цього, поділяються ще за видами розповсюдження речовин в навколишньому природному середовищі.

Основні терміни і визначення, які характеризують радіаційні надзвичайні ситуації:

Радіаційна аварія – аварія на радіаційному небезпечному об’єкті, що приводить до виходу або викиду РР і (або) іонізуючих випромінювань за передбачені проектом для нормальної експлуатації даного об’єкту межі в об’ємах, які перевищують встановлені границі безпеки його експлуатації.

Радіоактивне забруднення – забруднення поверхні землі, атмосфери, води чи продовольства, харчової сировини, кормів і різних предметів РР в об’ємах, що перевищують рівень, встановлений нормами радіаційної безпеки і правилами робіт з РР.

Радіаційний небезпечний об’єкт – об’єкт, на якому зберігають, переробляють, використовують або транспортують РР, при аварії на якому або його руйнуванні може виникнути опромінювання іонізуючим випромінюванням або радіоактивне забруднення людей, сільськогосподарських тварин і рослин, суб’єктів господарської діяльності, а також довкілля.

Зона радіоактивного забруднення – територія або акваторія, в межах якої є радіоактивне забруднення.

Режим радіаційного захисту – порядок дії населення і використання засобів і способів захисту в зоні радіоактивного забруднення з метою можливого зменшення дії іонізуючого опромінювання на людей.

Радіаційний контроль – контроль за дотриманням норм радіаційної безпеки і основних санітарних правил роботи з РР і іншими джерелами іонізуючого випромінювання, а також отримання інформації про рівні опромінення людей і про обстановку на об’єкті та в довкіллі.

До радіаційних небезпечних об’єктів відносяться:

  • атомні електростанції (Запорізька-6, Південно-Українська-3, Рівненська-4, Хмельницька-2 і Чорнобильська-на даний час не діюча); (Де найбільше атомних реакторів: США-103; Франція-59; Японія-55; Росія-31; Англія-23; Південна Корея-20; Канада-18; Німеччина-17; Індія-15);

  • підприємства по виготовленню і переробці відпрацьованого ядерного палива;

  • підприємства по похованню радіоактивних відходів;

  • науково-дослідні та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами;

  • медичні установи, які використовують р. ізотопи;

  • ядерні реактори на об’єктах транспорту та інші.

Найбільш небезпечними із всіх аварій на радіаційно небезпечних об’єктах, є аварії з викидом радіонуклідів в атмосферу і гідросферу, що приводять до радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища.

В області є ___об’єктів, які використовують ___ джерел іонізуючого випромінювання.

Ступінь забруднення характеризується поверхневою (об’ємною) щільністю зараження радіонуклідами і вимірюється активністю того чи іншого радіонукліда.

1. Поняття радіоактивності

Іонізуючі випромінювання існували на Землі ще задовго до появи на ній людини. Проте вплив іонізуючих випромінювань на організм людини був виявлений лише наприкінці XIX ст. з відкриттям французького вченого А. Беккереля, а потім дослідженнями П'єра і Марії Кюрі явища радіоактивності.

Поняття «іонізуюче випромінювання» об'єднує різноманітні види, різні за своєю природою, випромінювання. Подібність їх полягає в тому, що усі вони відрізняються високою енергією, мають властивість іонізувати і руйнувати біологічні об'єкти.

* Іонізуюче випромінювання – це будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків. Розрізняють корпускулярне і фотонне іонізуюче випромінювання.

*Корпускулярне – потік елементарних частинок із масою спокою відмінною від нуля, що утворюються при радіоактивному розпаді, ядерних перетвореннях, або генеруються на прискорювачах. Це а і Ь частки, нейтрони, протони та ін.

* Фотонне – потік електромагнітних коливань, що поширюється у вакуумі з постійною швидкістю 300 000 км/с. Це у – випромінювання і рентгенівське випромінювання.

Вони різняться умовами утворення і властивостями: довжиною хвилі й енергією. До фотонного випромінювання належить й ультрафіолетове випромінювання – найбільш короткохвильова частина спектра сонячного світла (довжина хвилі 400* 10"9 м).

Випромінювання характеризуються за своєю іонізуючою і проникаючою спроможностями. Іонізуюча спроможність випромінювання визначається питомою іонізацією, тобто числом пар іонів, що утворюються частинкою в одиниці об'єму, маси середовища або на одиниці довжини шляху. Різноманітні види випромінювань мають різноманітну іонізуючу спроможність. Проникаюча спроможність випромінювань визначається розміром пробігу, тобто шляхом, пройденим часткою в речовині до її повного зникнення. Джерела іонізуючих випромінювань поділяються на природні та штучні (антропогенні).

Основну частину опромінення населення земної кулі одержує від природних джерел випромінювань. Більшість з них такі, що уникнути опромінення від них неможливо. Протягом всієї історії існування Землі різні види випромінювання попадають на поверхню Землі з Космосу і надходять від радіоактивних речовин, що знаходяться у земній корі.

Радіаційний фон, що утворюється космічними променями, дає менше половини зовнішнього опромінення, яке одержує населення від природних джерел радіації. Космічні промені переважно приходять до нас з глибин Всесвіту, але деяка певна їх частина народжується на Сонці під час сонячних спалахів. Космічні промені можуть досягати поверхні Землі або, взаємодіяти з її атмосферою, породжуючи повторне випромінювання і призводячи до утворення різноманітних радіонуклідів. Опромінення від природних джерел радіації зазнають усі жителі Землі, проте одні з них одержують більші дози, інші – менші.

Це залежить, зокрема, від того, де. вони живуть. Рівень радіації в деяких місцях залягання радіоактивних порід земної кулі значно вищий від середнього, а в інших місцях – відповідно нижчий. Доза опромінення залежить також і від способу життя людей.

Людина зазнає опромінення двома способами – зовнішнім та внутрішнім. Якщо радіоактивні речовини знаходяться поза організмом і опромінюють його ззовні, то в цьому випадку говорять про зовнішнє опромінення. А якщо вони знаходяться у повітрі, яким дихає людина, або у їжі чи воді і потрапляють всередину організму через органи дихання та кишково-шлунковий тракт, то таке опромінення називають внутрішнім.

Перед тим, як потрапити до організму людини, радіоактивні речовини проходять складний маршрут у навколишньому середовищі, і це необхідно враховувати при оцінці доз опромінення, отриманих від того чи іншого джерела.

Внутрішнє опромінення в середньому становить 2/3 ефективної еквівалентної дози опромінення, яку людина одержує від природних джерел радіації. Воно надходить від радіоактивних речовин, що потрапили в організм з їжею, водою чи повітрям. Невеличка частина цієї дози припадає на радіоактивні ізотопи (типу вуглець-14, тритій), що утворюються під впливом космічної радіації. Все інше надходить від джерел земного походження. В середньому людина одержує близько 180 мкЗв/рік за рахунок калію-40, який засвоюється організмом разом із нерадіоактивним ізотопом калію що є необхідним для життєдіяльності людини. Проте значно більшу дозу внутрішнього опромінення людина одержує від нуклідів радіоактивного, ряду урану-238 і в меншій кількості від радіонуклідів ряду торію-232.

Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні вибухи, ядерні установки для виробництва енергії, ядерні реактори, прискорювачі заряджених частинок, рентгенівські апарати, прилади апаратури засобів зв'язку високої напруги тощо.

За декілька останніх десятиліть людство створило сотні штучних радіонуклідів і навчилося використовувати енергію, атома як у військових цілях – для виробництва зброї масового ураження, так і в мирних – для виробництва енергії, у медицині, пошуку корисних копалин, діагностичному устаткуванні й ін. Усе це призводить до збільшення дози опромінення як окремих людей, так і населення Землі загалом. Індивідуальні дози, які одержують різні люди від штучних джерел іонізуючих випромінювань, сильно відрізняються. У більшості випадків ці дози незначні, але іноді опромінення за рахунок техногенних джерел у багато тисяч разів інтенсивніші ніж за рахунок природних. Проте слід зазначити, що породжені техногенними джерелами випромінювання звичайно легше контролювати, ніж опромінення, пов'язані з радіоактивними опадами від ядерних вибухів і аварій на АЕС, так само як і опромінення, зумовлені космічними і наземними природними джерелами.

Опромінення населення України за останні роки за рахунок штучних джерел радіації, в основному пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, а також експлуатацією і «дрібними» аваріями на інших АЕС, НС в Краматорську, Кіровограді. Про це достатньо багато і докладно написано в літературі.

Серед техногенних джерел іонізуючого опромінення на сьогодні людина найбільш опромінюється під час медичних процедур і лікування, пов'язаного із застосуванням радіоактивності, джерел радіації.

Радіація використовується в медицині як у діагностичних цілях, так і для лікування. Одним із найпоширеніших медичних приладів є рентгенівський апарат. Також все більше поширюються і нові складні діагностичні методи, що спираються на використання радіоізотопів. Одним із засобів боротьби з раком, як відомо, є променева терапія.

Додаток №1. Радіація позитив і негатив.

Прогрес не зупинити – ви зможете сьогодні обійтися без електроенергії?

Складна і багатопланова природа радіації складає трудність в оволодінні знаннями про основні радіобіологічні закономірності її діями в пізнанні меж реальної небезпеки. Неможливість визначення радіації без використання спеціальних приладів, відсутність досвіду контакту з нею складають психологічну основу для емоціональної напруги і реактивних станів.

“Радіоактивне зараження особливо сильно може впливати на психіку тому, що воно безпосередньо не сприймається органами відчуття людини. Навіть уявна небезпека, особливо радіоактивного зараження, діє на психіку як реальна, інколи навіть сильніше! Вона може породити колективне відчуття небезпеки і може викликати небажані реакції” – так трактують психологи радіаційний фактор.

Російський адмірал С.М. Макаров писав: ”Людина так створена, що вона піде на смерть, коли небезпека йому знайома, але його лякає навіть шум трюмної води, коли він до цього не звик”.

Відомий німецький лікар Парацельс (1493-1541) казав: ”Все є отрутою і все є ліками. Лише певна доза робить речовину отрутою чи ліками”.

Летальна доза (ЛД50), яка викликає смерть у 50% випадків (дані подані у грамах на кілограм маси тіла) спирт етиловий – 10; кухонна сіль – 4; морфій – 0,9; нікотин – 0,001.

Чорнобильська катастрофа – це великомасштабна радіаційна аварія, тому всі проблеми її ліквідації, в основному були пов’язані з радіацією. Це обумовило (в силу ряду причин) абсолютизацію радіаційного фактору і явну недооцінку і ігнорування того, що Чорнобиль наніс значній частині населення не тільки на територіях, примикаючи до зони аварії, але і за її межами, сильну психічну травм.

Мирне використання радіоактивності відкриває нові можливості для покращення життя людини на Землі.