- •10.1. Аналітична діагностика можливого банкрутства
- •10.2. Характеристика показників неплатоспроможності підприємства
- •10.3. Методи прогнозування можливого банкрутства
- •Прогноз можливого банкрутства
- •Приклад 1
- •Аналіз стійкості фінансового стану
- •10.4. Вплив інфляції на прийняття рішень фінансового характеру
- •Приклад 2
- •Питання для самоперевірки
Розділ 10 Діагностика ризику банкрутства та впливу інфляції на прийняття рішень фінансового характеру
10.1. Аналітична діагностика можливого банкрутства
Під банкрутством підприємства розуміють неможливість виконання ним своїх фінансових зобов’язань. Зобов’язання підприємства можна класифікувати так:
зобов’язання перед фіскальною системою щодо податків, пені та штрафів, зобов’язання перед бюджетом і позабюджетними цільовими фондами, тобто ті зобов’язання, які необхідно оплачувати в установленому законом порядку;
зобов’язання перед фінансово-кредитною системою (банки, інші фінансові організації), що випливають із укладеної кредитної угоди — повернення кредитів, позик, сплата відсотків за користування ними;
зобов’язання перед кредиторами за поставлену сировину, матеріали, товари або послуги згідно з укладеною угодою;
внутрішні зобов’язання перед акціонерами і власними працівниками щодо оплати праці, виплати дивідендів, виплат за трудовими угодами, виконання умов колективного договору тощо.
Незадовільна структура балансу — це такий стан майна і зобов’язань боржника, коли за рахунок свого майна він неспроможний забезпечити своєчасне виконання зобов’язань перед кредиторами у зв’язку з недостатнім рівнем ліквідності такого майна. Щоб так не сталося, загальна вартість майна повинна як мінімум дорівнювати загальній сумі зобов’язань боржника або перевищувати її.
Одним із перших сигналів банкрутства є неплатоспроможність підприємства. Неплатоспроможність підприємства, з фінансового погляду, означає, що підприємство:
поглинає ресурси або засоби кредиторів (постачальників, банків, власних працівників, акціонерів), їх товари, гроші та послуги;
формує недоплати з податків та інших обов’язкових платежів.
Банкрутство є наслідком розвитку кризового фінансового стану, коли підприємство проходить шлях від епізодичної до стійкої (хронічної) неплатоспроможності.
Передумовою банкрутства є тривалий нестабільний стан фінансів підприємства, неефективне їх використання.
10.2. Характеристика показників неплатоспроможності підприємства
Оцінка ймовірності банкрутства проводиться за даними експрес-діагностики фінансового стану.
Фінансовий аналіз має широкий арсенал засобів для прогнозування можливого банкрутства підприємства і дає можливість заздалегідь обґрунтувати та реалізувати заходи щодо забезпечення виходу підприємства з кризової ситуації.
Аналіз і оцінка структури балансу підприємства проводяться на основі коефіцієнта ліквідності і коефіцієнта забезпеченості власними і оборотними коштами.
Структура балансу підприємства визнається незадовільною, а підприємство неплатоспроможним за наявності одного з таких показників:
Коефіцієнт покриття (ліквідності) на кінець звітного періоду є меншим за 1.
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами є меншим за 0,1.
Треба, проте, наголосити на тому, що визнання підприємства неплатоспроможним зовсім не означає його негайної ліквідації. Це тільки попередня фіксація стану фінансової нестійкості, а відповідно — потреби забезпечення оперативного контролю за фінансовим станом підприємства і своєчасного вжиття заходів для виведення його з кризи.
За незадовільної структури балансу для перевірки реальної можливості відновлення платоспроможності підприємства розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності строком на 6 місяців за такою формулою:
,
де Кпк, Кпп — значення коефіцієнта покриття на кінець і початок звітного періоду;
Кпнр — нормативне значення коефіцієнта покриття;
6 — період відновлення платоспроможності в місяцях;
Т — звітний період у місяцях.
Якщо коефіцієнт відновлення менший за 1, то це свідчить про те, що підприємство в найближчі 6 місяців не має реальної можливості відновити платоспроможність.
Якщо значення коефіцієнта відновлення є більшим за 1, то це означає наявність у підприємства реальної можливості відновити свою платоспроможність протягом 6 місяців і що можна відкласти рішення про визнання структури балансу незадовільною.
Виходячи з даних балансу (див. додаток 1) розрахуємо коефіцієнти.
Коефіцієнт покриття на початок року на кінець року . Коефіцієнт забезпечення власними коштами на початок року ; на кінець року .
Отже, коефіцієнт відновлення становитиме:
Виходячи з одержаних даних необхідно зробити висновок, що підприємство в найближчі 6 місяців має можливість відновити свою платоспроможність.