Розділ 6

МІЖНАРОДНА ПЕРЕДАЧА ТЕХНОЛОГІЙ

6.1. Сутність та форми міжнародного технологічного обміну

Під міжнародним технологічним обміном (трансфертом технологій, розуміється сукупність економічних відносин різних країн з приводу передавання науково-технічних досягнень.

Розвиток міжнародного ринку технологій (міжнародного техно­логічного обміну) зумовлений прискоренням науково-технічного прогре­су (НТП). Розширення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) вимагає величезних фінансових витрат, дорогого устат­кування, висококваліфікованих кадрів. Це змушує фірми брати участь у міжнародному науково-технічному поділі праці. Швидкий розвиток торгівлі технологіями, науково-технічними знаннями значною мірою пов'язаний з істотними розходженнями в технічному рівні окремих країн. В умовах прискорення НТП передова техніка і технологія сконцентровані в невеликій групі промислово розвинутих країн, що витрачають величезні кошти на НДДКР. Так, у США витрати на НДДКР перевищують витрати на такі цілі в Німеччині, Франції, Англії, Італії, Японії разом узятих. Тому в США зосереджена велика частина передових наукових досліджень.

Широко використовує іноземні науково-технічні знання Японія, що дало їй можливість випускати нову продукцію, удосконалену за рахунок власних наукових досліджень.

Міжнародний технологічний обмін успішно використовується і Німеччиною, яка за допомогою іноземних ліцензій модернізувала вироб­ничу базу транспортного машинобудування, хімічної, електротехнічної галузей.

Країни, що розвиваються, щоб бути конкурентоспроможними на світовому ринку, змушені розвивати свою технічну базу в тому ж напрямку, що і розвинуті країни.

Купівля передової іноземної технології є важливим засобом подолан­ня технічної відсталості, створення власної промисловості, яка здатна за­довольнити потреби внутрішнього ринку і зменшити залежність від імпорту.

Поглиблення міжнародного науково-технічного поділу праці призво­дить до дедалі більшої спеціалізації фірм у вузьких галузях науки і техніки.

Обмін науково-технічними знаннями забезпечує окремим країнам, що не мають достатньо фінансових ресурсів для проведення НДДКР, досяг­нення високих темпів економічного розвитку за рахунок використання передових технологій інших країн.

На міжнародному ринку технологій передача технології здійснюється некомерційним і комерційним шляхом.

Некомерційними формами технологічного обміну є такі:

– технічні, наукові і професійні журнали, патентні видання, періодика й

інша спеціальна література;

– бази і банки даних;

– міжнародні виставки, ярмарки, симпозіуми, конференції;

– обмін делегаціями;

– міграція вчених і фахівців;

– стажування вчених і фахівців у фірмах, університетах, організаціях;

– навчання студентів і аспірантів;

– діяльність міжнародних організацій у сфері науки і техніки [12, с. 23 – 24].

До форм технології, що підлягає міжнародному обміну на комерційній основі, відносяться такі:

1. Матеріальні види технологій:

– підприємства “під ключ”;

– технологічні лінії;

– агрегати, устаткування, інструменти та ін. [9, с. 285 – 287].

Цей тип технологічного обміну пов'язаний із прямими інвестиціями в будівництво, реконструкцію, модернізацію фірм і виробництв.

Питання щодо міжнародного технологічного обміну матеріальними видами технологій відносяться до міжнародної торгівлі промисловими товарами.

2. Нематеріальні види технологій:

– патент – свідоцтво, яке видається відповідною державною установою винахіднику і засвідчує його монопольне право на використання цьо­го винаходу;

– ліцензія – дозвіл, який видається власником технології (ліцензіаром), захищеної чи незахищеної патентом, зацікавленій стороні (ліцензіатові) на використання цієї технології упродовж визначеного часу і за визначену плату;

– копірайт – ексклюзивне право автора літературного, аудіо- чи відеопродукту на показ і відтворення своєї роботи;

– товарний знак – символ (малюнок, графічне зображення, сполучення букв тощо) визначеної організації, що використовується для індивіду­алізації виробника товару і який не може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника;

– “ноу-хау” – надання технічних знань, практичного досвіду технічно­го, комерційного, управлінського, фінансового й іншого характеру, що мають комерційну цінність, застосовувані у виробництві і професійній практиці і не забезпечені патентним захистом [4, с. 349; 12, с. 23 – 24; 13, с. 256 – 262].

3. Послуги: науково-технічні, інжинірингові, консультаційні, навчання персоналу та ін. [12, с. 23; 14, с. 348 – 349; 15, с. 154 – 155].

За призначенням технології поділяються на технології продукції, технології процесів, технології керування.