- •Міжнародні договори 1921-1929 рр. Версальсько-Вашингтонська система.
- •«Договір дев'яти» (лютий 1922 р.) (сша, Велика Британія, Франція, Японія, Нідерланди, Португалія, Італія, Бельгія, Китай)
- •Генуезька конференція (м. Генуя, Італія. Квітень—травень 1922 р.)
- •Основні положення Рапалльського договору:
- •Гаазька конференція (м. Гаага, Голландія. Червень—липень 1922 р.)
- •Лозаннська конференція (м. Лозанна, Швейцарія. Листопад 1922 — червень 1923 р.)
- •Основні рішення Локарнської конференції
- •Франко-польський, франко-чехословацький договори: (16 жовтня 1925 р.)
- •До теми: «Облаштування повоєнного світу»
Міжнародні договори 1921-1929 рр. Версальсько-Вашингтонська система.
План:
Вашингтонська конференція 1921-1922 рр.
Сильні й слабкі сторони Версальської системи.
Проблема репарацій.
Література: П.Полянський. Всесвітня історія 10 клас. Київ «Генеза» стор. 116-126.
■ 1. Вашингтонська конференція 1921-1922 рр. Суперечності, що загострилися між провідними країнами світу стосовно розмежування сфер впливу на Тихому океані, на Далекому Сході та щодо морських озброєнь, покликана була усунути Вашингтонська конференція (листопад 1921 - лютий 1922 р.).
Учасниками конференції були США, Велика Британія, Франція, Італія, Португалія, Бельгія, Нідерланди, Японія, Китай. Між ними було підписано низку багатосторонніх та двосторонніх договорів. Найважливішими з них були три: «договір чотирьох», «договір п'яти» і «договір дев'яти».
«Договір чотирьох» (грудень 1921 р.)
(США, Велика Британія, Франція, Японія)
Японсько-англійський союз 1902 р. про поділ сфер впливу на Тихому океані скасовувався.
Країни, що підписали договір, зобов'язувалися взаємно поважати права одна одної щодо їх острівних територій у Тихому океані та спільно захищати їх у разі нападу іншої держави.
Такі ж гарантії надавалися тихоокеанським володінням Португалії і Голландії.
«Договір п'яти» (лютий 1922 р.)
(США, Велика Британія, Франція, Італія, Японія)
Договір обмежував тоннаж лінійного флоту країн, що п ідписали угоду, у такій пропорції:
- Італія – 1.75; Франція – 1.75; Японія – 3; Велика Британія – 5; США – 5.
Лінкори не повинні були перевищувати 35 тис. тонн водотоннажності.
Встановлювався загальний тоннаж авіаносців (найбільший - для США і Англії).
Корабельні гармати - калібру не більше 16 дюймів.
Військово-морські бази не повинні були створюватися американцями та англійцями ближче, ніж за 5 тис. км від Японії.
Оскільки договір не обмежував загальний тоннаж військово-морських флотів, то фактична перевага британського флоту зберігалася.
«Договір дев'яти» (лютий 1922 р.) (сша, Велика Британія, Франція, Японія, Нідерланди, Португалія, Італія, Бельгія, Китай)
Держави, що підписали договір, визнавали суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність Китаю. Усі вони отримували рівні можливості в економічній діяльності в Китаї і торгівлі з ним.
Зобов'язалися не використовувати внутрішню ситуацію в Китаї (тут було два ворогуючі один з одним уряди: у Пекіні - монархічний, у Нанкіні - республіканський) з метою отримання одноосібної вигоди за рахунок інших учасників угоди.
Рішення Вашингтонської конференції зафіксували нове співвідношення сил на Далекому Сході та в зоні Тихого океану. Очевидним стало зростання впливу США в цьому регіоні й у світі в цілому. Проте суперечності не були усунуті. Зокрема, США були незадоволені тим, що Японія зберегла сильні позиції в Китаї. Японія ж майже відразу після конференції розпочала перегляд її рішень.
Сильні сторони Версальської системи |
Слабкі сторони Версальської системи |
Новий міжнародний порядок:
Ряд країн здобули незалежність (Польща, Чехо-Словаччина, Угорщина та ін.). Розпалися багатовікові колоніальні імперії. |
За помилки і злочини своїх попередників тепер відповідали демократичні уряди і народи Німеччини, Австрії, Угорщини, Болгарії. Несправедливі щодо Німеччини статті Версальського договору породили в Німеччині реваншистські настрої. Репарації, визначені для переможених країн, були несправедливими і нереальними. Кордони новостворених держав у Європі виявилися такими ж несправедливими, як і довоєнні кордони. Новий міжнародний порядок ігнорував Росію, штовхаючи її на зближення з Німеччиною. Традиційна система економічних зв'язків виявилася зруйнованою, країни, як і до війни, далі боролися за ринки збуту товарів і ринки сировини. Нестабільність у Європі не була усунута. |
Новий світовий правопорядок не розв'язав заплутаного клубка міжнародних проблем, що постали після завершення Першої світової війни, тому в нього були як палкі прихильники, так і послідовні критики. Узгодити позиції і прийняти виважені рішення в інтересах усіх країн були покликані міжнародні конференції, що відбулися в першій половині 1920-х років: Генуезька (1922 р.), у ході якої між Росією та Німеччиною було підписано Рапалльський договір, Гаазька (1922 р.), Лозаннська (1922-1923 рр.), Локарнська (1925 р.).