- •Міністерство внутрішніх справ україни
- •Прийняті скорочення
- •Тема 1. Структура та завдання навчального курсу ”інформаційне право та правова інформатика”. Інформаційне право: сутність, поняття та зміст
- •1. Структура та завдання навчальної дисципліни
- •Опис дисципліни "Інформаційне право та правова інформатика"
- •Структура залікового кредиту
- •Програма курсу
- •Тема 1. Структура та завдання навчального курсу. Інформаційне право: сутність, поняття та зміст.
- •Тема 2. Інформація як основний об’єкт інформаційного права. Поняття інформаційного простору.
- •Тема 3. Об’єкти інформаційного права.
- •Інформаційні технології як об’єкт інформаційних правовідносин.
- •Тема 4. Інформаційні ресурси.
- •Тема 5. Джерела інформаційного права та інформаційне законодавство України.
- •Тема 6. Інформаційно-правові норми і інформаційні правовідносини.
- •Тема 7. Суб’єкти інформаційних правовідносин.
- •Тема 8. Права та обов’язки учасників інформаційних відносин.
- •Тема 9. Інформація як інтелектуальна власність. Права людини і захист персональних даних.
- •Тема 10. Конфіденційна інформація. Державна таємниця.
- •Тема 11. Правове регулювання інформаційних відносин в сфері масової інформації.
- •Тема 12. Правове регулювання інформаційних відносин в бібліотечній та архівній справах.
- •Тема 13. Правові проблеми глобальної мережі Інтернет.
- •Тема 18. Комп’ютерне моделювання в правовій сфері.
- •Тема 19. Інформаційні бази та банки даних.
- •Тема 20. Використання експертних систем у галузі права.
- •2. Передумови виникнення та формування інформаційного права
- •3. Предмет і методи інформаційного права
- •4. Система інформаційного права
- •Тема 2. Інформація як основний об’єкт інформаційного права. Поняття інформаційного простору
- •1. Інформація і суспільство.
- •2. Інформаційне суспільство. Єдиний інформаційний простір.
- •3. Інформація в актах чинного законодавства.
- •1. Інформація і суспільство.
- •2. Інформаційне суспільство. Єдиний інформаційний простір.
- •3. Інформація в актах чинного законодавства.
- •Тема 3. Об’єкти інформаційного права
- •1. Інформаційна сфера. Поняття та структура.
- •2. Документована інформація.
- •3. Інформаційні системи, інформаційні технології.
- •Тема 4. Інформаційні ресурси
- •1. Поняття інформаційних ресурсів. Національні інформаційні ресурси.
- •2. Правовий режим інформаційних ресурсів.
- •3. Правове регулювання відносин щодо окремих видів інформаційних ресурсів.
- •1. Поняття інформаційних ресурсів. Національні інформаційні ресурси.
- •2. Правовий режим інформаційних ресурсів.
- •Національні інформаційні ресурси складаються з інформаційних ресурсів різної належності та форми власності.
- •3. Правове регулювання відносин щодо окремих видів інформаційних ресурсів.
- •Тема 5.1. Джерела інформаційного права та інформаційне законодавство україни
- •1. Становлення інформаційного законодавства України.
- •2. Структура інформаційного законодавства України.
- •Загальна частина
- •Особлива частина
- •3. Джерела інформаційного права.
- •Тема 5. 2. Джерела інформаційного права та інформаційне законодавство україни
- •1. Базові закони у сфері інформації та інформатизації.
- •2. Закони, що врегульовують певні види інформаційних відносин (видове законодавство).
- •1. Базові закони у сфері інформації та інформатизації.
- •2. Закони, що врегульовують певні види інформаційних відносин (видове законодавство).
- •В Законі виписані гарантійні зобов’язання, згідно яких:
- •Тема 6. Інформаційно-правові норми і інформаційні правовідносини
- •1. Інформаційно-правові норми.
- •2. Поняття та зміст інформаційних правовідносин.
- •3. Інформаційна діяльність. Основні види та напрямки.
- •1. Інформаційно-правові норми.
- •2. Поняття та зміст інформаційних правовідносин.
- •3. Інформаційна діяльність. Основні види та напрямки.
- •Тема 7. Суб’єкти інформаційних правовідносин
- •1. Суб’єкти правовідносин в інформаційній сфері.
- •2. Людина як суб’єкт права в інформаційній сфері.
- •3. Держава як суб’єкт права в інформаційній сфері.
- •4. Правовий статус організацій та установ в інформаційній сфері.
- •Тема 8. Права та обов’язки учасників інформаційних відносин
- •1.Основні інформаційні права та свободи.
- •2. Право на інформацію.
- •3. Електронно-цифровий підпис як інститут інформаційного права.
- •Тема 9. Організаційно-правові аспекти функціонування комп’ютерного програмного забезпечення
- •2. Організаційні та правові засади використання комп’ютерних програм в органах виконавчої влади.
- •2. Організаційні та правові засади використання комп’ютерних програм в органах виконавчої влади.
- •Тема 10. Конфіденційна інформація.
- •1. Поняття, ознаки та структура інформації з обмеженим доступом. Конфіденційна інформація.
- •2. Державна таємниця.
- •3. Інші види таємниці.
- •Тема 11. Правове регулювання інформаційних відносин в сфері масової інформації
- •1 .Організація та діяльність засобів масової інформації як предмет правового регулювання.
- •2. Свобода масової інформації та її обмеження.
- •3. Засоби масової інформації як об’єкт права.
- •Тема 12. Правове регулювання інформаційних відносин в бібліотечній та архівній справах
- •1. Бібліотечна система України.
- •2. Права та обов’язки громадян, підприємств, установ та організацій у питаннях бібліотечного обслуговування.
- •3. Система архівних установ України.
- •Тема 13. Правові проблеми глобальної мережі інтернет
- •1. Право іглобальна мережа Інтернет.
- •2. Особливості інформаційних правопорушень в середовищі Інтернет.
- •3. Основні напрями правового регулювання інформаційних відносин в Інтернет.
- •1. Право і глобальна мережа Інтернет.
- •2. Особливості інформаційних правопорушень в середовищі Інтернет.
- •3. Основні напрями правового регулювання інформаційних відносин в Інтернет.
- •Тема 14. Державна політика та державне управління
- •1. Державна політика в інформаційній сфері.
- •2. Державне управління в інформаційній сфері.
- •Тема 15. Основи теорії правової інформатики. Правова інформатика як наука і навчальна дисципліна
- •1. Передумови і методологічне значення використання методів і засобів інформатики в правовій сфері.
- •2. Завдання та функція правової інформатики як науки, її місце в системі наукових знань.
- •3. Основні поняття правової інформатики.
- •4. Правова інформатика як навчальна дисципліна.
- •Тема 16. Об’єкт та предмет правової інформатики
- •2. Інформаційно-правове поле.
- •3. Соціально-правова інформація в структурі правового регулювання.
- •4. Електронне урядування - шлях до ефективності та прозорості державного управління
- •Тема 17. Інформатизація законотворчої, правозастосовної, правоохоронної, судочинної
- •1. Становлення системної інформатизації в правовій сфері.
- •2. Нова технологія законотворення.
- •3. Деякі проблеми та перспективи системної інформатизації правової сфери.
- •Тема 18. Комп’ютерне моделювання в правовій сфері
- •1. Поняття та сутність моделювання. Функції і види моделей.
- •2. Правові підстави та види моделей, що використовуються в юридичній практиці.
- •3. Математичне і кібернетичне моделювання правових об’єктів.
- •1. Поняття і сутність моделювання. Функції та види моделей.
- •2. Правові підстави та види моделей, що використовуються в юридичній практиці.
- •3. Математичне і кібернетичне моделювання правових об’єктів.
- •Тема 19. Інформаційні бази та банки даних
- •1. Поняття інформаційної системи, бази та банку даних.
- •2. Загальна характеристика інформаційно-пошукових систем законодавства.
- •1 Поняття інформаційної системи, бази та банку даних.
- •1. Таблиці.
- •2. Запити.
- •3. Форми.
- •4. Звіти.
- •5. Сторінки.
- •6. Макроси і модулі.
- •2. Загальна характеристика інформаційно-пошукових систем законодавства.
- •Тема 20. Використання експертних систем
- •1. Експертні системи як особливий вид автоматизованих систем.
- •2. Особливості побудови експертних систем та галузі їх використання.
- •Розділ 10. Експертні системи та системи підтримки прийняття управлінських рішень.
- •10.1. Експертні системи як вид систем штучного інтелекту.
- •10.2. Особливості побудови експертних систем та галузі їх використання.
- •Рис 9. Узагальнена схема типової експертної системи
В Законі виписані гарантійні зобов’язання, згідно яких:
1. Виготівник (виконавець) забезпечує нормальну роботу (застосування, використання) товару (роботи, послуги), в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного терміну, встановленого законодавством, а в разі його відсутності - договором.
Гарантійні терміни на комплектуючі вироби повинні бути не меншими, ніж гарантійний термін на основний виріб, якщо інше не передбачено законодавством чи договором.
2. Гарантійний термін має зазначатися в паспорті на товар (роботу, послугу) або на його етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до товару (роботи, послуги).
Для медикаментів, харчових продуктів, виробів побутової хімії, парфюмерно-косметичних та інших товарів, споживчі властивості яких можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна і навколишнього природного середовища, встановлюється термін придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до них при продажу, і який вважається гарантійним терміном. Термін придатності обчислюється від дати виготовлення, яка також має бути вказана на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання.
Продаж товарів, термін придатності яких минув, забороняється.
На сезонні товари (одяг, хутряні вироби та інші) гарантійний термін обчислюється з початку відповідного сезону, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
3. При продажу товарів за зразками, поштою, а також у випадках, коли час укладання договору купівлі-продажу і час передачі товару споживачеві не збігаються, гарантійні терміни обчислюються від дня доставки товару споживачеві, а якщо товар потребує спеціальної установки (підключення) чи складання - від дня їх здійснення. Якщо день доставки, установки (підключення) чи складання товару, а також передачі нерухомого майна встановити неможливо або якщо майно перебувало у споживача до укладання договору купівлі-продажу - від дня укладання договору купівлі-продажу.
4. Стосовно товарів (робіт, послуг), на які гарантійні терміни не встановлено, споживач має право пред'явити продавцю (виготівнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки були виявлені протягом шести місяців, а стосовно нерухомого майна - не пізніше трьох років від дня передачі їх споживачеві.
5. При виконанні гарантійних ремонтів гарантійний термін збільшується на час перебування товару (роботи, послуги) в ремонті. Зазначений час обчислюється від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків.
6. При обміні товару його гарантійний термін обчислюється заново від дня обміну.
В Законі виписані засади роботи Державного комітету України у справах захисту прав споживачів.
Закон України від 25 червня 1993 року № 3322-ХІІ "Про науково-технічну інформацію" визначає основи державної політики в галузі науково-технічної інформації, порядок її формування і реалізації в інтересах науково-технічного, економічного і соціального прогресу країни.
Законом регулюються правові й економічні відносини громадян, юридичних осіб, держави, що виникають при створенні, одержанні, використанні та поширенні науково-технічної інформації, а також визначаються правові форми міжнародного співробітництва в цій галузі.
Об'єктом відносин у сфері науково-технічної інформації є документована на будь-яких носіях або публічно оголошувана вітчизняна і зарубіжна науково-технічна інформація.
Науково-технічна інформація охоплює отримувані в процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності результати, зафіксовані у формі, яка забезпечує їх відтворення, використання та поширення.
Науково-технічна інформація, що є продуктом інтелектуальної творчої праці, становить об'єкт права інтелектуальної власності, а відносини щодо її придбання, зберігання, переробки, використання і поширення регулюються чинним законодавством.
Суб'єктами відносин, що регулюються цим Законом, є державні органи, органи місцевого і регіонального самоврядування, юридичні особи та громадяни України, міжнародні організації, іноземні юридичні особи і громадяни та особи без громадянства.
Закон встановлює для усіх громадян України, юридичних осіб, державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування право на відкриту науково-технічну інформацію, яке передбачає можливість вільного її одержання, зберігання, використання і поширення під час здійснення наукової, науково-дослідної, виробничої, громадської та іншої діяльності, яка не забороняється чинним законодавством.
Закон визначає, що науково-технічна інформація є об'єктом права власності. Підставою виникнення права власності на науково-технічну інформацію є створення науково-технічної інформації своїми силами і за власні кошти; виконання договору про створення науково-технічної інформації; виконання будь-якого договору, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи.
Крім того, Закон встановлює норми стосовно права власності на науково-технічну інформацію щодо всіх суб'єктів, а також визначає відносини між власниками науково-технічної інформації, її споживачами і посередниками.
Закон встановлює склад національної системи науково-технічної інформації:
- спеціалізовані державні підприємства, установи, організації, державні органи науково-технічної інформації, наукові і науково-технічні бібліотеки, об'єднані загальносистемними зв'язками та обов'язками;
- підприємства будь-яких організаційно-правових форм, заснованих на приватній чи колективній власності, предметом діяльності яких є інформаційне забезпечення народного господарства і громадян України.
Закон передбачає державну реєстрацію результатів науково-технічної діяльності, а також регулює їх облік і використання. У Законі встановлено механізм організації надходження та використання зарубіжної науково-технічної інформації.
Закон встановлює, що інформаційна продукція та послуги органів науково-технічної інформації, а також підприємств, установ, організацій, окремих громадян, які здійснюють науково-інформаційну діяльність, можуть бути об'єктами товарних відносин, що регулюються чинним законодавством. Ціни на інформаційну продукцію та послуги встановлюються договорами, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
Відносини між державними органами і службами науково-технічної інформації, підприємствами, установами і організаціями будь-яких форм власності, які здійснюють науково-інформаційну діяльність, і споживачами інформації будуються на основі контрактів (договорів) та на інших формах угод, передбачених чинним законодавством. Контракт (договір) є основним документом, що регламентує відносини між виробником і споживачем інформації.
На контрактній (договірній) основі можуть також здійснюватись інформаційне забезпечення, наукові дослідження і розробки для органів державної влади, крім випадків, коли діючими законами передбачено безоплатне надання інформації цим органам.
Розрахунки із зарубіжними партнерами здійснюються на договірних умовах і в порядку, встановленому законодавством.
Закон визначає засади державної політики у сфері науково-технічної інформації, зокрема щодо:
- створення державних мереж первинного збирання, обробки та зберігання усіх видів науково-технічної інформації;
- проведення заходів для поширення і підвищення якісного рівня інформаційної продукції та послуг;
надання фінансової підтримки надходження науково-технічної інформації до державних органів і служб науково-технічної інформації, наукових і науково-технічних бібліотек, створення їх мереж і відповідного технічного забезпечення тощо.