Актуальні проблеми права власності
Основною метою викладання навчальної дисципліни "Актуальні проблеми права власності" є підготовка до практичної діяльності висококваліфікованих фахівців-правознавців. Крім того, цей навчальний курс спрямований на те, щоб зосередити увагу студентів на найактуальніших положеннях інституту права власності; сформувати у них навички щодо правильного застосування отриманих знань при вирішенні конкретних практичних завдань, а також правильного тлумачення відповідних норм цивільного законодавства України.
Предметом навчальної дисципліни є найактуальніші положення інституту права власності, зокрема норми цивільного законодавства України, а також практика їх застосування.
У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:
знати:
поняття та зміст основних правових категорій інституту права власності;
джерела правового регулювання відносин власності в Україні;
види та форми права власності; субʼєкти, обʼєкти, підстави виникнення та припинення права власності;
поняття та способи здійснення права власності;
способи захисту права власності;
зміст речових прав на чуже майно;
стан науково-теоретичного дослідження зазначеної проблематики;
уміти:
використовувати норми інституту права власності для вирішення професійних завдань, зокрема знаходити необхідні норми цивільного законодавства України, правильно тлумачити їх і застосовувати на практиці;
аргументувати власну точку зору щодо прийнятого в конкретній ситуації рішення;
складати необхідні документи (договори, позовні заяви, апеляційні скарги тощо).
Основні терміни дисципліни
Право власності в субʼєктивному розумінні – право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності в обʼєктивному розумінні – сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини з приводу володіння, користування та розпорядження річчю (майном).
Право володіння – правомочність, яка передбачає наявність речі (майна) в господарстві особи та можливість впливати на річ (майно) безпосередньо.
Право користування – правомочність, яка передбачає можливість видобування з речі (майна) її (його) корисних властивостей.
Право розпорядження – правомочність, яка передбачає можливість вирішення юридичної долі речі (майна) шляхом її (його) відчуження, знищення та ін.
Право спільної власності – право власності двох або більше осіб (співвласників) на річ (майно).
Віндикаційний позов – позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов – позов власника про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Позов про визнання права власності – позов власника про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Сервітут – право користування чужим майном, встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Емфітевзис – право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Суперфіцій – право користування чужою земельною ділянкою для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель.