- •2. Поняття «етнос», «народ», «нація»
- •3. Поняття культури. Різноманітність підходів до визначення сутності культури.
- •4. Етнічна к-ра і національна к-ра, їх співвідношення в сучасну добу
- •5. Матеріальна та духовна к-ра
- •6. Суб к-ра та та контр к-ра
- •7. Різноманітність народів, мов і культур в сучасному світі
- •8. Роль мови в становленні розвитку
- •9. Цивілізація.Типи.
- •10. Основны концепції співвідношення культури і цивілізації
- •11.Особливості сучасної цивілізації.
- •12. Поняття «цивілізована людина» і «культурна людина». «Цивілізоване безкультур’я» в сучасну добу.
- •13. Європейці. Характери європейських народів (англійців, французів, німців, іспанців та італійців) за і. Кантом.
- •14. Сучасні теоретичні дослідження типових рис характеру європейських народів
- •15. Соціальний тип характеру.
- •16. Проблеми національного характеру
- •17. Етнокультурні особливості сша як «правильного тиглю народів»
- •18.Типові риси характеру американців
- •19. Американське кредо.
- •20. Роль протестантизму в становленні американців
- •21. Проблема національної свідомості і культурної ідентичності американського народу
- •22. Сучасні виклики американській національній ідентичності (за с. Гантінгтоном)
- •23. Провідні риси унікальної китайської культури.
- •24. Конфуціанство – ідейний стрижень китайської культури
- •25. К-ра Китаю.
- •27. Особливості процесу формування культури Японії
- •26. Гетеро стереотипи сучасного китайського народу
- •28. Основні принципи життя японців
- •29.Прекрасне в японській культурі. Літерат. Японські стилі танка і хайку.
- •30. Історичні особливості розвитку російської культури
- •31. Розрив між національною та етнічною культурою Росії
- •33. Гетеростереотипи сучасних росіян.
- •32. Суперечливість російського нац хар-ру. Основні життєві орієнтації росіян.
- •34. Етнокультурні особливості українського народу
- •35. Роль нац мови в становленні укр. Народу
- •36. Спільне та відмінне у розвитку кул процесів Укр та Зх.Європи
- •37. Автостереотип і гетеростереотип.
- •38. Особливості розвитку культури в суасній незалежній Україні
- •39.Соціокультурний світ.Типи.
- •40. Антична к-ра як колиска всієї євро.Культури
- •41. К-ра Середньовіччя, її внесок в духовну розбудову народів.
- •42. Гуманізм культури доби Відродження. Генії Відродження.
- •43. Європейська к-ра нового часу. Просвітництво.
- •44. К-ра модернізму й постмодернізму(ідейні принципи, основні напрямки, тенденції розвитку в умовах глобалізації)
- •45. К-ра і цивілізація
12. Поняття «цивілізована людина» і «культурна людина». «Цивілізоване безкультур’я» в сучасну добу.
У перекладі з латинської мови слово « к-ра» означає — обробка, освіта, вихованість. Це слово вживали як протилежне слову «натура» — природа. Тобто все, до чого доторкнулася рука людини, все штучне, неприродне — підпадало під це визначення. Але, пізнаючи навколишній світ, людина пізнавала, а разом із тим і «обробляла», саму себе, займалася освітою, вихованням. Культурна людина, на мій погляд, — це людина вихована. Вона не тільки засвоїла правила поведінки, що їй передали батьки та вчителі; вона постійно прагне досконалості, слідкує за собою, за своєю мовою, за своїми вчинками. Це людина, яка завжди має сміливість визнати свою помилку, ніколи не соромиться своєчасно вибачитись. Культурна людина — це людина освічена. Вона постійно прагне пізнати щось нове і не тільки у тій галузі науки, яку вона обрала своєю майбутньою професією. Культурна людина прагне пізнати життя в усіх його проявах — в науці, мистецтві, політиці, коханні, сімейному житті, вихованні дітей тощо. А ще культурна людина має бути чистою й красивою. І не тільки внутрішньою красою, але й зовнішньо. Недарма ж навіть у школі існує такий предмет як фізична к-ра. Це не тільки заняття спортом, це — к-ра тіла, гармонійного розвитку людини. Фізична к-ра допомагає людині гармонійно розвиватися, відчувати чистоту й красу свого тіла, легкість ходи, плавність рухів, ясність думок. Культурна людина творить майбутнє життя. Вона з глибокою пошаною ставиться до традицій свого народу, до творів культури попередніх поколінь. Культурна людина ніколи не зруйнує пам'ятник, не спалить книжку, не знищить картину. Навпаки, вона захистить минуле — вірою, силою, розумом. А цим захистить сучасне й майбутнє. Поняття "цивілізація" (від латинського civilis — громадський, державний) з'явилося в середині XVIII ст. і часто вживалося з поняттям " к-ра" як його синонім для позначення сукупності якісно визначених (специфічних), локалізованих в історичному просторі й часі матеріальних та духовних надбань тих чи інших народів. Учені-історики, наприклад, розглядають як якісно специфічні такі соціально-культурні утворення: антична цивілізація, елліністична цивілізація, цивілізація майя та ін. У даному випадку поняття " к-ра" і поняття "цивілізація" вживаються як тотожні. Поняттям "цивілізація" активно користувались французькі просвітителі, називаючи цивілізованим суспільство, яке ґрунтується на засадах розуму, гуманізму і справедливості. Згодом цим терміном стали позначати високий рівень розвитку матеріальної і духовної культури західноєвропейських народів. Старіючи і помираючи, к-ра вироджується у цивілізацію, яка має одні й ті самі ознаки: знеособлення життя, його інтелектуалізація, перехід від творчості до спорту, від літератури до вар'єте, від героїв до інженерів, від поезії до механіки, від героїчних діянь до механічної роботи, від становлення до окостеніння, перетворення народів на безликі "маси", перехід від продуктивної творчості до безплідності. На противагу цілісності й органічності культури цивілізація характеризується розвитком індустрії і техніки. к-ра має душу, а цивілізація — методи та знаряддя. У XX ст. поширеним стає розуміння цивілізації як сукупності матеріальних і техніко-технологічних цінностей та благ. Що стосується духовних цінностей та надбань, то їх відбиває поняття культури. к-ра, на думку прибічників цієї точки зору, є духовною і символічною, а цивілізація матеріальною; к-ра має творчу душу і формує духовність, а цивілізація — методи і знаряддя; к-ра передбачає високу якість особистості творця, а цивілізація орієнтується на масу та рівність тощо.Як бачимо, в інтерпретації поняття цивілізації спостерігаються два основні підходи: позначення певного рівня розвитку суспільства та характеристика матеріально-технічних досягнень суспільства порівняно з духовними надбаннями. Обидва підходи часто переплітаються між собою і доповнюють один одного. Отже, невід'ємною і суттєвою рисою сучасного цивілізаційного процесу має бути органічна єдність культури і цивілізації. Проте к-ра ніколи не поглинається цілком цивілізацією. Вона залишається жити порівняно самостійно як характеристика людського буття, як його смислотворче начало. Ось чому, якщо цивілізація виходить з-під контролю культури, то вона деградує.