3.6. Нормування транспортних і ручних робіт

Транспортні роботи в сільськогосподарських підприємствах виконуються в основному двома видами транспортних засобів:

тракторно-транспортними агрегатами (норму перевезень розраховують у тоннах);

автомобільним транспортом (норму перевезень розрахову­ють у ткм).

До основних нормоутворюючих факторів вантажоперевезень будь-яким видом транспортних засобів належать: вид транспорт­ного засобу та його вантажопідйомність; швидкість руху; відстань перевезень; спосіб навантаження і розвантаження, до диферен­ційованих — вид та клас вантажу; дорожні (група доріг) і метеорологічні умови (сприятливі, несприятливі).

Сільськогосподарські вантажі поділяють на чотири класи залежно від можливості використання номінальної вантажопі- і дйомності транспортного засобу. До І класу належать ті види вантажів, які дають змогу завантажити транспортний засіб на його технічну вантажопідйомність (мінеральні добрива, гній, грунт, будівельні матеріали та ін.); до II класу — вантажі, якими можна завантажити транспортний засіб на 80% (зерно, силос,, зелена маса тощо); до III класу — відповідно на 60% (затарені овочі, фрукти, пресоване сіно та ін.); до IV класу — на 50%, (сіно, солома, саджанці, розсада і т.п.).

Усі типи доріг за їх станом об'єднують у три групи:

І — дороги з асфальтним твердим покриттям без вибоїн і пошкоджень;

II — дороги гравійні, щебеневі, грунтові укатані, стерня зернових культур та ін.;

III — грунтові розбиті, з глибокою колією.

Від зазначених факторів (клас вантажів та групи доріг) значною мірою залежить норма перевезень, що необхідно вра­ховувати при розрахунках.

Для визначення норм перевезень використовують такі формули:

для тракторно-транспортних робіт з визначенням норми перевезень у тоннах:

Тзм - (Тпз + Твоп)

Нп = -х<ЗпхК;

Ірс

для автомобільних перевезень з визначенням норми пере­везень у тонно-кілометрах:

_тт Тзм - (Тпз + Твоп) _. _т- -,

Нп = і х С>п х К х Ьср,

Ірс

де Н_п ^— норма перевезень (т, т-км); Т_зм — час зміни, хв; Т_пз — час підготовчо-заключних робіт, хв; Т_воп ^— час на відпочинок та особисті потреби, хв; С?_п — Номінальна вантажопідйомність транспортного засобу, т; К — коефіцієнт використання ванта­жопідйомності залежно від класу вантажу (від 0,5 до 1); Ьср — відстань перевезень, км; 1_рс — час рейсу, хв.

Час на підготовчо-заключні роботи, відпочинок та особисті потреби визначають за нормативами або за даними спостере­жень.

Час одного рейсу (1_рс.) знаходять за формулою:

60 х Ьср 60 х Ьср

Ірс = Із + Ір Н 1- ,

Узв Убв

де 1₃ — час завантаження, хв; ї_р — час розвантаження, хв; 60 — кількість хвилин в одній годині; Ьср — середня відстань пере­везень, км; Узв — швидкість руху з вантажем, км/год; Уб_В ^— швидкість руху без вантажу, км/год.

Для визначення середніх затрат часу на завантаження і розвантаження з розрахунку на один рейс загальні витрати на ці операції ділять на кількість рейсів. Середню швидкість руху визначають діленням пройденого шляху на затрачений час. '"'

Ручні роботи. Методика встановлення норм виробітку на ручні роботи подібна до викладеної вище. її особливості визна­чаються відмінностями в нормоутворюючих факторах, прита­манних окремим групам робіт по садінню та догляду за росли­нами, збиранню врожаю, виконанню допоміжних робіт.

Нормоутворюючими факторами на садіння рослин є: вид рослин, схема садіння, застосовувані засоби виробництва, на роботах по догляду за рослинами — забур'яненість, схема роз­міщення рослин на площі, ширина міжрядь, густота насаджен­ня, щільність грунту та інші чинники. На збиранні врожаю факторами, що впливають на норму виробітку, є маса та розмір плодів, урожайність культури, одночасність (неодночасність) достигання і т.п.

Норму виробітку на ручні роботи розраховують за форму­лою:

де Нв ^— норма виробітку, та, кг, ц, од.; Т_зм — час зміни, хв; Т_пз — час підготовчо-заключнйх робіт, хв; Т_оп — час на осо­бисті потреби, хв; 60 — кількість хвилин в одній годині; Іобс ~ час на обслуговування робочого місця за 1 год оперативної роботи, хв; і_в — час на відпочинок за 1 год оперативної ро­боти, хв; \¥_п — продуктивність праці за 1 год оперативної ро­боти, га, кг, ц, од.

Час на підготовчо-заключну роботу встановлюють за норма­тивами (з довідників) по чотирьох групах ручних робіт. Залеж­но від умов роботи з розрахунку на зміну він становить: І група - 5 хв, її — 8, III - 11 і IV - 14 хв.

Нормативи на обслуговування робочого місця встановлю­ють по п'яти групах — від 1 хв у І групі до 5 хв у V за 1 год оперативного часу; на відпочинок —. відповідно від 5 до 12 хв за 1 год безпосереднього виконання роботи. За умов, коли робітник не працює в технологічній перерві (завантаження, розвантаження), ці перерви вважаються відпочинком. Продук­тивність праці за робочу годину визначають як середньозваже­ну величину всіх замірів часу протягом зміни — фактичний виробіток ділять на суму оперативного часу.

Оплата праці працівників на ремонті техніки провадиться за нормативами, встановленими на ремонт кожної деталі, марки машин чи вузла. Основний метод нормування ремонтних робіт -аналітичний, його різновиди — аналітично-розрахунковий і ана­літично-експериментальній. Затрати часу на ремонт включають час на розбирання, дефектацію (причина несправності), ремонт або заміну вузла чи деталі, встановлення або складання і випробову­вання. Оплата праці на ремонті, диференціюється залежно від складності по розрядах. Тарифна ставка розряду визначається тарифною сіткою, яка встановлюється підприємством на основі Галузевої угоди між Міністерством агропромислового комплексу України, галузевими об'єднаннями підприємств та Центральним комітетом профспілок працівників агропромислоюго комплексу. ] За роботу у важких і шкідливих умовах праці розмір надбавки до | тарифних ставок працівників становить до 12%, а за роботу в ^: особливо важких і особливо шкідливих умовах праці — до 24% тарифної ставки (посадового окладу). Виходячи з мінімальної тарифної ставки 75 грн. на місяць розміри годинних тарифних ставок для оплати праці працівників ремонтних майстерень і цехів з 4 ремонту сільськогосподарської техніки, устаткування та інстру­ментів на 1999-2000 роки наведено в таблиці 10.

Таблиця 10

Розміри мінімальних годинних тарифних ставок для оплати праці працівників майстерень і цехів з ремонту сільськогосподарської техніки, устаткування і інструментів, коп.*

Аналіз діяльності ремонтних майстерень у реформованих кол­госпах довів, що нижчі, ніж у механізаторів, тарифні ставки, які застосовуються для розрахунку оплати праці робітників майстерень, негативно впливають на рівень обслуговування ними технічних засобів виробничих формувань. Таке станови­ще зумовлює необхідність ретельнішого підходу до вирішення цих питань.

Працівникам, які виконують роботи по нижчих розрядах, ніж присвоєні їм кваліфікаційні розряди, виплачується різни­ця між його тарифною ставкою і тарифною ставкою, по якій розцінюється виконувана робота. Така доплата встановлюється за умови виконання працівником норми виробітку і якщо різниця в тарифікації становить більше, ніж один розряд. Слід відмітити, що міжрозрядна різниця виплачується штатним працівникам ремонтних майстерень і тільки в тому випадку, якщо ця виплата передбачена колективним договором.

Наприклад, токар V розряду виконував роботи V, IV, III і II розрядів і затратив таку кількість часу:

По тарифу заробіток токаря становитиме: (82,8 коп. х 2 год) + (72,1 коп. х 1,5 год) + (64,1 коп. х х 2,3 год) + (58,2 х 2,1 год) = 5 грн. 43 коп. Міжрозрядну різницю слід нарахувати за:

— роботи, виконані по III розряду (за робочий час у ме­ жах норми):

(82,8 коп. — 64,1 коп.) х 2,3 год = 43 коп.

— роботи виконані по II розряду:

(82,8 коп. — 58,2 коп.) х 2 год = 49 коп.

Загальний денний заробіток токаря становитиме:

5,43 грн. + 0,43 грн. + 0,49 грн. = 6,35 грн.

При виконанні робіт, де облік виконуваних обсягів робіт < кладний або практично неможливий, а також для оплати праці на висококваліфікованих роботах, які вимагають особливої ретельності виконання (ремонт і регулювання паливної апара-

тури дизельних двигунів, електроустаткування тощо), доціль-но застосовувати акордно-преміальну систему оплати праці. При такій системі працівники, безпосередньо зайняті на ремонтних роботах, преміюються за якісне і дострокове виконання ремон-' тних робіт за умови виконання завдань та виконання праців­ником норм виробітку в середньому за місяць.

Розмір оплати при погодинній формі встановлюється ви-ходячи з присвоєного розряду кваліфікації і. відповідної тарифної ставки. Наприклад, коваль на погодинній оплаті відпрацював у 1 липні 178 год. Йому присвоєно V розряд кваліфікації. Годинна тарифна ставка на гарячих роботах становить 82,8 коп. Зароб­ітна плата коваля за місяць дорівнюватиме:

178 год х 82,8 коп. = 147 грн. 38 коп.

Якщо в ремонтній майстерні ведеться індивідуальний облік затраченого часу, то оплата праці кожному працівникові нара- 1 ховується по фактично виконаній роботі. При відсутності тако- 1 го обліку (бригадний метод організації праці) оплата праці нараховується по бригаді (ланці) і розподіляється пропорцій- З но до кваліфікації працівників і відпрацьованого часу.

Наприклад, група працівників у складі слюсарів V, IV, і III розрядів виконала певний обсяг важких і шкідливих робіт, за що було нараховано 113 грн. 61 коп. При цьому слюсар V розряду відпрацював 45 год, IV — 40 год, III розряду — 38 год.

Щоб розподілити загальний заробіток між працівниками, необхідно визначити суму заробітку кожного члена бригади ^; виходячи з фактично відпрацьованого часу і присвоєного роз- і ряду та перемножити на коефіцієнт, який показує відношен-1 ня оплати праці за виконані роботи до оплати праці за відпра- 1 цьований час з урахуванням присвоєних розрядів.

Оплата за фактично відпрацьований час становила б:

Слюсар V розряду 45 год х 82,8 коп. = 37 грн. 26 коп.

Слюсар IV розряду 40 год х 72,1 коп. = 28 грн. 84 коп.

Слюсар III розряду 38 год х 64,1 коп. = 24 грн. 36 коп.

Разом 90 грн. 46 коп.

Коефіцієнт відношення нарахованої оплати за виконані ] роботи до відпрацьованого часу по розрядах становитиме:

113,61 грн. : 90,46 грн. = 1,2559.

Отже, за виконану роботу кожному слюсарю буде нарахо­вано оплати праці:

Слюсар V розряду 37 грн. 26 коп. х 1, 2559 = 46 грн. 79 коп. Слюсар IV розряду 28 грн. 84 коп. х 1, 2559 = 36 грн. 23 коп. Слюсар III розряду 24 грн. 36 коп. х 1, 2559= 30 грн. 59 коп. Разом 113 грн. 61 коп.

Преміювання працівників ремонтної майстерні провадить­ся по індивідуальних результатах роботи або по результатах роботи всієї бригади за якісне і своєчасне виконання робіт за умови відсутності простоїв та аварій устаткування з вини цих працівників. При виконанні норм виробітку в середньому за місяць працівники преміюються в розмірі до 40% тарифної ставки за фактично відпрацьований час.

Премії можна нараховувати по місячних або ж кварталь­них результатах роботи чи після завершення комплексу робіт.

На кожній дільниці, де вводять преміювання, повинен бути забезпечений відповідний облік показників.

В умовах ринкових відносин важливим питанням оплати праці є заохочення працівників ремонтних майстерень в які­сному та своєчасному виконанні своєї роботи, щоб їх праця була пов'язана з кінцевими результатами виробничих підрозділів і господарства в цілому.

В окремих господарствах для стимулювання їх праці за кінцеві результати роботи сума визначеного за тарифом фонду оплати праці для них також збільшується на коефіцієнт збільшення тарифних ставок підрозділів, які вони обслугову­ють. Збільшений фонд оплати праці виступає як їх додаткове стимулювання за кінцеві результати роботи. Конкретні показ­ники та розміри доплат та премій за рахунок залишку фонду оплати праці після авансування встановлюються на зборах цих колективів. В основу зазначених показників доплат і премій покладено якість і своєчасне виконання робіт, раціональне вико­ристання устаткування, відсутність простоїв з вини цих пра­цівників, безаварійність.

Натуральну оплату для даної категорії працівників визна­чають у межах середньої по обслуговуваних ними підрозділах, що припадає на зароблену грошову одиницю, і розподіляють між працівниками пропорційно до авансу (відпрацьованого часу).

За умов розвитку ринкових відносин, в основі яких ле­жить купівля-продаж, все ширшого застосування набуває акор­дна система оплати праці, що грунтується на розрахунковій (договірній) ціні послуг за виконані роботи чи відпрацьовано­му часі по наданню послуг. За умови, коли механізатори ви­робничих підрозділів виконують ремонтні роботи самі, використовуючи устаткування та енергоресурси майстерні, розрахо­вують ціну години ремонто-місця, за що виробничий підрозділ сплачує колективу майстерні кошти за користування ремонто-місцем.

Вартість одиниці послуг, виконаних працівниками май­стерні, розраховується по сумі витрат: оплата праці з нараху­ваннями; амортизаційні відрахування на приміщення й устат­кування; капітальний та поточний ремонт приміщення і устат­кування; вартість інструментів і матеріалів, використовуваних при ремонтах (різці, свердла, електроди, карбід, метал тощо); електроенергія та інші енергоносії (газ, вугілля, мазут); мало-ціяний інвентар; інші прямі й накладні витрати. Загальна сума них витрат збільшується на середній коефіцієнт прибутковості (може враховуватись госпрозрахунковий доход) підрозділів, які обслуговує мехмайстерня, Визначену суму ділять на загальну кількість годин, які відпрацьовують робітники ремонтного підрозділу. В кінцевому підсумку визначають вартість однієї години послуг.

Як приклад розрахунку розцінки оплати за одиницю часу послуг ремонтної майстерні наведені в таблиці 11.

Таблиця 11