Вступ

Загальна характеристика виконання покарань не повязаних з позбавленням волі

Виконання покарань у виді громадських робіт

Проблемні питання виконання покарань у виді громадських робіт

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Розглядаючи виконання покарань в Україні можемо спостерігати процес збільшення покарань не пов’язаних з позбавленням волі. Чим це зумовлено? Чи є ця тенденція позитивною, а головне питання чи правильно робить Державна пенітенціарна служба України змінюючи свою систему виконання покарань у такі нелегкі для нашої країни часи? Саме цим запитанням буде присвячена ця курсова робота, головною метою якої є дати відповідь на поставлені вище запитання та розглянути такий вид покарання не пов’язаного з позбавленням волі як громадські роботи.Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного вивчення законодавства України і практики його застосування розкрити теоретичні та практичні засади виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також розробити пропозиції і надати рекомендації щодо їх удосконалення.

Виходячи з мети яка була визначеною раніше ми можемо виокремити деякі завдання які ставить перед собою дана курсова робота, фа саме:

Проаналізувати та детально вивчити стан системи виконання покарання який існує на сьогодні, а також розглянути основи нормативно правового регулювання системи виконання покарань.

Розглянути основні етапи розвитку покарань що виконує кримінально – виконавча інспекція

розкрити сутність кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.

Охарактеризувати принципи виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не пов'язаних з позбавленням волі

Розглянути порядок та умови виконання покарання у виді громадських робіт

Проаналізувати підстави за наявності яких у суб’єктів правовідносин настає кримінальна чи адміністративна відповідальність.

Детально вивчити підстави та порядок постановки та зняття з обліку кримінально- виконавчої служби особи якій призначено покарання у виді громадських робіт

11. Підготувати пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства України з питань удосконалення правового й організаційного забезпечення виконання кримінально-виконавчою інспекцією покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.

Об'єктом дослідження курсової роботи є суспільні відносини, що виникають у процесі виконання кримінально-виконавчою інспекцією покараня у вигляді громадських робіт

Визначаючи предмет даної роботи бачимо що це кримінальні покарання, не пов'язані з позбавленням волі в загальному та громадські роботи у вузькому розумінні, норми кримінального, кримінально-виконавчого права та інше законодавство України, теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою інспекцією.

Загальна характеристика виконання покарань не повязаних з позбавленням волі

Враховуючи політику Державної пенітенціарної служби України яка спрямована на гуманізацію виконання покарань можемо спостерігати збільшення санкцій Кримінального кодексу України, що передбачають покарання не пов’язаних з позбавленням волі. В силу цього зростає значимість такого орану виконання покарань як кримінально-виконавча інспекція.

Законодавець зазначає, що кримінально-виконавча інспекція виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт та повідомляє суд, який ухвалив вирок, про прийняття вироку до виконання та про закінчення виконання таких покарань у триденний термін. [2.c.7]

Також можна говорити про те що, кримінально – виконавча інспекція – це структурна ланка Державної кримінально – виконавчої служби України.[10.с1]

І на її згідно законодавства України покладаються такі завдання:

І. Виконання кримінальних покарань у виді:

1. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК України*, ст.ст. 30-35 КВК України**).

2. Громадських робіт (ст.56, 100 ч.1 КК України, ст.ст. 36-40 КВК України).

3. Виправних робіт (ст. 57, 100 ч.2 КК України, ст.ст. 41-46 КВК України).

ІІ. Виконання адміністративних стягнень у вигляді:

1. Громадських робіт (ст. 301 КУпАП)

2. Виправних робіт (ст. 31 КУпАП)

ІІІ. Здійснення контролю за поведінкою:

1. Осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням (ст. 75, 79, 104 КК України, ст.ст. 163-166 КВК України).

2. Звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК України, ст.ст. 163-166 КВК України).

3. Осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання (ст.10 ч.1 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", пункту 4 Прикінцевих положень КК України).

ІV. Направлення осіб, засуджених до покарання у виді обмеження волі, до кримінально-виконавчих установ відкритого типу (виправних центрів) (ст. 61 КК України, ст.ст. 56-58 КВК України).

Щодо більш детального регулювання діяльності КВІ, то варто зазначити, що кримінально-виконавчі інспекції створюються відповідними управліннями (відділами) Державної пенітенціарної служби України. У своїй діяльності кримінально-виконавчі інспекції керуються Конституцією України, іншими законами та наказами ДПтС. Положення про кримінально-виконавчу інспекцію затверджується центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань. Органи інспекції для виконання покладених на них функцій використовують гербову печатку та штамп.

Відповідно до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 21 листопада 2001 р. № 212, до складу кримінально-виконавчої інспекції та її органів входять:

1) управління кримінально-виконавчими інспекціями Державного департаменту України з питань виконання покарань (структурний підрозділ центрального апарату;

2) відділи (відділення, групи) кримінально-виконавчої інспекції управлінь (відділів) Державного департаменту України з питань виконання покарань в областях, м. Києві, Київській області та Севастополі (друга керівна ланка - структурні підрозділи обласних управлінь);

3) міські міжрайонні і районні відділи (відділення) кримінально-виконавчої інспекції (безпосередні виконавці покарань, що розташовуються в районах міста). Будь-яку кримінально-виконавчу інспекцію очолює начальник. Кількість персоналу інспекції визначається в розмірі 5% від кількості осіб, які перебувають на обліку в цій інспекції.

Законодавець виділяє кримінально-виконавчу інспекцію серед органів виконання покарань, оскільки цей орган фактично здійснює організуючу та розпорядчу функції в сфері покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також здійснює контрольні функції щодо осіб, засуджених до таких покарань.[4. С1]

Кримінально-виконавча інспекція встановлює періодичність та дні проведення реєстрації засуджених до покарань у виді громадських і виправних робіт, а також осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням. Це, як вказує Верховний Суд України у абзаці 3 п. 9 Постанови від 10 грудня 2004 р. № 18 "Про внесення змін до Постанови Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 "Про практику призначення судами кримінальних покарань", означає, що поклавши на засудженого обов'язок, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України, суд не встановлює періодичність та дні проведення реєстрації, оскільки вирішення цього питання віднесено до компетенції кримінально-виконавчої інспекції.[7. с.5]

Окрім вищевказаних функцій на кримінально-виконавчу інспекцію покладено обов'язок забезпечення формування у встановленому порядку оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку осіб, засуджених до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.

Важливу роль у боротьбі із злочинністю відіграє покарання, у тому числі

і такий його вид як громадські роботи. Однак стан дослідження у

літературі цього покарання не можна визнати задовільним. Ґрунтовних

праць, спеціально присвячених громадським роботам, немає. У наявній же

літературі воно розглядається фрагментарно і у загальних рисах, без

необхідної глибини і повноти, що, зрозуміло, не може сприяти правильному

його застосуванню. З огляду на це до питань, що потребують

першочергового з’ясування, належать, зокрема, такі: виявлення і

розкриття змісту ознак, що характеризують громадські роботи; з’ясування

підстав та умов їхнього застосування; вироблення пропозицій щодо

вдосконалення ст.56 КК, присвяченій цьому виду покарання. Розв’язання

зазначених проблем, як видається, сприятиме правильному і ефективному

використанню громадських робіт та підвищенню якості законодавчої

регламентації питань, пов’язаних з їх встановленням і застосуванням.