Цивільний процес україни

Основною метою викладання дисципліни «Цивільний процес України» є підготовка до практичної діяльності висококваліфікованих фахівців-правознавців. Крім того, цей навчальний курс спрямований на те, щоб допомогти студентам засвоїти теоретичні положення науки цивільного процесуального права України; ознайомити їх із процедурою захисту суб’єктивних прав, свобод та інтересів у порядку цивільного судочинства; сформувати у них навички щодо правильного застосування отриманих знань при вирішенні конкретних практичних завдань, а також правильного тлумачення норм цивільного процесуального законодавства України.

Предметом є положення науки цивільного процесуального права, норми цивільного процесуального законодавства України і практика їх застосування.

студент повинен знати: суть основних правових категорій в сфері цивільного процесуального права; зміст основних інститутів цивільного процесуального права України, а також об’єктивні закономірності їх розвитку; систему цивільного процесуального законодавства України; зміст норм цивільного процесуального права; стан основних проблем науки цивільного процесуального права України; а також уміти: використовувати положення науки цивільного процесуального права Україні для вирішення професійних завдань; знаходити необхідні норми цивільного процесуального законодавства України, правильно тлумачити їх і застосовувати на практиці; аргументувати власну точку зору щодо прийнятого в конкретній ситуації рішення; а також складати необхідні цивільно-процесуальні документи (позовну заяву, апеляційну скаргу, заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом України тощо).

Навчальний курс складається із двох основних частин:

1. Загальна частина.

2. Особлива частина.

Тематичний план дисципліни

№	Назва теми	Л	С	П	Іспит
1.	Поняття, предмет та принципи цивільного процесуального права України. Стадії цивільного процесу.	2	2	_
2.	Цивільні процесуальні правовідносини. Учасники цивільного процесу. Особи, які беруть участь у справі	4	2	_
3.	Позов та позовне провадження. Порядок пред’явлення позову	2	2	-
4.	Апеляційне провадження. Касаційне провадження. Перегляд судових рішень Верховним Судом України	2	_	2
	ВСЬОГО:	10	6	2	8

Основні терміни навчальної дисципліни

Цивільне процесуальне право – це галузь права, яка регулює суспільні відносини, що виникають між учасниками цивільного процесу і судом при здійсненні правосуддя у цивільних справах.

Цивільне судочинство – це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок розгляду і вирішення цивільних справ.

Стадія цивільного судочинства – це сукупність процесуальних дій, що об’єднуються найближчою процесуальною метою.

Цивільні процесуальні правовідносини – це система врегульованих нормами цивільного процесуального права індивідуалізованих суспільних зв’язків між судом, який здійснює правосуддя, та іншими суб’єктами, які беруть участь у відносинах, з приводу розгляду та вирішення цивільної справи.

Позивач – це особа, на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, інтересів чи свобод якої відкрито позовне провадження у цивільній справі.

Відповідач – це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнає чи оспорює його суб’єктивні права, законні інтереси чи свободи, і притягується у цивільний процес для відповіді за пред’явленими до нього позовними вимогами.

Процесуальна співучасть – це участь кількох позивачів і (або) кількох відповідачів у одній і тій самій цивільній справі.

Процесуальне правонаступництво – це заміна сторони або третьої особи у цивільному судочинстві, коли їх матеріальні та процесуальні права та обов’язки переходять до інших осіб.

Представництво у цивільному процесі – це процесуальна діяльність особи (представника) у межах наданих їй повноважень, спрямована на захист суб’єктивних прав, свобод та інтересів іншої особи, яка бере участь у справі, від імені та в інтересах останньої.

Підсудність – це властивість цивільних справ, відповідно до якої їх розгляд і вирішення віднесено законом до компетенції відповідного суду.

Докази у цивільному процесі – це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.