Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
7
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
196.1 Кб
Скачать

ГЛОССАРІЙ

Автаркія – економічна самодостатність країни, яка характеризується відособленістю (ізольованістю) її від економіки інших країн.

Адміністративно-командна система – економічна система господарювання ознаками якої являються: 1) “суспільна” (фактично державна) власність на всі види виробничих ресурсів; 2) монополізація і централізація економіки; 3) централізоване планування всіх видів діяльності.

Раніше така система господарювання панувала в колишньому Радянському Союзі, країнах центральної Європи, деяких Азіатських країнах, продовжує зберігатися в Північній Кореї та на Кубі.

Антидемпінгове мито – тимчасовий збір у розмірі різниці між цінами продажу товару на внутрішньому і зовнішніх ринках, який застосовується країною що імпортує з метою нейтралізації негативних наслідків нечесної цінової конкуренції на основі демпінгу.

Аукціон міжнародний – форма реалізації окремих партій товарів або предметів, за зразком або при їх наявності, які вважаються реалізованими покупцю, який запропонував найвищу ціну. На практиці в міжнародній торгівлі на аукціонах реалізуються чай, немита вовна, хутро, скакові коні та ін. Найбільші аукціони знаходяться в Лондоні, Нью-Йорку, Монреалі, Амстердамі, Калькутті, Коломбо.

Банк – установа, функціями якої є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів; касове та розрахункове обслуговування економічних агентів; виконання валютних та інших банківських операцій.

Бартер – прямий натуральний товарообмін (без використання грошей) між інституціональними одиницями, суб’єктами договору в період нерозвинутих товарних відносин, кризи і нестабільності курсів валют. Незважаючи на те, що при бартерних операціях не відбувається грошових платежів, товарні поставки оцінюються в грошовій формі і балансуються у відповідно до цін світового ринку.

Біржа – форма організації оптової, в тому числі міжнародної торгівлі товарами, які мають стійкі та чіткі параметри (товарна біржа), а також операцій з купівлі/продажу цінних паперів, золота, валюти (фондова біржа).

Біржова операція – дії, які здійснюють брокери/дилери та/або фахівці біржі в процесі укладення біржової угоди (збір замовлень, їх узагальнення та класифікація, котирування та оголошення курсу на біржовий товар, звіряння параметрів угоди тощо).

Боргові зобов’язання – облігації, інструменти грошового ринку і фінансові деривати, які підтверджують право кредитора на стягнення боргу з боржника.

Боргові цінні папери – грошовий документ, який знаходиться в обігу на ринку і підтверджує відносини займу власника документа відносно особи, яка емітувала цей документ.

Бреттон-Вудська валютна система – міжнародні валютні угоди, які були підписані на Бреттон-Вудській конференції (США) з валютно-фінансових питань 44 країнами – членами ООН у липні 1944 р. Угоди почали діяти з грудня 1945 р. Бреттон-Вудська валютна система замінила систему золотого стандарту, внаслідок чого спочатку сформувався золото-доларовий стандарт, а пізніше – доларовий. Було введено фіксовані валютні курси та запроваджено конвертованість валют. Система існувала до 1973 р., а окремі елементи – до 1976 р., коли було припинено обмін доларів на золото і введено “плаваючі” валютні курси.

Брокер – особа, яка є уповноваженою брокерської контори або учасника торговельно-інформаційної системи, що здійснює цивільно-правові угоди щодо цінних паперів/товарів/валюти. Брокери сприяють укладанню торгових угод, “зводячи” між собою продавців і покупців. Брокери діють з доручення своїх клієнтів і за їх рахунок, отримуючи плату у вигляді комісійних при укладанні угоди.

Бюджетний сектор – (урядовий або фіскальний сектор) представлений державним бюджетом і фондами що до нього приєднуються, служить передусім для перерозподілу доходів. Інституціональна одиниця бюджетного сектору – урядові заклади.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – макроекономічний показник, що являє собою обчислену в ринкових цінах сукупну вартість кінцевого продукту, створеного резидентами в середині держави без урахування результатів зовнішньоекономічної діяльності протягом, як правило, року; розраховується для порівняння з попередніми періодами в поточних і базових цінах; використовується для порівняння з ВВП інших країн.

ВВП виражає розраховану в ринкових цінах сукупну вартість вироблених товарів і послуг усередині країни з використанням факторів виробництва, які належать як даній країні, так і іншим державам. Розраховується ВВП за такими способами:

доходами (сума доходів домашніх господарств, фінансових і нефінансових компаній, а також держави від підприємницької діяльності в країні);

за витратами (сума витрат на особисте і державне споживання і на капіталовкладення);

за доданою вартістю (сума вартості умовно чистої продукції всіх сфер економіки).

ВВП = ЧВП + Амортизація основного капіталу

Валовий національний продукт (ВНП) – сума розрахованої в ринкових цінах вартості кінцевого продукту, створеного в країні і чистого факторного доходу. ВНП може бути розрахований шляхом підсумовування доданих вартостей, шляхом потоку витрат і потоку доходів. Відображає результати економічної діяльності, як матеріальному виробництві, так і у сфері послуг.

Валовий національний доход (ВНД) – сума ВНП і чистих трансфертів, яка використовується на нагромадження та споживання.

ВНД = ВНП + ЧТ

ВНП = ВВП + Чистий факторний доход

Валюта – національні грошові одиниці, які обслуговують міжнародні економічні операції. В якості валюти виступають банкноти і монети, кредитні та платіжні документи, які знаходяться в обігу і використовуються для здійснення платежів між резидентами різних країн. Національна валюта, яка знаходиться в розпорядженні нерезидентів, відноситься до пасивів, а іноземна валюта, яка знаходиться в розпорядженні резидентів, до активів.

Валюта платежу – валюта, в якій сплачується за товар при зовнішньоторговій операції. При різниці з валютою угоди використовують перевідний курс для перерахунку валюти угоди у валюту платежу.

Валюта угоди – валюта, в якій встановлюється ціна товару в зовнішньоторговельному договорі, або в ній надається сума іноземного кредиту.

Валюта ціни – грошова одиниця, в якій за угодою зафіксована ціна товару.

Валютна котировка – встановлення курсу іноземної валюти по відношенню до валюти даної країни на основі законів, норм, правил, ринкових механізмів, які діють в даній країні. Котировку валют проводить центральний банк або структура, яка замінює його.

Валютна політика – складова частини економічної та зовнішньоекономічної політики держави. Представлена методами впливу держави в середині і за межами країни на валютний курс і валютні операції. Головні інструменти валютної політики: валютні інтервенції, валютні обмеження, валютні резерви, валютне субсидування, валютні паритети. Валютна політика країни проводиться урядом, центральним банком. У міжнародній економіці валютна політика проводиться міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Валютна система – 1) державно-правова форма організації валютних відносин; 2) сукупність економічних відносин, пов’язаних з функціонуванням валюти, яка історично склалася на основі інтернаціоналізації господарських зв’язків. Розрізняють такі валютні системи: золотий стандарт, Бреттон-Вудська, Ямайська, Європейська.

Валютний дериватив – стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити валюту на обумовлених угодою умовах у майбутньому.

Валютний коридор – адміністративно-ринкова форма регулювання валютного курсу. Фіксовані державою межі зміни валютного курсу національної грошової одиниці до інших валют.

Валютний ризик – можливість втрат у результаті змін у курсах валюти ціни що до валюти платежу протягом періоду між укладанням угоди і проведенням по ньому платежу. Експортер або кредитор несе збитки при пониженні курсу ціни що до валюти платежу, навпаки імпортер або позичальник несе збитки при підвищенні курсу валюти ціни (позики) до валюти платежу.

Валютний ринок – сукупність усіх відносин, які виникають між суб’єктами валютних угод. Поділяється на міжбанківський (основний) і біржовий, на яких здійснюється купівля-продаж валют на основі попиту і пропозиції для обслуговування міжнародного платіжного обігу з використанням засобів зв’язку (від телефонів і телексів до електронних і супутникових систем).

Валютні резерви – офіційні запаси іноземної валюти в центральному банку, фінансових установах країни або в міжнародних валютно-кредитних організаціях. Створюються з метою забезпечення стійкості національної грошової одиниці, фінансово-кредитної системи країни, стабільності внутрішнього ринку та забезпечення міжнародних розрахунків.

Варант – різновид опціону на купівлю, який випускається емітентом разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями, який надає його власнику право на придбання простих акцій цього емітента протягом певного періоду за пільговою ціною.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселеутримувачу). В обігу знаходяться два види векселів: простий і переказний.

Венчурні підприємства – фірми, які функціонують у сфері наукових досліджень, інженерних розробок, інновацій за угодами, як правило, з великими компаніями і за державними замовленнями. Створюються такі компанії, перш за все, у передових галузях, тим самим вони сприяють розвитку НТП, і визначають основні напрямки структурних змін в економіці як окремих країн, так і міжнародної економіки в цілому.

Відкрита економіка – економіка країни з високим ступенем інтеграції у світове господарство.

Відплив капіталу – стихійний експорт капіталу і особистих збережень населення за кордон, який не регулюється державою, з метою більш надійного їх зберігання та розміщення (інвестування). Причиною такого явища може бути бажання запобігти конфіскації, високому оподаткуванню, втрат від інфляції.

Вільна економічна зона – спеціальна зона господарювання, де діяльність національних та іноземних фірм зумовлена статусом зони, в якій діють пільгові умови оподаткування та правила зовнішньоекономічної діяльності.

Внутрішній ринок – ринок, на якому виробники і споживачі взаємодіють у середині країни.

Внутрішня конвертованість – можливість обміняти національну грошову одиницю на певну іноземну валюту у межах даної країни.

Внутрішня субсидія – найбільш прихований фінансовий метод регулювання зовнішньої торгівлі і дискрімінації імпорту, який передбачає бюджетне фінансування виробника у середині країни, які конкурують з імпортними товарами.

ГАТТ (ГЕНЕРАЛЬНА УГОДА З ТАРИФІВ І ТОРГІВЛІ) – заснована в 1948 р. багатостороння угода між державами, яка містить правила укладання міждержавних торгових контрактів і регулювання принципів міжнародних торгових операцій. Правонаступницею ГАТТ стала Світова організація торгівлі (СОТ). Рішення про реформування ГАТТ було прийнято в результаті торгівельних переговорів на Уругвайському раунді (1986 – 1993 рр.).

Глобалізація економіки – формування єдиного світового господарства на основі поглиблення міжнародного поділу праці, розвитку різноманітних економічних зв’язків між суб’єктами господарювання та державами.

Грошова маса – кількість грошей в обігу на певний момент часу з урахуванням не тільки готівки, а й коштів на поточних банківських рахунках, строкових та ощадних рахунках, в депозитних сертифікатах, державних цінних паперах тощо.

Грошова система – форма організації грошового обігу в країні, яка склалася історично і закріплена в національному законодавстві. Елементи грошової системи: 1) грошова одиниця; 2) масштаб цін; 3) вид грошових знаків, які мають законну платіжну силу, кредитні, паперові гроші, розмінні монети тощо; 4) порядок емісії та обігу грошей; 5) державні органи та установи, які здійснюють регулювання грошового обігу.

Девальвація – офіційне зниження курсу національної валюти що до іноземних валют. До причин девальвації відноситься інфляція і дефіцит платіжного балансу. Девальвацію використовує держава в якості інструменту стимулювання експорту і обмеження імпорту.

Демпінг – метод торгової політики, який заключається в проштовхуванні товару на зовнішній ринок за рахунок встановлення експортних цін нижче рівня внутрішніх цін країни походження товару. Демпінг може здійснюватися як за рахунок державних субсидій експортерам, так і за рахунок самих експортерів.

Деномінація – укрупнення національної грошової одиниці шляхом обміну в певному співвідношенні старих грошових знаків на нові з метою упорядкування грошового обігу та спрощення обліку і розрахунків.

Депозити (від лат. depositum) – 1) грошові вклади в банки (банківські депозити); 2) цінні папери і грошові засоби, які передаються на зберігання в кредитні заклади; 3) внески грошових засобів у різні заклади, здійснювані в якості платежів, для забезпечення потрібної сплати; 4) записи в банківських книгах, в яких містяться або підтверджуються вимоги клієнтів до банку. Депозити резидентів за кордоном відносяться до пасивів; депозити нерезидентів усередині даної країни – до активів.

Держава – юридично незалежна країна та деякі територіальні одиниці, юридично залежні, але які проводять незалежну економічну політику і ведуть окремий статистичний облік своєї економіки.

Держави з перехідною економікою – 28 країн Центральної і Східної Європи та країни колишнього СРСР, які переходять від командно-адміністративної до ринкової економіки.

Держави, що розвиваються – 132 країни Азії, Африки, Латинської Америки, які характеризуються низьким і середнім рівнем розвитку (доходів), невисоким економічним потенціалом.

Державне регулювання економіки – політика уряду з підтримки стабільності відтворення, розвитку економіки. Крім того, держава може ставити перед собою й інші цілі, такі як подолання кризових явищ, ліквідація безробіття, стимулювання економічного зростання, пригнічення інфляції, стабілізація торгового і платіжного балансу, стимулювання структурних змін в економіці. Регулювання економіки може бути прямим, яке здійснюється за допомогою законодавчих актів і дії на їх основі державної влади, і непрямої дії (економічне регулювання), до якого відноситься: 1) бюджетно-податкова політика держави; 2) фінансово-кредитна політика держави; 3) соціальна політика держави.

Державний (офіційний) капітал – активи державного бюджету, які спрямовуються за кордон або отримані із-за кордону рішенням державних структур, а також рішенням міжурядових організацій. До цієї категорії капіталу відносяться: державні позики, кредити, гранти, допомога. Джерелом офіційного капіталу є фонд державного бюджету.

Дериватив – стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати чи продати цінні папери, кошти (валютні цінності), матеріальні або нематеріальні активи (товари) на визначених умовах в майбутньому.

Дефіцит – неповне забезпечення засобами порівняно з потребами, необхідним рівнем. Що до бюджету дефіцитом називається перевищення витрат над надходженнями до бюджету.

Дефіцит платіжного балансу – макроекономічний показник, який відображає стан, при якому сумарні приватні надходження в країну іноземної валюти на поточні рахунки і рахунки руху капіталів є негативними. Таке положення може виникнути в наслідок перевищення імпорту над експортом, негативної динаміки валютного курсу, перевищення відпливу капіталу над його надходженням.

Дефляція – процес вилучення із обігу частини грошової маси з метою пригнічення інфляції. Дефляція здійснюється за допомогою збільшення податків, стримування зростання заробітної плати, зниження державних витрат, шляхом кредитної рестрикції (скорочення обсягів кредитів), за рахунок реалізації державних цінних паперів.

Диверсифікація – 1) розширення асортименту випускаємої продукції, освоєння нових видів виробництва суб’єктами економічної діяльності з метою отримання додаткового економічного ефекту, чи уникнення банкрутства. Таку диверсифікацію називають диверсифікацією виробництва; 2) розподіл інвестуємих в економіку капіталів між різними об’єктами інвестування з метою зниження ризику втрат і з надією на отримання більш високого доходу. Таку диверсифікацію називають диверсифікацією кредитів; 3) збільшення кількості торгових партнерів країни/фірми з метою досягнення економічної стабільності. Таку диверсифікацію називають диверсифікацією торгівлі.

Дивіденди – частина прибутку, отриманого акціонерним товариством, яку воно щорічно розподіляє між акціонерами відповідно до наявних у них акцій і з урахуванням номіналу акцій. Розмір дивідендів, що виплачуються на привілейовані акції, фіксований. Дивіденди по звичайних акціях можуть змінюватися залежно від прибутковості акціонерного товариства і рішеннях зборів акціонерів щодо розподілу прибутку.

Дилер (від англ. dealer – торговець, агент) – 1) фізична особа, котра є уповноваженою особою брокерської контори або учасником торговельно-інформаційної системи, що здійснює цивільно-правові угоди щодо цінних паперів/валюти/дорогоцінних металів. На відміну від брокерів, діє від свого імені (контори) і за власний рахунок з метою перепродажу третім особам; 2) фізична або юридична особа, яка закуповує продукцію оптом і торгує нею в роздріб або невеликими партіями.

Добровільне” обмеження експорту – кількісний, нетарифний метод регулювання зовнішньої торгівлі, який передбачає, що одна із сторін – торгових партнерів бере на себе зобов’язання обмежити або не розширювати обсяг експорту, яке прийняте в межах офіційної/неофіційної міжурядової угоди про встановлення квот на експорт товару.

Домашні господарства – усі фізичні особи, які діють в економіці, продають свою робочу силу, виробляють і споживають ринкові товари і послуги. Домашні господарства – інституціональна одиниця реального сектору.

Дочірнє підприємство – підприємство, в якому інвестору-нерезиденту належить від 50 % до 100 % акцій або голосів.

Економіка масштабу – розвиток виробництва, при якому зростання витрат факторів на одиницю приводить до зростання виробництва більш ніж на одиницю.

Економічна інтеграція – процес економічної взаємодії країн, який приводить до зближення господарських механізмів, які набирають форму міждержавних угод і погоджено регулюються міждержавними структурами.

Економічна операція – це угода між інституціональними одиницями, за якою передаються права власності на матеріальні чи фінансові активи або надається послуга.

Економічний ефект – позитивний результат економічної діяльності, який вимірюється, як правило, різницею між грошовими доходами від економічної діяльності і грошовими витратами на її проведення.

Економічні агенти (суб’єкти господарювання) – всі особи (фізичні і юридичні), які самостійно приймають рішення, планують і реалізують у сфері господарчої (економічної) діяльності практичні дії.

Експорт (від лат. Ехроrto – вивозити) – (економічний показник, який характеризує зовнішню торгівлю держави) це продаж товару, що передбачає його вивіз за кордон. До експорту відноситься також перевезення товару транзитом через іншу країну і вивіз завезених із інших країн товарів для продажу їх в третій країні (реекспорт).

Експортна субсидія – фінансовий, нетарифний метод торгової політики, який передбачає бюджетні виплати для національних експортерів, що дозволяють реалізувати товар іноземним покупцям за нижчою ціною, ніж на національному ринку і збільшити тим самим обсяги експорту.

Експортне кредитування – засіб фінансової, нетарифної зовнішньоторгової політики, який передбачає фінансове стимулювання державного розвитку експорту національними фірмами.

Експортне мито – різновид непрямого податку, який стягується з вивезених в інші держави товарів і використовується для регулювання обсягів і структури експорту.

Еластичність попиту і пропозиції – чутливість величини попиту і пропозиції товарів щодо зміни цін на ці товари. Еластичність обчислюється відносною (у процентах, частка) зміною величини попиту і пропозиції при зміні, як правило, збільшенню ціни на один процент.

Еміграція (від лат. emigrare – виїздити) – виїзд працездатного населення з країни за її межі.

Емітент цінних паперів – юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов’язується виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску.

Ефект відхилення торгівлі – переорієнтація місцевих споживачів із закупки товару в більш ефективного неінтегрованого поставщика на його закупку в менш ефективного інтегрованого виробника, що стає можливим в результаті усунення митних тарифів у межах митного союзу.

Ефект створення торгівлі – переорієнтація місцевих споживачів з менш ефективного внутрішнього виробника товару на більш ефективного інтегрованого, зовнішнього виробника товару, що стало можливим у результаті усунення імпортних мит у межах митного союзу.

Євровалюта – 1) фінансові кошти банків, які розміщені в інших країнах (не обов’язково європейських) і виражені у валюті даної країни. Наприклад, вклад японського банку в німецький банк в японських єнах дає можливість цьому банку надавати кредит в євроєнах; 2) національні валюти окремих країн, які знаходяться в обігу за межами країни-емітента, операції з якими проводять іноземні банки находження євровалют. Операції проводяться у вигляді короткострокових кредитів (до 18 місяців).

Євродолари – різновидність євровалют, долари США на рахунках іноземних банків за межами та поза безпосереднім національним регулюванням США, які використовуються для депозитно-кредитних операцій на міжнародному ринку позичкових капіталів. Кошти в євродоларах виступають важливим зовнішнім джерелом позичкового капіталу, кредитування держав і комерційних структур. До євровалют відносяться і деякі інші валюти (див. євровалюта).

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) – міжнародний банк, створений в 1990 р. урядами 42 країн і міжнародними організаціями. Функціонує з 1991 р., штаб-квартира знаходиться в Лондоні. Основне завдання – кредитування країн Центральної і Східної Європи.

Європейський Союз – інтеграційне об’єднання, яке до 2004 р. об’єднувало 15 держав. Створене в 1957 р. у результаті об’єднання трьох інтеграційних співтовариств – Європейського об’єднання вугілля і сталі, Європейського співтовариства з атомної енергії і Європейського економічного співтовариства, заснованих в 1950-ті рр. В Європейському Союзі діє єдиний внутрішній ринок, зняті обмеження на переміщення товарів, капіталів, робочої сили. З 2002 р. більшість країн Європейського Союзу вводять в дію єдину європейську валюту “євро”. У 2004 р. до ЄС прийнято 10 нових членів – країн колишнього соціалістичного табору.

Застава – це спосіб забезпечення зобов’язань. У разі застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Заходи регулювання доступу на ринок – інструмент торгової політики, який обмежує або забороняє іноземним фірмам – виробникам послуг займатися підприємницькою діяльністю на ринку даної держави.

Зовнішнє фінансування – надання даній країні іншими державами нових позик за мінусом сум виплат основної заборгованості. Оплата процентів по зовнішньому боргу не розглядається як від’ємне фінансування (відплив капіталу) і включається в поточні витрати бюджету.

Зовнішній борг – сумарна заборгованості тієї чи іншої держави, накоплена за рахунок отримання нею позик від інституціональних одиниць інших держав (у цю суму включаються як непогашені зовнішні займи, так і невиплачені проценти по них), яку необхідно повернути кредиторам на визначену дату. Зовнішній державний борг – це заборгованість держаних інститутів міждержавним фінансовим інститутам, урядам інших держав, іноземним банкам. При цьому відрізняють капітальний і поточний державний борг. Гарантований державою борг борг приватних фірм, платежі по яким гарантуються урядом.

Зовнішній сектор – сектор в якому здійснюються економічні операції резидентів з нерезидентами, які відображені в платіжному балансі.

Зовнішня конвертованість – наявність права у резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами.

Золотий стандарт – форма організації міжнародних грошово-валютних відносин, яка базувалась на використанні золота як грошового товару, заснована на офіційному закріпленні державами золотого вмісту в одиниці національної валюти.

Золотовалютні резерви – державні запаси золота (коштовних металів) та іноземної валюти, які знаходяться, як правило, в центральному (національному) банку, а також золото і валюта даної держави, що знаходиться в міжнародних валютно-кредитних організаціях.

Золотодевізний стандарт – модифікований варіант золотого стандарту. Міжнародна валютна система, заснована на офіційно встановлених фіксованих паритетах валют до долара США, який, в свою чергу, був конвертованим у золото по фіксованому курсу.

Зона вільної торгівлі – (другий рівень інтеграції) форма економічної інтеграції, в межах якої знімаються торгові обмеження між країнами, передусім митні збори.

Імміграція (від лат. іmmigrare – вселятися) в’їзд у країну працездатного населення з-за її кордону.

Імпорт – ввезення товарів, послуг, технологій на митну територію країни з-за кордону без зобов’язання про зворотне вивезення, за певний період (місяць, квартал, рік). Статистична комісія ООН визначає імпортом: 1) товари іноземного походження з країни-виробника або країни-посередника з метою кінцевого споживання, переробки з метою вивезення та кінцевого споживання; 2) товари для переробки під митним контролем; 3) товари з території вільних зон і приписних складів; 4) реімпорт (ввезення товарів, раніше вивезених, але неперероблених).

Соседние файлы в папке междунар.економ-1