2. Поняття та зміст інформаційних правовідносин.

Відмінність інформаційно-правових норм від норм інших галузей права в тому, що вони регулюють відносини, які виникають в унікальній сфері - інформаційній - у зв’язку з реалізацією інформаційних правовідносин.

Основним завданням інформаційного права є регулювання особливого виду суспільних відносин, пов’язаних зі створенням, розповсюдженням, використанням та зберіганням інформації, які називаються інформаційними правовідносинами.

Особливість інформаційних правовідносин визначають властивості об’єктів, у зв’язку з якими ці відносини виникають, та особливості тієї сфери, в якій ці відносини виникають.

Згідно ст. 8 Закону України “Про інформацію” об’єктами інформаційних правовідносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров’я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах.

Особливістю сфери, в якій виникають інформаційні відносини є те, що ці відносини тісно пов’язані з процесом обігу інформації. Вони розпочинаються з моменту створення інформації і відбуваються з урахуванням особливостей і властивостей інформації.

В науковій літературі існує декілька класифікацій інформаційних правовідносин. Так, В.А. Копилов пропонує виділяти відносини, які пов’язані зі створенням та розповсюдженням вихідної та похідної інформації; з формуванням інформаційних ресурсів, підготовкою інформаційних продуктів та наданням інформаційних послуг; отриманням, передачею та споживанням інформації.

М.М. Расолов виділяє активні і пасивні інформаційні правовідносини, посередницьку інформаційно-правову роботу, допоміжні інформаційні дії, організаційні майнові та немайнові правовідносини.

О.Б. Венгеров виділяє право на доступ до інформації, на ознайомлення з інформацією, роз’яснення інформації, отримання копій документів, довідок.

Інформаційне право як наука має на меті розробку способів найбільш ефективного і повного забезпечення інформаційних процесів в Україні, захисту громадян, суспільства, держави від шкідливої, небезпечної інформації, захист прав і свобод споживачів інформації в інформаційній сфері.

На виконання цієї мети, розроблена система правового регулювання інформаційних відносин, яка складається з двох частин:

1) приватно-правове регулювання, що здійснюється на рівні звичаїв, угод, традицій, норм суспільної моралі тощо;

2) публічно-правове, державне регулювання, що здійснюється на рівні держави у вигляді інформаційного законодавства України.

Отже, інформаційні правовідносини – це врегульовані інформаційно-правовою нормою інформаційні суспільні відносини, сторони якого виступають як носії взаємних прав і обов’язків, встановлених і гарантованих інформаційно-правовою нормою.

У статті 5 Закону України “Про інформацію” законодавцем розроблені основні принципи інформаційних правовідносин:

• гарантованість права на інформацію;

• відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;

• об’єктивність, вірогідність інформації;

• повнота і точність інформації;

• законність одержання, використання, поширення та збереження інформації.

До основних елементів інформаційних правовідносин належать:

а) суб’єкти, що вступають у правовідносини при здійсненні інформаційних процесів;

б) поводження (діяльність, бездіяльність) суб’єктів при здійсненні ними інформаційних правовідносин (наприклад, придбання виключних прав, передача майнових прав, купівля-продаж інформаційних об’єктів, тиражування і розповсюдження інформаційних об’єктів та інші аналогічні дії);

в) об’єкти, у зв’язку з якими суб’єкти вступають в інформаційні правовідносини.

Прикладами об’єктів інформаційних правовідносин (інформаційних об’єктів) є: документована інформація, інформаційні продукти і послуги; виключні права; елементи інформаційної безпеки (інформаційні права і свободи особи, стан захищеності особи, захищеність інформації, інформаційних ресурсів, інформаційних продуктів і т.п.); інформаційні технології і засоби їх забезпечення (в тому числі програми для ЕОМ), інші об’єкти в інформаційній сфері; права, обов’язки і відповідальність суб’єктів правовідносин при здійсненні інформаційних процесів.

Суб’єктами інформаційних відносин є: громадяни України; юридичні особи; держава. Суб’єктами інформаційних відносин відповідно до ст. 7 Закону України “Про інформацію” можуть також бути інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства.

Аналізуючи інформацію як об’єкт правовідносин, треба розглянути інформацію, яка заходиться у обігу, і з приводу чи у зв’язку з якою і виникають суспільні відносини, що підлягають регулюванню нормами права.

Така інформація поділяється на три групи:

1) інформація, яка заходиться у цивільному обігу, тобто та, з приводу якої виникають в першу чергу майнові відносини;

2) інформація, яка заходиться в адміністративному обігу, тобто та, за допомогою якої регулюються суспільні відносини, в тому числі і в інформаційній сфері (зокрема, інформація, що міститься у нормах права);

3) інформація, яка знаходиться у суспільному (публічному) обігу, що являє собою відомості інформаційного характеру, чи масова інформація, призначена для інформування населення.

Учасниками інформаційних відносин є громадяни, юридичні особи або держава, які набувають передбачених законом прав і обов'язків у процесі інформаційної діяльності. Основними учасниками цих відносин є: автори, споживачі, поширювачі, зберігачі (охоронці) інформації.

Учасники інформаційних відносин мають право одержувати (виробляти, добувати), використовувати, поширювати та зберігати інформацію в будь-якій формі з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом.

Кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення його прав, свобод і законних інтересів має право на одержання інформації про:

- діяльність органів державної влади;

- діяльність народних депутатів;

- діяльність органів місцевого і регіонального самоврядування та місцевої адміністрації;

- те, що стосується його особисто.

Учасники інформаційних відносин зобов’язані:

- поважати інформаційні права інших суб'єктів;

- використовувати інформацію згідно з законом або договором (угодою);

- забезпечувати додержання принципів інформаційних відносин, передбачених статтею 5 Закону України “Про інформацію”;

- забезпечувати доступ до інформації усім споживачам на умовах, передбачених чинним законодавством або угодою;

- зберігати інформацію в належному стані протягом встановленого терміну і надавати іншим громадянам, юридичним особам або державним органам у передбаченому законом порядку;

- компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства про інформацію.