Практичний курс: завдання

У першому семестрі кожному студентові необхідно здійснити під наглядом педагогів постановку декількох етюдів на задану тему. Особливу увагу слід приділити сприйняттю і розумінню режисером дії, події, пропонованих обставин, умінням визначити і реалізувати надзадачу етюду. Етюд – одна з форм навчання ( від французького etude - учення). Якщо у вправі студенти освоюють той або інший навик узятий ізольовано, як такий, то етюд – це завжди якась історія, відрізок життя, в основі якого лежить подія. Етюди реалізуються студентами за допомогою тих навиків, які вони набули, накопичили при виконанні вправ тренінгу на засоби виразності режисера.

На досвіді набутому при виконанні етюдних завдань майбутні режисери освоюють принципи і прийоми впливу на глядацьку залу. Необхідно з перших кроків навчання привчати студентів бачити свою роботу очима глядача, тобто передбачити, як впливатиме на майбутніх глядачів створюваний ними витвір мистецтва. І нехай це поки що етюд першокурсника виконаний на сценічному майданчику. Треба вчити студента думати про те, що саме і яким способом він передбачає передати своєму глядачу. І як створюючи образ, режисер передбачає впливати на глядацьку залу.

У першому семестрі навчання рекомендовано виконання етюдів на наступні теми:

ЕТЮД НА ПОДІЮ, ЯКУ ВИРАЖЕНО «ЛАНЦЮГОМ ПСИХОФІЗИЧНИХ ДІЙ» НА ОСНОВІ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ

Знайти в літературному творі епізод або уривок, що містить подію, яка відтворюється за допомогою ланцюга фізичних дій і відчуттів. Де діють одна або дві особи, які поставлені автором в загострені, змагальні, конфліктні обставини. Подія повинна відбуватися в емоційно близьких, достовірних, знайомих режисеру і виконавцям пропонованих обставинах. В яких дійові особи були б змушені взаємодіяти, тобто вступити в протиборство, поєдинок один з одним (або з середовищем) за допомогою фізичних, а не словесних засобів. Мовчання має бути логічно обґрунтованим, виправданим. Виконавці існують в етюді за принципом «я – в пропонованих обставинах», зберігаючи імпровізаційне самопочуття, свою індивідуальну органіку.

Завдання – створити на майданчику за допомогою виконавців, реквізиту, планіровки та вигородки, композиційно завершену історію, етюд. В якому студент-режисер повинен «розповісти» історію про людину, про ту або іншу подію в її житті. Це тренувальне завдання розвиває «смак» режисера до подробиць, точно відібраних деталей, лаконічності. Мова предметів може бути дуже красномовною. Точний відбір предметів, їх розташування, зіставлення один з одним у поєднанні зі світловим, музично-шумовим оформленням допоможуть уникнути різночитань композиції, допоможуть реалізувати надзадачу режисера.

В таких етюдах особливо важливим є момент сприйняття факту: детальна «розшифровка» миті життя, що передбачає рух думки, внутрішній монолог, внутрішню боротьбу мотивів, розробку психофізичної реакції на подію, темпоритму існування.

У першому семестрі в етюдах на інші теми також рекомендується дотримуватися органічного мовчання.

Етюди за творами живопису

При виборі матеріалу для етюду перевагу слід віддавати сюжетному, жанровому живопису, який несе в собі те, що можна назвати «драматургічною надзадачею», тобто те, що містить конфлікт, а отже має на увазі боротьбу і дію, чітко виражений сюжет і людські характери. Репродукція повинна бути якісною, щоб можна було як повніше сприйняти художні достоїнства і особливості твору. Інсценування картини, одна з перших проб зустрічі з автором. Студентові необхідно детально вивчити вибраний твір, творчий шлях, манеру автора, епоху. Потім йому необхідно перетворити статичне і двомірне зображення на подієвий життєвий процес, який відбувається в часі і просторі майданчика (сцени). Важливо відчути і вірно зрозуміти автора. Передати своє «прочитання» картини сценічними засобами в першу чергу через виконавця. Передати своє розуміння її сюжету, проблем (закладених в ній автором), конфлікту, пропонованих обставин, основної думки, атмосфери, а також розкрити стиль і жанр твору. «Чим раніше вступає в дію почуття стилю, тим краще» - пише М.Й. Кнебель.

Мізансцена картини може бути початковим, центральним або фінальним моментом, епізодом етюду.

Аксіома 1: щоб займатися творчістю, треба оволодіти ремеслом, вміннями, тобто технікою і технологією своєї справи. Без цього професії немає. Є лише дилетантство.

Аксіома 2: техніка та технологія лише засоби для втілення художнього задуму, для реалізації художньої цілі.

Підготовка себе до професії режисера повинна йти за двома основними напрямами: оволодінню ремеслом і вихованням в собі художника. Звичайно, говорити про такий розподіл можна лише умовно. Оскільки зрозуміло, що якщо мова йде про навчання творчій професії, то вже в будь-якій вправі, яку ми робимо для набуття та розвитку тих чи інших конкретних навичок, мають бути присутніми і творчі завдання. Істина в синтезі. Відчуття цього синтезу закладається всією системою, методикою навчання і виховування з найперших кроків.