Практичні завдання з дисципліни «Міжнародне приватне право» для студентів 3 курсу юридичного факультету

Тема 1: Поняття міжнародного приватного права, його джерела

Тема 2: Методи правового регулювання в міжнародному приватному праві

1. МПрП. Яке з наступних визначень правильне? Дайте оцінку кожному визначенню:

а) галузь міжнародного публічного права, яка регулює економічні відносини між державами;

б) галузь національного права, яка регулює відносини між приватними особами і державою з приводу здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

в) галузь національного права, яка регулює відносини між фізичними та юридичними особами з різних держав;

г) сукупність норм національного права, що регулює участь громадян України в зовнішньоторговельній діяльності.

2. Проект Частини III ЦК РФ (ст. 1245) містив наступні положення: «До цивільно-правових відносин за участю держави або суб'єкта федеральної держави правила даного розділу застосовуються на загальних підставах. Правила даної статті застосовуються до угод, які держава здійснює, або з якими вона зв'язана іншим чином, ніж при здійсненні суверенних функцій. При визначенні характеру угод береться до уваги правова природа угод та враховується її мета».

Тут встановлені критерії відмежування відносин, що виникають у сфері міжнародного публічного права, від стосунків у сфері МПрП.

Як Ви розумієте ці критерії? Чи є вони доста­тньо чіткими? Вичерпними? Приватноправовими або пуб­лічно-правовими відносинами є відносини, що виникають у зв'язку з укладенням договору між РФ і Німеччиною щодо проведення виставки? Відносини, що виникають у зв'язку із укладанням договору між Україною і Болгарією про будівництво мосту через річку, по якій проходе державний кордон? Відносини між Україною та МВФ (Міжнародним ва­лютним фондом), пов'язані із наданням Україні кредиту?

3. В.А. Краснокутськая пише: «До поняття права народів відносилося древнє право, що регулювало договори римлян з іноземними общинами зі встановлення взаємного права вступу до шлюбу (conubium) та прав торгівлі (commercium). Згодом до нього відносилося звичайне право, що застосовувалося в практиці торгівельних відносин та мало загальний характер завдяки племінній спорідненості і тісним економічним зв'язкам членів латинського со­юзу, наприклад вільні від формалізму угоди обміну. Нарешті, з поширенням римського панування на провінції право народів запозичувало торгівельні інститути різних частин імперії. Jus gentium стає синонімом універсального права...».

Чи можна вважати jus gentium утворенням, схожим з МПрП? У чому полягають відмінності між сучасним МПрП і jus gentium?

4. Уряд Великобританії придбав в уряду Австралії 1000 т мороженого м'яса. Покупка була оформлена на звичайних бланках, що використовуються в м'ясній торгівлі.

Яким правом повинна регулюватися дана угода: міжнародним публічним чи міжнародним приватним правом? Визначте його природу.

5. Яким чином вплинули на розвиток МПрП наступні події і тенденції:

• розпад СРСР і трансформація деяких внутрішньодержавних господарських зв'язків у зовнішньоекономічні;

• міграційні процеси на території колишнього СРСР;

• лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, кількісне та якісне поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків вітчизняних суб'єктів підприємницької діяльності;

• інтеграційні процеси в рамках Європейського Союзу, в які залучена Україна;

• зміна структури економічних відносин на тери­торії України?

6. Які з нижче перерахованих джерел містять норми МПрП:

• договір між декількома державами про відмову від використання сили в міжнародних відносинах;

• ІНКОТЕРМС-2000;

• закон про оподаткування доходів іноземних юридичних осіб;

• Митний кодекс України;

• угода між іноземною фірмою та Україною про видобуток янтарю в Рівненській області на умовах розділу продукції;

• угода між Україною та Казахстаном про заохочення та взаємний захист інвестицій;

• курс міжнародного приватного права В.Л. Чубарєва;

• Кодекс про адміністративні правопорушення України;

• Віденська конвенція 1980 р. про договори міжнародного купівлі-продажу товарів.

7. Стаття 9 Конституції України свідчить: «Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України».

Які відносини регулює дана стаття? Який акт має більшу юридичну силу: ЦК України або міжнародний договір України? Конституція України або міжнародний договір України? Закон України або міжнародний договір України?

8. Стаття 38 Статуту Міжнародного Суду ООН містить наступні положення:

«1. Суд, який зобов'язаний вирішувати передані йому спори на підставі міжнародного права, застосовує:

1. міжнародні конвенції, як загальні, так і спеціальні, встановлюючи правила, ясно визнані державами, що сперечаються;

2. міжнародний звичай як доказ загальної прак­тики, визнаної правовою нормою;

3. загальні принципи права, визнані цивілізованими на­ціями;

4. із застереженням, вказаним в ст. 59, судові рішення та док­трини найбільш кваліфікованих фахівців з публічно­го права різних націй як допоміжний засіб для визначення правових норм.

9. Ця постанова не обмежує права Суду вирішувати справу ex aequo et bono, якщо сторони з цим згодні».

Чи всі перераховані джерела можуть регулювати відносини в сфері МПрП? Наведіть приклади.

10. При застосуванні міжнародних договорів можуть виникати наступні проблеми:

• перекладу офіційного тексту на українську мову;

• тлумачення невідомих вітчизняній правовій системі термінів;

• тлумачення компромісних норм (виразів: «розумний термін», «необхідні заходи» і тому подібне);

• встановлення учасників міжнародного договору;

• співвідношення за юридичною силою двох міжнародних до­говорів.

Яким чином ці проблеми можуть бути вирішені? Які державні органи повинні сприяти судам в їх вирі­шенні?

11. Конвенція 1954 р. з питань цивільного процесу передбачає дипломатичний порядок передачі доручень про надання правової допомоги з цивільних справ. Деякі з держав, що беруть участь в договорі, у тому числі Україна, укладають двосторонні договори, в яких передбачений спрощений порядок зв'язку, - через міністерства юстиції відповідних держав.

В разі, якщо держави уклали такий двосторонній договір і одночасно є учасниками Конвенції 1954 р., який порядок зв'язку повинен використовуватися при наданні правової допомоги? Якщо є колізії двостороннього і багатобічного міжнародних договорів, який з них повинен застосовуватися?

12. У 2001 р. за результатами обговорення проекту Європейсько­го цивільного кодексу (далі - ЄЦК) Європейська комісія виділила чотири підходи з приводу необхідності вироблення загального цивільного права:

1. Не потрібні жодні коммунітарні заходи щодо уні­фікації: майбутній розвиток має бути визначений ринковими механізмами.

2. Слід сприяти виробленню загальних принципів дого­вірного права для забезпечення зближення правових систем.

3. Слід поліпшити коммунітарне право, що діє, спростивши директиви і адаптувавши правові інстру­менти, що існують, замість того, щоб розробляти нові.

4. Слід повністю прийняти нове законодавство на коммунітарному рівні.

Який з даних підходів є найбільш доцільним? Чи доцільне прийняття ЄЦК в найближчому майбутньому? Чи вважаєте Ви за доцільне прийняття загального цивільного кодексу для держав-членів СНД? Які, на вашу думку, основні перешкоди для прийняття ЄЦК?