Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
«Міфологічна свідомість давніх слов’ян».docx
Скачиваний:
70
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
59.18 Кб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ ТЕХНІКУМ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Реферат

на тему:

«Міфологічна свідомість давніх слов’ян»

Виконала:

студентка 22-РО групи

Пінчук Лілія

Київ 2013

Зміст

1.Вступ----------------------------------------------------------------------------------------------------1

2.Особливості міфологічного світогляду давніх слов’ян-----------------------------------4

3.Релігійні вірування та міфологія східнослов'янських племен-------------------------4

4.Найстаріші боги і богині--------------------------------------------------------------------------9

5.Навколишній світ в уявленні давніх слов'ян-----------------------------------------------10

6.Висновок----------------------------------------------------------------------------------------------11

7.Список використаної літератури--------------------------------------------------------------11

1.Вступ

Міф (від грец. — казка, переказ, оповідання) — оповідання про минуле, навколишній світ, яке описує події за участю богів, демонів і героїв та історії про походження світу, богів і людства. Міфи характерні для первісних народів, що перебували або перебувають на стадії дораціонального, дофілософського і дорелігійного мислення. Окремі міфи складаються у міфологію того чи іншого народу, яка лежить в основі характерного для нього світогляду.

В буденній сьогочасній мові слово міф часто використовується для характеристики популярного, хоча й помилкового твердження

Історично першою формою світогляду був міф, а вихідною формою суспільної свідомості – міфологія. Міф(грец.) – сповідь, переказ. Але власне його значення полягає в тому, що міф є способом усвідомлення і персоніфікації природних сил, наділення їх людськими за характером, але фантастично зміненими властивостями. Міф – це уявлення про історію природи і суспільства, як наслідок діяльності фантастичних істот (для первісних народів міф був єдиним способом усвідомлення власної історії і зв”язків з навколишнім світом).

Міф складався в умовах первісного ладу, і сприймався, як цілком реальний “світ”. Він одночасно сприймався і як наочний, даний у відчуттях людини, і як казковий, і як достовірний, практично дійовий, і як надприродний. Такими виступають образи фантастичних істот у “Лісовій пісні” Л. Українки.

Людина спостерігала як середовище перетворювалось на навколишній світ. Так народжувалась міфологія-первісна світоглядна форма. Вона відображала специфічні риси колективу, а не індивідуального члена:

1) уявлення про родинні зв’язки природних сил, явищ і людського колективу;

2) віра у богів;

3) мислення образами, а не поняттями;

4) міфи сприймаються як життєва реальність, яка не підлягає перевірці;

5) людина-іграшка в руках божественних сил.

Первісне суспільство було суспільством рутинним, орієнтованим на традицію. Зміни в ньому відбувались настільки повільно, що практично залишалися непостійними протягом кількох поколінь. Тому міфологічний світогляд був орієнтований не на творчий пошук нових, більш досконалих форм і способів взаємовідношень з навколишнім світом, а на постійне відтворення традиційного стану речей, який уявлявся єдиноможливим і тому гармонійним порядком буття. Час тлумачився як циклічний, а не лінійний.

Міфологічний тип світогляду грунтується на вірі в надприродні сили, спрямований в минуле. Міф - це перша форма світогляду.

Класичний міф орієнтований на пояснення світу, інтегрований на освоєння світу в первісному спілкуванні, це первісне мислення. Тут немає форм і рівнів, суб’єкта і об’єкта, я і ми, образ і предмет, Частина і ціле, природне і соціальне, теперішнє і майбутнє. Головне в міфі це міфологічна розповідь, ритуал, обряд. Класичний міф продукт колективної свідомості, це спосіб об’єднання людського суспільства в смисли, культуру, мову відношень, це спосіб упорядкування буття общини.

Соціальний міф процес політизації міфу, це духовне утворення, яке у нахабній, простій формі виявляє волю якої-небудь групи людей і втілюється в образах, символах, ідеологіях. Соціальний міф підпитує масову свідомість.

Якщо класичний міф це совість, то соціальний міф це нав’язування принципів поведінки шляхом насильства, влади. Тут теж є обряди: наприклад - Гітлер: міф комуністи і євреї; факельні походи, мітинги, демонстрації, які апелюють почуттями людей. Соціальний міф веде до фанатизму.

До становлення Київської Русі давні слов’яни жили племенними общинами і в тій чи іншій мірі їм були властиві такі форми міфологічного світогляду, як магія (віра в існування надприродних засобів впливу на природу), фетишизм (віра в існування у матеріальних об”єктів надприродних властивостей), анімізм (віра в існування у матеріальних об”єктів і процесів надприродних двійників. У слов”ян для визначення ілюзійних двійників застосовувалися 2 терміни: менш могутніх називали “душами”, а більш могутніх – “духами”), землеробські культи, шаманізм.

Владикою усього слов”яни визнавали єдиного бога (Перуна), що посилає грім і блискавку. У давньоруських літописах згадуються також: Даждьбог (бог сонця, дарувальник), Хорс, Стрибог та ін. крім цьогослов”яни вклонялися різним таємничим істотам, як домовикові, лісовику, водяному і т. д. Відповідно до своєї релігії східні слов”ни мали своЇ обряди і приносили жертви. У них також був поширений культ дерева. Зокрема шанували дуб і приносили перед ним у жертву живих птахів, м”ясо, хліб; вважаючи дуб священним деревом Перуна.