3. Математичне і кібернетичне моделювання правових об’єктів.

Математичне моделювання об’єкта, що пізнається, полягає в його описі засобами логіки й математики, або, іншими словами, у побудові його математичної моделі. При цьому фіксуються всі найбільш важливі (для цього завдання) зв'язки та відношення між об’єктами чи елементами об'єкта, що пізнається.

Сьогодні практика моделювання вийшла за межі порівняно обмеженого кола механічних явищ, і взагалі, відношення системи в межах однієї форми руху матерії. Виникаючі математичні моделі, які відрізняються за своєю фізичною природою від моделюємого об’єкта, дозволили подолати обмежені можливості фізичного моделювання. При математичному моделюванні основою відношення модель - натура є таке узагальнення теорії подібності, яке враховує якісну різнорідність моделі й об’єкта, належності їх різним формам руху матерії.

У сучасному науковому знанні досить широко розповсюджена тенденція побудови кібернетичних моделей об’єктів самих різних класів. Кібернетичний етап в дослідженні складних систем ознаменовано суттєвим перетворенням "мови науки", характеризується можливістю вираження основних особливостей цих систем в термінах теорії інформації й управління. Це зробило доступним їх математичний аналіз.

Кібернетичне моделювання використовується і як загальний евристичний засіб, і як штучний організм, і як система - замінювач, і у функції демонстраційній. Використання кібернетичної теорії зв’язку і управління для побудови моделей у відповідних галузях базується на максимальній загальності її законів і принципів: для об’єктів живої природи, соціальних і технічних систем.

Широке використання кібернетичного моделювання дозволяє розглядати цей "логіко - методологічний" феномен як невід’ємний елемент "інтелектуального клімату" сучасної науки". В цьому зв’язку говорять про особовий "кібернетичний стиль мишлення", про "кібернетизацію" наукового знання. З кібернетичним моделюванням пов’язуються можливі напрямки зростання процесів теоризації різних наук, підвищення рівня теоретичних досліджень.

Характеризуючи процес кібернетичного моделювання, звертають увагу на те, що модель, будучи аналогом досліджуємого явища, ніколи не може досягнути ступеню складності останнього. При побудові моделі роблять спрощення, ціль яких - відобразити не весь об’єкт, а з максимальною повнотою охарактеризувати деякий його "зріз". Завдання полягає у тому, щоб шляхом введення ряду спрощень, виділити важливі для дослідження якості. Створюючи кібернетичні моделі, виділяють інформаційно-управлінські якості. Всі інші боки цього об’єкта залишаються поза розглядом.

Математичне моделювання у сфері криміналістичної діяльності має давню історію. Першим кроком в цьому напрямку було використання французьким кримінологом А.Бертільоном апарату метрології (науки про виміри) та теорії імовірностей, на базі яких він розробив так званий антропометричний метод кримінальної реєстрації. Суть цього методу полягала у вимірі частин тіла людини (довжини стопи, кистей рук, висоти й ширини голови і т. п.). Сукупність таких вимірів утворювала своєрідну математичну модель людини, використання якої разом з описом за правилами так званого словесного портрету та фотографічними зображеннями (наочно-образною моделлю) одразу ж підвищило ефективність виявлення злочинців-рецидивістів.

Об’єктами логіко-математичного і кібернетичного моделювання у розслідуванні можуть бути ознаки спірних ситуацій, факти, що утворюють склад злочину й пов’язані з ним обставини, відношення між предметами та явищами, ознаки почерку, слідів рук, транспорту й інших слідів. Інформація про ці об’єкти моделюється та обробляється за допомогою комп’ютера.

Сьогодні найбільш активно кібернетичне моделювання застосовується у соціально-правових та кримінологічних дослідженнях, а також в криміналістиці та судовій експертизі.

Прикладом фізичного моделювання у слідстві є відтворення обставин та обстановки події, в процесі якого може не лише підтверджуватися будь-яка гіпотеза, але й вироблятися нова інформація.

Прикладом аналітичного моделювання є опис будь-якого процесу (частіше це відноситься до кримінології, а не до криміналістики) за допомогою спеціальних диференційних рівнянь (наприклад, “типу Віто-Вольтера” - про взаємодію “хижака” та “жертви”).

Імітаційне моделювання у криміналістиці одержується шляхом подання окремих слідчих дій (наприклад, допиту) у вигляді самостійних блоків програми з “входом” та “виходом”.

Найбільший інтерес являє можливість перенесення словесного, “образного” моделювання злочину, що постійно проробляє слідчий, на колію імітаційного та аналітичного моделювання.

Щодо цієї проблеми можна розглядати алгоритмічно-обмежене словесне моделю-вання опису процесу розслідування злочину. По можливості, всі елементи цього процесу розчленовані на окремі, формально уявні дії. Саме у такому вигляді уявляє собі більшість слідчих те, що переховується за поняттям “модель розслідування злочину”.

По суті, така формалізація у словесних образах - обов’язкова умова будь-якого абстрактного (умовно-знакового) моделювання. Адже, ще великий Лейбніц казав: “Знаки коротко висловлюють та немов би відображають глибинну природу речі, й при цьому дивним чином скорочується робота мислення”.

В цьому визначенні - все про моделювання, а головне - чітко висловлена його ціль: скорочення роботи мислення. Адже, щодо конкретного злочину, слідчий повинен продумати такі моменти, що укладають процес розвитку злочину, як час, місце, способи та ціль його скоєння, особа злочинця й ступінь його провини, характер і розмір збитків, обставини, що сприяли скоєнню злочину.

Інформація, що надходить слідчому, складається з результатів проведення слідчих дій (огляд місця події, допит, очна ставка і т. д.), оперативно-розшукових заходів, перегляду криміналістичних й інших картотек спеціального призначення. Очевидно, що більша частина цієї інформації виражається не числом, а словами. У той же час, моделювання у математичному змісті повинно бути якось пов’язане з поданням інформації у числовій формі.

Слідчо-експертна практика пред’являє до моделювання такі вимоги:

- спрощення моделі повинно мати межу, бо у випадку великої розбіжності між моделлю та оригіналом модель може дати помилковий матеріал;

- необхідно точно знати й зафіксувати ступінь подібності суттєвих ознак між моделлю та оригіналом;

- повинна бути встановлена значимість цих ознак з точки зору завдань дослідження.

Крім того, моделювання повинно:

- доповнюватися іншими методами наукового пізнання, в тому числі математичними, експериментальними і т. д.;

- забезпечувати цілісність речових доказів;

- компенсувати у ряді випадків відсутність об’єктів дослідження (їхнє пошкодження, втрата і т. п.);

- забезпечувати отримання необхідних похідних даних для експертного дослідження;

- підвищувати наочність експертизи (ілюстрації, фотознімки і т. ін.).