- •Розділ 1 теоретичні основи розробки тестових завдань
- •Дидактичні функції педагогічних тестів
- •Вимоги до тестових завдань
- •Технічні помилки тестових завдань
- •Тестові завдання відкритого типу
- •Розділ 2 особливості мови програмування delphi 7 при розробці програмного засобу
- •2.1. Середовище Delphi 7
- •2.2. Історія розвитку середовища Delphi
- •2.3. Основи візуального програмування
- •2.4. Форма, її конструювання
- •Властивості форми (об’єкта mform)
- •2.5. Компоненти та їх властивості
- •Властивості компонента Edit (поле введення-редагування)
- •Властивості компонента Label (поле виведення тексту)
- •Властивості компонента Button (командна кнопка)
- •2.6. Знайомство з палітрою компонентів
- •Компоненти вкладки Standard
- •Компоненти вкладки Additional
- •2.7. Подія і процедура обробки події
- •Розділ 3 опис програмного продукту
- •Властивості стартової форми
- •Значення властивостей компонентів Label1-Label5
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Додатки
- •Додаток в. Текст програми тестування
Тестові завдання відкритого типу
До завдань відкритого типу науковці відносять два види – завдання-доповнення та завдання вільного викладу. Їх відмітною особливістю є те, що для їх виконання учневі необхідно самому записати одне або декілька слів (цифр, букв; можливо словосполучень або навіть речень). Цей тип завдань не має дистракторів і варіантів правильних відповідей [42].
Завдання-доповнення (інша назва: завдання з обмеженням на відповіді). У цих завданнях випробовувані повинні також самостійно давати відповіді на питання, проте їх можливості обмежені. Обмеження забезпечують об’єктивність оцінювання результату виконання завдання, а формулювання відповіді повинно дати можливість однозначного оцінювання.
Позитивними сторонами добре складених завдань-доповнень є:
1) стислість і однозначність відповідей;
2) необхідність відтворення відповіді по пам’яті;
3) відсутність необхідності шукати кілька варіантів відповіді;
4) простота формулювання питань;
5) простота перевірки;
6) неможливість вгадати відповідь.
Основна перевага цих завдань – неможливість вгадати відповідь, а основний недолік – складність формулювання правильної відповіді. Проте, для задач на обчислення, завдань з формулами у якості відповіді ця форма є оптимальною.
Інструкція для завдань-доповнень: замість кожних трьох кнопок пишіть тільки одне слово (символ, знак і т.д.).
Завдання вільного викладу або вільного конструювання. Вони припускають вільні відповіді випробовуваних по суті завдання. На відповіді не накладаються обмеження. Проте формулювання завдань повинні забезпечувати наявність тільки однієї правильної відповіді [38].
Інструкція для завдань: закінчіть фразу, впишіть замість крапки правильну відповідь; доповніть визначення, записуючи відповідь у бланку і т. д., тобто замість крапки можна вписати словосполучення, фразу, або навіть кілька фраз.
Розділ 2 особливості мови програмування delphi 7 при розробці програмного засобу
2.1. Середовище Delphi 7
Середовище Delphi 7 являє собою інтегровану оболонку розробника, в яку входить набір спеціальних програм [5, 8, 24, 40].
Вихідний текст програми готується в середовищі Delphi 7 за допомогою вбудованого редактора вихідних текстів. Цей редактор спеціалізований. Він відрізняється гнучкими можливостями колірного виділення різних елементів тексту програми (ключові слова, назви, операцій, чисел рядків) і надає можливість швидкого введення конструкцій.
Рис 2.1. Вигляд головного меню програми Delphi 7
Головне меню здійснює основні функції керування проектом створюваної програми. Не намагайтесь його розгорнути на весь екран, його розмір і вигляд при цьому майже не зміняться. Це пов’язано з його функціональним призначенням – воно містить всі інструменти для програміста і не займає місце інших вікон. Згортання головного вікна призводить до згортання всіх інших вікон середовища [16].
Рис 2.2. Зображення та розташування інструментальних кнопок
Інструментальні кнопки відкривають швидкий доступ до найбільш важливих команд головного меню (меню View – Speedbar). По функціональним ознакам вони розділені на кілька груп, що займають окрему панель [13].
Розглянемо їх вміст:
- відкрити сховище об’єктів (new items);
- відкрити файл (open file);
- зберегти файл (save file);
- зберегти всі файли проекту;
- відкрити проект;
- додати файл до проекту (add file to project);
- видалити файл з проекту (remove file from project);
- обрати модуль зі списку модулів, пов’язаних з поточним проектом (select unit from list);
- обрати форму зі списку форм, пов’язаних з поточним проектом (select form from list);
- перемкнути активність між вікном форми і вікном коду програми (toggle form/unit);
- створити нову форму і додати її до проекту (new form);
- запустить компіляцію та виконання програми (run);
- призупинити виконання програми (pause);
- здійснити покрокове виконання програми з викликом підпрограм (step into);
- здійснити покрокове виконання програми без виклику підпрограм (step over).
Палітра компонентів – це головне багатство Delphi (меню View – Component Palette). Вона розташована в правій частині головного вікна і містить кілька вкладок, що забезпечують швидкий пошук потрібного компонента. Під компонентом розуміють певний функціональний вузол, який програміст може розмістити в вікні форми, який має певні властивості. Як правило за допомогою цих компонентів користувач програми вводить дані в програму або отримує результати її роботи. Це може бути вікно введення, перемикачі, прапорці, списки і т.п. Палітру можна редагувати за допомогою ДВ Environments Options (КМ палітри – Configure).
Рис 2.3. Вигляд палітри компонентів
Вікно форми – в майбутньому перетвориться в вікно програми. На початку це вікно пусте і містить тільки стандартні для Windows інтерфейсні елементи в рядку заголовка. Уся область вікна заповнена координатною сіткою. Значну частину часу програміст ніби з конструктором Lego бере з палітри певний компонент і викладає його на форму. У наповненні форми і полягає основна родзинка візуального програмування. Програміст у будь-який момент контролює вигляд вікна створюваної програми і може вносити в нього певні зміни.
Вікно інспектора об’єктів. Будь-який розміщений на формі об’єкт має певні характеристики: розташування, розмір, колір, тощо. Частину цих параметрів програміст може визначити, маніпулюючи мишкою: перетягти, змінити розмір. Але всі характеристики об’єктів визначаються в вікні інспектора об’єктів. Це вікно має 2 вкладки: Properties (Властивості) і Events (Події). Вкладка Properties використовується для визначення певних властивостей компонента, а вкладка Events дозволяє визначити реакцію компонента на ту чи іншу подію. Сукупність властивостей відображає видиму сторону компонента: відстань відносно лівого верхнього кута вікна, розмір, колір, тощо, сукупність подій – його поведінку: чи буде реагувати на клацання мишею, як буде з’являтись на екрані чи буде зникати після використання і т.п.
Кожна вкладка вікна постає перед програмістом у вигляді таблиці з 2-х стовпчиків: лівий – назви властивостей або подій, правий – значення властивості або ім’я підпрограми, що її обробляє. Рядки таблиці обираються кліком миші і відображають прості (одне значення) або складні властивості (сукупність значень). Виділивши складну властивість, маємо біля неї позначку-кнопку – , після натискання на неї з’явиться діалогове вікно, в якому визначаємо сукупність параметрів властивості.
У верхній частині вікна маємо відкриваючий список усіх компонентів, розміщених у формі. Оскільки сама форма також є компонентом, то її ім’я також є в цьому списку.
Вікно коду програми призначене для створення і редагування тексту програми. Мова програмування Delphi 7 є надбудовою над мовою Pascal.
Зразу після відкриття нового проекту маємо рядки, що описують присутністю в програмі форму. Як вже зазначено, вікно кода програми описує поведінку програми, а вікно форми – її зовнішнє відображення. Обидва вікна тісно пов’язані між собою, і будь-які зміни в формі вносять зміни в коді програми між рядками unit і implementation.
Вікно дерева об’єктів – призначене для візуального відображення зв’язків між окремими компонентами, розміщеними на активній формі або в активному модулі. Клік на будь-який компонент у цьому вікна активізує відповідний компонент у формі і відображає властивості цього компонента в вікні інспектора об’єктів.