Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дипломний проект основні засоби (1) ГОТОВИЙ.doc
Скачиваний:
115
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
926.21 Кб
Скачать

110

ВСТУП

Сучасний етап розвитку нашої країни вимагає розробки відповідного господарського механізму, докорінних змін у його функціонуванні та гармонізації інтересів усіх зацікавлених сторін. Цього неможливо досягнути без реформування бухгалтерського обліку, як важливого елементу економічної системи. Виникає необхідність вдосконалення системи облікової інформації, необхідної для прийняття ефективних управлінських рішень. Облік поступово наближається до вимог міжнародних стандартів, що вимагає нових знань від бухгалтера, вже не вузького спеціаліста, а кваліфікованого працівника, що здійснює велику роботу по плануванню, контролю, оцінці та аналізу господарської діяльності підприємства, в тому числі основних засобів – суттєвого елемента матеріально - технічної бази. Серед ряду проблем, висунутих практикою переходу до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, важливою є усунення недоліків, пов’язаних з обліком, аналізом та контролем основних засобів, обліком витрат на їх ремонт та амортизацію. Удосконалення обліку основних засобів вимагає аналізу альтернативних напрямків облікової політики, вироблення оптимальних рішень, які не суперечать міжнародним стандартам бухгалтерського обліку.

Вагомий внесок у розвиток теоретичних засад і методичних підходів до вирішення проблем обліку, аналізу та контролю основних засобів внесли вчені-економісти М.Т.Білуха, Ф. Ф Бутинець, Л.К.Сук, А.Г. Загородній, В.Ф.Палій, В.В.Сопко, М. Завгородній, С. Кужельний, В.Г Лінник, Н. Ф. Огійчук, В.С. Лень, С. Ф. Голов та інші [14, 17, 21, 23, 29, 31, 43, 52, 53]. Проведені ними дослідження проблем теоретичного та практичного характеру вплинули на розвиток теорії обліку. Так, велика увага приділялася розкриттю сутності основних засобів, порядку документального оформлення операцій з ними, проблемам амортизації, ремонту та поліпшення основних засобів. Однак, питання оцінки й обліку основних засобів досліджуються з позиції їх впливу на собівартість виробленої продукції або на розмір прибутку до оподаткування.

Дослідження теоретичних положень та діючої практики організації обліку основних засобів дали змогу виявити ряд проблем, що гальмують процес обліку основних засобів та знижують ефективність їх використання: різні підходи до визначення сутності основних засобів; розбіжності при відображенні основних засобів у бухгалтерському і податковому обліку, суперечності, які виявляються при нарахуванні та обліку їх амортизації а також контролі ефективності використання основних засобів у виробничому процесі. Незважаючи на велику кількість і різноплановість досліджень, дані питання досліджені недостатньо і потребують ретельного вивчення та обґрунтованих рекомендацій, оскільки відбуваються зміни у методиці бухгалтерського обліку в цілому та, зокрема, основних засобів.

Також недостатня увага приділяється обліково-економічній інформації про наявність і використання основних засобів в агропромисловому комплексі. Саме тому тематикою дипломної роботи було обрано “Облік основних засобів і аналіз наявності руху і ефективності використання основних засобів промислового підприємства”, яка безумовно є актуальною.

Метою даного дослідження є обґрунтування теоретичних положень та вивчення методичних і практичних рекомендацій щодо раціональної організації обліку, контролю та аналізу основних засобів та виявлення шляхів їх подальшого вдосконалення з метою забезпечення ефективного функціонування підприємства у сучасних умовах господарювання.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

  • узагальнити існуючі теоретичні підходи до визначення сутності економічної категорії “основні засоби”;

  • визначити критерії класифікації основних засобів за різними ознаками;

  • розкрити сутність оцінки основних засобів в сучасних умовах реформування податкової системи, визначити її вплив на фінансово-майновий стан підприємства;

  • провести аналіз нормативно – правової бази, що становить інформаційну базу дослідження;

  • проаналізувати реальний стан системи охорони праці, запропонувати заходи щодо її вдосконалення;

  • дослідити статутну діяльність об’єкта дослідження; його організаційно – управлінську та майнову структуру;

  • здійснити комплексний аналіз основних техніко – економічних показників та фінансово – майнового стану товариства;

  • вибудувати організаційну структуру обліково-аналітичної служби товариства;

  • окреслити характеристику стану системи організації обліку на ПАТ публічному акціонерному товаристві «Хімтекстильмаш», в тому числі операцій з основними засобами;

  • виявити фактори, які впливають на стан основних засобів та запропонувати шляхи підвищення ефективності їх використання;

  • обґрунтувати напрями вдосконалення обліку та контролю на товаристві.

Об'єктом дослідження є процеси становлення облікової інформації на ПАТ «Хімтекстильмаш», яке є складовим елементом промислового комплексу України.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних питань бухгалтерського обліку й аналізу основних засобів товариства. Основні засоби визначають виробничу потужність підприємств, характеризують їх технічне оснащення, безпосередньо пов’язані з продуктивністю праці, механізацією, автоматизацією виробництва, собівартістю продукції, прибутком і рівнем рентабельності.

Правильно організований та грамотно побудований бухгалтерський облік є передумовою ефективного функціонування підприємства, тому що даними про стан підприємства та про окремі господарські операції є саме бухгалтерські документи та звіти. Чітка побудова бухгалтерського обліку відповідно до змін, що відбуваються в його організації та техніці ведення, підвищує роль обліку як мотиваційного засобу одержання достовірної інформації для прийняття економічно обґрунтованих рішень і запобігання ризику у виробничо – господарській, фінансовій діяльності підприємств, у системі оподаткування, за поточними і розрахунковими операціями, у складанні бухгалтерського балансу та фінансової звітності.

Вирішення поставлених у роботі завдань досягнуто на основі застосування загальнонаукових методів аналізу та синтезу (для розкриття теоретичних аспектів обліку та контролю основних засобів), порівняння (при зіставленні фактичних даних за відповідні періоди), історичного, монографічного (при вивченні генезису категорії “основні засоби”) спостереження (для визначення стану обліку та контролю основних засобів на досліджуваному підприємстві), класифікації (при дослідженні питання класифікації основних засобів), індексний (для встановлення зв’язків та залежностей між ефективністю використання основних засобів та результатами діяльності господарства), економічного аналізу (при дослідженні особливостей зміни вартості та структури основних засобів, динаміки зміни результатів діяльності підприємства), табличний (для відображення аналітичної та статистичної інформації), узагальнення (при формуванні висновків на основі дослідження).

Інформаційна база дослідження: законодавчі та нормативно – правові акти, наукові роботи зарубіжних та вітчизняних науковців, дані річних звітів об’єкта дослідження.

1 Теоретична сутність та класифікація основних засобів

1.1 Економічна сутність основних засобів, їх класифікація

Для здійснення будь-якої господарської діяльності підприємствам необхідно сформувати матеріально – технічну базу, основу якої складають основні засоби. Саме від ефективного їх використання у подальшому залежатимуть результати діяльності підприємства.

Зважаючи на роль та місце основних засобів у діяльності підприємств, у науковій літературі приділено багато уваги теоретичним та практичним питанням їх обліку, проте єдиної думки, щодо визначення змісту терміну “основні засоби” науковцями так і не досягнуто. Якщо розглядати еволюцію такої економічної категорії як основні засоби, то першим вченим, який виділив це поняття, був А.Сміт. Ним було введено у політичну економію узагальнюючі поняття основного та оборотного капіталу. Так, він вбачав розбіжністю між основним і оборотним капіталом спосіб, у який вони приносять дохід. Що стосується саме основного капіталу, то, на його думку, основний капітал – це капітал, направлений на поліпшення землі, купівлю машин та устаткування, інструментів та інших предметів, які приносять дохід, залишаючись у одній і тій же натурально-речовій формі у одного власника [46].

У Д. Рікардо в основі поділу капіталу на основний та оборотний лежить строк використання цих частин капіталу. Він вірно відзначив, що однаковий вид капіталу, залежно від галузі, де він знаходиться або розглядається, може виступати або як основний, або як оборотний капітал.

Нами систематизовано погляди сучасних дослідників щодо сутності поняття “основні засоби” (таблиця 1.1.).

На основі проведеного аналізу наукової літератури доведено, що більшість науковців під “основними засобами” розуміють матеріальні активи підприємства [8, 11, 21, 26]. Усі напрацювання зосереджені на тому, що основні засоби повинні використовуватися тривалий час (а саме, більше одного року чи одного операційного циклу).

Таблиця 1.1 – Генезис категорії “основні засоби” в процесі реформування

бухгалтерського обліку

Науковці

Визначення

1

2

3

1

Бойко В.М.

[3, с.358]

Основні засоби – сукупність засобів праці, які функціонують у сфері матеріального виробництва в незмінній натуральній формі протягом тривалого часу та переносять свою вартість на заново створений продукт частинами в міру їх зношення

2

Бутинець Ф. Ф.

[8, с. 125]

Основні фонди (засоби) – матеріальні активи, що утримуються з метою використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або ж операційного циклу)

3

Загородній А.Г.

[11, с. 312]

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство формує з метою використання їх у процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій і очікуваний термін корисного застосування яких перевищує рік

4

Сердюк В.Н.

[31, с. 125]

Основні засоби – засоби праці, ціна яких перевищує встановлений підприємством вартісний ценз, і термін експлуатації яких перевищує один рік (чи операційний цикл, якщо він більший за рік) в первісній натуральній формі як засоби праці (машини, обладнання, прибори та інструменти) чи як матеріальні умови праці (будівлі, споруди, інвентар)

5

Кірейцев Г.Г.

[ 24, с. 156]

Основні засоби – частина майна підприємства, що переносить свою вартість на новостворений продукт частинами за декілька виробничих циклів

6

Голов С. Ф.

[21,с. 119]

Основні засоби – матеріальні активи, що утримуються для використання у виробництві або постачанні товарів, виконанні робіт і наданні послуг, для досягнення поставленої мети та надання в оренду іншим особам; використовуються, за очікуванням, більше 1 року

Продовження таблиці 1.1

7

Кленін О. В.

[26, с.16]

Основні засоби – сукупність матеріально – речових цінностей, які функціонують у натуральній формі упродовж тривалого періоду у сфері матеріального виробництва та невиробничій сфері

8

Михайлов А. М.

[36, с.157]

Основні засоби – це активи, які беруть участь у декількох операційних циклах, не втрачаючи при цьому свою натурально – речову форму, переносять свою вартість на знов створену продукцію частинами у вигляді нарахованої амортизації, строк корисного використання яких перевищує один рік та від використання яких підприємств очікує економічну вигоду.

9

Податковий кодекс України [4, ст157]

основні засоби – це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад рік (операційний цикл, якщо він довший ніж рік).

10

Міжнародний стандарт фінансової звітності 16 “Основні засоби”

основні засоби - активи, які утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг, для надання в оренду або для адміністративних цілей; використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.

11

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” [6]

основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам для здійснення адміністративних і соціально-правових дій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року.

Вважаємо, що дане поняття є дискусійним, але ясно, що воно має охоплювати такі характеристики як матеріальне вираження, функціональне призначення (використовуватися у виробництві товарів чи наданні послуг, торгівлі), тривалість використання, здатність до перенесення вартості (амортизація).

Доведено, що наведені визначення дещо різняться між собою, але критерій віднесення матеріальних активів до основних засобів співпадає (більше одного року). У податковому обліку зазначено вартісний критерій, за яким визначають належить актив до основних засобів чи ні (2500 грн.). Вартісні ознаки предметів, що належать до основних засобів, для цілей бухгалтерського обліку підприємство визначає самостійно, але не нижче критерію, встановленого податковим законодавством.

Деякі автори продовжують використовувати термін “основні фонди”, ототожнюючи його з категорією “основні засоби”. Але, на сьогодні, в бухгалтерському обліку застосування такого поняття є взагалі недоцільним, адже Податковий кодекс його не трактує.

Узагальнюючи тлумачення категорії “основні засоби” пропонуємо власне визначення основних засобів підприємства: основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання у процесі виробництва товарів та (або) надання послуг, строк корисного використання яких перевищує один рік (або операційний цикл, якщо він довший року), вартість яких зменшується у процесі використання та переноситься частинами на новостворений продукт.

Економічна сутність основних засобів полягає в тому, що вони безпосередньо беруть участь у кількох виробничих циклах, зберігають свою натурально-речову форму до кінця експлуатації та переносять свою вартість на готовий продукт частинами, у міру зношення у вигляді амортизації.

Розглянемо детальніше сутність понять “знос” та “амортизація”.

У П (с) БО 7 поняття знос основних засобів трактується як сума амортизації об’єкта основних засобів. У Податковому кодексі тлумачення цього поняття взагалі не наводиться.

Амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, що амортизуються протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Отже, із нормативного трактування чітко не простежується різниця між даними визначеннями. У обліково – економічній літературі існують різні погляди, щодо тлумачення цих понять: деякі автори їх ототожнюють, інші доводять принципову різницю між ними. Погоджуємося з думкою, що ці поняття відрізняються як за змістом, так і за економічною сутністю.

Знос - це категорія виробнича, а не фінансова, в той час як амортизація характеризує частину грошей, яку призначено на відновлення основних засобів [17].

Для правильного обліку основних засобів необхідно перш за все їх чітко класифікувати. Тому що класифікація – це один із методів пізнання та вивчення явищ, процесів, об’єктів, який полягає в їх розподілі на класи на базі визначених ознак, властивостей та зв’язків між ними. Чим більше виділено ознак класифікації, тим вищий ступінь пізнання досліджуваних явищ, процесів, об’єктів, та можливостей управління ними.

Класифікація основних засобів призначена для вирішення наступних завдань:

– організації систематичного обліку і звітності в частині основних засобів;

– визначення норм амортизації основних засобів і віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва;

– проведення робіт по оцінці і переоцінці наявності і стану основних засобів;

– визначення розрахунків похідних економічних показників, включаючи фондомісткість, фондовіддачу.

На даний час узагальнюючим класифікатором основних засобів у бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”.

Згідно П(С)БО 7 “Основні засоби” передбачаються такі групи основних засобів, однакових за технічними характеристиками, призначенням і способом використання:

1) земельні ділянки;

2) капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом;

3) будівлі, споруди і передавальні пристрої;

4) машини та обладнання;

5 транспортні засоби;

6) інструменти, прилади, інвентар (меблі);

7) тварини;

8) багаторічні насадження;

9) інші основні засоби.

Усі землі за цільовим призначенням поділяють на землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів (міст, селищ міського типу й сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу;

До витрат на поліпшення земель належать витрати на меліоративні (осушувальні) та іригаційні роботи, антиерозійні заходи (терасування, зміна рельєфу ярів та ін.) [45].

До будівель належать усі комунікації всередині будівлі, необхідні для її експлуатації. Фундаменти під велике габаритне устаткування, споруджені одночасно з самою будівлею, входять до її складу. Фундаменти під різними об'єктами (які не є будовами), навіть якщо вони розташовані всередині будівлі, належать до інвентарних об'єктів, яким вони служать.

Споруди – інженерно-будівельні об'єкти, призначені для створення умов, необхідних для здійснення процесу виробництва або забезпечення досягнення невиробничих цілей через виконання певних технічних функцій, не пов’язаних із зміною предмета праці [45].

Інвентарним об'єктом цього класу вважається кожна окрема споруда з усіма пристроями, що становлять з ним одне ціле.

Передавальні пристрої теж належать до основних засобів: лінії електропередач, у т.ч. сигналізації та зв'язку; трансмісії та трубопроводи (крім магістральних) з усіма проміжними механізмами, необхідними для трансформації (перетворення) і передавання енергії, переміщення трубопроводами рідких і газоподібних речовин [48].

Машини визначають як технічні пристрої, за допомогою яких при виконанні певних операцій технологічного процесу здійснюється перетворення енергії, матеріалів і інформації для отримання необхідного корисного результату. У такому значенні цей термін сприймається однозначно й не потребує жодних уточнень.

Обладнання – пристрій, що виробляє або перетворює енергію, матеріали та інформацію. Класифікація машин і обладнання здійснюється за функціональним принципом і за галузями виробництва, наприклад машини сільськогосподарські та лісогосподарські (трактори, косарки тощо) [45].

Транспортні засоби – засоби, призначені для перевезення людей або вантажу, а також встановленого на ньому обладнання чи механізму називають транспортними засобами. До цієї групи належать: автотранспорт; судна; залізничний транспорт; апарати літальні: повітряні й космічні; веломототранспорт; електротранспорт виробничий безрейковий.

Інструментами визначають знаряддя ручної праці або виконавчий механізм машини для здійснення різних робіт (різець, свердло, шліфувальне коло, шліфувальний брусок, молоток, зубила, інше [48].

Прилади – засоби вимірювання, аналізу, обробки й зображення інформації, пристрої регулювання, автоматичні й автоматизовані системи управління.

Інвентар (меблі) – сукупність різних предметів господарського вжитку й виробничого призначення.

Тварини – худоба, що використовується в процесі виробництва природним шляхом (у тому числі сторожові собаки), а також тварини, що не є продукцією, а використовуються для виробництва продукції: самці-плідники й самиці-годувальниці, худоба молочного, вовняного стада.

Багаторічні насадження – рослини, які використовуються в процесі виробництва (наприклад, для вирощування плодiв, ягід), для здавання в оренду або в соціально-культурних цілях (декоративні дерева й кущі), класифікують як багаторічні насадження[].

До інших основних засобів належать засоби, що не обліковуються на субрахунках 101–108 рахунка 10 “Основні засоби”.

Підприємство має право самостійно вирішувати, які основні засоби віднести до цієї групи. Це може бути облік меблів, офісного обладнання, інформаційних систем.

У обліково – економічній літературі основні засоби поділяють за різними ознаками: за функціональним призначенням; за галузевою ознакою;

за використанням; за приналежністю; за натурально - матеріальним складом, тощо.

Виходячи із вище викладеного, пропонуємо розглянути узагальнюючу схему, що відображає поділ основних засобів на групи за різними ознаками (рисунок 1.1). За функціональним призначенням розрізняють:

  • виробничі основні засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню і діють у сфері матеріального виробництва;

  • невиробничі основні засоби, які не беруть безпосередньої або непрямої участі в процесі виробництва і призначені в основному для задоволення комунальних і культурно-побутових потреб працівників підпри­ємства і використовуються в невиробничій сфері. Невиробничі основні засоби представлені будинками культури, спортивними комплексами, дитячими дошкільними закладами, пральнями, лазнями, перукарнями та ін., які є власністю підприємства і використовуються у невиробничій сфері.

За галузевою ознакою основні засоби підрозділяються на промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, та ін. Наявність тих або інших засобів на конкретному підприємстві пов'язана із напрямком його діяльності, а також і з роботою допоміжних і обслуговуючих виробництв.

Рисунок 1.1 – Класифікація основних засобів

За використанням основні засоби підрозділяються на діючі (всі основні засоби, що використовуються в господарстві на даний момент), недіючі (основні засоби, що не використовуються в даний період часу у зв’язку з тимчасовою консервацією підприємства або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для заміни об’єктів основних засобів при їх вибутті або ремонті).

Важливе значення в обліку основних засобів має їх розподіл по ознаці приналежності на власні і орендовані. Власні основні засоби являються безпосередньо власністю підприємства і складаються із статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень.

Основні засоби, які використовуються на підприємстві, але не є його власністю, називаються орендованими. Орендовані основні засоби обліковуються у орендодавця на балансовому, а у орендаря на позабалансовому рахунку, тим самим виключається вірогідність подвійного обліку одних і тих же засобів.

Професор Лень В. С. доводить, що залежно від того мають чи не мають основні засоби натуральну форму, їх поділяють на інвентарні та неінвентарні. Інвентарні можемо обміряти, зважити, підрахувати, а до неінвентарних відносимо капітальні вкладення в земельні, лісові, водні ресурси [32] .

На державному рівні основні засоби були класифіковані Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації шляхом прийняття Накау “Щодо затвердження Державного класифікатора України “Класифікація основних фондів”, від 1 січня 1997 року. Цей наказ містив доволі докладну ієрархію актуальної на той час класифікації основних фондів у податковому обліку. І, хоча формально названий вище класифікатор діє і сьогодні, але з прийняттям Податкового кодексу, більшість його положень втратили актуальність. Знову ж таки, на сьогоднішній день в бухгалтерському обліку не існує поняття «основні фонди», яке запропоновано у класифікаторі.

Згідно Податкового кодексу всі основні засоби та інші необоротні матеріальні активи розподілені на 16 груп, замість чотирьох, які застосовувалися раніше.

Таблиця 1.2 – Класифікація груп основних засобів та інших

необоротних матеріальних активів [4, ст.145]

Групи

Мінімально допустимі строки корисного використання, років

группа 1 – земельні ділянки

група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом

-

група 3 – будівлі,

споруди,

передавальні пристрої

20

15

10

група 4 – машини та обладнання

5

з них:

ектронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом)інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 1000 гривень

2

група 5 – транспортні засоби

5

група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі)

4

група 7 – тварини

6

група 8 – багаторічні насадження

10

група 9 – інші основні засоби

12

група 10 – бібліотечні фонди

-

група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи

-

група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди

5

група 13 – природні ресурси

-

група 14 – інвентарна тара

6

група 15 – предмети прокату

5

група 16 – довгострокові біологічні активи

7

Збільшення кількості груп основних засобів до 16 відбулося задля забезпечення зближення податкової та бухгалтерської класифікації основних засобів. По кожній групі встановлено мінімально допустимі строки корисного використання об’єктів для нарахування амортизації (від 2 до 20 років), на відміну від раніше встановлених відсотків до балансової вартості кожної групи. Це не було передбачено в П (с) БО 7 “Основні засоби”.

Наведена класифікація прийнята з метою правильного визначення амортизаційних відрахувань підприємствами України. Ця додаткова диференціація груп активів, на які мають поширюватися окремі ставки амортизаційних відрахувань, на нашу думку, додасть роботи бухгалтерам для ведення окремого обліку кожної групи активів.

У Податковому кодексі наведено витрати, які формують первісну вартість об’єкта основних засобів (ст.144.1):

  • витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

  • капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу;

  • сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу;

  • вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Розширення переліку складу витрат надає можливість точно відображати структуру витрат, що формують вартість необоротних активів, яка підлягає амортизації з метою компенсації витрат на придбання нових основних засобів та відновлення структури активів.

Також у податковому кодексі зазначено, що не підлягають амортизації та повністю належать до складу витрат звітного періоду витрати платника податку на ліквідацію основних засобів.

Згідно зі ст. 146.1 Податкового кодексу облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності", як окремий об'єкт амортизації.

Облік основних засобів ведеться у натуральному та вартісному вираженні. Облік основних засобів у натуральному вираженні потрібний для визначення технічного стану основних засобів. Він проводиться за даними паспортів підприємства, технічних паспортів окремих об’єктів обліку та карток пооб’єктного обліку, у яких наводиться розгорнута технічна характеристика кожного об’єкта: дата виготовлення, кількість ремонтів та модернізацій, проведена реконструкція, ступінь зносу та ін. Такий облік дає змогу визначити кількісний склад основних засобів за марками та видами, але не дає можливості повністю оцінити наявність засобів підприємства. Для цього застосовують оцінку основних засобів, яка являє собою грошове вираження їх вартості.

1.2 Оцінка основних засобів підприємства

У залежності від типу, стану, способу надходження основних засобів на підприємство існують різні види вартості основних засобів, які визначаються П(С)БО 7 «Основні засоби». Види оцінок основних засобів наведені в таблиці 1.3.

Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначень, що мають для обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, певну роботу тільки у складі комплексу.

Таблиця 1.3 – Види оцінок основних засобів

Види оцінок

Характеристика

Застосування

Первісна вартість

Історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів

При зарахуванні на баланс придбаних (створених) основних засобів

Залишкова вартість

Різниця між первісною (переоціненою) вартістю і сумою зносу основних засобів

При визначенні підсумку валюти балансу

Ліквідаційна вартість

Сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією)

При проведенні розрахунку сум амортизації основних засобів, при списанні об’єкта основних засобів

Справедлива вартість

Сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов’язання у результаті операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами

При проведенні переоцінок основних засобів, отриманні основних засобів в обмін на інші активи, безоплатному їх отриманні

Переоцінена вартість

вартість необоротних активів після їх переоцінки.

При проведенні переоцінок основних засобіву разі, якщо залишкова вартість об’єкта суттєво відріняється від його справедливої вартості на дату балансу

Вартість, що амортизується

Первісна або переоцінена вартість об’єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості

При визначенні сум амортизації основних засобів

Якщо один об’єкт основних засобів складається із частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт

У процесі експлуатації основні засоби, як відомо, поступово зношуються (фізично, морально), унаслідок чого їхня первісна вартість зменшується. Первісна вартість основних засобів за винятком суми зносу називається залишковою вартістю. Залишкова вартість основних засобів, поряд із первісною, знаходить своє відображення у балансі підприємства. Натомість у валюту (підсумок) балансу включається лише їх залишкова вартість. Залишкова вартість об’єктів постійно зменшується внаслідок їх зносу.

У бухгалтерському балансі окремими статтями показують первісну вартість основних засобів, суму зносу і залишкову вартість.

Залежно від того, яким шляхом надходять основні засоби на підприємство, формується їх первісна вартість. Формування первісної вартості основних засобів у залежності від способу їх надходження на підприємство представлено у таблиці 1.3.

У разі, якщо об’єкт основних засобів придбано в результаті обміну або часткового обміну на інші активи, його оцінка залежить від того існував обмін подібними чи неподібними активами.

Подібними вважають об’єкти основних засобів, які відповідають двом критеріям:

а) виконують подібну функцію в такому самому виді діяльності;

б) мають подібну справедливу вартість.

Загальновідомо, що безоплатно отримані основні засоби, зважаючи на відсутність витрат, пов'язаних з їх придбанням не підлягають «податковій» амортизації. Тому «податкова» первісна (що амортизується) вартість за такими основними засобами не визначається — відповідної норми в Податковому кодексі  немає.

Таблиця 1.3 – Формування первісної вартості основних засобів у бухгалтерському обліку

Оцінка основних засобів

Спосіб надходження

Порядок формування первісної вартості

Придбання ОЗ за плату

первісна вартість придбаних об’єктів ОЗ складається з таких витрат:

— сум, що виплачуються постачальникам;

— реєстраційних зборів, держмита та інших аналогічних платежів;

— сум ввізного мита;

— сум непрямих податків у зв’язку з придбанням (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

— витрат на страхування, ризиків доставки ОЗ;

— витрат на установку, монтаж, налагоджування;

— інших витрат, безпосередньо пов’язаних із доведенням ОЗ до стану, в якому вони придатні до використання.

Отримання ОЗ в обмін на подібний об’єкт

вартість дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта ОЗ. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю буде справедлива вартість переданого об’єкта із включенням різниці до витрат звітного періоду.

Отримання ОЗ в обмін на неподібний об’єкт

первісна вартість дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта ОЗ, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана під час обміну.

Безоплатне отримання ОЗ

первісна вартість дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, наведених у п. 8 П(С)БО 7.

Внесення ОЗ до статутного капіталу

здійснюється за погодженою засновниками (учасниками) підприємства їх справедливою вартістю з урахуванням витрат, наведених у п. 8 П(С)БО 7.

Переведення ОЗ з оборотних активів, товарів, готової продукції

первісна вартість дорівнює собівартості таких активів, яка визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та 16 «Витрати».

Важливе значення в обліку основних засобів посідає їх правильна переоцінка. Переоцінка – це зміна оцінки, нова оцінка вартості основних засобів підприємства []. Підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка усіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. При переоцінці основних засобів необхідно враховувати вимоги Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.01 № 2658 – ІІІ, згідно з яким переоціночну діяльність з оцінки майна можуть здійснювати винятково суб’єкти оціночної діяльності.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта.

Отже, переоцінену первісну вартість основних засобів (ППВо.з.) можна визначити за формулою:

ППВо.з. = ПВ * Iп , (1.1)

де ПВ – первісна вартість об’єкта основних засобів;

Iп - індекс переоцінки об’єкта основних засобів.

Переоцінена сума зносу об’єкта основних засобів ( П ∑ Зо.з.) :

П ∑ Зо.з. = ∑ З * Iп, (1.2)

де ∑ З – сума зносу об’єкта основних засобів.

Індекс переоцінки об’єкта основних засобів (Іп):

Іп = СВ / ЗВ, (1.3)

де СВ – справедлива вартість об’єкта основних засобів;

ЗВ – залишкова вартість об’єкта основних засобів.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат.

При вибутті об’єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Слід звернути увагу, що П (с)БО 7 не містить прямої вимоги переоцінювати активи, якщо їхня вартість на дату балансу суттєво відрізняється від справедливої. Підприємству лише надана така можливість. У той же час не можна нехтувати принципами ведення обліку, які визначено в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема це стосується принципів обачності та повного висвітлення фінансової інформації. Тобто значна різниця між залишковою та справедливою вартістю активу призводить до неадекватної оцінки стану активів підприємства, що і доводить потребу в їх переоцінці.

На нашу думку, особливого значення набуває питання впливу переоцінки основних засобів на порядок нарахування амортизації. Адже переоцінка об’єкта основних засобів дає можливість збільшувати суми амортизаційних відрахувань, які є основним джерелом самофінансування та можуть бути використані на відтворення основних засобів.

При проведенні переоцінки користувачі мають змогу отримувати інформацію про реальний стан активів підприємства.

Дослідженням доведено, що існують недоліки, пов’язані з визначенням вартості основних засобів. У міжнародному обліку особливе місце займає поняття “справедливої вартості”, оцінку за цією вартістю використовують і в українській обліковій практиці, але у тексті Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 не наведено визначення даного поняття, воно міститься тільки у П (с) БО 19 “Об’єднання підприємств”. Ці невизначеності можуть призвести до суттєвих помилок у обліку. Погоджуємося з думкою П. С. Смоленюка про те, що в П (с) БО 7 повинно бути наведено визначення справедливої вартості основних засобів, що наведене в МСБО 16: «справедливою вартістю основних засобів є їх ринкова вартість, визначена експертною оцінкою, яку звичайно здійснюють професійні оцінщики» [22, с.137].

1.3 Аналіз нормативної бази з питань обліку та контролю основних засобів підприємства

Як уже зазначалося, діяльність підприємства прямо залежить від ефективного використання наявних на ньому основних засобів. Саме основні засоби становлять основу для здійснення суб’єктом господарювання його діяльності. Тому доцільно проаналізувати систему нормативно – правових актів, вимоги яких повинні враховувати підприємства при організації обліку основних засобів.

Інформаційною базою дослідження є Конституція України, Кодекси України, Закони України, Укази Президента України, Постанови і рішення Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Державної служби статистики України, Інтернет-інформація, П (с) БО, інструкції, положення, План рахунків бухгалтерського обліку, тощо.

Огляд законодавчих документів з теми дослідження наведено у таблиці 1.5.Слід зауважити, що зазначений вище перелік не є вичерпним, але він становить основу, якою керуються суб’єкти господарювання при веденні обліку та контролю основних засобів. Адже вони містять положення, які полегшують роботу бухгалтерів, керівників, а також інструкції, які допомагають вирішити як діяти у відповідних ситуаціях.

Таблиця 1.5 – Нормативно - правова база з питань обліку та аудиту

основних засобів

№ п/п

Нормативний документ

Короткий зміст

Використання в обліково – аналітичній практиці

1

2

3

4

1

Конституція України, затверджена Верховною Радою України 28.06.1996 р [1]

Основний Закон, що регулює суспільні відносини, які складаються в процесі здійснення основоположних засад суспільства й держави

Загальні положення, що регулюють діяльність, функціонування підприємства та його правові засади

2

Господарський кодекс України, прийнятий ВРУ 16.01.2003 [2]

Встановлює відповідно до КУ правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання різних форм власності

Відповідність господарської діяльності підприємства чинному законодавству

3

Податковий кодекс України, прийнятий ВРУ 9 червня 2010 року № 2755 – VI [3]

Визначає правові принципи, щодо обліку та оподаткування господарської діяльності підприємства

В обліку використовується для правильного відображення руху основних засобів та їх амортизації.

4

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999

Визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання звітності

Підприємство керується при відображенні всіх господарських операцій, що відбуваються та організації обліку

Продовження таблиці 1.5

5

Закон України «Про аудиторську діяльність» № 3126 – ХХІ від 22.04.1993 року

Визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні

Застосовується при проведенні аудиту аудиторськими фірмами та окремими аудиторами

6

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, Затверджені наказом Міністерства фінансів від 30.09.2003 р. № 561

Містять теоретичний матеріал та практичні рекомендації щодо обліку об’єктів основних засобів

Використовуються для забезпечення правильного і достовірного обліку

7

Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів, документів і розрахунків, Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69

Правила та порядок проведення інвентаризації та відображення її результатів у регістрах бухгалтерського обліку

Використовується для правильного відображення результатів інвентаризації, та перевірки первинних документів

8

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291

Є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності у бухгалтерському облікy

В обліку використовується при реєстрації господарських операцій за відповідними рахунками

Продовження таблиці 1.5

9

ПСБО 7 «Основні засоби», Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92

Визначає загальні положення обліку основних засобів, визнання та оцінку, порядок переоцінки, амортизацію, вибуття основних засобів

Використовується при відображенні господарських операцій, пов’язаних з основними засобами підприємства

10

Інструкція «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій», Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291

Містить перелік рахунків обліку та встановлює призначення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення інформації методом подвійного запису

Використовується при визначенні порядку ведення обліку операцій на відповідних рахунках з метою забезпечення єдності, відображення однорідних за змістом господарських операцій

11

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88

Встановлює порядок створення,прийняття та зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами

Використовується при створенні первинних документів, встановленні їх реквізитів, розробці графіка документообігу та при виправленні помилок у документах та регістрах обліку

12

Наказ міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29.12.95 р. № 352

Визначає перелік типових форм первинних документів з обліку основних засобів та призначення кожної з цих форм

Використовується безпосередньо при оформленні операцій з надходження та вибуття основних засобів, при проведенні їх інвентаризації на підприємстві.

При цьому дають змогу забезпечити рівність усіх суб’єктів господарювання при здійснення господарської діяльності та встановлюють відповідальність за порушення законодавства. Недотримання вимог цих законодавчих та нормативних актів може призвести навіть до занепаду підприємства.

Часті зміни законодавчих актів значно ускладнюють роботу бухгалтерів, які ведуть облік основних засобів підприємства. Адже непродумані зміни положень нормативної бази призводять до виникнення низки неточностей та суперечностей, а обліковці, не знайшовши чітких відповідей та стикнувшись із протиріччями у положеннях головних нормативних документів, змушені по декілька разів змінювати дані документації по підприємству та звітів.

Отже, питання обліку та контролю основних засобів широко висвітлені у нормативних документах, але у зв’язку зі змінами умов господарювання вони потребують подальшого дослідження з метою пошуку шляхів удосконалення обліку, аналізу та контролю основних засобів підприємства.

1.4 Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях на підприємстві

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку, зберігання здоров'я, працездатності людини в процесі праці.

Мета охорони праці - це зниження і ліквідація травматизму на виробництві, професійних захворювань, зберігання здоров'я людини і її працездатності. Тому одним з головних питань організації діяльності підприємства є створення безпечних умов праці. Це відображено в Конституції України, Законі України “Про охорону праці” та в інших нормативних документах.

Від того, на скільки ефективно функціонує наявна на підприємстві служба охорони праці, залежать і кінцеві результати його роботи.

Відповідальним за стан охорони праці на досліджуваному підприємстві є керівник ПАТ “Хімтекстильмаш”.

Службу охорони праці товариства представляє один спеціаліст, який працює у підприємстві на постійній основі протягом останніх семи років, має вищу освіту інженерно – технічного напрямку, що відповідає вимогам НПАОП 0.00-4.21-04 - Типове положення про службу охорони праці.

Функції з охорони праці виконує інженер з охорони праці, який забезпечує наступне:

  • перевіряє дотримання вимог з охорони праці працівниками підприємства;

  • проводить із працівниками вступний інструктаж з охорони праці;

  • забезпечує належне оформлення документації з питань охорони праці;

  • складає перелік посад зі шкідливими умовами праці, виконує інші, визначені законодавством функції.

Інженер охорони праці працює у спеціально відведеному приміщенні, у якому знаходиться необхідна оргтехніка. Відомо, що на підприємстві повинні бути наявні нормативно – правові акти з питань охорони праці, перелік яких закріплено на законодавчому рівні. На даному підприємстві ПАТ «Хімтекстильмаш», що є усі необхідні документи. Наявні документи відповідають тим, які затверджені на законодавчому рівні. Положення наявних документів виконуються працівниками підприємства у повному обсязі.

Основна маса необхідних нормативно – правових актів розроблена службою охорони праці ПАТ “Хімтекстильмаш”, але існує ряд порушень, які потребують вирішення у найближчий час.

Аналіз ефективності роботи системи управління охороною праці на досліджуваному підприємстві щодо стану виробничого травматизму та професійних захворювань проводиться і показав відсутність таких випадків на підприємстві за останні 3 роки.

Виходячи з того, що випадків травматизму та професійних захворювань не було, можна зробити висновок, що такі види витрат як : додаткові виплати до страхових відшкодувань потерпілим, витрати на ліквідацію аварій на виробництві підприємство не здійснювало. У таблиці 1.6 наведено витрати на охорону праці ПАТ “Хімтекстильмаш” за останні три роки.

Таблиця 1.6 – Перелік витрат підприємства на охорону праці

Назва групи витраж

Назва різновиду витрат

Розмір витрат

2012 рік

2013 рік

2014 рік

1.

Пільги і компенсації працюючим у важких і шкідливих умовах

Підвищені тарифні ставки, грн.

15480

16200

16236

2.

Витрати на профілактику травматизму і професійних захворювань, грн.

Витрати на працеохоронні заходи за колективним договором, грн.

35600

36000

37300

Працівники, що працюють у шкідливих та небезпечних умовах (дане підприємство пов”язане з шкідливими умовами праці) отримують доплати до тарифних ставок відповідно до посад.

Дані таблиці свідчать, що витрати на охорону праці з кожним роком, хоча і несуттєво, але збільшуються, що говорить про те, що підприємство піклується про безпеку та здоров’я своїх працівників, а система управління охороною праці працює у відповідності до вимог чинного законодавства.

Підприємством передбачено витрати на працеохоронні заходи за колективним договором. Вони включають:

  • встановлення кнопок «СТОП» та «ПУСК» біля електродвигунів;

  • приведення у відповідність техніки безпеки переносних драбин та проведення їх випробування;

  • для безпечного виконання робіт на пересувному обладнанні (шнековий, стрічковий транспортер) установити сигналізацію про наявність заземлення на обладнанні;

  • забезпечення виробничих підрозділів пожежним інвентарем;

  • відновлення аспіраційного обладнання з технічним переобладнанням;

  • проведення випробувань засобів захисту електричним струмом;

  • проведення навчання працівників з питань охорони праці, проведення ремонту та підготовки опалювальних систем.

Ці витрати складають кожного року близько 10 тисяч гривень.

Аналіз небезпечних і шкідливих факторів умов праці на робочих місцях ПАТ “Хімтекстильмаш”.

Проведемо оцінку факторів виробничого середовища і трудового процесу для вантажників ПАТ “Хімтекстильмаш” (8 осіб) на основі результатів атестації робочих місць:

а) підвищений рівень шуму (норм.- 80 дБА; факт.- 87 дБА) згідно ДСН 3.3.6.037-99 „Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку”;

б) пил переважно фібро генної дії (норм.-4,0 мг/м3; факт.-42,1 мг/м3) згідно ГОСТ 12.1.005-88 “Повітря робочої зони. Загальні санітарно – гігієнічні вимоги”

в) мікроклімат у приміщенні згідно ДСН 3.3.6.042-99 „Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень”:

1) температура в приміщенні (норм. 15 - 27° С; факт. 16° С);

2) швидкість руху повітря (норм. 0,5 – 0,2 м/с; факт. 0,5 м/с);

3) відносна вологість повітря (норм. 70 %; факт. 55%);

4) інфрачервоне випромінювання ( норм. - 70 вт/м2; факт.- 55 Вт/м2 ).

г) робоча поза (норма: знаходження в нахиленому положенні до 30° 25 % робочої зміни; факт: знаходження в нахиленому положенні до 30° 26-50 % робочої зміни) згідно Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості і небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу, що затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.12.2001 р. № 528.

Гігієнічна оцінка умов праці: умови і характер праці відповідають ІІІ класу 3-го ступеня.

Робоче місце 1.1.01.02 має один фактор 1-го ступеня відхилення від норм, 1 фактор 2-го ступеня відхилення від норми, один фактор 3-го ступеня відхилення від норми ІІІ класу. Кількості та часу дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів ( >80 %) достатньо для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення.

Пільги та компенсації вантажникам:

– доплата – 4 % окладу;

– додаткова відпустка – 4 дні.

Умови праці працівників бухгалтерії повністю відповідають встановленим нормативам.

Площа, яка припадає на одного працюючого– 6,6 м2/чол. висота приміщення становить 2,7 м, що відповідає вимогам СНиП 2.09.04 – 87.

За небезпекою ураження електричним струмомо бухгалтерія належить до приміщень без підвищеної небезпеки ураження електичним струмом працюючих.

Природнє та штучне освітлення у приміщенні є достатнім і відповідає вимогам ДБН В.2.5 – 28-2006).

Вентиляційний режим у приміщенні є задовільним, кратність повітрообміну відповідає нормативному значенню, встановленому СНиП 2.08.01 – 89.

Для забезпечення здоров'я працівників на робочих місцях, умови праці на яких не відповідають нормативним значенням пропонуємо наступну систему заходів:

1.Працівники підприємства переважно забезпечені засобами індивідуального захисту. На ПАТ “Хімтекстильмаш” затверджений перелік спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, що підлягають безоплатній видачі працівникам. Це костюми з пилонепроникної тканини, шоломи, окуляри, але недостатня кількість респіраторів.

Вважаємо за необхідне забезпечити респіраторами вантажників. Це можуть бути респіратори марки РУ – 60 М. Так як вони потребують постійного оновлення та очищення, забезпечення восьми вантажників респіраторами на рік коштуватиме господарству приблизно 4000 грн.

2. Вентиляція – це регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на місце видаленого свіжого повітря.

Основна вимога до вентиляційних систем – це вилучення з приміщення забрудненого, вологого або нагрітого повітря та подача на йог місце чистого повітря, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.

За способом переміщення повітря вентиляція буває природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одночасно).

Залежно від призначення – для подачі чи видалення повітря або для того й іншого одночасно – вентиляція може бути припливною, витяжною або припливно-витяжною.

За місцем дії вентиляція буває загальнообмінною і місцевою.

На виробництвах часто влаштовують комбіновані системи вентиляції (загальнообмінні з місцевою і т. ін), а в окремих випадках і аварійну вентиляцію, як правило, вона проектується витяжною.

Системи вентиляції мають бути пожежо – й вибухобезпечними, простими в облаштуванні не переохолоджувати приміщення, не створювати надмірного шуму, бути надійними в експлуатації та економними. Крім паспорта на кожну вентиляційну установку складають журнал експлуатації.