Заіка Юрій Олександрович - начальник кафедри цивільного права і процесу, доктор юридичних наук, професор
Цивільне право
Частина 2.
Цивільне право – одна з найскладніших навчальних дисциплін, які вивчаються у вищих навчальних закладах юридичного профілю. Студент повинен орієнтуватися у великому масиві цивільно-правових актів, слідкувати за змінами в законодавстві в той же час, великий обсяг навчального і нормативного матеріалу, складність теоретичних конструкцій, відсутність єдності судової практики з окремих питань не повинні бентежити студента.
Сучасний курс цивільного права орієнтує студента не лише на коментування законодавства та його аналіз, а передусім на засвоєння основних положень цивілістичної науки.
Необхідно виходити з того, що цивільне право є фундаментальною юридичною дисципліною і основою викладання дисципліни повинні бути не лише конкретні норми закону, а, перш за все, основні цивілістичні поняття та конструкції, способи та форми їх практичного використання. За цих умов набуті ними знання ніколи не застаріють і при прийнятті нових нормативних актів, оскільки предметом вивчення є правознавство, а не окремі акти законознавства.
Мета дисципліни: досягнення всебічного глибокого розуміння студентами природи і суті цивільно-правових відносин, підготовка до практичної діяльності висококваліфікованих спеціалістів із всебічним знанням цивільного права.
В результаті вивчення дисципліни «Цивільне право» студент повинен знати: цивілістичний інструментарій (правоздатність, дієздатність, правочин, реституція, право власності, сервітут, емфітевзис, суперфіцій, трансмісія, зобов’язання, кредитор, боржник, договір, евікція, делікт та інші), засвоїти основні цивільно-правові інститути.
Студент повинен умітисамостійно аналізувати акти цивільного законодавства, володіти навичками практичного використання цивільно-правових засобів.
При опануванні основних договірних інститутів Особливої частини, студент повинен звернути перш за все необхідність надати загальну юридичну характеристику договору, який вивчається, а також визначити:
істотні умови договору;
особливості суб’єктного складу;
форму договору;
порядок укладання договору та підстави дострокового розірвання;
межі відповідності контрагентів за невиконання договірних зобов’язань.
Вивчаючи недоговірні зобов’язання студент повинен впевнено орієнтуватися в підставах їх виникнення, в конструкції відповідальності, вміти розмежовувати схожі цивільно-правові інститути зобов’язального права. Основною нормативною базою курсу цивільного права є Конституція України, а також Цивільний кодекс України (далі ЦК України), оскільки саме ці кодифікаційні акти становлять той фундамент, на якому будується цивільне законодавство.
Тематичний план
|
№ п/п |
Назва теми |
Передбачені години | ||
|
Лекції |
Семінари |
Практичні | ||
|
1. |
Договори по передачі майна у власність |
2 |
2 |
2 |
|
2. |
Договори по передачі майна в тимчасове користування |
2 |
1 |
- |
|
3. |
Транспортні договори |
2 |
1 |
- |
|
4. |
Договір страхування |
2 |
- |
- |
|
5 . |
Недоговірні зобов’язання |
2 |
- |
2 |
|
|
Всього |
10 |
4 |
4 |