6. Суб к-ра та та контр к-ра

Диференціація суспільства, соціальна розрізненість в умовах існування людей призводять до виникнення субкультур, що являють собою культурні форми життя окремих прошарків населення, класів, соціальних груп.Так у європейських країнах в епоху середньовіччя розрізняють чотири субкультури: « к-ра храму і монастиря», « к-ра замку і палацу», « к-ра села і хутора», « к-ра середньовічного міста». У сучасному світі це явище є особливо характерним для поліетнічних, федеративних, багатоконфесійних країн. Суб к-ра (від лат. sub — під) — це цілісна к-ра відповідної соціальної групи всередині «великої національної культури», що складається із стійких норм, ритуалів, особливостей зовнішнього вигляду, мови, художньої творчості, які значно відрізняються від домінуючих у суспільстві.Суб к-ра є характерною для певних соціальних, демографічних, етнічних груп. В сучасному світі розрізняють такі субкультури: регіональні (зумовлені певними відмінностями між окремими регіонами країни); професійні (зумовлені наявністю у суспільстві різних за соціальним статусом груп, що визначає їх соціальні ролі); етнолінгвістичні (пов'язані із мовними, етнічними особливостями соціальних груп); релігійні (що створюються у випадку, якщо релігійні норми стають основним елементом культури); вікові (пов'язані з різними системами цінностей у представників різних поколінь). Ціннісні орієнтації та моделі поведінки, які не тільки відрізняються від домінуючих, але й знаходяться у конфронтації, протистоянні з суперкультурою і суб к-рами, називають контр к-рами. Контр к-ра (від лат. contra — проти) — суб к-ра, що містить в собі соціокультурні цінності та настанови, які суперечать фундаментальним принципам домінуючої культури.Найбільш яскравими прикладами контркультури є кримінальні субкультури (наприклад, мафіозні структури), нацистські угруповання, підпільні релігійні, тоталітарні секти (наприклад, «Біле братство»), суб к-ра хіпі 60-х pp. XX ст. у США та підлітково-молодіжна суб к-ра (рокери, байкери та інші), які ламають традиційні механізми соціалізації, і намагаються створити специфічний образ життя і культивувати свою відокремленість.Контркультурні рухи завжди розбурхували суспільство, були своєрідним ферментом, що викликав заворушення у настійливому соціокультурному середовищі, а це, в свою чергу, призводило до виникнення нових ідеалів, що оновлювали суспільство в цілому. У цьому сенсі контр к-ра — необхідний елемент будь-якої культури.У XX та XXI століттях контркультурні рухи набули масового характеру, адже велика кількість людей виявляла незадоволеність базовими цінностями сучасної культури: знищенням природи, стандартизацією виховання й освіти, маніпулюванням свідомістю людей засобами масової інформації тощо.

7. Різноманітність народів, мов і культур в сучасному світі

Панорама культури XX ст. досить барвиста. Розглядаючи західну культуру XX ст., не слід забувати, що вона аж ніяк не одноманітна,— в ній є множина місцевих різновидів, що обумовлені у кожному конкретному випадку особливостями традицій, природними умовами, звичаями і способом життя населення. Одночасно не можна затуляти очі на те, що в сучасній культурі широкого розповсюдження набула так звана масова к-ра. У розвиткові світового соціокультурного процесу істотну роль відіграє діалог культур Сходу й Заходу. Дійсно, Схід подарував людству багато прекрасних творів літератури, мистецтва, філософії, науки, що впливали й продовжують впливати на художній та інтелектуальний розвиток людства. Сучасна к-ра втілюється у величезній безлічі створюваних матеріальних і духовних явищ. Це і нові засоби праці, і нові продукти харчування, і нові елементи матеріальної ін-фраструктури побуту, виробництва, і нові наукові ідеї, ідеологічні концепції, релігійні вірування, моральні ідеали і регуля-тори, твори усіх видів мистецтв і т. д. Сучасна к-ра втілюється у величезній безлічі створюваних матеріальних і духовних явищ. Це і нові засоби праці, і нові продукти харчування, і нові елементи матеріальної ін-фраструктури побуту, виробництва, і нові наукові ідеї, ідеологічні концепції, релігійні вірування, моральні ідеали і регуля-тори, твори усіх видів мистецтв і т. д. Існують різні погляди на співвідношення культур різних епох і народів. Сучасна людина починає розуміти, що культурна самобутність його народу невіддільна від культурної самобутності інших народів, що всі ми підкоряємося законам культурної комунікації. Німецький соціолог Освальд Шпенглер розглядав сучасну культуру не як єдину загальнолюдську, а розколоту на вісім культур. Ці культури — єгипетська, індійська, вавилонська, китайська, греко-римська, візантійсько-арабська, к-ра майя, російсько-сибірська. Кожна к-ра підпорядкована твердому процесу еволюції, фази якої — народження і дитинство, молодість і зрілість, старість і захід. Більшість дослідників сходяться в думці, що сучасна к-ра — це безліч самобутніх культур, які знаходяться в діалозі і взаємодії одна з одною, причому діалог і взаємодія йдуть не тільки по осі теперішнього часу, але й по осі «минуле-майбутнє».