- •Тема 1. Суть та предмет аудиту, його сфера дії в зарубіжних
- •2. Мета і завдання аудиту. Види аудиту та їх особливості.
- •3. Предмет і об’єкти аудиту.
- •Тема 2. Організація і структура аудиторської діяльності
- •1. Організація аудиту в зарубіжних країнах. Функціонування аудиторських фірм
- •2. Аудиторські професійні організації.
- •3. Атестація аудиторів. Нормативи аудиту.
- •Міжнародні стандарти аудиту
- •4. Правила професійної етики аудиторів.
- •Тема 3. Методи аудиторської перевірки, ознаки та критерії оцінки фінансової звітності
- •1. Критерії та ознаки оцінки аудитором фінансової звітності.
- •Складові оцінки фінансової звітності
- •2. Загальнонаукові та специфічні методи і прийоми аудиту.
- •3. Аудиторська вибірка.
- •Тема 4. Аудиторський ризик та аудиторські докази.
- •1. Суть аудиторського ризику.
- •2. Складові аудиторського ризику.
- •3. Методика визначення аудиторського ризику.
- •4. Аудиторські докази та їх види.
- •Тема 5. Планування, стадії та процедури аудиту
- •1. План та програма аудиту.
- •2. Етапи та процедури аудиторської перевірки.
- •Тема 6. Робочі документи аудитора
- •1. Мета, завдання і вимоги до ведення робочих документів
- •2. Класифікація робочих документів аудитора.
- •Перевірка статті «Основні засоби»
- •Тема 7. Аудиторський звіт та висновок
- •1. Поняття аудиторського звіту і його структура.
- •2. Види аудиторських висновків.
- •3.Вимоги до аудиторського висновку
- •Тема 8. Аудит окремих специфічних циклів та рахунків
- •1. Аудит циклів ділової активності підприємства.
- •2. Аудит основних засобів та нематеріальних активів.
- •3. Аудит запасів, грошових коштів та рахунків дебіторів.
- •4. Аудит зобов’язань підприємства.
- •5. Аудит капіталу.
- •6. Аудит розрахунків із бюджетом.
- •7. Аудит інших активів та пасивів.
3. Методика визначення аудиторського ризику.
Дуже важливим питанням для аудитора є методика визначення величини аудиторського ризику. Зазначимо, що єдиної такої методики немає. Вона, як правило, розробляється кожною аудиторською фірмою або окремим аудитором відповідно до умов конкретної перевірки. З цією метою створюють так звані моделі аудиторського ризику, які постійно удосконалюються.
Як свідчить зарубіжний досвід, прийнятна величина загального аудиторського ризику становить 1—5% (0,01—0,05). Вибираючи методику визначення аудиторського ризику і його допустиму величину, необхідно враховувати конкретні умови перевірки, її термін, характер діяльності клієнта, компетентність і кваліфікацію аудитора, його попередній досвід аудиторських перевірок і багато інших факторів.
Проте на підставі вивчення спеціальної зарубіжної літератури (Р. Додж, Дж. Робертсон), можна подати найбільш загальну методику (модель) розрахунку аудиторського ризику, яка може бути виражена такою формулою:
АР = РО · РК · РВ,
де АР — аудиторський ризик;
РО — ризик системи обліку;
РК — ризик системи внутрішнього контролю;
РВ — ризик невиявлення помилок аудитором.
Найбільш повно методику розрахунку аудиторського ризику розкрив Дж. Робертсон, який зазначив ряд важливих моментів:
— аудитор не може повністю довіряти системам обліку і внутрішнього контролю підприємства-клієнта. У такому разі ризик системи обліку або внутрішнього контролю зводиться до нуля (РО = 0, РК = 0), а це означає, що і загальний аудиторський ризик, виходячи з формули, дорівнюватиме нулю, чого не може бути, оскільки кожна аудиторська перевірка супроводжується певним ризиком;
— аудитор не може дозволити собі встановити високий рівень ризику невиявлення (наприклад, більш як 50%) при високих ризиках систем обліку і внутрішнього контролю, оскільки у цьому разі загальний аудиторський ризик буде також дуже високим (більш як 5%), чого допустити не можна, бо перевірку вважатимуть проведеною не на належному рівні.
Наприклад:
АР = РО (0,8) · РК (0,9) · РВ (0,5) = 0,36;
— аудиторську перевірку вважатимуть проведеною на належному рівні, якщо аудитор установить низький ризик невиявлення (0,01) за умови повної недовіри до систем обліку і внутрішнього контролю клієнта.
Так,
АР = РО (1,0) · РК (1,0) · РВ (0,01) = 0,01.
З урахуванням поданої вище загальної моделі аудиторського ризику і того, що ризик невиявлення, як уже було зазначено, складається з ризику тестового контролю і ризику аналітичного огляду, розрахунок може бути таким:
АР = РО · РО · РК · РАО · РТ,
де РАО — ризик аналітичного огляду;
РТ — ризик тестового контролю.
Такий принцип оцінки аудиторського ризику широко використовується на практиці, наприклад аудиторською фірмою КРМG у Німеччині.
Зарубіжний досвід свідчить, що величину оцінки аудиторського ризику можна не тільки виражати у процентах, коефіцієнтах, абсолютному числовому значенні, вона може бути визначена аудитором і словами: «низький», «середній», «високий», що часто використовується на практиці.
Суттєвою вважається помилка виявлена в процесі аудиту, яка значно викривлює фінансовий стан підприємства, змінює результат його діяльності або розмір якої більше 5% підсумку балансу.