1. Предмет практичної філософії.

2. Визначення філософської антропології.

3. Постановка питання «людина» у західно-європейській філософії.

4. Визначення соціальної філософії.

5. Визначення суспільства.

6. Характеристика філософії історії, її предмету.

7. Провідні «кола ідей», що визначають класичне поняття «людина» (М. Шелер).

8. Завдання філософської антропології в світлі теорії М. Шелера.

9. Провідні риси агресії, запропоновані теоретичними дослідженнями ХХ ст. (Е.Фромм).

10. Небезпека «злоякісної» деструктивної агресії.

11. Основні характеристики понять «спільнота» і «суспільство».

12. Поділ соціальних груп на два типи (Ф.Теніс).

13. Визначення поняття «суспільство» (Ф.Теніс). Відтворіть його думку.

14. Основна думка праці «Ерос і цивілізація» (за Г.Маркузе). Відтворіть його позицію.

15. Характеристика «осьового часу» (К.Ясперс).

16. Арактеристика «трьох хвиль», Е.Тофлер.

17. «Демасифікація» ЗМІ і культури (Е. Тофлер).

18. Характеристика «особистості майбутнього» в концепції Е. Тофлера.

19. Поняття «електронний котедж» (Е. Тофлер).

20. Характеристика «конфігуративного Я» в концепції Е. Тофлера.

21. Окреслення «двозначності поняття людини та проблематичністі її ідеї» (М. Шелер).

22. Обґрунтування особливого метафізичного становища людини (М. Шелер).

23. Окреслення сфери свободи людини як духовної істоти (М. Шелер).

24. Обґрунтування ідеї людини як «аскета життя» (М.Шелер).

25. Еволюція поняття «деструктивність» від З. Фройда до Е. Фрома.

26. Теза: «Кожна людина – торговець». Про який еквівалент (еквіваленти) йдеться? Наведіть приклади згідно тексту.

27. Коментар тези: «Суспільство достатку є суспільством війни» (Г.Маркузе).

28. Пояснення небезпеки фрази: «На захист життя» в суспільстві достатку (Г.Маркузе).

29. Феномен «інтелектуальної відмови» (Г.Маркузе).

30. Актуальність концепції Г.Маркузе у контексті нинішніх соціальних потрясінь в Україні.

31. Назвіть основні структурні компоненти постіндустріального суспільства (Д.Белл).

32. Можливість застосування структури суспільства Д.Белла до сучасного українського суспільства.

33. Потреба дослідити «вісь світової історії» (К.Ясперс).

34. Духовні зміни в людському бутті, спричинені «осьовим часом».

35. Характеристика особливості кожної з хвиль, означених Е. Тофлером (1-ша, 2-га, 3-тя). Специфіка «зіткнення хвиль».

36. Зміни в суспільстві 3-ї хвилі. Наведіть приклади згідно текста-першоджерела.

37. Поняття «кліп-культура» у контексті сучасних трансформацій засобів комунікації.

38. Феномен нуклеарної сім'ї.

39. Можливість повернення до нуклеарної сім`ї, на думку Елвіна Тофлера. Ваша позиція стосовно цього питання.

40. Оптимістичний погляд Е.Тофлера на суспільство Третьої хвилі. Ваша позиція стосовно цього питання.

1.Предмет практичної філософії.

Практична філософія - та частина філософії, яка безпосередньо впливає на життя людей - через філософські тексти й мови, через живе спілкування філософів з людьми.

Міждисциплінарна орієнтація сучасної філософії на комплексне вивчення людини визначає її принципово нову якість - практичну націленість. Мова йде про осмислення духовного життя індивіда, його ставлення до культури, науки, релігії, проблемам сенсу життя, ціннісним аспектам понять смерті і безсмертя і т.д.

Дійсно, в сучасних умовах філософія стає прикладною дисципліною, покликаної разом з наукою, мистецтвом, медициною, релігією вирішувати нагальні питання людської життєдіяльності. Однак це зовсім не означає, що філософи відмовляються від осмислення «вічних» проблем буття і його пізнання. Навпаки, сьогодні філософія прагне підвищувати свій світоглядно-методологічний статус. Але її практична орієнтація веде нині до переосмислення всіх реальних процесів, що відбуваються в духовній сфері, культурі, науці і т.д. Все це в кінцевому підсумку підводить до думки про те, що подальше існування і самовдосконалення сучасної цивілізації можливо лише за умови опори людства на «практичний розум» (Кант). У сформованих обставинах абсолютно справедливо і обґрунтовано намір вітчизняних вчених активно впроваджувати в суспільну свідомість ідеї та ідеали практичної філософії. Саме вона дає людині реальний шанс вижити в умовах загальнокультурного кризи, бо тільки філософськи мислячий індивід здатний грамотно ставити і самостійно вирішувати життєві проблеми.

2 Визначення філософської антропології

Філософська антропологія - це розділ філософії, в якому вивчається людина, його відмінність від інших живих істот, його місце в універсумі, особливості і сенс його існування та світосприйняття.

Сучасна філософська антропологія виникла у 20-ті роки XX століття. її основоположником традиційно вважають М. Шелера, однак цей філософський напрямок є визначальним для всієї філософії, яка завжди тяжіла до проблеми людини.

М. Шелер у філ. Антропології бачив головну науку про сутність людини, про її метафізичну природу, про сили і здібності, які рухають нею, про основні напрями і закони її біологічного, психічного, духовного та соц.. розвитку.

«Задача філософської антропології, - писав М. Шелер, - точно показати, як з основної структури людського буття ... випливають усі специфічні монополії, звершення й справи людини: мова, совість, інструменти, зброя, ідеї справедливого й несправедливого, держава, керівництво, образотворчі функції мистецтва, міф, релігія, наука, історичність та громадськість ».

Філософська антропологія повинна була стати фундаментом не тільки філософії, але і будь-якого знання про людське життя в цілому. Нова філософія повинна була з'єднати конкретно-наукове вивчення різних сторін і сфер людського буття з філософським осмисленням: осягнути людське в людині, його справжнє ядро, його вільну і творчу сутність, створити цілісний образ людини. При цьому вона не вторгалася в теорії конкретних наук про людину, а критично осмислювала їх межі та можливості.