Тема: Процес утворення та конституювання Української Центральної Ради. Внутрішня і зовнішня політика Центральної Ради. Проголошення незалежності УНР.

Українська держава П.Скоропадського. Директорія. ЗУНР.

План

1. Утворення Української Центральної Ради.

2. І та II Універсали Української Центральної Ради. Утворення Генерального секретаріату.

3. III Універсал та проголошення УНР. Війна радянської Росі і з УНР.

4. IV Універсал. Проголошення незалежності УНР. Перша спроба радянізації УНР.

5. Українська держава П.Скоропадського.

6. Директорія.

7. ЗУНР.

Література:

Світлична В.В.Історія України. Навчальний посібник. Київ-Львів, - 2003. – С. 128-144.

Бойко О.Д. Історія України. Посібник для студентів внз. – К., - 2005. – С. 248-280.

Новітня історія України (1900-2000): Підручник / А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін. – К., 2000. – С.5-122.

1) В 1917 р, воюючи сторони опинилися в економічній кризі, яка породила наростання соціального напруження.

23 лютого 1917 р. в Петрограді почалася друга російська революція.

27 лютого утворено

/ \

Петроградську Раду робітничих Тимчасовий комітет Державної

і солдатських депутатів думи на чолі з Родзянком

2 березня, в день зречення царя, думський комітет утворив Тимчасовий уряд

Тимчасовим уряд був тому, що мав діяти до скликання Установчих зборів, які мали затвердити форму державного ладу і прийняти конституцію.

4 березня 1917 р. в Києві утворились:

Українська Центральна Рада. до ЦР увійшли: Товариство українських поступовців, представники православного духовенства, українські соціал-демократи, представники культурно-освітніх, кооперативних, військових, студентських та ін. організацій;

Голова - М.С.Грушевський, заступники: В.Винниченко та С.Єфремов.

Головне завдання ЦР — побудова національно-територіальної автономії на землях 9 губерній, а також Кубань, Хотинщина, південь Бессарабії, схід Холмщини, південь Воронезької губернії, захід Області Війська Донсько­го, Чорноморської та Ставропольської губерній.

Український національний конгрес (6 по 8 квітня 1917 р.) підтвердив вимогу надання Україні національно-територіальної автономії та прого­лосив ЦР крайовим органом влади;

В квітні 1917 р. в Києві відбувся І військовий з'їзд та з'їзди ряду політичних партій - ТУП, Української партії соціалістів-революціонерів, Української соціал-демократичної робітничої партії. В травні-червні 1917 р. відбувся І Всеукраїнський селянський з'їзд 5 червня 1917 р. відбувся II військовий з'їзд.

Серед рішень з'їздів партій виділялася підтримка Тимчасового уряду та проголошення автономії України.

Таким чином, в досить короткий термін Українська Центральна Рада перетворилася із представницького органу українського народу в справжній легітимний (законний) орган влади, який мав свою програму (автономія України) і підтримку більшості населення України.

2) Добу ЦР залежно від домінуючих у державотворчому процесі ідей, фахівці поділяють на два етапи:

1. Автономістичний (березень 1917 р. - січень 1918 р.);

2. Самостійницький (січень - квітень 1918 р.).

Автономія (від гр. - незалежність) - самоврядування певної частини держави в передбачених загальнодержавним законодавством межам.

В травні 1917 р. ЦР відправляє до Петрограду делегацію, очолювану В.Винниченком, П.Ковалевським та С.Єфремовим, проте Тимчасовий уряд відхилив вимоги щодо автономії. Це загострило українсько-російські відносини.

10 червня 1917 р. ЦР приймає І Універсал ("Універсал Української Цент­ральної Ради до українського народу, на Україні й поза Україною сущо­го") .

Універсал - документ конституційного значення.

В І Універсалі проголошувалося:

* Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від усієї Росії:

* Хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям;

* Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сейм);

* Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори";

* Висловлювалася надія, що неукраїнські народи, котрі живуть на Ук­раїні, разом з українцями будуватимуть автономний устрій.

Оголошенням І Універсалу ЦР явочним порядком (без визнання ТУ) брала на себе певні державні функції і створювала органи влади:

Червні 1917 р. - криза Тимчасового уряду, тому ТУ не міг відкрито вис­тупити проти ЦР. Саме тому 28 червня 1917 р. для переговорів до Києва прибуває делегація у складі О.Корейського, М.Терещенка та І.Церетелі.

Зміст досягнутої угоди був оформлений у вигляді двох документів:

Документ ТУ носив назву проект постанови "Про національно-політичне становище України".

Варіант ЦР був названий II Універсалом.

3 липня 1917 р. II Універсал був опублікований. Його зміст:

• ЦР Має поповнитися представниками від інших народів, які живуть в Україні;

• поповнена ЦР утворює Генеральний секретаріат, склад якого затвердить Тимчасовий уряд;

• ЦР готує закон про автономний устрій України, який буде затверджений Установчими зборами; до затвердження цього закону ЦР зобов'язується не здійснювати самостійно автономії України;

• комплектування окремих військових частин виключно українцями здійсню­ється під контролем воєнного міністра Тимчасового уряду.

Таким чином ЦР пішла на суттєві поступки ТУ.

4-6 липня 1917 р. у Києві відбувся збройний виступ полку ім. П.Полубот­ка (самостійників), який мав на меті змусити ЦР проголосити са­мостійність України. Очолив виступ М.Міхновський. Але силами штабу КВО виступ був придушений.

16 липня1917 р. ЦР приймає "Статут вищого управління України", в якому визначає обов'язки, права та межи компетенції Генерального секре­таріату. Фактично це була основа конституції.

Проте вже 4 серпня 1917 р. Тимчасовий уряд затвердив "Тимчасову інструкцію для Генерального секретаріату", яка суттєво обмежувала права України:

1. Генеральний секретаріат мав стати органом Тимчасового уряду.

2. Центральна Рада позбавлялася законодавчих прав.

3. До складу ГС входило не 17, а 7 секретарів, з них 4 мали бути представниками національних меншин.

4. Українська територія звужувалася до 5 губерній (Київська, Волинсь­ка, Полтавська, Подільська, Чернігівська).

3) В жовтні 1917 р. - конфлікт між ЦР та Тимчасовим урядом загострився (причина - підго­товка до скликання Українських Установчих зборів)

Однак 25 жовтня (7 листопада - за н. с.) 1917 р. відбулася жовтне­ва революція, ТУ був повалений і більшовики утворили власний уряд - Раднарком.

В жовтні в Києві склалися три політичні сили

* прибічники ТУ, які спиралися на штаб КВО;

* більшовики, які спиралися на ради робітничих і солдатських депутатів;

* ЦР, яка спиралася на національні сили;

29-31 жовтня 1917 р. більшовики спробували захопити владу в Києві проте війська КВО чинили активний опір. ЦР організували трьохсторонні переговори, внаслідок яких штаб КВО виводить свої війська з міста, а охорона міста доручалася військам ЦР.

7 листопада 1917 р. Грушевський оголосив III Універсал

* "Віднині Україна стає Українською народною республікою. Не відділяю­чись від Російської Республіки"

* До Установчих зборів України вся влада належить ЦР і Генеральному секретаріату;

* УНР створювалася на території 9 губерній (в т.ч. Донбасу, Харківщи­ни, Херсонщини і Таврії без Криму);

* скасовувалося право приватної власності на землю;

* ЦР починає мирні переговори з Німеччиною та її союзниками;

* впроваджуються демократичні свободи (слова, друку, віри, зборів та ін.), недоторканість особи й помешкань;

* запроваджувався 8-годинний робочий день;

* встановлення державного контролю над виробництвом;

* на грудень призначалися вибори до Всеукраїнських Установчих зборів.

Раднарком (уряд радянської Росії) прагнув знищити ЦР і встановити ра­дянську владу в Україні.

3 рудня 1917 р. - Маніфест Раднаркому до українського народу з ультима­тивними вимогами до ЦР:

* визнавав створену УНР;

* не визнавав ЦР;

* вимагав відмови ЦР від створення Українського фронту;

* не пропускати через Україну козачі формування з фронту на Дон;

* пропустити більшовицькі війська на Південний фронт;

* припинити роззброєння червоноармійців (військові частини більшовиків).

ЦР відхилила ультиматум, 5 грудня 1917 р. Раднарком постановив; "Вва­жати Раду в стані війни з Росією". 8 грудня радянські війська захопили Харків.

4 грудня 1917 р. в Києві зібрався Всеукраїнський з'їзд рад, але на з'їзд зібралося менше сотні делегатів - робітників, проте представ­ників селянських і солдатських спілок і партій - понад 2 тис. таким чином "переобрання" ЦР і перетворенням її на більшовицьку стало неможливим.

Більшовики покинули з'їзд рад і 11 грудня перебралися у Харків, де оголосили себе з'їздом рад. Цей з'їзд:

* оголосив створення радянської влади в УНР;

* обрав Центральний виконавчий комітет (ЦВК) рад України;

* утворив радянський уряд УНР - Народний секретаріат.

4) На поч. 1918 р. на території УНР діяли два уряди. Обидва заявляли, що вони українські і робітничо-селянські. Між цими урядами почи­нається "війна декретів".

Робітничий клас підтримував радянську владу, проте українське село зали­шалося нейтральним і вичікувало, хто візьме гору.

Таким чином формальне відокремлення від радянської Росії, а також необхідність проводити самостійні мирні переговори з Німеччиною стало першочерговою проблемою.

9 січня 1918 р. було прийнято IV Універсал ЦР, в ньому говорилося;

• Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу;

• з усіма сусідніми державами ми хочемо жити в згоді і приязні;

• вдасть у ній буде належати тільки народові України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі збори, будемо правити ми. Ук­раїнська Центральна Рада;

• піддано жорсткій критиці політику більшовиків, що вела до грома­дянської війни;

• ЦР і Рада міністрів зобов'язувалися негайно почати мирні переговори;

• ЦР вестиме боротьбу з прибічниками більшовиків в Україні;

• буде проведено земельну реформу в інтересах селян;

• держава встановлює контроль над торгівлею і банківською справою.

Водночас МР ухвалила "Закон про національно-персональну автономію".:

* кожна з населяючих Україну націй має право на влаштування свого наці опального життя;

* люди однієї національності за бажанням об'єднувалися в союзи, які мали право законодавчої ініціативи й використання субсидій з бюджету на національно-культурні потреби.

У середині січня 1918 р. радянські війська під командуванням М.Муравйова підходять до Києва з півночі.

16 січня 1918 р. київські більшовики почали збройне повстання на заводі "Арсенал". "Арсенал" захопили штурмом війська ЦР. Понад 200 робітників потрапили у полон і були розстріляні.

У ці ж дні - 16 (29 - н. ст.) січня 1918 р. - радянські війська розбили загони київських студентів і гімназистів під Кругами. Ті, хто врятувався, спромоглися розібрати залізничну колію і на кілька днів затримали війська Муравйова.

26 січня 1918 р. радянські війська увійшли до Києва.

ГОЛОВНІ ПРИЧИНИ ПОРАЗКИ ВІЙСЬК УНР У ВІЙНІ 3 РАДЯНСЬКОЮ РОСІЕЮ;

1. Відсутність боєздатної національної армії.

2. Значна частина населення зайняла нейтральну позицію.

3. Зволікання з проведенням аграрних та соціальних реформ.

4. Політична та психологічна непідготовленість керівництва УНР до війни.

5. Широка більшовицька пропаганда соціалістичних перетворень в країні ("Заводи - робітникам, земля - селянам, мир - народам").

29 грудня в Брест-Литовську відбулося перше пленарне засідання за участю Росії і України. Делегацію УНР очолив В.Голубович,

9 лютого (27 січня за ст. стилем) 1918 р. Брестський (Берестейській) мирни договір між Україною та країнами Четвертного союзу було підписано. За мирним договором сторони зобов'язалися:

* встановити кордони між УНР та Австро-Угорщиною;

* відмовитися від відшкодування збитків, заподіяних війною;

* взаємний обмін військовополоненими;

* встановити режиму найбільшого сприяння у прикордонному товарообміні;

* налагодження дипломатичних відносин;

* взаємний обмін надлишками промислових та с/г товарів.

Після підписання договору делегація УНР звернулася про допомогу до Німеччини.

18 лютого 1918 р. німці почали наступ по всьому фронту. Ра­зом із союзниками наступали війська ЦР. 1 березня 1918 р. радянські війська залишили Київ, а через тиждень до Бреста прибула ЦР. У середині бе­резня союзники захопили південні міста. На поч. квітня - Катеринослав і Харків.

В Україні фактично встановлювався звичайний окупаційний режим. Найго­ловнішою функцією німецької армії було забезпечення вивозу продоволь­ства і сировини. В обмін на свою продукцію Україна одержувала сільськогосподарські машини, вугілля тощо.

5. Українська держава п. Скоропадського.

1) Після повернення до Києва ЦР готується до скликання Українських Установчих зборів. Було проголошено дату початку роботи зборів - 12 травня 1918 р. Вибори 1917 / 1918 рр. були визнані дійсними, але вони пройшли не скрізь (обрали лише 172 депутати з 301).

Однак керівники ЦР не врахували, що окупаційна армія своєю присутністю ліквідувала революційну ситуацію, за якою здійснювалися реформи.

Зросла активність заможніших верств селянства, настроєних відновити приватну власність на землю. Поміщики починають вимагати повернення конфіскованого майна. Невдоволення бідняцьких верств селянства знаходило вияв у партизанському русі, що набув надзвичайного поширення.

Природне в роки громадянської війни та окупації послаблення державних інститутів призвело до повсюдного хаосу та анархії.

Турбуючись про вивіз з України продовольства, окупаційні власті почали втручатися в її внутрішні справи.

Зокрема, головнокомандуючий німецькими військами в Україні генерал-фельдмаршал Ейхгорн попередив селян про недопустимість заважання поміщикам проводити посівну під загрозою кари. Обурений міністр сільського господарства М.Ковалевський подав у відставку, проте Мала Рада її не прийняла і попередила, що втручання в соціальне-економічні справи України є неприпустимим.

Конфлікт не дістав розвитку, проте окупаційні власті дійшли думки здійснити державний переворот.

24 квітня 1918 р. керівники німецької адміністрації в Україні зустрілися з генералом П.П.Скоропадським і висунули умови, за яких німецьке командування погодилося підтримати гетьманський переворот, Вони були такими:

• визнання брестського миру;

• розпуск цр;

• заборона утворення української армії;

• введення в Україні німецьких та австро-угорським польових судів;

• скасування всіх розпоряджень, що гальмують вивезення харчових продуктів до Німеччини та Австро-Угорщини;

• відкладання скликання Установчих зборів до "повного заспокоєння краю".

29 квітня 1918 р. в найбільшому в Києві приміщенні - цирку зібрався хліборобський конгрес на якому відбулося "обрання" П.Скоропадського Гетьманом України.

ГЕТЬМАНАТ - форма конституційної монархії на чолі з гетьманом.

У ніч на 30 квітня прибічники гетьмана захопили державні установи. Переворот відбувся малою кров'ю - загинули три офіцери - гетьманці. У окупованому Києві стати на захист законного уряду ніхто не наважився.

29 квітня 1918 р. гетьман проголосив два документи. Перший - "Грамота (Маніфест) до всього українського народу", в якому Скоропадський зобов'язувався "негайно збудувати таку державну владу, яка здатна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці". Повідомлялося про розпуск цр і земельних комітетів. Проголошувалося право приватної власності "як фундамент культури і цивілізації".

Другий - "Закон про тимчасовий державний устрій України", в якому говорилося, що УНР ліквідовується, а замість неї утворюється Українська держава-Головою гетьманського уряду став полтавський поміщик Федір Лизогуб (його батько Андрій Лизогуб був одним з найближчих друзів Т.Г.Шевченка).

2) Вже 29 квітня гетьман проголосив про відновлення приватної власності на землю, дозволялося також вільна купівля-продаж землі. Проте гетьман проголосив про здійснення земельної реформи (яка так і не була втілена).

Реформа передбачала, що маєтки понад 200 десятин мали викуповуватися державою і розподілятися між селянами не більш як по 25 десятин в одні руки. Купівля землі в різних місцях не дозволялася. Поміщики ж мали продавати свою землю (за реальну вартість) Держбанкові для утворення державного земельного фонду.

Прагнення великих землевласників відновити економічне панування на селі викликало ОПІР 3 БОКУ СЕЛЯН.

Отже, гетьман розраховував створити в Україні економічно міцний клас хліборобів, які б отримали землю за викуп при посередництві держави. Однак сам принцип викупу зустрів рішучий опір з боку більшості селянства, що сподівалося дістати землю безкоштовно. До того ж реформа планувалася на майбутнє.

Все майно і реманент, конфісковані у поміщиків, мало бути поверненим. Поміщики могли викликати для захисту своїх майнових прав військові команди.

Для забезпечення посівної було можливе примусове використання в поміщицьких маєтках реманенту селян. Організатори страйків на польових роботах підлягали тюремному ув'язненню.

Селяни, які вже давно звикли думати, що поміщицька земля належить їм за революційним правом, зустріли аграрну політику гетьмана в багнети. В українському селі швидко нагромадився колосальний вибуховий потенціал.

б) Щоб припинити деградацію виробництва й забезпечити вивіз до Німеччини промислової сировини, окупаційна і гетьманська адміністрації прагнули примусити працювати інтенсивніше.

Підприємці відкидають всі зміни в економічній сфері, що відбулися після Лютневої революції, заборонили страйки. Робочий день істотно збільшився, у металургійній промисловості введено 12-годинний робочий день.

Болюче вдарили по робітничому класу широке застосування локаути (припинення роботи підприємства із звільненням всіх працюючих, щоб найняти нових робітників за меншу плату).

в) Розпочата ще ЦР підготовка до формування регулярної національної армії не припинялась, але окупаційні власті не давали остаточної згоди, їм було вигідно, щоб Україна платила за "послуги" німецьких та австрійських військ.

Проте уряд П.Скоропадського прагнув створити національну армію. Бона мала складатися з 8 армійських корпусів (300 тис. осіб), ядро — козацький стан.

Наявні ж сили гетьмана складалися з Запорозької дивізії (з полком гайдамаків), двох дивізій синьожупанників, а також сформованої в Австро-Угорщині з полонених українців дивізія сірожупанників. Загальна чисельність не перевищувала 65 тис. багнетів.

Скоропадський, як і німці, боявся, що вкладе зброю до рук людей, невдоволених режимом. Спираючись на заможних селян - власників, він прискорив реалізацію планів відродження козацького стану. Однак не встиг.

г) Соціальна політика Скоропадського настроїла проти нього більшу частину населення України, В цій сфері гетьман залежав від окупаційної адміністрації.

Проте в культурно-освітній сфері Скоропадський діяв цілком самостійно. Він українізував державний апарат, який майже повністю складався з колишніх царських чиновників ("українофобі", які не визнавали нічого українського). В усіх установах і військових частинах створено курси українознавства.

Міністр освіти М.Василенко провів українізацію освіти. Було прийнято закон "Про обов'язкове вивчення української мови і літератури, а також історії та географії України в усіх середніх школах". Крім цього було зроблено:

* організація курсів українознавства для педагогів;

* українізовано 150 гімназій (не переведені на українську мову, а створено паралельні українські гімназії);

* засновано два українських університети в Києві і Кам'янці-Подільському, всього понад 200 вищих навчальних закладів.

Закон "Про заснування Української Академії Наук" (14 листопада 1918). Очолив Академію Наук В.І.Вернадський.

У серпні 1918 р. було організовано: * Національну Бібліотеку; * Національний архів України; * Національна галерея мистецтв; * Історичний музей; * Український національний театр під керівництвом П.Саксаганського; *"Молодий театр" Л.Курбаса.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА:

1. Встановлення дружніх відносин з країнами Четверного союзу.

2. Розв'язання територіальних проблем з сусідніми державами. Особливо гостро це питання стояло у відносинах з Росією, на території якої проживало досить багато українців (етнічні кордони України ширші за політичні).

3. Встановлення дипломатичних відносин з нейтральними країнами. Україна встановила дипломатичні стосунки з 25 країнами світу. 2 червня 1918 р. Українську державу визнає Німеччина, 12 червня 1918 р. незалежність України визнала Росія.

4. В листопаді 1918 р., коли стало зрозуміло, що країни Четверного союзу програють війну, Україна спробувала налагодити стосунки з Антантою. Проте, Антанта заявляла про підтримку ідеї "єдиної і неділимої Росії".

14 листопада 1918 р. Гетьманська грамота про федерацію України з небільшовицькою Росією.