ТЕМА № 1
ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ ЗАСУДЖЕНИХ ЯК ОДНОГО ІЗ СОЦІАЛЬНИХ ФАКТОРІВ ЇХ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ.
Навчальна мета: формування у курсантів (слухачів) системи знань законодавства з організації та охорони праці в установах виконання покарань, пожежної безпеки, електробезпеки, гігієни праці, способів надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках, аваріях, стихійних лихах.
Виховна мета: виховання екологічної культури, культури безпечної поведінки.
Розвивальна мета: сприяти зміцненню моральних, естетичних та інших якостей особистості працівника правоохоронної галузі.
ПЛАН ЛЕКЦІЇ
•1. Міжнародно-правові засади організації і охорони праці засуджених.
•2. Правове регулювання праці засуджених за законодавством України .
Література:
1.Положення про майстерню установи виконання покарань, слідчого ізолятора / від 22.03.2012 № 442/5.
2.Бабічев, В.В. Сорокін Г.Ф. Охорона праці та техніка безпеки. – К., 1996. – 224 с.
3.Бедрій Я.Л., Дембіцький С.І., Джигирей В.С. та інші. Охорона праці. – Львів, 1997. – 258 с.
4.Грибан В.Г. Охорона праці в органах внутрішніх справ: підр. / В.Г. Грибан, О.В. Анодченко; МОН України, МВС України, Дніпропетровське УВС. – К.: ЦУЛ, 2009. – 335 с.
(19 прим. в бібліотеці)
5.Гогіташвілі Г.Г., Лапін В.М. Основи охорони праці: Навч. посібник / МОН України. – 4-е вид., вип.. і доп. – К.: Знання, 2008. – 302 с.(5 прим. в бібліотеці)
6.Державний реєстр міжгалузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП) Держнаглядохоронпраці. – Київ: Основа, 1995. – 223 с.
7.Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань. – К., 1996. – 27 с.
8.Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища". – К., 1991. – 59 с. 9.Закон України "Про охорону праці". – К.,1992. – 129 с.
10.Закон України "Про пожежну безпеку". – К., 1993. – 17 с.
11.Кучерявий В.П., Носовський ТА. Еколого-технічні проблеми шумового забруднення деревообробного виробництва. Лісовий журнал. № 5. – 1993. – С. 26.
12.Мацюк Р.І., Геврик Є.О., Тродзик В.С., Сомар Г.В., Сторожук В.М. Безпека життєдіяльності та охорона праці. Методичні вказівки. – Львів, 1998. – 36 с.
13.Носовський Т.А. Основи техніки безпеки. – К., 1992. – 140 с.
14.Основи охорони праці: Навчальний посібник для професійно-технічних навчальних закладів / Л. Е. Винокурова, М. В. Васильчук, М. В. Гаман. – К.: Факт, 2003. – 344 с.: іл.
15.Пістун І.П., Піщенюк В.Ф., Березовський А.П. Безпека життєдіяльності. – Львів, 1995. – 288 с.
ВСТУП
Навчальна дисципліна «Організація та охорона праці в установах виконання покарань», як навчальний предмет читається в 1-му та 2-му семестрах 3 (4 для ФЗН) курсу. Дисципліна включає в себе 10 год. лекцій, 10 год. – СЗ, 16 год. – ПЗ.
Курс «Організація та охорона праці в установах виконання покарань», запроваджений наказом Міністерством науки і освіти України від 21 грудня 2009 року № 1150, є нормативним зі складанням екзамену
Предметом вивчення навчальної дисципліни є умови та чинники безпечної організації виробничого процесу в установах виконання покарань та заходи попередження і профілактики травматизму та професійних захворювань серед його учасників.
Метою вивчення навчальної дисципліни є формування у курсанітв (слухачів) системи знань законодавства з організації та охорони праці, пожежної безпеки, електробезпеки, гігієни праці, способів надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках, аваріях, стихійних лихах, а також сформувати у майбутніх офіцерів пенітенціарної служби активну позицію щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя і здоров`я всіх учасників виробничого процесу в установах виконання покарань по відношенню до результатів виробничої діяльності.
1. Міжнародно-правові засади організації і охорони праці засуджених.
Рівень цивілізованості сучасної держави визначається характером ставлення суспільства до людини, взагалі і найвразливіших верств населення, зокрема.
9 листопада 1995 р. Україна була прийнята до Ради Європи. Інтеграція України у європейські структури поставила проблему про імплементацію європейських міжнародних стандартів у галузі соціального захисту, та поводження з в’язнями в юридичну практику України. В першу чергу це стосується "Європейської соціальної хартії" та "Європейських пенітенціарних правил".
Європейська соціальна хартія була підписана державами - членами Ради Європи в Турині 18 жовтня 1961 р. і набрала чинності 26 лютого 1965 р. На 31 грудня 1995 року число Сторін Хартії досягло 20, вона відкрита для держав - членів Ради Європи.
2 травня 1996 р. міністр закордонних справ України Геннадій Удовенко від імені України підписав Європейську соціальну хартію. А вже наступного дня - 3 травня 1996 р. Радою Європи було ухвалено другий варіант Хартії - Європейську соціальну хартію (переглянуту), значно доповнений новими гарантіями.
Переглянута хартія має поступово замінити Європейську соціальну хартію з внесеними до неї поправками. 7 травня 1999 р. Україною було підписано й цей акт.
Хартія вимагає утворити систему соціальних служб, призначених для здіснення допомоги усім людям у розв’язанні проблем, пов’язаних з адаптацією до соціального середовища, незалежно від їх природи і особистих, сімейних, професійних, фізичних або психічних наслідків.
В "Європейських пенітенціарних правилах" (Рекомендація № R (87) 3 від 12 лютого 1987 р.) зазначається, що не дивлячись на труднощі, існуючі в даний момент в багатьох пенітенціарних системах, і соціальні проблеми, пов’язані з серйозним хронічним безробіттям, праця ув’язнених традиційно розглядається як головна складова пенітенціарних режимів і навчання в цілому.
Відповідно до постанов Правил така праця охоплює роботу в майстернях і житлових приміщеннях місць позбавлення волі, роботу на сільськогосподарських об’єктах, спеціалізоване працевлаштування і роботу в суспільстві, за межами пенітенціарних установ.
Важливе значення такої праці полягає в тому, що вона здійснюється у великих масштабах, має безпосереднє відношення до ресоциализациї ув’язнених. Така праця і забезпечення її робочою силою повинні бути належним чином організовані і відповідати політиці в галузі трудових ресурсів. Праця повинна виконуватися на рівні, відповідному сучасним вимогам відносно виробничих процесів, систем управління, виробничого контролю, гарантії якості і збуту.
Таким чином, важливо, наскільки це можливо, надавати ув’язненим такі умови і характер праці, які максимально нагадували б існуючі в звичайному житті, а також можливість деякого вибору і стимули для підвищення продуктивності праці.
У всіх колоніях жінки працюють, проте є різним частка засуджених, охоплена роботою: від 30-40% (Галицька ВК-128, Івано-Франківська обл., Червонопартизанська ВК-
68, Луганська обл.) до майже 100% у п’яти колоніях, включаючи виховну для неповнолітніх.
Середньомісячна заробітна плата жінок, за даними ДПтСУ, складала у 2010 році 317,69 грн., а в 2011 році – 356,73 грн.
Правило № 71 – встановлює основні принципи організації і виконання робіт ув’язненими. Вони вважаються загальноприйнятими, хоча їх втіленню в життя часто заважає брак ресурсів і можливостей, а також оперативна обстановка.
Більш того, праця ув’язнених, як і вільних людей, часто буває монотонною, одноманітною, скучною і некваліфікованою. Необхідно робити зусилля для того, щоб вирішити ці проблеми, визнаючи при цьому, що ув’язнені швидше за все зіткнуться з аналогічними проблемами при пошуку роботи і на волі.
Правило № 72 – було суттєво змінене, щоб підкреслити важливість відповідності виробничих програм таким виробничим і технічним стандартам, які наближаються до існуючих в аналогічних галузях промисловості в суспільстві.
Зокрема підкреслюється потреба в сучасних підходах до управління і дається швидше позитивна, ніж негативна оцінка організації праці ув’язнених з метою отримання комерційного прибутку (Угорщина - Пахолмо), щоб більш ефективно користуватися
перевагами, закладеними в цьому підході, не ослабляючи при цьому ті гарантії, які захищають інтереси ув’язнених.
Правило № 73 – в загальному вигляді робота на виробництві може бути організована за двома основними способами:
а) вона може цілком знаходитися у віданні адміністрації і здійснюватися на території установи; б) вона буде організована на основі контрактів, укладених з підприємцями, які або
управлятимуть виробництвом в майстернях пенітенціарної установи, або
організовуватимуть роботу ув’язнених на своїх власних підприємствах.
Правило № 74 спрямоване на те щоб надати ув’язненим звичайні гарантії того, що умови праці не представляють небезпеки для їх здоров'я і життя. Адміністрації УВП доцільно забезпечити обстеження робочих місць, що надаються за укладеною угодою, а також дотримання встановлених нормативів в галузі охорони праці і здоров’я по відношенню до кожного конкретного ув’язненого за допомогою відповідного органу, що володіє необхідною кваліфікацією і компетенцією в цій галузі.
Правило 75, як і правило 74 встановлює певні гарантії для ув’язнених,
оберігаючи їх від експлуатації і дозволяючи їм брати участь в іншій діяльності в рамках режиму, встановленою відповідною програмою (робота + навчання).
Правило 76 – визнає важливу роль адекватної і справедливої системи оплати праці. Саме правило не містить ніяких положень, які б передбачали зміну системи оплати праці ув’язнених у бік її наближення до рівня оплати аналогічної праці в суспільстві, оскільки на даному етапі це було б передчасним.
Проте, в цілій низці країн в цьому напрямі досягнутий значний прогрес, і це треба вітати. Незалежно від прийнятої системи оплати і умов отримання і використовування ув’язненими готівки, доцільно розвивати підходи до проблеми особистої фінансової відповідальності.
Соціальна мета полягає в тому, що за допомогою праці та набуття певної трудової кваліфікації засуджений отримує необхідну підготовку до нормального
самостійного життя після звільнення.
Оздоровча мета полягає в тому, що праця сприяє підтримці нормального фізичного стану людини, а бездіяльність не тільки фізично калічить людину, а й призводить до повної її деградації.
Загалом праця засуджених регулюється трудовим законодавством, але необхідно зазначити, що праця засуджених має специфічні особливості, які полягають у такому:
по-перше, праця засуджених здійснюється в умовах режиму покарання у вигляді обмеження і позбавлення волі. Це означає, що обов’язок працювати набирає категоричної форми, зменшує роль волевиявлення самого працюючого та посилює значення адміністративного примусу з метою виконання кожним працездатним засудженим вказаного обов’язку.
по-друге, обмеження сфери волевиявлення засуджених у зв’язку з їх участю у трудових процесах закріплюється нормами кримінально-виконавчого права, зокрема ст 59
(обмеження волі); ст. 118 КВК (позбавлення волі) України.
по-третє, фактичні умови праці засуджених до обмеження і позбавлення волі відрізняються від умов праці вільних громадян. Це визначається особливим характером життя засуджених, що регулюється нормами КВК України.