- •Тема 1. Суть та предмет аудиту, його сфера дії в зарубіжних
- •2. Мета і завдання аудиту. Види аудиту та їх особливості.
- •3. Предмет і об’єкти аудиту.
- •Тема 2. Організація і структура аудиторської діяльності
- •1. Організація аудиту в зарубіжних країнах. Функціонування аудиторських фірм
- •2. Аудиторські професійні організації.
- •3. Атестація аудиторів. Нормативи аудиту.
- •Міжнародні стандарти аудиту
- •4. Правила професійної етики аудиторів.
- •Тема 3. Методи аудиторської перевірки, ознаки та критерії оцінки фінансової звітності
- •1. Критерії та ознаки оцінки аудитором фінансової звітності.
- •Складові оцінки фінансової звітності
- •2. Загальнонаукові та специфічні методи і прийоми аудиту.
- •3. Аудиторська вибірка.
- •Тема 4. Аудиторський ризик та аудиторські докази.
- •1. Суть аудиторського ризику.
- •2. Складові аудиторського ризику.
- •3. Методика визначення аудиторського ризику.
- •4. Аудиторські докази та їх види.
- •Тема 5. Планування, стадії та процедури аудиту
- •1. План та програма аудиту.
- •2. Етапи та процедури аудиторської перевірки.
- •Тема 6. Робочі документи аудитора
- •1. Мета, завдання і вимоги до ведення робочих документів
- •2. Класифікація робочих документів аудитора.
- •Перевірка статті «Основні засоби»
- •Тема 7. Аудиторський звіт та висновок
- •1. Поняття аудиторського звіту і його структура.
- •2. Види аудиторських висновків.
- •3.Вимоги до аудиторського висновку
- •Тема 8. Аудит окремих специфічних циклів та рахунків
- •1. Аудит циклів ділової активності підприємства.
- •2. Аудит основних засобів та нематеріальних активів.
- •3. Аудит запасів, грошових коштів та рахунків дебіторів.
- •4. Аудит зобов’язань підприємства.
- •5. Аудит капіталу.
- •6. Аудит розрахунків із бюджетом.
- •7. Аудит інших активів та пасивів.
2. Етапи та процедури аудиторської перевірки.
Основні етапи аудиту:
підготовчий;
проміжний;
фізичної перевірки;
аудит рахунків;
заключний.
Аудиторські процедури — це дії аудитора, які здійснюються з метою збирання та опрацювання (оцінки) аудиторських доказів.
Тема 6. Робочі документи аудитора
ПЛАН
1. Мета, завдання і вимоги до ведення робочих документів.
2. Класифікація робочих документів аудитора.
1. Мета, завдання і вимоги до ведення робочих документів
Хід аудиторської перевірки та її результати мають бути документально оформлені. З проблемою ведення робочих документів аудитор стикається з першої аудиторської перевірки. Належна організація аудиту, забезпечення можливості контролю роботи аудитора, поліпшення її якості вимагають глибокого дослідження цієї проблеми.
Важливість питання, що розглядається, пов’язане з низкою інших причин. Значні труднощі пов’язані з відсутністю не тільки в Україні, а й за рубежем єдиних загальноприйнятих стандартів ведення аудиторських документів, складу, форми, структури та змісту їх.
В Україні проблема ускладнюється відсутністю в аудиторів достатнього досвіду складання документів під час перевірки підприємств з урахуванням конкретних умов їхньої діяльності, ситуації, що склалася.
Зарубіжні аудиторські фірми до ведення робочих документів аудитора підходять індивідуально. Такі документи є конфіденційними. Методика ведення їх становить комерційну таємницю аудиторської фірми. Отже, досвід їхньої роботи важкодоступний.
Дослідимо проблему ведення робочих документів аудитора на матеріалах стажування у Франції («Мазар Формасьон», «Кабіне Робер Мазар»), вивчення методики ведення аудиторських документів німецької аудиторської фірми КРМG та англійської фірми «Моор Стівенс».
З літературних джерел, у яких розглядається ведення робочих документів аудитора, практичний інтерес мають книги Дж. Робертсона і Роя Доджа, підручники з аудиту фірм «Кабіне Робер Мазар», «Моор Стівенс».
Робочі документи аудитора — це записи, зроблені ним під час планування, підготовки, проведення перевірки, узагальнення її даних, а також документальна інформація, отримана в ході аудиту від третіх осіб, підприємства-клієнта, чи усні відомості, задокументовані аудитором за допомогою тестування.
Як уже зазначалося, склад і кількість аудиторських документів аудитор визначає в кожному конкретному випадку. При цьому вирішальне значення має мета складання робочих документів а саме:
планування аудиторської перевірки;
документальне підтвердження виконаних аудитором процедур, робіт;
збирання матеріалів з перевірки фінансової звітності з наступним узагальненням їх;
складання аудиторського звіту і підготовка висновку про фінансову звітність;
здійснення поточного контролю самим аудитором за ходом виконання аудиту згідно з планом і програмою;
забезпечення юридичного обґрунтування проведення аудиту, законності його;
контроль робочого часу аудитора і обґрунтованості оплати його праці (гонорару);
контроль якості проведеної перевірки;
отримання за необхідності інформації про перевірку конкретного підприємства, здійснену кілька років тому, наприклад у разі судового розгляду, спорів, претензій, які виникли, тощо;
забезпечення можливості отримати відповіді на так звані зворотні питання (від клієнта, акціонерів та інших заінтересованих юридичних і фізичних осіб), тобто довести правоту аудитора чи внести додаткову ясність у деякі питання;
обґрунтований вибір методики, методів і прийомів проведення аудиту, напрямів і підходів перевірки;
документальне оформлення встановленого чи визначеного самим аудитором аудиторського ризику з зазначенням його величини;
формування уявлення про професіоналізм, кваліфікацію, компетентність аудитора і сприяння підвищенню їх;
отримання матеріалів для наступних аудиторських перевірок.
На вибір кількості, складу, змісту і форми подання аудиторських документів впливають також такі фактори: кваліфікація аудитора, його попередній досвід роботи (як загальний, так і на конкретному підприємстві-клієнті); умови договору на проведення аудиту; нормативи, правила і внутрішні стандарти, встановлені та використовувані аудиторською фірмою або приватним аудитором. Але при цьому робочі аудиторські документи мають відповідати ряду вимог:
містити достатньо повну і детальну інформацію, щоб інший аудитор, який не брав участі у цій перевірці, міг скласти чітке уявлення про виконану роботу і підтвердити висновки цієї перевірки;
документи мають бути складені в ході перевірки, складання їх після завершення перевірки і підготовки аудиторського висновку не допускається;
складаючи робочі документи, аудитор повинен враховувати не тільки інформацію, що стосується звітного періоду, який перевіряється, а й дані попереднього періоду (наприклад, сальдо за рахунками на кінець періоду, що передував звітному), а також відомості, отримані після складання бухгалтерської звітності, про події, що відбулися після завершення звітного періоду, які можуть суттєво вплинути на діяльність або фінансове становище підприємства;
документи мають відображати найсуттєвіші моменти, з яких аудитору слід висловити думку, охоплювати найважливіші напрями перевірки і завдання, поставлені й вирішені аудитором;
давати можливість оцінити фінансову звітність згідно з установленими критеріями й ознаками;
містити інформацію, необхідну чи корисну для наступних аудиторських перевірок;
відображати стан і оцінку системи внутрішнього контролю на підприємстві та ступінь довіри до нього;
фіксувати проведені аудиторські процедури з перевірки .та оцінки системи бухгалтерського обліку клієнта, дотримання прийнятої (встановленої) облікової політики і відповідність бухгалтерського обліку клієнта встановленим принципам, стандартам, вимогам і законам;
документи мають бути складені чітко, розбірливо;
скорочення або умовні позначення, що використовуються, мають бути пояснені на початку папки робочих документів;
слід обов’язково зазначати місце і дату складання документа, прізвище аудитора і його підпис, номер документа, порядковий номер сторінки в робочій документації;
мають бути наведені джерела інформації та дані про походження доданих документів, що фіксують господарсько-фінансову діяльність підприємства, а також про виконані аудитором процедури;
особливі вимоги висуваються до складання робочих документів у випадку, якщо до проведення аудиторської перевірки, крім аудитора, залучаються його асистенти. У цьому разі план аудиторської перевірки та її програма мають бути більш детальними, щоб вони могли бути використані як своєрідні інструкції для асистентів з доручених їм питань. Докази (свідчення), отримані асистентами, слід оформити документально так, щоб аудитор згодом зміг зробити на їх підставі однозначні чіткі висновки.