Вступ
Термін "страхування", на думку західних філологів, має латинське походження. В основі його - слова "securus" і "sine", які означають "безтурботний". Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки. У багатьох слов'янських мовах, у тому числі й в українській, виникнення терміна "страхування" пов'язують зі словом "страх".
У фаховій літературі етимології слову "страхування" також приділено значну увагу. Проте єдиної думки з цього питання не існує.
Аналіз опублікованих визначень поняття "страхування" показує, що кожне з них уточнює або доповнює попередні, залишаючи без змін їх основу.
Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі "Про страхування": "Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів".
У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування - захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах. Виокремлюються джерела грошових коштів, що є ресурсами для страхових виплат.
Водночас ретельне вивчення поняття страхування і зіставлення різних його тлумачень, які містяться в наукових працях, показують, що офіційне визначення терміна дещо перевантажене правовими аспектами.
Страхування є, насамперед, системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де, з одного боку, діють страхувальники, а з іншого - страховики. Важливою передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб'єктів господарювання і їхня зацікавленість у переданні відповідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням.
Мета роботи: розглянути такі питання як поняття страхування, види та форми страхування, поняття договору страхування, права та обов’язки сторін за договором страхування, звільнення страховика від відповідальності. Гадаю, що розгляд саме цих питань дає змогу якнайкраще і логічніше розкрити загальну тему роботи «Договір страхування».
Методи дослідження:літературний метод (при розробленні курсової роботи використані основні законодавчі акти, навчальна література, наукові статті і публікації з питань страхування та правового регулювання страхових операцій тощо), метод аналізу та синтезу, метод узагальнення тощо.
Предмет дослідження: Закон України "Про страхування", Цивільний кодекс України та інші нормативно-правові акти.
Розділ і Поняття старування. Види та форми страхування
Поняття страхування
Страхування – особливий вид договірних цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів фізичних або юридичних осіб у разі настання визначених подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати цими особами страхових платежів (страхових премій) чи внесення ними страхових внесків.
Створювані при цьому грошові фонди (страхові фонди) спрямовані виключно на відшкодування шкоди чи збитків, яких завдано відповідним особам у результаті настання страхових випадків.
Законодавець також визначив, що страхування є окремим різновидом фінансової діяльності та має специфічні призначення, знати і вміти використовувати які необхідно з метою ефективного використання страхування в якості дієвого інструменту ринкової економіки.
Страхування забезпечує майновий захист особи від загрози можливих збитків (шкод) та надає цій особі економічної та соціально-психологічної впевненості у майбутньому через отримання додаткової фінансової гарантії у вигляді страховки. Внаслідок цього стабілізується соціально-економічний стан суспільства та забезпечуються додаткові гарантії для здійснення процесу безперервності соціально-економічного розвитку суспільства взагалі.
Щоб забезпечити ефективний територіальний перерозподіл страхових коштів на протязі певного часу між застрахованими суб'єктами, необхідне значне залучення учасників на великій території.
Виходячи з розкладки збитку в часі та враховуючи випадковий характер виникнення надзвичайних подій, відшкодування їх негативних наслідків за рахунок стра¬хового фонду не обмежується одним господарським ро¬ком. Можливе і таке, що надзвичайні події такого роду не виникають декілька років підряд. У всякому разі, точний час їх надходження передбачити важко, за ви¬ключенням деяких з них (повені, засухи, тощо).
Названі обставини викликають необхідність резерву¬вання частини страхових платежів, що надійшли у сприятливі роки, для створення певного запасного фон¬ду. Його призначення — бути джерелом відшкодування надзвичайних збитків в році, коли вони перевищили середній рівень.
Характерною особливістю страхування є поверненість страхових платежів, що внесені у страховий фонд. За виключенням тієї частини страхових сум, що йде на забезпечення діяльності страхової організації, сукупність страхових платежів направляється для відшкодування ймовірного збитку. Величина їх встановлюється на ос¬нові вірогідного збитку за розрахунковий період (5 чи 10 років) в межах певного регіону і повертається у формі відшкодування втрат протягом прийнятого в розрахунок часового періоду в тому ж таки територіальному масштабі.
Якраз повернення частини виплачених коштів носить ознаки кредитних відносин. Тому страхування можна вважати не лише фінансовою, а й певною мірою кре¬дитною категорією.
Виходячи з аналізу специфіки перерозподільчих від¬носин, що властиві страхуванню, можна дати йому таке визначення. Змістом страхування є система замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками, об'єктом яких є формування ними цільового страхового фонду за рахунок грошових внесків, і відшкодування з нього можливого надзвичайного та іншого збитку застрахованих або для виплати грошових коштів громадянам у випадку втрати ними працездатності.
Важливою умовою здійснення ефективних страхових операцій є забезпечення територіальної (просторової) розкладки збитку на протязі одного господарського року, а потім і розкладки збитку в часі, тобто протягом декількох років підряд. Щоб виконати ці умови, не¬обхідна достатньо масштабна концентрація коштів у страховому фонді.
Саме концентрація коштів у страховому фонді, що витікає з раніше визначених його суттєвих ознак, є найважливішим принципом організації страхових операцій. Це, звичайно, стосується як державної системи страхування, так і кожної недержавної страхової ком¬панії, якщо вона намагається (а інше в ринкових умовах є безглуздям) до тривалої беззбиткової страхової діяльності.