отчёт по практике

2.14.Найбільш серйозною небезпекою для життя і здоров'я гостей і персоналу готелю, збереження їхнього майна, а також майна і будинку готелю є пожежі. Тому в готельних господарствах важливе значення має забезпечення захисту будинків, приміщень і людей від пожежі.

Найчастішими причинами виникнення пожеж у готелях є необережне поводження з вогнем, несправність електромереж і електрообладнання, порушення технологічного процесу і пра-вил експлуатації, недотримання заходів пожежної безпеки при ремонтних й інших видах робіт.

Процес створення системи протипожежної безпеки в готелях складається з таких етапів:

1) проведення організаційних заходів щодо створення пожежної охорони в готелі;

2) проведення протипожежної підготовки працівників;

3) проведення протипожежної профілактики.

Проведення організаційних заходів щодо створення пожежної охорони в готелі передбачає таку послідовність дій. Директор готелю, який відповідно до діючого законодавства несе відповідальність за забезпечення пожежної безпеки, наказом призначає відповідального за організацію заходів із забезпечення протипожежної безпеки готелю. Призначаються також відповідальні за пожежну безпеку в кожнім підрозділі готелю. Таблички із зазначенням осіб, відповідальних за пожежну безпеку, вивішуються на видних місцях. Розробляються правила, положення пожежної безпеки для кожного підрозділу й інструкції із заходів протипожежної безпеки на кожному робочому місці. Створюються пожежні бойові розрахунки з числа чергових адміністраторів, чергових менеджерів, працівників служби безпеки готелю й іншого чергового персоналу, що здійснюють цілодобовий контроль за пожежною безпекою. Розробляється система оповіщення у випадку виникнення пожежі. Розписуються основні обов'язки кожного члена пожежного бойового розрахунку під час пожежі. Після сигналу по-жежної тривоги по системі оповіщення всі особи, призначені наказом директора відповідальними за пожежну безпеку, повинні прибути до готелю, з'ясувати причину тривоги, почати евакуацію людей, а також вжити всіх необхідних заходів для гасіння і запобігання поширення вогню до прибуття пожежних.

Проведення протипожежної підготовки працівників. Протипожежна підготовка складається з протипожежного інструктажу (вступного, первинного і повторного) і занять за програмою пожежно-технічного мінімуму.

Вступний і первинний інструктажі з пожежної безпеки проводяться при прийомі на роботу.

Первинний і повторний інструктажі проводить на робочому місці особа, відповідальна за пожежну безпеку в цьому підрозділі.

Заняття з пожежно-технічного мінімуму проводяться за спеціально затвердженою директором готелю програмою з працівниками інженерно-технічної служби і з матеріально-відповідальними особами. Після закінчення навчання проводиться залік, результати якого заносяться у відомість.

Для забезпечення суворого протипожежного режиму в готелях розробляються спеціальні пам'ятки, у яких викладають і основні рекомендації з заходів пожежної безпеки і правила по-ведінки при пожежі. Ці пам'ятки знаходяться в кожному номері в папці з рекламними матеріалами. Не завжди гість заглядає в цю папку, тому в деяких готелях високого класу для ознайомлення з правилами використовують готельний відеоканал.

Проведення протипожежної профілактики. Протипожежна профілактика - це комплекс організаційних і технічних заходів з попередження, локалізації та ліквідації пожеж, а також із забезпечення безпечної евакуації людей і матеріальних цінностей на випадок пожежі.

Протипожежна профілактика полягає у профілактиці пожеж на етапі проектування і будівництва, застосуванні системи автоматичної пожежної сигналізації, використанні засобів і систем пожежогасіння, застосуванні системи оповіщення про пожежу, відпрацьовуванні системи дій у випадку пожежі й евакуації людей.

Профілактика пожеж на етапі проектування і будівництва. Профілактика пожеж у готелі починається ще на етапі проектування і будівництва будинку готелю (СНІП 2.08.02, ВСН 62. СНІП 2.07.01). Правилами пожежної безпеки для готелю передбачається спеціальне планування будинку, створення протипожежних перешкод, відсіків, ізольованих негорючими конструкціями. За допомогою протипожежних стін, перекриттів, дверей можна в межах одного будинку або споруди ізолювати пожежонебезпечні приміщення і не допустити поширення вогню у випадку його виникнення. 2.15. Порядок провадження торговельної діяльності

5. Суб'єкт господарювання провадить торговельну діяльність

після його державної реєстрації, а у випадках, передбачених

законодавчими актами, за наявності відповідних дозвільних

документів (ліцензії, торговельного патенту тощо).

6. Суб'єкт господарювання може мати:

торговельні об'єкти оптової торгівлі, складське приміщення

або мережу складів - для провадження оптової торговельної

діяльності;

роздрібну, дрібнороздрібну торговельну мережу - для

провадження роздрібної торговельної діяльності;

мережу закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе,

кафетерії тощо) - для здійснення ресторанного обслуговування.

{ Пункт 6 в редакції Постанови КМ N 706 ( 706-2011-п ) від

29.06.2011 }

7. Торговельними об'єктами є:

1) у сфері оптової торгівлі:

склад товарний (універсальний, спеціалізований, змішаний);

магазин-склад;

2) у сфері роздрібної торгівлі:

магазин, який може бути:

- продовольчим, непродовольчим, змішаним (за товарною

спеціалізацією);

- універсальним, спеціалізованим, вузькоспеціалізованим,

комбінованим, неспеціалізованим (за товарним асортиментом);

- з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговуванням,

торгівлею за зразками, торгівлею за замовленням (за методом

продажу товарів);

павільйон;

кіоск, ятка;

палатка, намет;

лоток, рундук;

склад товарний;

крамниця-склад, магазин-склад.

{ Пункт 7 в редакції Постанови КМ N 706 ( 706-2011-п ) від

29.06.2011 }

8. Заклад ресторанного господарства розміщується у спеціально

призначеному та обладнаному приміщенні.

9. Торговельні об'єкти розміщуються в установленому порядку.

10. Суб'єкти господарювання повинні забезпечити:

відповідність приміщення (місця) для провадження діяльності у

сфері торгівлі і ресторанного господарства необхідним санітарним

нормам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та

устаткування - вимогам нормативних документів щодо зберігання,

виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці;

наявність на видному та доступному місці куточка покупця, в

якому розміщується інформація про найменування власника або

уповноваженого ним органу, книга відгуків та пропозицій, адреси і

номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів; розміщення торговельного патенту, ліцензії відповідно до

встановлених законодавством вимог;

продаж товарів та їх обмін згідно з установленими правилами і

нормами. { Абзац п'ятий пункту 10 із змінами, внесеними згідно з

Постановою КМ N 706 ( 706-2011-п ) від 29.06.2011 }

На вимогу споживача (покупця) відповідальний працівник

суб'єкта господарювання повинен надати йому цей Порядок, Закон

України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ), санітарні норми,

ветеринарні документи, правила продажу окремих видів товарів

відповідно до спеціалізації суб'єкта господарювання. { Абзац

шостий пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ

N 706 ( 706-2011-п ) від 29.06.2011 }

10-1. За рішенням суб'єкта господарювання етикетування

товарів або інструкції про їх застосування (в установлених

випадках) можуть містити поруч із текстом, викладеним державною

мовою, його переклад регіональною мовою або мовою меншини, іншими

мовами.

{ Порядок доповнено пунктом 10-1 згідно з Постановою КМ N 226

( 226-2013-п ) від 04.03.2013 }

11. Суб'єкт господарювання самостійно вирішує питання

забезпечення торговельних приміщень (місць) обладнанням

(холодильним, підйомно-транспортним, ваговимірювальним тощо),

реєстраторами розрахункових операцій відповідно до законодавства

та нормативних документів.

Засоби вимірювальної техніки, що використовуються у

торговельній діяльності, повинні бути у справному стані, мати

повірочне клеймо та проходити періодичну повірку в установленому

законодавством порядку.

12. На фасаді торговельного об'єкта розміщується вивіска із

зазначенням найменування суб'єкта господарювання. Біля входу до

торговельного об'єкта на видному місці розміщується інформація про

режим роботи.

У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також

продажу товарів з використанням інших нестаціонарних засобів на

робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням

прізвища, імені та по батькові продавця, а також відомості про

суб'єкта господарювання, що організував торгівлю:

для юридичної особи - найменування, адреси і номера телефону;

для фізичної особи - підприємця - прізвища, імені та по

батькові. { Абзац четвертий пункту 12 із змінами, внесеними згідно

з Постановою КМ N 849 ( 849-2011-п ) від 10.08.2011 }

Усі відомості оформляються відповідно до законодавства про

мови.

13. Режим роботи торговельного об'єкта та закладу

ресторанного господарства, що належать до комунальної власності,

встановлюється органами місцевого самоврядування відповідно до

законодавства. { Абзац перший пункту 13 в редакції Постанови КМ

N 706 ( 706-2011-п ) від 29.06.2011 }

Для закладу ресторанного господарства, який обслуговує

споживачів на підприємствах, в установах та організаціях, режим

роботи встановлюється суб'єктом господарювання за домовленістю з

їх адміністрацією.

У разі закриття торговельного об'єкта для проведення

санітарних заходів, ремонту, технічного переобладнання та

проведення інших робіт суб'єкт господарювання повинен розмістити

поряд з інформацією про режим роботи оголошення про дату та період

закриття.

Під час оптового продажу суб'єкт господарювання може

здійснювати повний чи обмежений цикл збутових операцій з переходом

права власності на товар або обмежений цикл операцій

обслуговування без переходу права власності на товар. { Пункт 13

доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ N 706

( 706-2011-п ) від 29.06.2011 }

Оптовий продаж споживчих товарів може здійснюватися на

оптових ярмарках, виставках-продажу, оптових продовольчих ринках,

товарних аукціонах та за допомогою засобів зв'язку. { Пункт 13

доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ N 706

( 706-2011-п ) від 29.06.2011 }

14. Заклад ресторанного господарства:

забезпечує наявність асортименту продукції, що затверджується

відповідно до типу закладу або класу (ресторан, бар) його

власником (керівником);

виготовляє продукцію з дотриманням вимог, передбачених

нормативними документами, а також має право розробляти і

виготовляти фірмові страви, технологічна документація яких

затверджується в установленому порядку.

15. Торговельна діяльність суб'єкта господарювання

припиняється у порядку, встановленому законодавством. 2.16 Основну прибирання роблять у ранкові години і закінчують за один-2:00 до відкриття ресторану. Час, що залишився офіціантам відводиться для особистої підготовки. Прибирання торгового залу здійснюється в певній послідовності.

Так, при вологого прибирання спочатку витирають пил з підвіконь, меблів (столи, стільці, серванти), панелей, далі протирають світильники, настільні лампи і бра, потім миють підлогу за допомогою різноманітних миючих засобів. Під час прибирання також приділяють увагу кольорам: їх поливають, збризкують водою, видаляють підсохлі листя. При сухого прибирання спочатку прибирають підлогу, а потім видаляють пил з предметів, що знаходяться в залі.

Якщо в залі ресторану на підлогах килимове покриття, то для прибирання використовують пилососи та інші збиральні машини. Для натирання паркетних підлог застосовують полірувальні машини, мийні машини зі швидкою просушуванням.

Після прибирання приміщення провітрюють. При необхідності протягом дня прибиральниця або чергова по залу робить невелику місцеву прибирання.

Один раз на місяць для проведення генерального прибирання та дезінфекції всіх приміщень в ресторанах проводиться санітарний день.

У штаті ресторану обов'язково повинен бути електрик, який стежить за технічним станом електроосвітлювальних приладів, замінює електропроводку, перегорілі лампи і т.д.

Після прибирання торгового приміщення расстанавлівать меблі. Розстановка залежить від інтер'єру та планувального рішення торгового залу. Основні прийоми розстановки столів у залі представлені на рис. 1. Столи розставляють в шаховому порядку або по прямих лініях, утворюючи з них групи - зони, відокремлені одна від одної головними проходами завширшки не менше 2 м і допоміжними шириною 1,5-2 м. Квадратні столи розставляють переважно в шаховому порядку. Круглі столи встановлюють поруч із квадратними. Прямокутні шестимісні столи ставлять зазвичай вздовж стін або посередині залу в поєднанні з круглими і квадратними столами (рис.

Кожен стіл ставлять так, щоб до нього вільно могли підійти відвідувачі і офіціанти. Столи, крісла, серванти повинні стояти вздовж стін на відстані 10-20 см від стіни. Підсобні столи, серванти встановлюють біля стін або колон. Іноді підсобний стіл ставлять впритул до обіднього столу, щоб офіціант міг використовувати його для обслуговування відвідувачів. При обслуговуванні банкетів розставляють банкетний стіл (ширина столу

1200-1500 мм, висота 760-780 мм). Для фуршету використовують стіл висотою 1000-1050 мм і шириною 1100-1250 мм. 2.17 Офіціант повинен добре знати меню і характеристику страв, склад продуктів, з яких їх готують, гарніри і соуси до них, напої, уміти запропонувати правильне поєднання окремих страв і напоїв. Також він має знати специфіку роботи підприємства ресторанного господарства, форму і документацію розрахунку зі споживачами, правильно організовувати своє робоче місце, дотримуватися правил етикету.

Офіціанти високої кваліфікації повинні вміти змішувати й оформляти салати, готувати коктейлі в присутності відвідувача.

Зовнішній вигляд офіціанта визначається насамперед дотриманням гігієнічних вимог. Він має бути ретельно причесаний. Не слід під час роботи користуватися гребінцем або поправляти волосся рукою. Також офіціант повинен щодня прополіскувати ротову порожнину рідиною, що усуває запах.

Косметика і прикраси мають бути помірними. Особлива увага приділяється чистоті рук і нігтів, які не повинні бути надмірно довгими; не дозволяється носити під час роботи персні.

Всі працівники закладів ресторанного господарства проходять медичний огляд у терміни, встановлені органами охорони здоров'я.

Велику роль у зовнішньому вигляді офіціантів відіграє акуратний, добре пошитий та ретельно відпрасований одяг. Офіціант повинен ретельно його чистити, перевіряти, чи міцно тримаються ґудзики. Взуття має бути начищене до блиску та не стоптане.

Офіціанти в залі повинні бути одягнені в одному стилі, наприклад, білий верх та темний низ, однакові костюми, сорочки чи сукні. Тому в ресторанах і барах, особливо високого класу, офіціантам, метрдотелям, барменам, буфетникам рекомендується видавати формений одяг. Форма обов'язкова для носіння в ресторані тільки в робочий час.

При підготовці до роботи офіціант має перевірити наявність і стан необхідних предметів. Як відзначалося вище, одна із найважливіших речей офіціанта - ручник, необхідний для того, щоб захистити руки від опіків при перенесенні гарячих страв, а манжети костюма - від забруднення. Ним також можна полірувати столові набори і протирати посуд безпосередньо перед подачею на стіл. Чистий, добре відпрасований ручник має бути завжди у офіціанта у руці, на руці або на серванті.

До необхідних речей належать також ключ від касового апарата, бланки рахунків, пронумеровані і зброшуровані, видані у підзвіт, індивідуальна пластикова картка для роботи на електронному офіціантському терміналі, ключ і штопор для відкривання пляшок, авторучка для заповнення рахунків, носова хустинка. 2.18 Залежно від функцій, виконуваних підприємствами ресторанного господарства, розрізняють три види обслуговування:

1) обслуговування зі споживанням продукції безпосередньо в підприємстві ресторанного господарства;

2) обслуговування з доставкою та реалізацією кулінарної продукції для споживання за місцем роботи, навчання, відпочинку, дозвілля, на транспорті;

3) обслуговування зі споживанням кулінарної продукції та напівфабрикатів удома.

При здійсненні першого виду обслуговування продукцію реалізують у залах підприємств ресторанного господарства.

У процесі здійснення другого виду обслуговування підприємства доставляють продукцію: робітникам - до робочих місць; службовцям - в офіс; школярам - у класи; студентам і учням навчальних закладів - у холи, буфети тощо; пасажирам залізничного транспорту - в купе, водного - в каюту, авіаційного - в салон літака; у місця масового відпочинку та дозвілля.

Третій вид обслуговування обмежений реалізацією кулінарної продукції та напівфабрикатів для організації споживання її вдома.

Якщо обслуговування здійснюється безпосередньо у підприємстві ресторанного господарства, то класифікаційною ознакою методу обслуговування є спосіб отримання їжі і доставки її до місця споживання. За цією ознакою розрізняють наступні методи: самообслуговування, обслуговування офіціантами і комбіновані методи. Для комбінованих методів характерне поєднання різних методів, наприклад, самообслуговування з обслуговуванням офіціантами, буфетниками-офіціантами, барменами (рис. 2.1). Форми самообслуговування розрізняють за такими ознаками, як участь персоналу в обслуговуванні, способи розрахунку зі споживачами і відпускання готової продукції. За участю персоналу розрізняють повне та часткове самообслуговування, за способом розрахунку зі споживачами - з попереднім, наступним, безпосереднім розрахунком, за способом відпускання продукції - через немеханізовані або механізовані роздавальні: з вільним вибором страв, скомплектованими раціонами харчування. Класифікація методів обслуговування споживачів у закладах ресторанного господарства

При обслуговуванні офіціантами поділ на форми здійснюється за такими ознаками: участь персоналу в обслуговуванні, спосіб розрахунку зі споживачами, організація роботи офіціантів, повнота обслуговування. За участю персоналу в обслуговуванні метод обслуговування офіціантами поділяється на повне та часткове обслуговування, за способом розрахунку - з попереднім і наступним розрахунком, за організацією роботи офіціантів - на індивідуальну та бригадну форми, за повнотою обслуговування - обслуговування споживачів з проведенням культурно-масових заходів і без них. Вибір найбільш раціональних форм обслуговування дозволяє повніше задовольнити попит відвідувачів, поліпшити культуру обслуговування, значно підвищити ефективність використання матеріально-технічної бази закладів ресторанного господарства, продуктивність праці його працівників. 2.18.1 Склад приміщень закладів ресторанного господарства і вимоги до них визначаються відповідними СніП1.

Розрізняють п'ять основних груп приміщень:

складська група - призначена для короткочасного зберігання сировини і продуктів в охолоджуваних камерах і неохолоджуваних коморах з відповідними режимами зберігання;

виробнича група - призначена для переробки продуктів, сировини (напівфабрикатів) і випуску готової продукції. До складу виробничої групи входять основні (заготівельні і доготовочні), спеціалізовані (кондитерський, кулінарний та ін.) і допоміжні (мийні, хліборізка) цехи;

торгівельна група - призначена для реалізації готової продукції та організації її споживання (торгівельні зали з роздавальними і буфетами, магазини кулінарії, вестибюль з гардеробом і санвузлами);

адміністративно - побутова група - призначена для створення нормальних умов праці і відпочинку працівників підприємства (кабінет директора, бухгалтерія, гардероб для персоналу з душовими та санвузлами і т.ін.);

група технічних приміщень - призначена для забезпечення необхідних умов виробництва (машинне відділення холодильних камер, тепловий пункт, електрощитова, вентиляційні камери).

Всі групи приміщень пов'язані між собою. Розроблені такі вимоги до компонування приміщень:

всі групи приміщень повинні розміщуватися по лінії технологічного процесу: спочатку складські, виробничі, потім торгівельні;, з ними мають бути зручно пов'язані адміністративно-побутові та технічні приміщення;

взаємне розміщення основних груп приміщень має забезпечити найкоротший зв'язок між ними без перетинання потоків відвідувачів та обслуговуючого персоналу, чистого і використаного посуду, напівфабрикатів, сировини і відходів;

слід прагнути до компактної структури будівлі, передбачаючи можливість перепланування приміщень у зв'язку із зміною технології виробництва;

компонування всіх груп приміщень має задовольняти вимогам СНіП, санітарним та протипожежним правилам;

всі виробничі і складські приміщення мають бути непрохідними, входи до виробничих і побутових приміщень - з боку господарського двору, а до торгівельних приміщень - з вулиці; вони мають бути ізольовані від входів у житлові приміщення;

компонування торгівельних приміщень здійснюється по лінії руху відвідувачів; передбачається можливість скорочення їх пересування і забезпечення евакуації людей на випадок пожежі. 2.18.2 Організовуючи харчування іноземних туристів стравами української та інших поширених кухонь (французької, італійської, китайської), необхідно пам'ятати, що на формування особливостей харчування в різних країнах, географію харчування впливає низка факторів, серед яких основні: природні особливості тієї чи іншої країни, зумовлені географічним положенням, етичні і релігійні норми, конкретні історичні долі народів, рівень досягнутого розвитку країн. У кожній країні, у людей різних національностей є властиві їм смаки у виборі продуктів харчування, приготуванні страв, застосуванні різноманітних способів та технологічних прийомів теплової обробки продуктів, використанні спецій і приправ. Є також і певні харчові обмеження. Так, наприклад, американці п'ють каву перед сніданком, а перед обідом п'ють чисту воду з льодом. В європейській традиції снідати, обідати та вечеряти з мінеральною або фруктовою водою, а у східній - не вживати мінеральної води зовсім. Датчани, норвежці, чехи й румуни не люблять баранину. Англійцям не варто пропонувати варені ковбаси, борошняні соуси, заливну рибу, млинці й пельмені. Європейці та американці не люблять гострих приправ, а вихідці з Азії, Центральної та Південної Америки - навпаки. Італійці, чехи, болгари, румуни, араби не їдять чорного хліба. Німцям, австрійцям, швейцарцям, французам, італійцям, грекам, арабам, туркам краще пропонувати каву, а китайцям, японцям, індійцям, корейцям - чай. Японці та корейці не п'ють молока. Румуни не вживають соуси, а корейці не визнають бульйонів [11].

Особливої уваги вимагає організація харчування віруючих людей. Так, у певні дні та періоди не вживають їжі тваринного походження (крім меду) православні та католики. Індуїсти не п'ють молока та не їдять яловичини. Не вживають свинини та алкогольних напоїв мусульмани. Віруючі іудеї в приготуванні та вживанні їжі притримуються законів кашрута - правил, яких потрібно дотримуватись при приготуванні не тільки святкової, але і щоденної їжі. Наприклад, заборонено змішувати молочну і м'ясну їжу, вживати м'ясо тварин, що не жують жуйку і не мають роздвоєного копита, а також м'ясо хижих тварин і птахів, плазунів і риб, у яких немає плавників і луски (зокрема молюсків), а також усі продукти, з цих тварин отримані. Їжа для віруючих іудеїв у ресторанах повинна готуватися в присутності рабина.

Необхідно також враховувати особливості в режимі харчування вихідців з різних країн, які характеризуються часом приймання їжі, її калорійністю в різний час доби. Англійці, французи, американці другий прийом їжі називають ланчем. За часом він збігається з нашим обідом. У меню ланчу немає перших страв, є закуски, другі страви, солодкі страви й кава або чай. Обід - за часом наша вечеря - складається із закуски, першої та другої страви, десерту, чаю або кави. Ознакою підвищеної уваги до англійських гостей буде організація для них п'ятигодинного чаю [11]. Для організації харчування туристів рекомендуються такі орієнтовні інтервали: сніданок - з 8 до 10 години (у туристичний сезон - з 7 до 10 години); обід - з 12 до 15 години; вечеря - з 17 год. 30 хв. до 20 години.

Врахування національних традицій харчування повинно відображатися в меню. Воно повинно бути різноманітним за днями тижня. У меню потрібно включати не менше п'яти-шести фірмових страв і страв на замовлення. Оптимальний варіант - складання меню, в яке б входили страви української національної кухні, страви європейських кухонь та страви національних кухонь гостей. На прохання туристів підприємства харчування зобов'язані замінювати страви з урахуванням наявності на підприємстві сировини, у тому числі, забезпечувати дієтичними і вегетаріанськими стравами. Дітям від двох до дванадцяти років, які подорожують у складі груп іноземних туристів або із сім'ями, харчування надається за спеціальним меню у межах 50% вартості харчування відповідного класу обслуговування.

Для туристів, що проживають у готелях, щоденний ресторанний сервіс починається зі сніданку. Від його організації залежить подальший настрій гостей. Дуже часто він включається у вартість послуг готелю, тому організації ранкової трапези приділяється велика увага. Існує багато варіантів сніданків, вибір яких залежить від контингенту споживачів. 2.18.3 Техніка роботи офіціанта

Приступаючи до роботи із замовленням, офіціант повинен дотримувати загальних правил техніки обслуговування, а також прийняту послідовність подачі холодних і гарячих закусок, блюд і напоїв return_links(1); ?>

Гостей слід обслуговувати швидко, без шуму й суєти. Час очікування обслуговування повинне становити не більш 15-20 хвилин ( до моменту подачі холодних блюд). return_links(1); ?>

Офіціант повинен уміти ставити посуд і розкладати столові прилади перед гостем без шуму, плавними рухами й у певному порядку return_links(1); ?>

Офіціант повинен подавати блюда й напої правою рукою із правої сторони від відвідувача. Кожне наступне блюдо подають лише після того, як зі стола буде прибраний використаний посуд. Збирання посуду із залишками їжі проводиться тільки за згодою гостюючи return_links(1); ?>

Усі замовлені блюда й напої приносяться в зал на підношенні, застеленому серветкою, його слід нести на лівій руці, а при необхідності притримувати правої

Існує кілька способів перенесення підношень: на площі всієї долоні й широко розсунутих прямих пальців, на кінчиках п'яти пальців (легке підношення). Підношення із блюдами не можна піднімати вище плеча (виключення може бути зроблене лише в підсобнім приміщенні).