Актуальні проблеми права власності

Основною метою викладання навчальної дисципліни "Актуальні проблеми права власності" є підготовка до практичної діяльності висококваліфікованих фахівців-правознавців. Крім того, цей навчальний курс спрямований на те, щоб зосередити увагу студентів на найактуальніших положеннях інституту права власності; сформувати у них навички щодо правильного застосування отриманих знань при вирішенні конкретних практичних завдань, а також правильного тлумачення відповідних норм цивільного законодавства України.

Предметом навчальної дисципліни є найактуальніші положення інституту права власності, зокрема норми цивільного законодавства України, а також практика їх застосування.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

• поняття та зміст основних правових категорій інституту права власності;

• джерела правового регулювання відносин власності в Україні;

• види та форми права власності; субʼєкти, обʼєкти, підстави виникнення та припинення права власності;

• поняття та способи здійснення права власності;

• способи захисту права власності;

• зміст речових прав на чуже майно;

• стан науково-теоретичного дослідження зазначеної проблематики;

уміти:

• використовувати норми інституту права власності для вирішення професійних завдань, зокрема знаходити необхідні норми цивільного законодавства України, правильно тлумачити їх і застосовувати на практиці;

• аргументувати власну точку зору щодо прийнятого в конкретній ситуації рішення;

• складати необхідні документи (договори, позовні заяви, апеляційні скарги тощо).

Основні терміни дисципліни

Право власності в субʼєктивному розумінні – право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності в обʼєктивному розумінні – сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини з приводу володіння, користування та розпорядження річчю (майном).

Право володіння – правомочність, яка передбачає наявність речі (майна) в господарстві особи та можливість впливати на річ (майно) безпосередньо.

Право користування – правомочність, яка передбачає можливість видобування з речі (майна) її (його) корисних властивостей.

Право розпорядження – правомочність, яка передбачає можливість вирішення юридичної долі речі (майна) шляхом її (його) відчуження, знищення та ін.

Право спільної власності – право власності двох або більше осіб (співвласників) на річ (майно).

Віндикаційний позов – позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов – позов власника про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позов про визнання права власності – позов власника про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Сервітут – право користування чужим майном, встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Емфітевзис – право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Суперфіцій – право користування чужою земельною ділянкою для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель.