- •Донбаський інститут техніки та менеджменту
- •1.2. Теорія держави і права в системі суспільних наук
- •1.3. Роль і місце теорії держави і права в системі юридичних наук
- •1.4. Функції теорії держави і права
- •1.5. Теорія держави і права як навчальна дисципліна
- •1.6. Методологія теорії держави і права
- •Тема 2 виникнення держави План
- •2.1. Основні теорії виникнення держави
- •2.2. Загальна характеристика первісного суспільства
- •2.3. Передумови та умови виникнення держави
- •2.4. Основні шляхи виникнення держави
- •Тема 3 cпіввідношення суспільства, держави і права План
- •3.1. Поняття суспільства і форми його організації
- •3.2. Поняття і призначення соціального регулювання, місце права
- •3.3. Держава і право в політичній системі суспільства
- •3.4. Поняття громадянського суспільства
- •Тема 4. Поняття держави План
- •4.1. Сутність держави
- •4.2. Поняття функцій держави
- •4.3. Класифікація функцій держави
- •4.4. Форми і методи здійснення функцій держави
- •4.5. Поняття і основні критерії типології держав
- •4.6. Формаційний підхід до типології держав
- •4.7. Цивілізаційний підхід до типології держав
- •Тема 5. Форма держави План
- •5.1. Поняття форми держави
- •5.2. Форма державного правління
- •5.3. Форма державного устрою
- •5.4. Міждержавні об’єднання
- •5.5. Державний режим
- •Тема 6.Державна влада план
- •6.1.Види державних органів
- •6.2. Принципи організації і функціонування механізму держави
- •Тема 7.Теорія правової держави план
- •7.1. Соціологічні та політологічні концепції держави
- •7.2. Теорія соціально-правової держави
- •7.3. Тенденції розвитку соціально-правової держави в Україні
- •Тема 8. Право в системі нормативного регулювання план
- •8.1. Поняття і ознаки права
- •8.2. Поняття і ознаки норм права
- •8.3. Структура норм права
- •8.4. Формальне вираження структури правових норм
- •8.5. Класифікація правових норм
- •Тема 9. Форми (джерела) права план
- •9.1. Поняття форм (джерел) права
- •9.2. Основні види форм (джерел) права в сучасних правових системах
- •Тема 10. Правові відносини
- •10.1. Поняття і основні ознаки правових відносин
- •10.2. Структура правових відносин та її елементи
- •10.3. Зміст правовідносин
- •10.4. Класифікація правових відносин
- •10.5. Суб’єкти правовідносин
- •10.6. Об’єкти правових відносин
- •10.7. Юридичні факти
- •Тема 11. Правосвідомість і правова культура план
- •11.1. Поняття правової свідомості
- •11.2. Структура правосвідомості
- •11.3. Функції правосвідомості
- •11.4. Види правосвідомості
- •11.5. Поняття, основні характеристики і функції правової культури
- •11.6. Структура правової культури
- •11.7. Правова культура суспільства і окремої особистості
- •11.8. Правовий нігілізм і правовий ідеалізм, шляхи їх подолання
- •Тема 12 механізм правового регулювання план
- •12.1. Поняття правового регулювання
- •12.2. Предмет і методи правового регулювання
- •12.3. Способи і типи правового регулювання
- •12.4. Стадії правового регулювання
- •12.5. Механізм правового регулювання та його структура
- •Тема 13 законність і правопорядок план
- •13.1. Поняття законності
- •13.2. Основні вимоги (принципи) законності
- •13.3. Гарантії законності
- •13.4. Поняття правопорядку
- •13.5. Основні шляхи зміцнення законності і правопорядку
- •Тема 14. Правові системи минулого та сучасного план
- •14.1. Поняття і структура правової системи
- •14.2. Романо-германська правова система
- •14.3. Англосаксонська правова система
- •14.4. Система релігійного та звичаєвого права
- •14.5. Проблеми формування світового правопорядку
- •Тема 15. Особа, держава і право план
- •15.1. Поняття і принципи правового статусу особи
- •15.2. Види правових статусів особи
- •15.3. Права і свободи як головна складова правового статусу
- •15.4. Класифікація прав і свобод
- •15.5.Обов’язки як елемент правового статусу особи
- •15.6. Забезпечення прав і свобод особи
- •15.7. Гарантії прав і свобод особи
- •Тема 16. Демократія: поняття та основні засади
- •16.2.Ознаки демократичної держави:
- •Тема 17. Демократія як цінність для суспільства план
- •Тема 18. Шлях до громадянського суспільства соціальна основа сучасної держави, влади і демократії
- •Тема 19.Держава у політичній системі суспільства план
- •Тема 20.Демократична правова держава план
- •20.2 Головні ознаки правової держави.
- •Демократія та її суть.
- •Тема 21. Права людини: історія і сучасність план
- •1. Процес формування концепції основних прав людини.
- •Тема 22. Основні права людини: поняття, класифікація план
- •1. Основні права людини.
- •2. Класифікація прав людини
- •Тема 23. Міжнародні механізми захисту основних прав людини план
- •23.3 Регіональні (континентальні) засоби:
- •Тема 24. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина за конституцією україни план
- •1. Громадянство України
- •2. Обов'язки людини та громадянина за Конституцією України
- •24.2 Обов'язки людини та громадянина за Конституцією України:
- •Тема 25.Захист прав інвалідів. Конвенція оон про права інвалідів план
- •1.Конвенція оон про права інвалідів
8.3. Структура норм права
Для досягнення цілей правового регулювання норма права повинна виразити сам зміст правила поведінки, визначити умови, за яких зміст правової норми повинен здійснюватися, установити негативні наслідки порушення правової норми.
Структура правової норми — ідеальна логічна конструкція, яка виражає взаємозв’язок її складових елементів. Особливості, зміст і призначення більшої частини правових норм тісно пов’язані з їх структурою. Будь-яка така норма встановлює для учасників суспільних відносин взаємні права й обов’язки; передбачає фактичні обставини, за яких ці права й обов’язки вступають у дію; попереджає про наслідки порушення тієї чи іншої норми. Цьому змісту норми права відповідає притаманна тільки їйструктура — внутрішня будова, що характеризується єдністю і взаємозв’язком трьох її складових елементів — гіпотези, диспозиції і санкції.Гіпотеза вказує на конкретні життєві обставини (умови), при на-явності або відсутності яких і реалізується норма. Гіпотеза — передумова практичного функціонування права, його втілення в життя у формі правовідносин. У ній указуються юридичні факти, наявність яких служить основою виникнення, зміни або припинення правовідносин.
Встановлюючи обставини і сферу дії норми, гіпотеза одночасно окреслює коло суб’єктів відносин, яких диспозиція “пов’язує” взаємними правами й обов’язками. Тим самим за допомогою гіпотези передбачений диспозицією абстрактний варіант поведінки пристосовується до конкретних осіб, до того чи іншого життєвого випадку, події, дії, місця, часу, віку й інших конкретних життєвих обставин.
Залежно від будови гіпотези поділяються на прості таскладні. Проста гіпотеза припускає якусь одну умову, через яку реалізується юридична норма. Якщо гіпотеза пов’язує дію норми з наявністю двох чи більше умов, вона називається складною. Різновидом складної гіпотези є альтернативна гіпотеза. Її подібність до інших складних гіпотез полягає в тому, що вона також передбачає дві чи більше умови здійснення правової норми. Але для вступу норми права в дію досить однієї з наведених у ній фактичних обставин.
За формою вираження гіпотези поділяються на абстрактні й казуальні (від слова “казус” — випадок). Абстрактна гіпотеза, вказуючи на умови дії норми, акцентує увагу на їх загальних, родових ознаках. Казуальна гіпотеза пов’язує реалізацію юридичної норми з окремими, чітко визначеними певними випадками, які важко або неможливо відобразити за допомогою абстрактної гіпотези.
Диспозиція містить саме правило поведінки, відповідно до якого повинні діяти учасники правових відносин. Вона є головним елементом, серцевиною юридичної норми. Залежно від форми вираження диспозиції поділяються на ті, що уповноважують, зобов’язують і забороняють.
Диспозиції, що уповноважують, надають суб’єктам право на здій-снення передбачених у них позитивних дій, визначають той чи інший варіант їхнього можливого, дозволеного поводження. Ці диспозиції містять слова “вправі”, “має право”, “може”.
Диспозиції, що зобов’язують, покладають на суб’єктів обов’язок здійснення визначених в нормі позитивних дій, наказують здійснити той чи інший варіант належного поводження. Ці диспозиції містять слова “зобов’язаний”, “повинен”, “підлягає”.
Диспозиції, що забороняють, містять заборону здійснення визначених в нормі протиправних дій (чи бездіяльності). Ця диспозиція містить вимогу утримуватися від певного варіанта негативного поводження, що законом визнається правопорушенням. Як правило, ці диспозиції містять слова “забороняється”, “не вправі”, “не може”, “не допускається”.
За способом викладення диспозиція може бути прямою (прямо вказує на права й обов’язки), альтернативною і бланкетною. Альтернативна диспозиція дає можливість учасникам правових відносин варіювати свою поведінку в межах, встановлених нормою. Бланкетна диспозиція містить правила поведінки в найзагальнішій формі, відсилаючи суб’єкта реалізації до інших правових норм.
У разі порушення диспозиції правової норми вступає в дію перед-бачена даною нормою санкція.
Санкція юридичної норми — це її третій, заключний елемент, у якому передбачені певні небажані наслідки матеріального, фізичного, психічного і т. п. характеру, які настають для особи, що порушила диспозицію цієї норми.
Санкції юридичних норм розрізняються насамперед по галузевій приналежності (кримінально-правові, адміністративно-правові, дис-циплінарні, цивільно-правові). За характером несприятливих для порушника наслідків санкції підрозділяються на правовідновлюючі й штрафні (каральні).
Залежно від ступеня визначеності санкції юридичних норм підроз-діляються на абсолютно-визначені, відносновизначені та альтернативні.
Абсолютно-визначені санкції точно вказують міру покарання, що повинна бути застосована в разі порушення цієї норми.
Відносно-визначені санкції встановлюють нижчу і вищу чи тільки вищу межі заходу державного впливу на правопорушника. Наприклад, санкції норм Особливої частини Кримінального кодексу виражені формулами: “карається позбавленням волі на строк від... до... років”, “карається позбавленням волі на строк до... років”.
Альтернативні санкції дозволяють вибрати з двох чи кількох можливих варіантів заходу державного впливу якийсь один — найвідповідніший конкретним обставинам скоєного правопорушення. Наприклад, “карається позбавленням волі на термін до... років, чи виправними роботами на той самий термін, чи зняттям з посади”.
Таким чином, структура правової норми є логічно узгодженою, її внутрішня будова зумовлена фактичними суспільними відносинами, що характеризується наявністю взаємозалежних і взаємодіючих елементів, реально виражених у нормативно-правових актах. Кожний з названих елементів має у структурі правової норми своє особливе місце і призначення. Структура юридичної норми як логічний зв’язок гіпотези, диспозиції і санкції в узагальненому виді може бути виражена формулою: “якщо — то — інакше”.
Структура юридичної норми, закріпленої в нормативному акті, похідна від структури відповідних суспільних відносин і виступає як закономірна реальність правової системи конкретного суспільства.