ОСНОВИ БУДОВИ АРТИЛЕРІЙСЬКИХ

Розігрівати двигуни автомобілів відкритим вогнем. Заїжджати на автомобілях з боєприпасами на майдан-

чики, під навіси та в сховища з боєприпасами.

3.4.4. Поводження з боєприпасами на вогневій позиції та підготовка їх до стрільби. Заходи безпеки

На вогневій позиції батареї подаються готові постріли у штатній закупорці, приведені в остаточноспоряджений стан, придатні до бойового використання і призначені до стрільби з даних гармат. Виняток становлять реактивні постріли, які подаються готовими, але не приведеними в остаточно споряджений стан.

Експлуатація боєприпасів на вогневій позиції передбачає:

- поводження з пострілами під час їх підготовки до стрільби;

-поводження з пострілами під час стрільби;

-поводження з пострілами після стрільби.

А. Поводження з пострілами під час підготовки їх до

стрільби

Підготовка пострілів до стрільби полягає в чищенні, огляді, сортуванні й укладці їх біля гармати.

Чищення пострілів полягає в остаточному усуненні з їх поверхні мастила і слідів забруднення.

Огляд пострілів має на меті встановлення їх відповідності даній гарматі й завданням стрільб, а також виявити їх якісний стан.

Відповідність пострілів гарматі й завданням стрільб визначається за калібрами і маркуванням, нанесеним на гільзах, снарядах і мінах.

Якісний стан елементів пострілу (їх справність і готовність до стрільби) визначається зовнішнім оглядом. До стрільби допускаються чисті, справні й не заборонені

271

ЦРАУО артилерійські й мінометні постріли та їх елементи, а також постріли й елементи, які мають дефекти, що не перешкоджають бойовому використанню. Виявлені під час огляду постріли з недогвинченими підривником і виступаючими капсульними втулками підлягають виправленню під керівництвом арттехніка на безпечній відстані від вогневої позиції: 20 30 м – для догвинчування підривників

і10 15 м – для догвинчування капсульних втулок.

За б о р о н я є т ь с я: для уникнення передчасної дії боєприпасів під час стрільби, відмов і недольотів снарядів до цілі допускати до стрільби постріли, які мають такі дефекти:

Щодо підривників:

-пошкодження мембрани (прокол, тріщина, зрив і т. ін.) і корпусу (сліди ударів, прим’ятості ковпачків або корпусу і т. ін.);

-порушення основних установок або установок попохідному;

-недогвинчені або не міцно закріплені підривники.

Щодо снарядів та мін:

-течія вибухової речовини у місці з'єднання підривника і снаряда;

-деформація або кочення балістичного наконечника;

-тріщини або свищі на корпусі, а також раковини та забоїни, більше допустимих Інструкцією з категорування боєприпасів;

-розходження ведучих поясків у стику більш 0,1 мм;

-роз'єднання снаряда з гільзою або перекос його в гільзі, що перешкоджає заряджанню;

-несправні стабілізатори (трубки і пір’їни).

Щодо гільз і зарядів:

- тріщини на дульцях, що виходять за межі запояскової частини снаряда або обтюрувального пристрою, на дні й корпусі на відстані 50 мм від фланця, а також прим’ятості, забоїни і розходження швів;

272

-зволожений порох або порвані картузи зарядів, а також відсутність запалювачів та інших необхідних допоміжних елементів;

-недогвинчені капсульні втулки або не дослані до упору в зріз трубки стабілізатора запалювальні заряди.

Боєприпаси з дефектами, які перелічені вище, підлягають поверненню на склад артозброєння частини, за винятком боєприпасів із недогвинченими капсульними втулками, підривниками, виправлення яких дозволено на безпечній відстані від вогневої позиції.

Особливу увагу при огляді необхідно звертати на відсутність серед боєприпасів, заборонених ЦРАУО або небезпечних у поводженні.

До небезпечних у поводженні боєприпасів, бойове використання і зберігання яких у військах категорично заборонено, належать:

-остаточно споряджені постріли, снаряди та міни, які зазнали дії ударної хвилі під час вибуху, бомбардування або артобстрілі, а також вогню під час пожежі або при механічних пошкодженнях від ударів, падінь і т. ін.;

-остаточно споряджені снаряди і міни з несправними підривниками, не встановленими по-похідному або з порушеною основною установкою підривників;

-стріляні снаряди і міни, які не розірвалися біля цілі. Небезпечні в поводженні боєприпаси, які належать до

перших двох груп, знищуються підривом у спеціально відведеному місці після затвердження акта, а стріляні снаряди і міни – підривом на місці їх падіння, оскільки вони, як правило, є найбільш небезпечними.

Сортування боєприпасів виконується одночасно з їх оглядом у послідовності, яка відповідає важливості ознак, а саме за:

призначенням снарядів (пострілів) - за індексами на снарядах;

типом підривників - за таврами на підривниках;

273

складом та конструкцією зарядів - за індексами на гільзах;

партіями зарядів - за маркуванням на гільзах;

партіями снарядів - за маркуванням на снарядах;

ваговими ознаками снарядів - за ваговими знаками на снарядах.

При цьому заряди, маркування яких відрізняється лише номером партії збирання їх на базі, а також снаряди, які відрізняються лише на один ваговий знак, можна об’єднати в одній партії.

Без сортування боєприпасів за партіями зарядів і снарядів, а останніх і за ваговими знаками ускладнюються пристрілка і стрільба на ураження, що призводить до збільшення витрат боєприпасів, оскільки заряди різних партій дають різні початкову швидкість і дальність стрільби, а снаряди різних партій або з різними ваговими знаками також дають різну дальність стрільби.

Але сортування зарядів за партіями має більше значення, ніж сортування снарядів за партіями і ваговими знаками. Тому сортування зарядів за партіями повинні здійснюватися раніше сортування снарядів за партіями і ваговими знаками і проводитись особливо ретельно і правильно. Сортування снарядів за ваговими знаками з тих самих міркувань потрібно проводити після сортування їх за партіями.

Після сортування великі партії зарядів або пострілів, а також снаряди з однаковим маркуванням і ваговими знаками необхідно рівномірно розподілити між усіма гарматами батареї і покласти їх на вогневі позиції так, щоб вони займали якомога менше місця і не заважали роботі гарматної обслуги.

Укладка оглянутих і розсортированих боєприпасів проводиться в сухі погрібці, ніші, рівчачки зі стоком води і захистом від куль та осколків. Нижні ящики повинні складуватися на підкладки із підручного матеріалу, а верхні – укриватися від прямої дії сонячних променів і опадів. Місця збері-

274

гання боєприпасів ретельно маскуються від наземного і повітряного спостереження противника табельними або підручними засобами.

Для обліку температури зарядів у середину бойового заряду або між гільзами двох зарядів одного із середніх ящиків укладають батарейний термометр.

Укладка боєприпасів на відкритих майданчиках допускається лише у виняткових випадках.

Під час підготовки мінометних пострілів до стрільби заряди не слід відкривати передчасно, оскільки це може привести до зволоження пороху, а отже, – до недольоту мін до цілі.

Б. Поводження з пострілами під час стрільби Безпосередньо перед заряджанням гармати проводять

такі роботи:

-перевірка чистоти та відсутності вологи на снарядах та гільзах;

-перевірка чистоти каналу ствола;

-зняття герметизуючих ковпачків з підривників;

-установка підривників на скомандувану дію;

-складання скомандуваного заряду.

При цьому з пострілами треба працювати обережно.

З а б о р о н я є т ь с я:

-упускати постріли або ударяти їх у казенний зріз

ствола;

-ставити постріли або заряди в гільзах на дно гільз. Постріли, які впали або вдарилися головною части-

ною, вважаються небезпечними у використанні. При складанні зарядів посилені кришки не вкладаються, а під час стрільби на повних, зменшених зарядах посилені кришки не виймаються.

Досилання снарядів повинно проводитися по можливості одноманітно і до надійного врізання їх ведучих поясків до початку нарізів. Недосилання снарядів може призвести до зриву ведучих поясків, неправильного польоту снарядів, а також до розриву їх у розташуванні своїх

275

військ або до розриву в каналі ствола. При осічках відкривання затвору досилання проводиться не раніше ніж через одну хвилину після спуску.

Розряджання гармат роздільно-гільзового заряджання проводиться тільки пострілом. Якщо при екстракції унітарного пострілу відбудеться його розпатронування і снаряд залишиться в каналі ствола, то розряджання гармати проводиться також пострілом із гармати розрядним зарядом або зарядом, складеним на вогневій позиції в укороченій на 20 30 мм гільзі, в яку засипається 3/4 порохового заряду з гільзи, яка дала осічку. Розряджання гармати холостим пострілом категорично заборонено, оскільки при цьому відбуваєтья неминучий розрив ствола гармати.

В. Поводження з пострілами після стрільби Після стрільби з боєприпасами, які залишилися, про-

водять роботу з приведення їх у початковий стан. При цьому необхідно:

-оглянути підривники та встановити на них заводські установки;

-встановити зняті запобіжні установлювальні ков-

пачки;

-нагвинтити герметизуючі ковпачки та загерметизувати мастилом стиск;

-загерметизувати заряди у гільзах мастилом.

Після стрільби на склад артозброєння здаються: невикористані постріли та додаткові пучки;

-стріляні гільзи та ковпачки від підривників;

-капсульні втулки, ударні трубки та запалювальні патрони, які дали осічку;

-порожня закупорка з арматурою.

Усі перелічені елементи укладаються в порожню закупорку та відправляються на склад артозброєння.

Стріляні гільзи з метою їх подальшого зберігання перед відправкою на склад артозброєння необхідно очистити від порохового нагару і змастити по всій поверхні ззовні й

276

усередині дизельним паливом, а за його відсутності – мастилом.

Знання будови та дії боєприпасів, точне дотримання правил поводження з ними надійно гарантують безпечність пострілів при їх використанні, а також безвідмовність їх дії по цілі.

3.4.5. Особливості поводження з боєприпасами за різних кліматичних умов

Кліматичні умови і температура, вологість навколишнього середовища мають суттєвий вплив на якісний стан різних видів вибухових речовин, якими споряджаються боєприпаси артилерії. Різке відхилення температури та вологості від нормальних умов зберігання сприяють прискоренню фізико-хімічних процесів у вибухових речовинах, що змінює їх початкові властивості й призводить до підвищеної небезпечності в поводженні та в бойовому використанні боєприпасів або до зниження їх ефективності.

Різноманітність вибухових речовин з їх специфічними властивостями не дозволяє дати загальні закономірності зміни властивостей вибухових речовин у різних кліматичних умовах. Тому нижче на конкретних зразках наводяться найбільш характерні ті чи інші фізико-хімічні явища, які приводять до погіршення службових та бойових якостей вибухових речовин та боєприпасів у цілому.

Вибухові речовини на основі аміачної селітри

Аміачна селітра досить гігроскопічна і легко розчиняється у воді, тому порушення герметичності боєприпасів в умовах вологого навколишнього середовища згубно впливає на заряди, у яких є аміачна селітра. В умовах високої температури та підвищеної вологості відбувається незначний їх хімічний розпад, прискорюється

277

процес взаємодії з металом оболонки снаряда, що призводить до корозії.

Аміачна селітра існує у декількох кристальних модифікаціях, кожна з яких стабільна лише у певних температурних умовах. Перехід з однієї модифікації в іншу відбувається при температурах 16, 32, 87, 125 С, при цьому перехід супроводжується зміною об’єму. Зміна об’єму при переході кристальних модифікацій, які повторюються, призводить до руйнування бойових зарядів, що може бути причиною передчасних вибухів під час пострілу.

Флегматизовані вибухові речовини містять відносно низькоплавний флегматизатор. У місцях з високою літньою температурою під дією прямих сонячних променів може відбуватися збільшення об’єму заряду, розм’якшення флегматизатора. У результаті цього не виключається можливість проникнення флегматизатора та інших легкоплавких утворень по різьбових зазорах до підривника, що може призвести до флегматизації капсуль-запалювачів, капсуль-детонаторів променевої дії та до відмови у дії боєприпасів або передчасного вибуху.

Бойові заряди

Бойові заряди виготовляються переважно з піроксилінового або балістичного пороху. Ті чи інші є менш фізично та хімічно стабільними в порівнянні з ініціювальними та бризантними вибуховими речовинами, особливо їх властивості знижуються в умовах відносно високих або низьких температур, а також в умовах підвищеної вологості.

Низька температура призводить до крихкості порохових елементів і при динамічному навантаженні призводить до руйнування їх структури. Це призводить до різкого збільшення поверхні горіння, а отже, і до високого тиску при пострілі.

Підвищення температури середовища при зберіганні порохів сильно прискорює їх температурний розпад та

278

гідролітичний розпад. Підвищення температури на 5°С прискорює процес розпаду в 1,5 2 рази. Підвищення вологості повітря призводить до прискорення гідролітичного розпаду порохів, який більш згубний, ніж термічний розпад.

Коливання температури та вологості навколишнього середовища змінює хімічний склад пороху. Зміна складу летких речовин впливає на балістичні якості пороху, тобто викликає суттєві зміни максимального тиску порохових газів та початкової швидкості снаряда.

Упіроксилінових флегматизованих порохів, крім зменшення вмісту летких речовин (в умовах високих температур та низької вологості), спостерігається зміна змісту флегматизатора у верхніх шарах унаслідок його звітрювання та проникнення у глибину порохових елементів.

Упорохах на важколеткому розчиннику можливі зміни, пов’язані із звітрюванням розчинника, з його ексудацією (виділенням на поверхні порохового елемента) викристалізуванням деяких компонентів на поверхні порохових елементів.

Ексудація розчинника відбувається звичайно при низьких температурах та зумовлена погіршенням розчинності нітратів целюлози в розчиннику при зниженні температури. Ексудація розчинника та викристалізовування компонентів призводить до зниження балістичних якостей порохів.

Піротехнічні склади навіть у нормальних умовах зберігання підлягають фізико-хімічним змінам. При

температурі вище 50 С спостерігається помітний хімічний розпад піротехнічних складів. Підвищення вологості значною мірою прискорює процес розпаду складів, особливо які містять металеве паливо. Наприклад, один із основних компонентів піротехнічних складів – магній при взаємодії із водою виділяє атомарний вуглець, який відновлює окислювач.

279

Ці процеси відбуваються з виділенням тепла, внаслідок чого процес розпаду може призвести до самозаймання складу.

В и с н о в о к . У процесі поводження з боєприпасами артилерії необхідно:

-всебічно підтримувати герметичність, особливо бойових зарядів і піротехнічних засобів;

-не зберігати боєприпаси в умовах прямої сонячної дії у літній час.

Боєприпаси повинні ретельно провітрюватися при зберіганні.

Прагнути зберігати боєприпаси в умовах стабільної температури.

3.5.Питання для повторення

1.Артилерійський постріл та його елементи.

2.Назвіть типи артилерійських снарядів та їх застосування.

3.Назвіть уражальні фактори осколкових, фугасних, бронебійних, кумулятивних снарядів.

4.Від яких факторів залежить ефективність дії запалювальних, димових та освітлювальних снарядів?

5.Складові частини детонаційного кола підривника.

6.Складові частини вогневого кола підривника.

7.Назвіть сили, які діють на підривник під час пострілу, в польоті, під час удару в перешкоду. Дайте характеристику сил.

8.Назвіть основні механізми підривників. Яке їх призначення.

9.Дайте визначення бойового заряду, його складових частин.

10.Назвіть типи бойових зарядів і дайте їм коротку характеристику.

11.Призначення і типи запалювальних засобів.

280