МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного

Кафедра суспільних дисциплін

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Ректор КДАВТ

_____ В.В. Панін

“___”__________ 2014 р.

Історія Української культури программа Нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалавра

Спеціальність 6.070104

“Морський та річковий транспорт”

(м.Ізмаїл)

УХВАЛЕНО

Радою факультету “Правознавство”

Протокол № __ від “___” ________ 2014 р.

РЕКОМЕНДОВАНО

Кафедрою суспільних дисциплін

Протокол № від жовтня 2014 р.

В.о. зав. кафедри __________ А.В. Горбань

Ізмаїл, 2014 р.

Загальні положання

Навчальний курс «Історія української культури» - посідає особливе місце в системі гуманітарних і суспільних наук вищих навчальних закладів; завдяки її вивченню студенти отримують цілісне уявлення про культурно-історичні надбання українського етносу. Вивчення закономiрностей загальнолюдського та українського нацiонального культурного поступу, як процесу формування i розвитку універсальної системи духовних цінностей, створює необхідний грунт для зростання соціальної, національної та професійної самосвiдомостi майбутніх спецiалiстiв, дaє уміння i навички адекватних оцінок та орiєнтацiї особистостi в минулих, сучасних i перспективних суспiльних явищах. Розклад функцiональної палiтри культури, яка має головною метою творення людського в людинi, тобто практичний гуманiзм.

З метою забезпечення структурно-змістовної єдності курсу в ньому виділена фундаментальна основа викладання та учбовий матеріал, що охоплює питання сутності та феноменології духовної культури, її історичну та регіональну типологію, культурологічні основи професійної діяльності. Основа курсу може бути доповнена різними аспектами духовної культури: політичної, економічної тощо.

Вибір навчального матеріалу здійснено, виходячи з принципу достатності для розуміння основних закономірностей культурного життя. Мінімізовано перелік основної та додаткової навчальної літератури до кожного розділу. Використано Інтернет - ресурси.

Курс "Історія української культури" покликаний ознайомити студентiв у найбiльш сконцентрованiй формi iз духовним надбанням українського народу у процесi його розвитку i зв' язках з iншими народами, сприятиме формуванню у майбутнiх фахівців моральної, естетичної культури, сприятиме вiльному самовизначенню студентською молоддю cвoїx свiтоглядних позицiй, духовних інтересів i цiнностей.Програма курсу "Історія української культури" допоможе викладачам зорiєнтувати студентів у процесах формування духовної скарбницi українського народу.

Програма побудована на принципах системності викладення матеріалу, об’єктивності його висвітлення, логічності виведення основних висновків тощо.

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета

Головна концептуальна ідея курсу – гуманістичний характер розвитку та взаємозв’язку світової та української культур. Історія культури українського народу є однією з ланок історії світової цивілізації, тому особливості, характерні ознаки, здобутки української національної культури відтворюються на тлі культури інших народів, передусім європейських, з якими Україна впродовж століть перебувала у тісних взаєминах.

Серед основних завдань можна виділити такі:

• ознайомитися з фундаментальними досягненнями світової культури, невід’ємною часткою якої є вітчизняна культура;

• розкрити єдність і різноманітність культур світу ;

• показати значущість культури в життєдіяльності людини й соціальних груп, її роль у творчості та вдосконаленні особистості, гуманізації суспільних відносин;

• з’ясувати основні етапи історичного шляху української культури, її загальнолюдське і світове значення.

• допомогти студентській молоді прилучитися до культурної скарбниці людства, національної культури України.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

Знати наступні питання:

загальну характеристику сутності культури; виникнення і розвиток культури; збереження і передача соціокультурного досвіду; основні риси культури первісного суспільства; становлення культури в період виникнення землеробських і скотарських цивілізацій; риси культури східних слов’ян і Київської Русі; вплив християнства на культуру східних слов’ян і Київської Русі; основні риси культури Київської Русі періоду феодальної роздробленості /кінець ХІІ – І половина ХІV/; негативний вплив руйнування культурних центрів і втрати політичної еліти на культурні процеси; розвиток культури й формування складових елементів української народності /ІІ половина ХІV – І половина ХVІ ст./; роль православної церкви в Україні ХІV – ХVІ ст. як чинника консолідації національної культури; національно-культурне піднесення в Україні /ІІ половина ХVІ- І половина ХVІІ ст./; освіта і наукові знання в Україні в другій половині ХVІ – І половині ХVІІ ст. Література і мистецтво в Україні в першій половині ХVІ – І половині ХVІІ ст.; характеризувати риси української культури другої половини ХVІІ ст.; та культури на Україні у ХVІІІ ст.; уявляти українсько-російські культурні взаємини в другій половині ХVІІ – ХVІІІ ст.; особливості українського бароко і європейський контекст цього явища; характерні риси культури України у ХVІІІ ст.; оцінювати суперечливий розвиток української культури в першій половині ХІХ ст.; та національно-культурний рух першої половини ХІХ ст.; риси культури України в період розвитку товарного виробництва /друга половина ХІХ ст./; український національно-культурний рух у другій половині ХІХ ст. та його вплив на розвиток вітчизняної культури; національно культурне відродження в Україні на зламі століть /кінець ХІХ – початок ХХ ст./; українська література і мистецтво кінець ХІХ – початок ХХ ст.; освіта і наука в Україні кінець ХІХ – початок ХХ ст.; культура українського народу в період визвольних змагань /1917 – 1919рр. /; національно-культурний розвиток України в 1920 – 1930 рр.; політика коренізаціі в Україні; культура українського народу періоду Другої світової війни і після воєнної відбудови народного господарства /1939 – 1956 рр. /; культура українського народу в умовах німецько-фашистської окупації; суперечливий характер розвитку української культури в 60-ті роки; освіта і наука в Україні в 60-ті рр.; література і мистецтво в 60-ті рр.; суперечливий характер розвитку української культури в другій половині 60-х – першій половині 80-х р.; наслідки політичних репресій, керованої русифікації на стагнацію творчого життя і занепад національної культури; національно-державне відродження і розвиток культури України в сучасних умовах; освіта і наука в сучасній Україні; література і мистецтво в сучасній Україні; взаємозв’язки української і світової культур; культура української діаспори в кінці ХІХ – ХХ ст.

Вміти:

Використовуючи наукову, навчально-методичну літературу та інші дидактичні матеріали, сформувати розуміння і вміння характеризувати сутність культури, її місце і роль в житті людини і суспільства; знати про типи культур, їх виникнення та розвиток, про способи зародження і формування культурних норм і цінностей, механізми збереження і передачі їх в якості соціокультурного досвіду.

На основі наукової, навчально-методичної літератури та джерел матеріальної та духовної культури, сформувати уявлення про основні етапи культурно-історичного розвитку первісної людини, зміни в її матеріальному, духовному і суспільному житті, про наявність певних естетичних понять і уявлень; вміти оцінити і співставляти досягнення племен трипільської цивілізації, їх місце в історії української і світової культури.

Спираючись на наукову, навчально-методичну літературу та інші дидактичні матеріали, виробити уміння розуміти основні джерела, етапи, самобутність і своєрідність культури східних слов’ян і Київської Русі /VI-XII ст./; характеризувати умови виникнення, зміст та наслідки язичеських вірувань, міфології, впровадження християнства, писемності, усної народної творчості та давньоруської літератури; сформулювати обґрунтовані висновки щодо взаємозв’язків культур Київської Русі, Візантії і європейських держав; показати вплив давньоруської культури на становлення культур інших слов’янських народів.

Використовуючи різноманітні джерела, наукову та навчально-методичну літературу виробити розуміння і вміння характеризувати суперечливий характер культуротворчих процесів в умовах феодального сепаратизму політичної системи Київської Русі, її протистояння монголо-татарській навалі /в другій половині XII - першій половині XIV ст. /; показати негативний вплив руйнування культурних центрів і втрати політичної еліти на культурні процеси, обґрунтувати висновки що в усіх сферах культури залишалися і дохристиянські елементи, але розвиток писемності і професійного мистецтва, науки, школи, визначалися діяльністю православної церкви; знати що істотним чинником формування української культури залишалися зв’язки з Візантією, латинським Заходом і мусульманським Сходом.

На основі наукової, навчально-методичної літератури виробити вміння аналізувати історичні та політичні умови формування української етнічної спільності та її культури в умовах поневолення України іноземними загарбниками /друга половина XIV-перша половина XVI ст./; обґрунтовано пояснити, що для більшості населення єдиною залишалася традиційна, успадкована від Київської Русі культура, що церква була не лише опікуном української культури, але й чинником політичної консолідації народу; характеризувати стан і розвиток писемності, друкарства, літературної творчості, музичного і образотворчого мистецтва.

Спираючись на джерела, наукову і навчально-методичну літературу виробити розуміння змісту зрушень у духовному житті українського народу в контексті загальноєвропейського Відродження, поширення ідей гуманізму в другій половині XVI – першій половині XVII ст.; вміти об’єктивно пояснити причини загострення ідеологічної боротьби в результаті наступу католицької церкви і суперечливого характеру культурного життя; показати як спалах національно-визвольної боротьби супроводжувався пожвавленням національно-релігійного культурного руху; здійснити аналіз позитивних наслідків діяльності церковних братств, Острозької академії, Києво-Могилянської колегії, в розвитку освіти, мови, наукових знань, друкарської справи, літератури, живопису, образотворчого, музичного й театрального мистецтва.

Використовуючи наукову і навчально-методичну літературу інші дидактичні матеріали, виробити вміння аналізувати якісні зміни в етнокультурному процесі, характеризувати нові стильові жанри і напрямки української культури в умовах створення і функціонування держави /в другій половині XVIІ – XVIIІ ст./; показати як політична розчленованість українських земель створювала перешкоди щодо кристалізації спільних елементів культури, характерних для всього українського етносу; характеризувати оригінальні зразки інтелектуальних надбань в сфері освіти і педагогіки, наукових знань і книгодрукування, літератури й мистецтва; пояснити як наступ царизму на автономні права України, втрата самостійності українською православною церквою та підпорядкування її московському патріархату, ліквідація козацтва негативно впливали на етнокультурні процеси; навести докази впливу української культури на формування та розвиток культур інших слов’янських народів.

Аналізуючи наукову й навчально-методичну літературу, інші дидактичні матеріали зрозуміти і вміти характеризувати культуротворчі процеси в Україні наприкінці ХVІІІ – першій половині ХІХ ст. як період становлення новітньої національної культури народною мовою; знати і вміти обґрунтувати активність і самобутність української інтелігенції в творенні національної моделі культури, яка найяскравіше проявила себе в літературі, історіографії, фольклористиці, етнографії, театрові, образотворчому мистецтві, драматургії; показати як в умовах неволі й переслідувань українська культура утверджувалася як українською так і іншими мовами; усвідомити, що основою українського відродження стали розвиток народознавства, історіософії, літератури та організаційне оформлення культурно-національного руху.

На основі наукової та навчально-методичної літератури, допоміжних дидактичних матеріалів виробити вміння аналізу періоду входження національної культури в загальнослов’янський і світовий культурний процес в 60-90-ті роки ХІХ ст.; показати як в умовах репресій і переслідування з боку російського царизму українського культурного руху переміщується на західноукраїнські землі, як українська інтелігенція зробила значний внесок в розвиток природничих наук, музичного, театрального та образотворчого мистецтва.

Спираючись на наукову, навчально-методичну літературу, інший дидактичний матеріал розуміти і вміти пояснити процес утвердження української культури як великої національної культури світового значення і резонансу наприкінці 19- на початку 20 ст.; значні успіхи української мови, літератури, театрального і образотворчого мистецтва, які на рівні і в дусі новітніх світових досягнень художньої експресії відтворили духовне життя народу, що формувалося в умовах соціальних катастроф і національно-визвольних рухів; вміти усвідомити здатність української культури синтезувати багатовіковий світовий художній процес, запропонувати самобутнє рішення багатьох суспільних, етико-філософський і художніх проблем, які хвилювали людство, створити естетичні цінності, які поставили українську культуру на рівень світової.

Використовуючи наукову, навчально-методичну літературу та інший дидактичний матеріал виробити вміння аналізу національно-культурного піднесення, і його суперечностей і трагічного обриву в 1917-1929 рр.; характеризувати основні заходи національно-культурного розвитку УНР і держави гетьмана П.Скоропадського; усвідомлювати і знати причини, суперечливий характер та наслідки культурної революції більшовицької влади; мати наукове уявлення про творче піднесених - під гаслами національного відродження і соціального оновлення країни – в галузі літератури і мистецтва, про різноманітні художні течії, пошуки сучасних естетичних орієнтацій, про основні вектори їх ідейних протистоянь; розуміти причини, суть та наслідки культурно-національного руху українців за межами України.

На основі аналізу наукової, навчально-методичної літератури і документальних джерел виробити вміння об’єктивно характеризувати стан української культури під гнітом сталінського режиму в 1930-1955 рр.; сформулювати обґрунтовані висновки про причини створення і деформацію тоталітаризму наукової думки, засмічення вульгарними "світоглядними" міфами народної освіти розгром української літератури і мистецтва; показати творчий зміст окремих митців і агітаційну поденщину й голу пропаганду і інших в року Другої світової війни; розкрити зміст сталінсько-ждановської концепції повного одержавлення літератури і мистецтва, підпорядкуванні їх суворому політичному контролеві.

Спираючись на наукову, навчально-методичну літературу, інший дидактичний матеріал, використовуючи документальні джерела виробити вміння аналізу суспільно-політичних процесів, пожвавлення культурного життя в період хрущовської "відлиги" /1956-1964 рр./; характеризувати нові тенденції в освіті, науці, літературі, музиці, живописі, кінематографії, нагромадження інтелектуального потенціалу національної культури і формування елементів загальнокультурного відродження.

Використовуючи наукову, навчально-методичну літературу та документальні джерела, сформулювати науково обґрунтовані висновки, щодо причин ідеологічної і естетично реакції неототалітарного режиму, так званої "боротьби з формалізмом і абстракціонізмом" у літературі й мистецтві в другій половині 60-першій половині 80-х рр.; знати характер політичних репресій, процесів, керованої русифікації, їх наслідки на стагнацію творчого життя, занепад національної культури; показати наростання нових творчих національних сил під корою "застою".

На основі аналізу наукової, навчально-методичної літератури та інших дидактичних матеріалів виробити вміння аналізу впливу процесів "перебудови" на пожвавлення літературно-мистецького життя, виникнення умов для творчого плюралізму й експериментаторства; показати роль творчих спілок в національно-демократичному русі; розуміти проблеми і труднощі української культури в умовах розбудови незалежної держави, необхідність інтегрування всіх здобутків культури в Україні й діаспорі в єдину національну культуру.

Аналізуючи наукову, навчально-методичну літературу і документальні джерела виробити вміння аналізу внеску української діаспори в розвиток національної культури, показати роль художньої культури як основного засобу духовного єднання українців діаспори; зробити обґрунтовані висновки про діяльність осередків української культури у Відні, Кракові, Варшаві, Римі, Парижі, Москві, Петербурзі, Мюнхені, містах Канади і США; характеризувати культурну і наукову роботи НТШ, УВАНу та іншій інституцій; мати уявлення про всесвітньо-історичне значення української культури і її зв’язки з культурою народів світу.