- •Історія економічних вчень.
- •2. У своїх творах Ксенофонт:
- •25. Літературними джерелами, що з них можна дізнатися про економічні погляди тієї доби, є літописи, угоди, грамоти князів, кодекси й записи норм світського й церковного права тощо.
- •§ 5. Неоінституціоналізм пошуки альтернативи пануючої ортодоксії
Історія економічних вчень.
-
Питання організації і управління господарством в економічній думці Стародавнього Сходу (Єгипет, Шумер, Вавилон).
-
Економічні ідеї давньогрецьких філософів (Ксенофонт, Платон, Аристотель).
-
Питання організації рабовласницького господарства у Давньому Римі (Катон, Гракхи, Варон).
-
Еволюція економічної думки Давнього Китаю (конфуціанство, легизм, моїзм, даосизм).
-
Економічні уявлення за часів раннього середньовіччя (“Салічна правда”, “Капітулярій про помістя”).
-
Порівняльний аналіз економічних поглядів представників раннього і пізнього меркантилізму (А. Монкрет’єна, В.Стафорда, Т.Мена).
-
Виникнення класичної політичної економії в Англії (В.Петі) і у Франції (П.Буагільбер).
-
Економічна система А.Сміта (“Дослідження про природу і причини багатства народів”).
-
Економічне вчення Д.Рікардо.
-
Економічні позиції Ж.Б.Сея.
-
Теоретичні уявлення соціалістів-утопістів А.Сен-Сімона, Ш.Фур’є, Р.Оуена.
-
Характеристика “Капіталу” К.Маркса.
-
Розвиток В.І.Леніним марксистського економічного вчення.
-
Порівняльний аналіз поглядів представників австрійської школи граничної корисності (К.Менгер, Є.Бем-Баверк).
-
Виникнення і розвиток математичної школи (А.Курно, Л.Вальрас, В.Парето).
-
Основні засади кембріджської школи (“Принципи економікс” А.Маршала).
-
Основні течії економічної думки ХХ століття.
-
Напрями інституціоналізму: соціально-психологічний (Т.Веблена), оціально-правовий (Дж.Комонс) і кон’юнктурно-статистичний (У.Мітчел).
-
Неоінституціоналізм (Р.Коуз, Дж.Б’юкенен).
-
Теоретична система Дж.М.Кейнса. Еволюція кейнсіанства: посткейнсіанство і неокейнсіанство.
-
Шведська школа економічної думки (К.Віксель,Г.Мюрдаль, Б.Олін).
-
Теоретичний аналіз економічної динаміки (М.Кондрат’єв, Й.Шумпетер).
-
Неоліберальна течія економічної думки (Ф.Хайєк, М.Фрідмен, Л.Ерхард).
-
Неокласична концепція М.Фрідмена. Неокласичний синтез ( Дж.Хікс, П.Семюельсон).
-
Розвиток економічної думки за часів Київської Русі (“Руська правда”) і Галицько-Волинського князівства (Галицько-Волинський літопис).
-
Розвиток економічної думки в Україні у ХІХ ст. (І.Вернадський, М.Бунге, М.Зібер, С.Подолинський). Економічні теорії М.І.Туган-Барановського.
-
Розвиток української економічної думки у ХХ столітті.
-
Розвиток радянської економічної науки.
-
Сучасні напрями розвитку світової економічної думки.
-
Предмет і метод історії економічних вчень
1 Соціально-економічним працею в Вавілонії є закони царя Хаммурапі, в яких задавалися конкретні кроки щодо поліпшення економічної ситуації. Значною мірою приділялася увага захисту майна громадян, в першу чергу чиновників і воїнів. Закони Хаммурапі будувалися на основі поділу населення на повноправних вільних громадян, неповноправних вільних і рабів. Відповідно, покарання для повноправних вільних було найменшим, для рабів - найбільшим. Регулювалася діяльність лихварів: чітке визначення відсоткової ставки, обмеження боргового рабства трьома роками, у разі неврожаю термін погашення боргу продовжувався, встановлювалася відповідальність за жорстоке поводження з боржниками. Велика увага приділялася питань найму, але не було різниці між найманням людей чи майна.
Головною проблемою давньоєгипетської літератури було питання управління. В "Повчаннях" відбивалися питання управління на різних рівнях, в "Повчаннях геракліопольского царя своєму синові Мерікара" приділялася увага зміцненню чиновницького апарату, в "Повчаннях Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі" прославлялася кар'єра писаря. З літературних джерел можна зробити висновок про високий рівень централізації управління в Стародавньому Єгипті
Писемні джерела, на підставі яких можна досліджувати економічну думку стародавнього Сходу, — це, як правило, зведення законів, юридичні акти, документи господарської звітності та твори, присвячені управлінню державою й державним господарством. Багато з них мають нормативний характер і відображують позицію насамперед правлячих верств — фараонів, царів, вельможних придворних та чиновників. Тогочасному економічному знанню притаманні догматизм, апріорність і значною мірою символізм. Незважаючи на це, давньогрецькі мислителі згодом намагалися осягнути та використати це знання. Найважливіші економічні ідеї народів стародавніх цивілізацій неодноразово коментували й розвивали наступні покоління, саме їх було покладено в основу економічних поглядів учених середньовічного Сходу. Тоді ж (починаючи з IV тисячоліття до н.е.) було започатковано конкретні економічні науки (статистику, облік та аналіз господарської діяльності, управління і т. ін.), які набули дальшого розвитку вже в античному періоді (І тисячоліття до н.е. — IV століття н.е.).
Чи не найперші відомі нам пам'ятки економічної думки належать до епохи Стародавнього Єгипту. У них знайшли відображення численні питання організації та управління державним господарством, а також уявлення стародавніх єгиптян про власність, рабство, товарно-грошові відносини. Про економічну думку Стародавнього Єгипту можна довідатися насамперед з творів державних чиновників (писарів). До нашої доби дійшли «Повчання гераклеопольського царя своєму синові Мерікара», «Пророчення Іпусера», «Пророцтво Неферті», «Повчання Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі», різні адміністративно-господарські та юридичні документи.
Адміністративно-господарські документи характеризують організацію та управління державним (царсько-храмовим) господарством, організацію праці царських майстрів та землеробів тощо. Крім того, як видно навіть із назв творів, важливе місце в давньоєгипетській літературі належить творам дидактичного характеру, що викладають правителям «правила» державного управління і керівництва господарством.