Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
готово бжд.doc
Скачиваний:
79
Добавлен:
09.02.2016
Размер:
401.92 Кб
Скачать

1. Дисципліна безпеки життєдіяльності, її завдання, мета вивчення, об’єкт та предмет дослідженя.

Безпека життєдіяльності являє собою область наукових знань, що охоплюють теорію і практику захисту людини від небезпечних, шкідливих і уражаючих факторів у всіх сферах людської діяльності, а також збереження її здоров'я і безпеки у середовищі існування. Основні завдання: 1) вивчає методи і способи ідентифікації (розпізнавання і кількісну оцінку) негативних впливів середовища існування; 2)знайомить студентів із принципами захисту від небезпек та попередження впливу тих чи інших негативних факторів на людину; 3)розкриває сутність ліквідації негативних наслідків впливу небезпечних, шкідливих і уражаючих факторів; 4)пропонує шляхи створення нормального, тобто комфортного стану середовища життя і діяльності людини. Інтегральним показником безпеки життєдіяльності є тривалість життя. На ранніх етапах антропогенезу вона складала приблизно 25 - 30 років. В той період на людину впливали, в основному, небезпеки природного характеру: геофізичні процеси, кліматичні умови, низький рівень білкового харчування та інші. Дисципліна “БЖД” передбачає процес пізнання складних зв'язків людського організму і середовища існування. Вплив людини на середовище, відповідно до законів фізики, викликає відповідні протидії всіх її компонентів. Організм людини безболісно переносить ті чи інші впливи доти, поки вони не перевищують межі адаптації. Дисципліна “ БЖД ” розглядає безпеку в побутовій сфері, на виробництві, у навколишньому природному середовищі, а також безпеку у надзвичайній ситуації мирного та воєнного часів. Побутова сфера охоплює суму факторів, що впливають на людину в побуті. Реакцію організму на побутові фактори вивчають такі розділи науки, як комунальна гігієна, гігієна харчування, гігієна дітей і підлітків. Виробниче середовище – це сукупність факторів, що оточують працівника в процесі трудової діяльності. Отже, БЖД можна визначити як стан навколишнього середовища, за якого виключена можливість ушкодження організму людини в процесі її різноманітної діяльності.

2. Поняття «про аксіому потенційної небезпеки».

Одним з головних понять БЖД є так звана «аксіома про потенційну небезпеку». Аналіз сусп практичної діяльності дає підставу для твердження про те, що будь-яка діяльність потенційно небезпечна. Потенційна небезпека полягає в схованому, неявному характері прояви небезпек. Наприклад, ми не відчуваємо до визначеного моменту збільшення концентрації СО2 у повітрі. У нормі атмосферне повітря повинне містити не більш 0,05% СО2. Постійно в приміщенні, наприклад, в аудиторії, концентрація СО2 збільшується. Вуглекислий газ не має кольору, запаху і наростання його концентрації проявляється появою утоми, млявості, зниженням працездатності. Але в цілому організм людини, що перебуває систематично в таких умовах, відреагує складними фізіологічними процесами; зміною частоти, глибини і ритму дихання (задухою), збільшенням частоти серцевих скорочень, зміною артеріального тиску. Цей стан (гіпоксія) може викликати зниження уваги, що у деяких сферах діяльності людини може призвести до травматизму й навіть смерті. Потенційна небезпека як явище – це можливість впливу на людину несприятливих чи несумісних з життям факторів.

Аксіома про потенційну небезпеку передбачає кількісну оцінку негативного впливу, що оцінюється ризиком нанесення того чи іншого збитку здоров'ю і життю. Ризик (R) визначається як відношення тих чи інших небажаних наслідків в одиницю часу до можливого числа подій за той же термін – R = F/N , де F і N – кількість небезпечних та усіх можливих подій відповідно.

За ступенем і характером дії на організм їх умовно поділяють на шкідливі, небезпечні та уражаючі. До шкідливих належать фактори, що стають причиною захворювань або зниження працездатності. Небезпечними називають фактори, які за деяких умов призводять до травматичних ушкоджень або раптових і різких збуджень організму. Під уражаючими факторами розуміють ті, які обов’язково викликають тяжкі порушення життєдіяльності організму.

Аксіома про потенційну небезпеку визначає, що всі дії людини й усі

компоненти середовища існування (насамперед технічні і технологічні)

крім позитивних властивостей і результатів мають здатність генерувати

негативні фактори. Причому, будь-яка нова позитивна дія чи результат

предметної діяльності людини неминуче супроводжується виникненням нової

потенційної небезпеки чи групи небезпек.

Справедливість аксіоми потенційної небезпеки підтверджена аналізом

системи «людина – середовище існування» на всіх етапах її розвитку. Так,

на ранніх стадіях розвитку, при відсутності технічних засобів людина

відчувала значний вплив небезпек природного походження (підвищена,

знижена температура повітря; атмосферні опади, землетруси, контакти з

дикими тваринами і т.п.).