ТЕМА № 1

ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ ЗАСУДЖЕНИХ ЯК ОДНОГО ІЗ СОЦІАЛЬНИХ ФАКТОРІВ ЇХ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ.

Навчальна мета: формування у курсантів (слухачів) системи знань законодавства з організації та охорони праці в установах виконання покарань, пожежної безпеки, електробезпеки, гігієни праці, способів надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках, аваріях, стихійних лихах.

Виховна мета: виховання екологічної культури, культури безпечної поведінки.

Розвивальна мета: сприяти зміцненню моральних, естетичних та інших якостей особистості працівника правоохоронної галузі.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

•1. Міжнародно-правові засади організації і охорони праці засуджених.

•2. Правове регулювання праці засуджених за законодавством України .

Література:

1.Положення про майстерню установи виконання покарань, слідчого ізолятора / від 22.03.2012 № 442/5.

2.Бабічев, В.В. Сорокін Г.Ф. Охорона праці та техніка безпеки. – К., 1996. – 224 с.

3.Бедрій Я.Л., Дембіцький С.І., Джигирей В.С. та інші. Охорона праці. – Львів, 1997. – 258 с.

4.Грибан В.Г. Охорона праці в органах внутрішніх справ: підр. / В.Г. Грибан, О.В. Анодченко; МОН України, МВС України, Дніпропетровське УВС. – К.: ЦУЛ, 2009. – 335 с.

(19 прим. в бібліотеці)

5.Гогіташвілі Г.Г., Лапін В.М. Основи охорони праці: Навч. посібник / МОН України. – 4-е вид., вип.. і доп. – К.: Знання, 2008. – 302 с.(5 прим. в бібліотеці)

6.Державний реєстр міжгалузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП) Держнаглядохоронпраці. – Київ: Основа, 1995. – 223 с.

7.Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань. – К., 1996. – 27 с.

8.Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища". – К., 1991. – 59 с. 9.Закон України "Про охорону праці". – К.,1992. – 129 с.

10.Закон України "Про пожежну безпеку". – К., 1993. – 17 с.

11.Кучерявий В.П., Носовський ТА. Еколого-технічні проблеми шумового забруднення деревообробного виробництва. Лісовий журнал. № 5. – 1993. – С. 26.

12.Мацюк Р.І., Геврик Є.О., Тродзик В.С., Сомар Г.В., Сторожук В.М. Безпека життєдіяльності та охорона праці. Методичні вказівки. – Львів, 1998. – 36 с.

13.Носовський Т.А. Основи техніки безпеки. – К., 1992. – 140 с.

14.Основи охорони праці: Навчальний посібник для професійно-технічних навчальних закладів / Л. Е. Винокурова, М. В. Васильчук, М. В. Гаман. – К.: Факт, 2003. – 344 с.: іл.

15.Пістун І.П., Піщенюк В.Ф., Березовський А.П. Безпека життєдіяльності. – Львів, 1995. – 288 с.

ВСТУП

Навчальна дисципліна «Організація та охорона праці в установах виконання покарань», як навчальний предмет читається в 1-му та 2-му семестрах 3 (4 для ФЗН) курсу. Дисципліна включає в себе 10 год. лекцій, 10 год. – СЗ, 16 год. – ПЗ.

Курс «Організація та охорона праці в установах виконання покарань», запроваджений наказом Міністерством науки і освіти України від 21 грудня 2009 року № 1150, є нормативним зі складанням екзамену

Предметом вивчення навчальної дисципліни є умови та чинники безпечної організації виробничого процесу в установах виконання покарань та заходи попередження і профілактики травматизму та професійних захворювань серед його учасників.

Метою вивчення навчальної дисципліни є формування у курсанітв (слухачів) системи знань законодавства з організації та охорони праці, пожежної безпеки, електробезпеки, гігієни праці, способів надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках, аваріях, стихійних лихах, а також сформувати у майбутніх офіцерів пенітенціарної служби активну позицію щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя і здоров`я всіх учасників виробничого процесу в установах виконання покарань по відношенню до результатів виробничої діяльності.

1. Міжнародно-правові засади організації і охорони праці засуджених.

Рівень цивілізованості сучасної держави визначається характером ставлення суспільства до людини, взагалі і найвразливіших верств населення, зокрема.

9 листопада 1995 р. Україна була прийнята до Ради Європи. Інтеграція України у європейські структури поставила проблему про імплементацію європейських міжнародних стандартів у галузі соціального захисту, та поводження з в’язнями в юридичну практику України. В першу чергу це стосується "Європейської соціальної хартії" та "Європейських пенітенціарних правил".

Європейська соціальна хартія була підписана державами - членами Ради Європи в Турині 18 жовтня 1961 р. і набрала чинності 26 лютого 1965 р. На 31 грудня 1995 року число Сторін Хартії досягло 20, вона відкрита для держав - членів Ради Європи.

2 травня 1996 р. міністр закордонних справ України Геннадій Удовенко від імені України підписав Європейську соціальну хартію. А вже наступного дня - 3 травня 1996 р. Радою Європи було ухвалено другий варіант Хартії - Європейську соціальну хартію (переглянуту), значно доповнений новими гарантіями.

Переглянута хартія має поступово замінити Європейську соціальну хартію з внесеними до неї поправками. 7 травня 1999 р. Україною було підписано й цей акт.

Хартія вимагає утворити систему соціальних служб, призначених для здіснення допомоги усім людям у розв’язанні проблем, пов’язаних з адаптацією до соціального середовища, незалежно від їх природи і особистих, сімейних, професійних, фізичних або психічних наслідків.

В "Європейських пенітенціарних правилах" (Рекомендація № R (87) 3 від 12 лютого 1987 р.) зазначається, що не дивлячись на труднощі, існуючі в даний момент в багатьох пенітенціарних системах, і соціальні проблеми, пов’язані з серйозним хронічним безробіттям, праця ув’язнених традиційно розглядається як головна складова пенітенціарних режимів і навчання в цілому.

Відповідно до постанов Правил така праця охоплює роботу в майстернях і житлових приміщеннях місць позбавлення волі, роботу на сільськогосподарських об’єктах, спеціалізоване працевлаштування і роботу в суспільстві, за межами пенітенціарних установ.

Важливе значення такої праці полягає в тому, що вона здійснюється у великих масштабах, має безпосереднє відношення до ресоциализациї ув’язнених. Така праця і забезпечення її робочою силою повинні бути належним чином організовані і відповідати політиці в галузі трудових ресурсів. Праця повинна виконуватися на рівні, відповідному сучасним вимогам відносно виробничих процесів, систем управління, виробничого контролю, гарантії якості і збуту.

Таким чином, важливо, наскільки це можливо, надавати ув’язненим такі умови і характер праці, які максимально нагадували б існуючі в звичайному житті, а також можливість деякого вибору і стимули для підвищення продуктивності праці.

У всіх колоніях жінки працюють, проте є різним частка засуджених, охоплена роботою: від 30-40% (Галицька ВК-128, Івано-Франківська обл., Червонопартизанська ВК-

68, Луганська обл.) до майже 100% у п’яти колоніях, включаючи виховну для неповнолітніх.

Середньомісячна заробітна плата жінок, за даними ДПтСУ, складала у 2010 році 317,69 грн., а в 2011 році – 356,73 грн.

Правило № 71 – встановлює основні принципи організації і виконання робіт ув’язненими. Вони вважаються загальноприйнятими, хоча їх втіленню в життя часто заважає брак ресурсів і можливостей, а також оперативна обстановка.

Більш того, праця ув’язнених, як і вільних людей, часто буває монотонною, одноманітною, скучною і некваліфікованою. Необхідно робити зусилля для того, щоб вирішити ці проблеми, визнаючи при цьому, що ув’язнені швидше за все зіткнуться з аналогічними проблемами при пошуку роботи і на волі.

Правило № 72 – було суттєво змінене, щоб підкреслити важливість відповідності виробничих програм таким виробничим і технічним стандартам, які наближаються до існуючих в аналогічних галузях промисловості в суспільстві.

Зокрема підкреслюється потреба в сучасних підходах до управління і дається швидше позитивна, ніж негативна оцінка організації праці ув’язнених з метою отримання комерційного прибутку (Угорщина - Пахолмо), щоб більш ефективно користуватися

перевагами, закладеними в цьому підході, не ослабляючи при цьому ті гарантії, які захищають інтереси ув’язнених.

Правило № 73 – в загальному вигляді робота на виробництві може бути організована за двома основними способами:

а) вона може цілком знаходитися у віданні адміністрації і здійснюватися на території установи; б) вона буде організована на основі контрактів, укладених з підприємцями, які або

управлятимуть виробництвом в майстернях пенітенціарної установи, або

організовуватимуть роботу ув’язнених на своїх власних підприємствах.

Правило № 74 спрямоване на те щоб надати ув’язненим звичайні гарантії того, що умови праці не представляють небезпеки для їх здоров'я і життя. Адміністрації УВП доцільно забезпечити обстеження робочих місць, що надаються за укладеною угодою, а також дотримання встановлених нормативів в галузі охорони праці і здоров’я по відношенню до кожного конкретного ув’язненого за допомогою відповідного органу, що володіє необхідною кваліфікацією і компетенцією в цій галузі.

Правило 75, як і правило 74 встановлює певні гарантії для ув’язнених,

оберігаючи їх від експлуатації і дозволяючи їм брати участь в іншій діяльності в рамках режиму, встановленою відповідною програмою (робота + навчання).

Правило 76 – визнає важливу роль адекватної і справедливої системи оплати праці. Саме правило не містить ніяких положень, які б передбачали зміну системи оплати праці ув’язнених у бік її наближення до рівня оплати аналогічної праці в суспільстві, оскільки на даному етапі це було б передчасним.

Проте, в цілій низці країн в цьому напрямі досягнутий значний прогрес, і це треба вітати. Незалежно від прийнятої системи оплати і умов отримання і використовування ув’язненими готівки, доцільно розвивати підходи до проблеми особистої фінансової відповідальності.

2 . Правове регулювання праці засуджених за законодавством України.

У чинному кримінально-виконавчому законодавстві (ст. 6 ч. 3 КВК України) закріплено, що "суспільно корисна праця" засуджених є одним із основних заходів

виправлення і ресоціалізації засуджених. З метою реалізації цього положення у ст. 60 - 62 (Умови праці засуджених до обмеження волі) та 118 - 121 (Праця засуджених до позбавлення волі) КВК України визначаються порядок і умови здійснення засудженими їх трудових прав та обов’язків.

Використання праці як одного з основних заходів виправлення та ресоціалізації засуджених базується:

–по-перше, на її об’єктивних можливостях позитивно впливати на свідомість і мораль учасників трудових процесів;

–по-друге, на посиленні цих можливостей за рахунок привнесення до праці низки факторів виховного характеру, властивих нашому суспільству.

Крім ресоціалізації застосування праці засуджених здійснюється також для

досягнення економічної, соціальної та оздоровчої мети.

Економічна мета праці полягає в тому, що праця засуджених є складовою загальної праці, яка створює матеріальні цінності - засуджені працюють на себе та суспільство, членами якого вони є.