- •До теми: Крим. Слідознавство ( трасологія )
- •До теми: Крим. Зброєзнавство (судова балістика)
- •До теми: Крим. Документознавство
- •До теми: Крим. Ідентифікація людини за ознаками зовнішності
- •До теми: Крим. Реєстрація
- •До теми: Загальні положення крим. Тактики
- •До теми: Тактика слідчого огляду і освідування
- •До теми: Загальні положення крим. Методики
Короткий словник-довідник термінів з криміналістики
До теми: Методологія криміналістики
Криміналістика ( лат. crimen – злочин ) – наука, що вивчає і розробляє способи, прийоми, методи та організаційні засади розкриття і розслідування злочинів та їх профілактику;
профілактика злочинів ( грец. προφυλακτικός – запобіжний ) – система заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню злочинів.
До теми: Крим. ідентифікація і діагностика
загальна теорія криміналістики це: система її світоглядних принципів, теоретичних концепцій, категорій, понять, методів, визначень і термінів, що відображають у своїй сукупності весь її предмет;
встановлення групової належності – встановлення приналежності залишеного об’єктом (людиною, твариною, предметом) сліду до того ж роду або виду, до якого належить і сам об’єкт, що перевіряє експерт;
встановлення цілого за частинами – різновид трасологічного ототожнення, що проводиться на основі ознак частин або фрагментів об’єкту, які утворювали до розділення єдине ціле;
диференціація (від лат. differentia – різниця, відмінність) – поділ, розчленування цілого на якісно відмінні частини;
ідентифікаційний період - див. у лекц. матеріалі;
ідентифікаційна ознака - див. у лекц. матеріалі;
ідентифікаційне поле, певна система властивостей предмету, що яв-ляється безпосереднім об’єктом ідентифікації. Синонімом є „ідентифікаційний комплекс ознак”.
ізоморфізм (від грец. ϊσος – рівний, однаковий і μορφή – вид форма) – властивість, що виражає однаковість будови сукупностей елементів;
ототожнюваний об’єкт - див. у лекц. матеріалі;
ототожнюючий об’єкт - так само;
ознака – властивість об’єкту, яка використовується в процесі експертного дослідження, зокрема, ідентифікаційного;
морфологія (грец. μορφή – вид, форма) наука про закономірності будови й процесів формоутворення біологічних об’єктів.
тотожність, ідентичність (лат. identicus – однаковий) – наявність у об’єкта неповторної сукупності стійких ознак, що відрізняють його від інших, у т. ч. від подібних до нього.
До теми: Загальні положення крим. техніки.
техніка ( грец. τεχνικός – майстерність, мистецтво ) сукупність засобів праці, що розвиваються в системі суспільного виробництва, а також використання різних прийомів і методів впливу на природу в процесі виробництва матеріальних благ;
криміналістична техніка це: система наукових положень і розроблених на їх основі техн. засобів, прийомів і методик призначених для збирання, дослідження і використання доказів з метою розкриття і попередження злочинів.
До теми: Суд. фотографія і відеозапис
адсорбція (від лат. ad – на, при і sorbeo – поглинаю), поглинання газів, пару, рідин поверхневим шаром твердого тіла; Використовується для забору запахових слідів з МП;
апертура ( від лат. aperturа - отвір) отвір оптичної системи (діафрагми) визначуваний розмірами лінз;
бленда – (нім. blende) – 1) ліхтар для освітлення рудника. 2) пристрій, яким захищають об’єктив кіно- або фотоапарата від небажаних променів світла. 3) заслінка з отвором, яку застосовують у мікроскопії та рентгенографії;
вокалографія (фоноскопія) - лат. vocalis (від vox) – голос, виконуваний голосом і грец. φωνη – голос;
голографія (від грец. όλος – весь, повний і γράμμά – риска, літера, написання) - об’ємне зображення, одержане методами голографії;
діафрагма (від грец. διάφραγμα - перегородка). Пристрій у фотоапараті, яким регулюють отвір крізь який проходить світло на фотоплівку;
крим. відеофоноскопія – галузь знань про закономірності формування відеозвукової інформації і її відображеннях в умовах кримінально-процесуального доказування;
експозиція ( від лат. ecspositio – виклад, опис). Час, протягом якого при фотографуванні відкритий об’єктив кіно-, чи фотоапарата;
люмінісценція (від лат. lumen світло і ...escentia - суфікс, що означає слабку дію) - холодне свічення. Виникає внаслідок опромінення речовини світлом, іонізуючим промінням, проходження крізь неї електричного струму тощо;
об’єктив (від лат. objectus – який лежить, знаходиться попереду, напроти).Сукупність лінз і дзеркал для створення зображення предмета;
оптикографія – застосування фотографії, кіно- і відеозапису з криміналістичною метою;
панорама, від грец. παν – всеохоплюючий (бог лісів і всієї природи, наганяв на людей жах, звідси вираз панічний жах, паніка ) - і όραμα – вид, видовище;
панорамування один з методів криміналістичної фотографії, що застосовується для фіксації об’єктів, які мають протяжність або великі розміри;
репродукція лат. re...- префікс, що означає зворотну або повторну дію, produco – виробляти, створювати;
софіт ( від італ. soffitto - стеля) – ряди ламп, що розміщуються угорі або по бокам об’єкта зйомки;
фотографія (від грец. φωτός – світло і γράφω – пишу, зображую) 1) спосіб отримання зображень об’єктів на спеціальних світлочутливих матеріалах; 2) знімок фотографічний; 3) зображення фотографічне;
фотографія судова - різновид наукової фот., що використовується під час досудового слідства, в криміналістичних та суд.-мед. експертизах;
фотографія криміналістична – галузь кримтехніки, що розробляє фотографічні прийоми, засоби і методи виявлення, фіксації, дослідження і демонстрації доказів. Засновник Альфонс Бертильйон (1853 - 1914) - директор бюро ідентифікації Паризької поліцейської префектури. Автор антропометричного методу криміналістичної реєстрації ( бертильонаж );
фотографія відображальна (фіксуюча) використовується для об’єктивної фіксації загального виду, характеру та розмірів об’єктів і слідів на них, які підлягають експертному дослідженню;
фотографія оперативна - різновид судової фот., що використовується для фіксації місць подій з обстановкою, трупи, сліди злочину і злочинця, речові докази, особи що звинувачуються у скоєнні злочину та ін.;
фотографія дослідницька - це мікро,-макро фотографія, фазово-контрастна, люмінісцентна, кольоророзподільна, контрастна, в ІЧ, УФ та Rh – променях та ін.;
хроматична аберація фотооптики (від лат. aberratio – відхилення, від aberro - помилятися). Вада зображення, яка походить від неоднакового переломлення світла різного спектру при проходженні через оптичні лінзи об’єктиву;
кома (від грец. κόμη - волосся). Один з недоліків зображення, його викривлення в оптичних системах із-за чого окремі ділянки розпливаються і дають нечіткі зображення з втратою симетрії;
дисторзія (лат. distortio від distorquero – вивертаю, викривляю). Викривлення прямих ліній об’єктивом (лінзою) завдяки нерівномірному збільшенню предмету в центрі зображення і зменшенням по периферії. Наприклад у нормі: при дисторзії: (((( )))) або ))))) ((((((;
астигматизм (від грец. α... префікс, що означає заперечення, відсутність і στίγμα – крапка). Одна з аберацій оптичних систем, яка спотворює, викривляє зображення, в результаті чого окремі ділянки фото стають нечіткими, невираженими, розмитими, розпливчатими;
голографія (від грец. δλος – весь, повний і γράφω – пишу, зображую) – метод отримання зображення об’єкта заснований на інтерференції і дифракції хвиль;
інтерференція (від лат inter...- префікс, що означає періодичність дії і ferens - той, що несе, приносить). Взаємне посилення або ослаблення хвиль у разі накладення їх одна на одну;
дифракція (від лат. diffractio - розломлений) огинання світловими хвилями зустрічних перешкод;
фокус (лат. focus – вогнище, вогонь ) в оптиці точка, в якій збираються світлові пучки, що пройшли через оптичну систему;
фоторобот – прилад (пристрій) для виготовлення фотокомпозиційних портретів;
фотокомпозиційний (синтетичний) портрет – зображення обличчя особи (підозрюваного або потерпілого), що знаходиться у розшуку за показами очевидців, мальоване або складене з використанням спеціальних техн. засобів ( фотороботу, ідентифікаційного комплекту малюнків).
До теми: Крим. Слідознавство ( трасологія )
мікрологія ( мікротрасологія ) - підрозділ трасології, що вивчає і розробляє методи і засоби дослідження мікрооб’єктів – мікрослідів і мікрочасток;
одорологія (судова) від лат. odor – запах і грец. λοδος – вчення. Теорія про використання запахів з метою встановлення особи. Галузь криміналістичної техніки;
алоксан ( C4H2O4N2∙3H2O ), органічна сполука, що утворюється при окислюванні сечової к-ти; У трасології (дактилоскопії) 1% розчин в ацетоні застосовується для виявлення латентних потожирових слідів шкірних узорів, давність яких не перевищує 9-10 діб;
адгезія ( лат. adhaesio – прилипання, притягання ), зчеплення поверхонь різнорідних тіл. У дактилоскопії це явище використовується для запилення порошками маловидимих і невидимих слідів рук;
білі лінії – див. у лекц. матеріалі;
дактилоскопія – так само;
діагностична трасологічна експертиза – процес дослідження з метою встановлення якісних характеристик і особливостей об’єкту за його ознаками, що відобразилися в слідах, механізмі дії об’єкту;
нінгидрин ( С9Н6О4 – трикетогидринденгідрат ), кристалічна речовина жовтого кольору, використовується у трасології (дактилоскопії) у вигляді 0,6 – 2,0% розчину в ацетоні для виявлення латентних потожирових слідів рук великої давнини на папері, картоні, дереві. Фарбує сліди у фіолетовий колір;
ситуаційна трасологічна експертиза – процес дослідження (здебільшого комплексного) з метою встановлення механізму подій на основі аналізу матеріальної обстановки МП, слідів-відображень та ситуації цієї події;
еджескопія (від грец. έδρα – основа, бік, сторона) - розділ дактилоскопії, що вивчає можливості використання нерівностей ( виступів і западин ) на краях папілярних ліній і пор з метою ідентифікації особи;
пальмоскопія (лат. palma – долоня), розділ дактилоскопії, що вивчає папілярні лінії долонь рук;
пороскопія ( грец. πόρος – отвір ) – розділ дактилоскопії, що вивчає можливості і методику ототожнення особи за відображеннями пор потових залоз у відбитках пальців;
трасологія - див. у лекційному матеріалі;
слід ( у звуженому, зокрема в трасологічному розумінні ) - матеріально-фіксоване відображення морфологічної (зовнішньої) будови (структури) одних матеріальних об’єктів на інших, що виникли внаслідок події злочину;
флексорні лінії ( лат. flexo – згинання, відхилення) у дактилоскопії складки шкіри на долонних поверхнях, розташовані в місцях згину частин долоні. Ф.л. враховуються як додаткові особливості при ідентифікації людини за слідами рук;
лінії Бокаріуса - див. у лекц. матеріалі.
крим. мікрологія – див у лекц. матеріалі.
До теми: Крим. Зброєзнавство (судова балістика)
балістика – див. у лекц. матеріалі;
балістика зовнішня – те саме;
балістика внутрішня – те саме;
балістика пошкоджень – те саме;
балістика ранова – суд. мед. – вивчає дію снаряда (кулі, дробу) на тканини людського організму;
балістит (від лат. ballista – ядро, метальний снаряд) - бездимний нітрогліцериновий порох;
берданка -10,67-мм однозарядна гвинтівка системи американського зброяра Х.Бердана зразка 1868 і 1870 рр., знаходилась на озброєнні російської армії до 70-90 рр. ХІХ ст. Мисливська рушниця 32 і 28 калібрів з заміненим нарізним стволом на гладкий;
булава – ударно - роздроблюча холодна зброя, що складається з металевої головки з шипами на руків’ї (різновид булави - пірнач). В Україні, Туреччині і Польщі до ХІХ ст. - символ влади воєначальника;
гільза патрона – деталь патрона, що слугує ємністю і запобіжником від зовнішніх дій порохового заряду, кріпленню капсуля і кулі;
гвинтівка – індивідуальна ручна стрілецька зброя, що відрізняється від інших видів зброї довгим стволом з нарізами;
деривація (лат. derivatio, від derivo - відвожу, утворюю ) – відхилення кулі від лінії прицілювання, спричинене обертовим рухом кулі і дією на неї опору повітря та сили тяжіння;
детонація ( від фр. detonation – постріл, вибух ) – поширення з надзвуковою швидкістю хімічного перетворення вибухової речовини;
карабін – (араб. carab – зброя ) полегшена і укорочена рушниця з метою зручності користування, калібру 7,62 мм, довжина ствола від 506 до 600 мм. Сучасні автоматичні карабіни виготовляються з нарізними і гладкими стволами для мисливських цілей;
калібр (франц. сalibre – форма ) – діаметр каналу ствола вогнепальної зброї, снаряда, кулі;
капсуль – складова деталь унітарного патрону, наповнена вибуховою речовиною для ініціювання порохового заряду;
картеч ( польск. kartecza – снаряд ) у артилерії це циліндричний снаряд начинений 100 – 200 кулями для стрільби з близької відстані по відкритій цілі. Мисливська картеч – це різновид дробу діаметром від 5,25 до 10 мм;
кастет – хол. зброя у вигляді металевої пластинки з шипами, що надягається на пальці руки і затискається у кулак;
кістень – ударна складна холодна зброя, яка складається з мелалевої кульки на ланцюговій або ремінній зв’язці, прикріпленої до руків’я. Існують і телескопічні кістені;
контузія мед.( від лат contusio – забиття ) – загальне ураження організму людини, що виникає внаслідок миттєвого механічного впливу на всю поверхню тіла. Локальна контузія характеризується утворенням крововиливів, забитих ран, синців тощо;
кортик (від італ. coltello – ніж ) – прямий кинджал з вузьким клинком. Особиста зброя вищого і середнього офіцерського складу ВМФ багатьох країн світу;
металізація – відкладення металу з поверхні кулі на поверхню каналу ствола при стрільбі;
наган – самозарядний револьвер зразка 1895 р., системи бельгійського зброяра Л. Нагана, калібру 7,62 мм, вага 750г., довжина 234 мм;
нарізи - гвинтоподібні канавки в каналі ствола зброї для надання кулі обертального руху;
нунчаку – один із видів японських бойових ціпів. Складається з 2-х однакових дерев’яних секцій, сполучених між собою цепом;
сурикени – метальна зброя ніндзя у вигляді металевої пластини, що має форму зірки з 3-8 загостреними з обох боків променями і отвором по центру. Мають різноманітну форму у вигляді квадрату, свастики та ін. геометричних фігур.
обріз - див у лекційному матеріалі;
обтюрація (лат. оbturo – закупорюю) – здібність кулі ( снаряду ), пижа перешкоджати прориву порохових газів між поверхнею кулі, пижа і стінками каналу ствола;
палаш – (польск. palasz, від тюрк. рala – меч, кинджал ) рубаючи-колюча клинкова ручна холодна зброя у вигляді однолезового прямого меча. У Росії був на озброєнні кірасирських полків до ХІХ ст.;
патрон (від лат. patronus - захисник) – з’єднані гільзою куля (снаряд, дріб), пороховий заряд і капсуль (унітарний патрон);
пістолет – вид однозарядної або багатозарядної магазинної короткоствольної бойової або спортивної ручної вогнепальної зброї. Винахід італійця Каміло Ветеллі з м. Пістойя ( ХVІ ст. );
пістолет-кулемет – вид багатозарядної автоматичної ручної стрілецької вогнепальної зброї з барабанним або коробчатим магазином;
постріл в упор (контактний постріл) - постріл при умові контакту дульного зрізу ствола зброї з поверхнею мішені;
рушниця – тип ручної вогнепальної або пневматичної зброї;
револьвер – багатозарядна короткоствольна ручна стрілецька зброя з обертовим барабанним механізмом;
рикошет – див. у лекц. матеріалі;
самопал – різні варіанти (моделі) саморобної ручної стрілецької вогнепальної зброї, призначеної для нанесення пошкоджень людині або тварині;
стилет – вид кинджала з вузьким 3х-гранним клинком;
чок – звуження гладкої поверхні каналу ствола мисливської зброї в дульній її частині. Ч. покращує купчастість при стрільбі дробом;
штамп–відбиток (штанцмарка, штамп-марка) – див у лекц. матеріалі;
штуцер – ( нім. stutzen – патрубок) – нарізна великокаліберна мисливська вогнепальна зброя (ХVІ ст.). Був на озброєнні у російській армії до ХІХ ст. у військах від інфантерії;
фланець – з’єднувальна частина корпусу гільзи з її дном. Призначений для викиду гільзи після пострілу і розряджанні зброї. На Ф. можуть залишатись статичні і динамічні сліди від деталей зброї;
холостий патрон, в балістиці патрон з зарядом пороху, без кулі або з кулею, яка руйнується під час пострілу;
Якана куля - снаряд сконструйований у кінці ХІХ ст. литовським мисливцем Яканом для стрільби з гладкоствольної вогнепальної зброї. Розповсюджена під жаргонною назвою „жакан”;
ятаган – ( тюрк. – yatagan ) рубаючи-колюча клинкова холодна зброя у вигляді однолезового вигнутого меча. Зброя розповсюджена у народів Ближнього і Середнього Сходу.