Тема 9. Організаційно-правові аспекти функціонування комп’ютерного програмного забезпечення

ПЛАН

1. Комп’ютерні програми як об’єкт авторських правовідносин.

2. Організаційні та правові засади використання комп’ютерних програм в органах виконавчої влади.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України “Про інформацію” від 02.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України № 48.

2. Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України № 13.

3. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000 р. // Відомості Верховної Ради України5. № 36.

4. Кохановська О.В. Правове регулювання у сфері інформаційних відносин К.- 2001 р. (монографія) 210 с.

5. Про приєднання України до Договору всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право: Закон України від 20.09.2001 р. № 2733.

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1433 про затвердження порядку використання програм в органах виконавчої влади.

7. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Правова охорона комп’ютерних програм. Концепція нового закону щодо охорони прав на комп’ютерні програми”. – К., 2004.

8. Саницький В.А., Карацюба А.М. Хахановський В.Г. та ін. Система інформаційного забезпечення ОВС України: Навч.-практ. посіб. - К.: РВВ МВС України, 2000.

1. Комп’ютерні програми як об’єкт авторських правовідносин.

Актуальною проблемою сьогодення та однією з гарантій прав і свобод учасників відносин у сфері використання комп’ютерного програмного забезпечення є його правовий захист.

Правові відносини являють собою обов'язкову форму індивідуально вольових суспільних відносин, які піддаються регулюванню нормами права. Правовідносини виражають особливий суспільний зв'язок між особами, зв'язок через права і обов'язки.

Правові відносини зв'язують його учасників взаємними правами і обов'язками, які складають головний специфічний зміст правовідносин. Разом з тим, права і обов'язки повинні здійснюватись в реальних діях суб'єктів по використанню прав та виконанню обов'язків. Тобто зміст правовідносин складається в правах, обов'язках його учасників та в реальних діях по їх використанню і здійсненню.

Згідно чинного законодавства, об'єктом цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати інтелектуальної творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні цінності і нематеріальні блага. Специфіка комп'ютерних програм, як об'єкта авторського права полягає в тому, що цей об'єкт може бути одночасно і нематеріальним благом (немайнові авторські права) і матеріальним благом (майнові авторські права). Окрім того, комп'ютерні програми законодавство прямо відносить до об'єктів інтелектуальної власності у сфері господарювання.

Створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. У такому випадку, стосовно об'єктів авторського права, до яких відносяться комп'ютерні програми, цивільні права та обов'язки виникають з певних дій особи, що призвели до появи певного результату. Законодавство України про авторське право не передбачає необхідності здійснення автором будь-яких інших дій для набуття авторських прав, крім факту створення такого об'єкта, тобто підставою виникнення цивільних правовідносин є лише безпосередньо факт створення комп'ютерної програми.

Зрозуміло, що навколо такого об'єкту матеріального світу, як комп'ютерна програма, який реально існує, має певну матеріальну цінність, здатний задовольняти певні потреби та може належати певним особам, розгортається цілий комплекс прав та обов'язків, а тому є необхідним розглянути, що власне являє собою цей об'єкт авторських правовідносин.

Визнання комп'ютерних програм об'єктами авторського права відбулося в 1973 році, коли Європейська патентна конвенція встановила, що комп'ютерні програми не є об'єктом патентної охорони. Тим самим Конвенція, власне, визнала, що на комп'ютерні програми повинна поширюватися охорона засобами авторського права.

Пріоритет закріплення за комп'ютерними програмами режиму об'єкта авторського права саме за США не є випадковим. США були і залишаються основним виробником комп'ютерної техніки і програмного забезпечення, які копіювалися в інших країнах. У таких умовах виробники електронно-обчислювальної техніки і програмного забезпечення намагалися будь-якими способами захистити свої права й інтереси. Охорона комп'ютерних програм нормами авторського, а не патентного права істотно збільшила термін дії майнових прав виробників програмного забезпечення.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та положень Бернської конвенції "Про охорону літературних і художніх творів", комп'ютерні програми охороняються як літературні твори.

У країнах СНД, в тому числі і в Україні, підтверджене міжнародне трактування комп'ютерних програм як літературних творів. Відповідно до нього комп'ютерні програми охороняються як літературні твори, і така охорона поширюється на всі види програм, у тому числі - на прикладні програми й операційні системи, виражені будь-якою мовою і у будь-якій формі, включаючи вихідний текст і об'єктний код.

Сам термін "програмне забезпечення", який досить широко вживається в повсякденному житті, і загалом користувачами сприймається як синонім терміну "комп'ютерна програма" у вітчизняному правовому полі мало розкритий. В Російській Федерації, наприклад, стандартами встановлено, що. програмне забезпечення - це сукупність програм системи обробки даних та програмних документів, необхідних для використання цих програм. В вітчизняній та зарубіжній літературі останніх років поняття "програмне забезпечення" розуміється більш широко - як увесь комплекс неапаратних засобів, які обслуговують комп'ютери. Іншими словами, в поняття програмного забезпечення включається і математичне забезпечення, тобто алгоритми Відповідно до цього тлумачення під програмним забезпеченням маються на увазі не тільки різні програми, але й покладені в їх основу алгоритми, тобто сукупність чітко визначених правил для вирішення тієї чи іншої задачі за кінцеве число кроків.

Комп'ютерні програми, з одного боку, мають загальні риси, притаманні усім об'єктам авторських правовідносин, а з іншого - мають певні "розширюючі" ознаки, характерні саме цим об'єктам, які потребують пояснень.

1. Комплекс прав і обов'язків суб'єктів правовідносин не залежить від форми вираження комп'ютерної програми.

Комп'ютерні програми існують у вигляді вихідного тексту й у вигляді примірника комп'ютерної програми. На відміну від літературного твору, зміст вихідного тексту комп'ютерної програми може зрозуміти до деякої міри тільки підготовлений програміст. У цьому відношенні вихідні тексти комп'ютерних програм ближче до наукових творів, які також призначені для сприйняття досить підготованим читачем. Однак, на відміну від наукового чи науково-технічного твору, текст комп'ютерної програми не може безпосередньо виконувати ті функції, заради яких створювалася комп'ютерна програма. Вихідний текст комп'ютерної програми необхідний, насамперед, для створення примірника комп'ютерної програми, що за допомогою комп'ютера може виконувати все те, що задумав програміст.

З іншого боку, звичайний літературний твір технічно не захищений від переробки, тоді як комп'ютерні програми технічно захищені від будь-яких істотних змін. Компілювання вихідного тексту програми в цифрову форму є практично необоротним процесом.

2. Правовідносини, що стосуються найменування комп'ютерних програм. Часто такі найменування охороняються як знаки для товарів і послуг чи знаки обслуговування. У цьому полягає відмінність комп'ютерних програм від більшості інших видів творів, назви яких можуть охоронятися авторським правом тільки в тому випадку, якщо їх можна вважати твором, результатом творчої праці, тобто, якщо в назві твору є щось якісно нове, неповторне, унікальне й оригінальне. Охорона найменувань творів як товарних знаків чи знаків обслуговування характерна для електронних баз даних, аудіовізуальних, мультимедійних і мережевих творів.

В цьому випадку назва комп'ютерної програми виступає як окремий об'єкт правовідносин, що регулюються іншими інститутами права інтелектуальної власності. Проте таке регулювання ніяк не впливає на правовідносини, що виникають навколо самої комп'ютерної програми.

Ситуація стала змінюватися останніми роками, коли реальну конкуренцію програмним продуктам, що розповсюджуються на сплатній основі (комерційні комп'ютерні програми), стали складати вільні програмні продукти. Причому, якщо спочатку мова йшла про так звані безкоштовні (freeware) і умовно-безкоштовні програми (shareware), що являли собою в основному допоміжні програми, то поява програм із відкритими вихідними текстами призвело до зміни ситуації на ринку програмного забезпечення та появи принципово нового явища в практиці авторського права.

3. Особливості, викликані співвідношенням авторського права і права власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір.

Цивільне законодавство серед загальних положень, що застосовуються до усіх об'єктів інтелектуальної власності, встановлює, що: право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного; перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ; перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.

Законодавство з питань авторського права дещо деталізує ці положення, враховуючи специфіку об'єктів цього права, та вказує, що авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права, і навпаки.

Особа може на законних підставах володіти, користуватись і розпоряджатись втіленим в матеріальній формі на відповідному носії примірником комп'ютерної програми, здійснювати відносно до цього носія з втіленому на ньому примірником на власний розсуд усі дії, незаборонені законодавством. Право власності на носій примірника комп'ютерної програми (диск для лазерних систем зчитування, власне системний блок комп'ютера, дискета) ніяким чином це не надає його власникові будь-яких авторських прав на комп'ютерну програму. Зазначений власник володіє примірником комп'ютерної програми і може використовувати його, саме як цей об'єкт. Причому, правовий статус самого матеріального носія не залежить від комп'ютерної програми, яка міститься на ньому, її виду, її автора чи інших параметрів цієї програми. Власне, сам матеріальний об'єкт як такий не буде являтися об'єктом авторських правовідносин.

В цьому контексті можна сказати, що у чинному законодавстві України про інтелектуальну власність використовується термін, неоднозначність трактування якого ускладнює розмежування прав власника авторського права і прав власника матеріального об'єкта, в якому втілено твір. Так, цивільний Кодекс визначає, що майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі - забороняти таке використання та інші права інтелектуальної власності, встановлені законом. Законом про авторські права встановлено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Проте, правомірно, придбаваючи матеріальний носій з втіленій на ньому комп'ютерною програмою. Покупець такого примірника має право використовувати комп'ютерну програму для отримання її корисних властивостей, тобто використовувати в утилітарному сенсі за її прямим призначенням. І може таким чином використовувати цю програму не лише виключно він один, а й необмежене коло осіб, які також правомірно придбали такі примірники. Хоча придбавши примірник програми, покупець і не отримує будь-яких власне авторських прав.

Застосування терміну "використання" без його тлумачення і розмежування на використання в сенсі авторських прав і використання примірника програми за його прямим призначенням, призводить до ситуації, коли, фактично, при придбанні примірника комп'ютерної програми для власних потреб, покупець формально повинен укладати з автором чи іншою особою, яка має авторські права, авторський договір.

Враховуючи зазначене, виглядає доцільним для визначення прав, що має особа, яка на законних підставах володіє примірником комп'ютерної програми, на отримання корисних властивостей цього примірника програми, ввести термін "користування" та розмежувати його з терміном "використання".

4. Особливості, які стосуються можливості адаптації та створення резервних копій комп'ютерних програм.

Законодавство України про авторське право і суміжні права регламентує, що особа, яка правомірно володіє примірником комп'ютерної програми, має право без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму, внести до комп'ютерної програми зміни, модифікації з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує цю програму, і вчинення дій, пов'язаних з функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема запис і збереження в пам'яті комп'ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з автором чи іншою особою, яка має авторське право.

Звичайно, комп'ютерну програму можна адаптувати для забезпечення спільної роботи з іншими комп'ютерними програмами за умови, якщо така дія не порушує авторських прав.

5. Особливості, пов'язані з можливістю здійснення дослідження комп'ютерної програми.

Ще однією особливістю, яка притаманна виключно такому об'єкту авторського права, як комп'ютерна програма, є те, що особа, яка правомірно володіє правомірно виготовленим примірником комп'ютерної програми, має право без обмежень та без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму, спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп'ютерної програми, але виключно з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, та за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування, передачі чи запису в пам'ять (збереження) комп'ютерної програми. Ця особливість пов'язана з правом особи вносити до комп'ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування і вчинення дій, пов'язаних з функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення.