Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
vika / Лекція 12.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
82.43 Кб
Скачать

12.5. Забезпечення мобільності.

Проблема мобільності виникає через те, що швидкий розвиток комп'ютерної техніки і апаратних засобів робить життєвий цикл багатьох великих програмних засобів (програмних систем) набагато продолжительнее періоду «морально» виправданого існування комп'ютерів і апаратура, для якої спочатку створювалися ці програмні засоби. Тому забезпечення критерію мобільності для таких ПС є вельми важливим завданням.

Мобільність ПС визначається такими примітивами якості ПС як незалежність від пристроїв, автономність, структурованість і модульність.

Якби ПС володіло таками примітивами якості, як незалежність від пристроїв і автономність, і його програми були б представлені на машинно-незалежній мові програмування, то перенесення ПС в інше середовище забезпечувалося б перетрансляцією (перекомпіляцією) його програм в цьому середовищі. Проте важко представити реальне ПС, що володіє такою якістю. Проте, такою якістю можуть володіти окремі частини програм ПС і навіть вельми значні. А це вже явний натяк на те, яким чином слід добиватися мобільності ПС.

Якщо ПС залежить від пристроїв (апаратура), то в специфікації якості повинне бути описана це комп'ютерно-апаратне середовище (її називатимемо апаратною платформою [12.6]). Позбавиться від цієї залежності можна за рахунок такого примітиву якості ПС як автономність. Як правило, ПС будується в рамках деякої операційної системи (ОС), яка може заховати специфіку апаратної платформи і, тим самим, зробити ПС незалежним від пристроїв. Але тоді ПС не володітиме властивістю автономності. В цьому випадку в специфікації якості повинне бути описана це програмне середовище, над яким будується ПС (це середовище називатимемо операційною платформою [12.6]). Таким чином, мобільність ПС буде безпосередньо пов'язана з мобільністю використовуваної ОС: перенесення ПС на іншу апаратну платформу здійснюється автоматично, якщо буде здійснено перенесення на цю платформу використовуваної ОС. Але забезпечення мобільності ОС є самостійним і досить важким завданням.

Таким чином, для забезпечення мобільності ПС потрібно вирішити два завдання:

  • виділення по можливості найбільшої частини програм ПС, незалежності, що володіє властивостями, від пристроїв і автономності (іншими словами, незалежною від апаратно-операційної платформи);

  • забезпечення сопровождаемости для решти частин програм ПС.

Для вирішення цих завдань доцільно вибрати як архітектуру ПС шарувату систему (див. мал. 12.1). Основний шар, що реалізовує основні функції ПС, повинен бути незалежним від апаратно-операційної платформи. Виділяється також шар (часто званий ядром ПС), який включає програмні модулі, залежні від апаратно-операційної платформи. Цей шар повинен забезпечувати, зокрема, доступ до зовнішнього інформаційного середовища ПС. Між цими шарами повинен бути визначений інтерфейс, що незалежний від апаратно-операційної платформи і забезпечує правила звернення з основного шару до модулів ядра. Називатимемо цей інтерфейс системним. Використання графічних призначених для користувача інтерфейсів вимагає виділення ще одного програмного шару, залежного від тієї частини апаратно-операційної платформи (графічної призначеної для користувача платформи), на якій будуються призначені для користувача інтерфейси. Називатимемо цей шар оболонкою ПС. Між оболонкою і основним шаром також повинен бути визначений інтерфейс, що незалежний від графічної призначеної для користувача платформи і забезпечує правила звернення з оболонки до модулів основного шару.

Мал. 12.1. Архітектура мобільного ПС, що рекомендується.

Модульність ПС дозволяє сформувати вказані шари, виділяючи програмні модулі з необхідними властивостями і розподіляючи їх між вказаними шарами. Модульність і структурованість оболонки і ядра дозволяють забезпечити ці шари властивістю тієї, що модифікується. При цьому бажано, щоб кожен модуль цих шарів був орієнтований на реалізацію яких-небудь функцій управління чітко виділеною компоненти апаратно-операційного середовища. Для цього використовуються такі методи як уніфікація інтерфейсів, стандартизація протоколів і тому подібне [12.6].

Вправи до лекції 12.

12.1. Які завдання доводитися вирішувати при забезпеченні комунікабельності ПС?

12.2. Які можливості надає користувачеві графічний призначений для користувача інтерфейс?

12.3. Як потрібно діяти для забезпечення ефективності ПС?

12.4. Що таке инсталятор програмного засобу (ПС)?

12.5. Що таке управління конфігурацією ПС?

12.6. Що таке ядро ПС?

12.7. Що таке оболонка ПС?

Литература к лекции 12.

12.1. Ian Sommerville. Software Engineering. - Addison-Wesley Publishing Company, 1992. P. 261-286.

12.2. М. Кристиан. Введение в операционную систему UNIX. - М.: Финансы и статистика, 1985. - С. 156-178.

12.3. Г. Майерс. Надежность программного обеспечения. - М.: Мир, 1980. С. 127-154, 160-164.

12.4. Д. Ван Тассел. Стиль, разработка, эффективность, отладка и испытание программ. - М.: Мир, 1985. С. 8-44, 117-178.

12.5. М.М. Горбунов-Посадов. Конфигурации программ. Рецепты безболезненных изменений. – М.: «Малип», 1994.

12.6. В.В. Липаев, Е.Н Филиппов. Мобильность программ и данных в открытых информационных системах. - М.: Научная книга, 1997.

Соседние файлы в папке vika