Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MKR.doc
Скачиваний:
101
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
412.16 Кб
Скачать

37. Автостереотип і гетеростереотип.

Автостереотип – думки, судження, оцінки, які відносяться до власної етнічної спільності ; зазвичай містять комплекс позитивних оцінок;те, що думають люди про свій народ; гетеростереотип – сукупність оціночних суджень про інші народи; бувають як позитивними, так в негативними – залежно від історичного досвіду взаємодії даних народів.

Дослідники вказують, що нині в Україні співіснують два діаметрально протилежні автостереотипи: гіпертрофовано негативний і, на противагу йому, гіпертрофовано позитивний. Перший стереотип, в літературі досить докладно описаний як «комплекс малоросійства»: визнання значною частиною населення своєї вторинності і підлеглості (генетичної, історично-культурної, політичної, економічної, інтелектуальної) щодо «старшого брата», щодо «великого російського народу». Відповідно до цього стереотипу, український народ трактується як «побічний продукт» історичного розвитку, таке собі «історичне непорозуміння», результат «зовнішньої інтриги» (польсько-німецько-австрійської), натомість росіяни є коли не єдиним, то принаймні головними спадкоємцями Київської Русі, «великим народом», тобто народом зі спеціальною історичною місією - об'єднати довкола себе усіх слов'ян , європейців і азіатів , весь світ (більшовицька «світова революція»). Звісно, що в контексті такої ідеологеми українці автоматично зараховуються до народів «неісторичних», «безперспективних» і, взагалі, трактуються як така собі гілка єдиного руського (російського) древа, відчахнута від нього лихими історичними силами, а проте сповнена прагнення знову з тим древом зростися і, врешті, злитися. І під польським, і під російським правлінням українці перейняли й інтерналізували негативні проекції домінуючих культур, зокрема - комплекс неповноцінності (культурної, цивілізаційної, моральної). Найпоширенішою проекцією з російського боку стали образи «поющей и пляшущей провинциальной Малороссии», «хитрого малороса» (простакуватого, неосвіченого, але меткого, шахраюватого і зрадливого) та «хохлацької галушки» (щось на зразок прізвиська «ніґер» у США). Тим часом із польського боку сформувався й утвердився стереотип українців як бандитів, насильників, анархістів, тупих, неотесаних варварів, яких не торкнулась цивілізація. Відчуття власної неповноцінності й аморальності (зокрема підступності), проектоване колонізаторами впродовж тривалого часу на українців, є сьогодні чи не найболючішою частиною колоніальної спадщини цього краю. Глибоко інтерналізоване у колективній психіці (взяте на віру) і трансформоване у негативний власний образ (self-image), це відчуття істотно ускладнює процеси життєдіяльності етносу. Гіпертрофовано-позитивний авто стереотип ґрунтується на суто романтичному, ідеалізованому образі нації як своєрідного втілення «світового духа», «вищої ідеї», що начебто закладена в історії і лише шукає шляхів свого вияву, «інкарнації», за допомогою, звісна річ, відповідних «медіаторів», посередників - із числа інтелігенції, політичних та інтелектуальних еліт, особливо чутливих до повелінь «світового духа». По-перше, це своєрідний месіанізм, провіденційна віра у «велике майбутнє» українського народу на тій лиш підставі, що він уже вдосталь перестраждав, сповна випив свою чашу і тепер заслуговує своєрідної винагороди від «Бога» чи від «Історії». По-друге, це всебічна ідеалізація власної історії і невтримне її продовження у найдавніші часи - до скіфів, трипільців, кімерійців, «індоєвропейців», - причому всі вони, ледь не від неандертальців, тільки й думали, як створити українську державу. І по-третє, це ідеалізація національних рис українського народу - на противагу сусідам: «ми працьовиті, а вони всі ледачі»; «ми ніколи ні на кого не нападали, а вони весь час нас загарбували»; «ми творці стародавньої землеробської культури представники європейської цивілізації, а вони азіати, кочівники, варвари»; «ми захистили Європу від східних орд, а вона нам не віддячує»; «ми створили першу в Європі республіку (козацьку), а нас за це ніхто не цінує» тощо. Гетеростереотип українців стосовно кримських татар характеризується низькою амбівалентністю, позитивною спрямованістю та низькими значеннями показника стереотипного ефекту. Гетеростереотип українців стосовно росіян характеризується низькою амбівалентністю, негативною спрямованістю та низькими значеннями показника стереотипного ефекту.Пересічний українець майже нічого не знає про кримських татар. Це факт болючий, позаяк ідеться про етнос, що жив на нашій території ще з часів Середньовіччя. Проте пересічний українець знає багато хибного про кримських татар, наприклад, про їхні “зради”. Кримський хан — чи не найголовніший ворог: усім чудово відомі численні “зради” кримського хана під час війни 1648—1654 рр., але мало хто цікавився причинами цих “зрад”.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]