Тема 18. Комп’ютерне моделювання в правовій сфері

ПЛАН

1. Поняття та сутність моделювання. Функції і види моделей.

2. Правові підстави та види моделей, що використовуються в юридичній практиці.

3. Математичне і кібернетичне моделювання правових об’єктів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Амосов Н.М. Моделирoвание мышления и психики.- М.: Наука, 1965.

2. Бусленко Н. П. Моделирование сложных систем. - М., 1978.

3. Веденов А.А. Моделиpование элементов мышления" М.: Наука, 1988

4. Виноградов В.А. Информация и глобальные проблемы современности // Вопр. философии, 1989.

5. Лузгин М. Моделирование при расследовании преступлений. М., 1981.

6. Математические модели в экологии и генетике. М., 1994.

7. Полевой Н. С. Криминалистическая кибернетика. Теория и практика математизации и автоматизации информационных процессов и систем в криминалистике.- М., 1989.

8. Эшби У.Р. Введение в кибернетику. М., 1990.

1. Поняття і сутність моделювання. Функції та види моделей.

Термін "модель" походить від латинського слова "modelium" і означає: міра, образ, спосіб і т. д. Його першопочаткове значення було пов’язано з будівничим мистецтвом, і у більшості європейських мов він використовувався для позначення образу або речі, подібної у якомусь відношенні з іншою річчю.

Моделювання у наукових дослідженнях стало використовуватися ще в глибокій древності, й поступово захопило все нові галузі наукових знань: технічне конструювання, будівництво й архітектуру, астрономію, фізику, хімію, біологію і, нарешті, суспільні науки.

Моделювання широко використовується як засіб експериментального дослідження. Існує особлива форма експерименту, для якої характерно використання діючих матеріальних моделей як спеціальних засобів експериментального дослідження. Така форма зветься модельним експериментом. На відміну від звичайного експерименту, де його засоби так чи інакше взаємодіють з об’єктом дослідження, тут взаємодії нема, тому що експериментують не з самим об’єктом, а з його замісником. При цьому об’єкт-замісник і експериментальна установка об’єднуються, зливаються у діючій моделі у одне ціле. Таким чином, виявляється двояка роль, яку модель виконує в експерименті: вона одночасно є і об’єктом вивчення, і експериментальним засобом.

Модель - це такий матеріальний чи уявлений об’єкт, який в процесі дослідження заміщує об’єкт - оригінал так, що його безпосереднє вивчення дає нові знання про об’єкт - оригінал.

Під моделюванням розуміють дослідження будь-яких явищ, процесів чи сис-тем шляхом побудови й вивчення їхніх моделей, тобто об’єктів, що є уявно наведеними або матеріально реалізованими системами, кожна з яких, відображаючи чи відтворюючи об’єкт - оригінал, здатна заміщувати його так, що її вивчення дасть нову інформацію про цей об’єкт.

В результаті моделювання створюється проміжний об’єкт знання - модель, що у пізнавальному процесі виконує ряд функцій, зокрема: функцію заміщення моделюємої системи; інформаційну; гносеологічну; формалізаційно-алгоритмічну; доказово-ілюстративну.

Функція заміщення проявляється у тому, що правильно створена модель здатна (у певних межах) виступати як об’єкт пізнання, а дані, отримані в результаті її дослідження, - переноситися на об’єкт - оригінал.

Передумовою цього служить те, що науково-теоретичною базою моделювання є теорія подібності. При дотриманні умов подібності створюваної системи об’єкту-оригіналу модель здатна виступати і як засіб, і як об’єкт дослідження.

Однак, слід підкреслити, що стосовно до об’єктів правового дослідження, ні при якому способі моделювання не може бути досягнута повна подібність моделі до об’єкту-оригіналу, або, іншими словами, не може бути їх абсолютно повної адекватності. Так, не можна одержати модель будь-якого речового доказу з кримінальної справи чи модель злочинної події, щоб вона була повністю адекватною моделюємому об’єкту. Протилежне означало б їх створення, що або не-можливо практично, або просто неприпустимо.

Інформаційна функція моделі полягає в тому, що вона не лише відображає похідну інформацію про об’єкт пізнання, але й дозволяє дістати нову, вивідну інформацію про нього, бо в основі будь-якого виду й способу моделювання лежать прийоми перетворення інформації.

Використовуючи відповідний математичний апарат, якісні характеристики об’єкта пізнання, уявляється можливим доповнити його кількісними характеристиками, що сприяє поглибленню пізнання, його руху від явища до сутності більш високого порядку. У підсумку реалізується найважливіша риса суто наукового пізнання - єдність якісного й кількісного аналізу інформації, що характеризує об’єкт дослідження.

Гносеологічна функція моделі полягає в тому, що вона виступає як єдність протилежних сторін пізнання - абстрактного та конкретного, логічного і чуттєвого, ненаглядного й наочного. Якщо у теоретичному мисленні здебільшого виступає одна сторона, а у чуттєвому сприйманні та спостереженні - інша, то в моделі обидві ці сторони пов'язані воєдино.

Таким чином, при дослідженні будь-якого об’єкта правового характеру, як і у будь-якому пізнавальному процесі, моделювання виконує функцію зв’язуючої ланки між теорією та практикою, є ефективним інструментом дослідження, а модель, як його результат, - важливу гносеологічну функцію. Крім того, гносеологічне значення моделювання у пізнанні проявляється і у тому, що модель являє собою вузловий пункт процесу руху думки від менш повного знання до більш повного, від пізнання менш глибокої до пізнання більш глибокої сутності явищ. У одному відношенні модель виступає як вторинний об’єкт дослідження, у другому - як засіб його фіксації.

Функції формалізації об’єкта та алгоритму його дослідження проявляються при використанні математичного апарату та засобів обчислювальної техніки для аналізу складних об’єктів. Глибина відбиття моделлю дійсності залежить також від цілей її побудови.

Як свідчить аналіз юридичної діяльності, поряд з розглянутими вище, модель може виконувати функцію джерела доказової або допоміжно-ілюстративної інформації. Багато в чому це визначається видом моделі, умовами та завданнями її одержання.

З безлічі існуючих класифікацій моделей, що, як правило, розробляються, виходячи з потреб тієї чи іншої галузі, вирішенню криміналістичних завдань відповідає така:

- за формою представлення моделей: логічні, математичні, предметні;

- за природою моделюємих явищ: механічні, геометричні, фізичні;

- за завданнями моделювання: механізму слідоутворення, ситуаційні, реконструкційні, моделі слідоутворюючих об’єктів, слідів, слідосприймаючих об’єктів;

- за ступенем точності: близькі, точні;

- за об’ємом відображених у моделі якостей оригіналу: повні (ізоморфні), неповні (гомоморфні);

- за відтвореними властивостями об’єкта-оригіналу: структурні, функціональні та інформаційні.

У літературі з інформатики та автоматики, а також у загальнонауковій літературі з проблем моделювання складних систем, як правило, виділяють два види моделювання - фізичне та математичне (абстрактне). При цьому в рамках останнього як самостійні способи моделювання виділяють: гносеологічне, інформаційне (кібернетичне), сенсуальне (чуттєве), концептуальне й математичне.

Якщо за підстави класифікації беруться закономірності, яким підпорядковані об’єкти, що моделюються, а також способи реалізації цього методу пізнання, то звичайно виділяють такі види моделювання: предметне, чи матеріально реалізоване; логико-математичне; кібернетичне та уявне. При цьому стосовно до розслідування злочинів у окрему групу виділяють такі способи отримання моделей, як реконструкція і реставрація.

Залежно від природи моделей виділяють два їх види - матеріальні та ідеальні (у формі образних та знакових моделей).