Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
охорона праці / охорона праці / охорона праці / Рекомендації / Додаток 2 (Рекомендації з НС).doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
09.02.2016
Размер:
97.28 Кб
Скачать

11Продовження додатка 2

Додаток 2

до наказу Державної пенітенціарної служби України

_____ __________ 2011 №_______

Методичні рекомендації

про порядок обстеження установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України з питань охорони навколишнього середовища

I. Загальні положення

1.1. Методичні рекомендації визначають порядок проведення обстежень установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України (далі – установи) з питань охорони навколишнього середовища.

1.2. Обстеження проводяться працівниками служби державного нагляду за охороною праці та навколишнього середовища Державної кримінально-виконавчої служби України (далі – інспектори) разом з посадовими особами, на яких покладено обов’язки щодо вирішення питань охорони навколишнього середовища в установі.

1.3. Обстеження проводяться не рідше одного разу на рік.

1.4. Під час обстежень рекомендується спочатку перевірити наявність в установі документації з питань охорони навколишнього середовища, якість та регулярність її ведення. Одночасно перевіряється хід виконання раніше виданих рекомендацій, зазначених у приписах попередніх перевірок.

1.5. У Методичних рекомендаціях про порядок обстеження установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України (далі – ДПтС України) з питань охорони навколишнього середовища (далі – Методичні рекомендації) визначені основні вимоги до виробничих приміщень, дільниць і обладнання, яке експлуатується в установах, а також порядок перевірки виконання вимог нормативно-правових актів з питань охорони навколишнього середовища.

II. Перевірка документації

В установі повинні бути в наявності:

2.1. Проекти нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі – нормативи ГДВ), затверджені в територіальних органах Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

У проектах нормативів ГДВ по кожному забруднюючому елементу повинно бути окремо відображено гранично допустимий викид (в мг/м³) та зони розповсюдження забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на прилеглих територіях. Нормативи ГДВ повинні бути розроблені спеціалізованими організаціями, які зареєстровані в територіальних органах Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та мають відповідний дозвіл (наказ Міністерства екології та природних ресурсів від 13.12.2001 № 465).

2.2. Дозволи на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами викидів.

Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (в грамах/секунду) видаються безкоштовно територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою терміном не менш як на п'ять років (постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. №302).

2.3. Дозволи на експлуатацію устаткування з визначеними рівнями впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря.

Отримання дозволу на експлуатацію устаткування з визначеними рівнями впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. №432 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на експлуатацію устаткування з визначеними рівнями впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря, проведення оплати цих робіт та обліку підприємств, установ, організацій і громадян – суб`єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи». До вказаного устаткування відноситься устаткування виробничого, побутового чи іншого призначення, яке здійснює (може здійснити) вплив на стан атмосферного повітря.

2.4. Журнали первинної облікової документації:

ПОД-1 «Журнал обліку стаціонарних джерел забруднення і їх характеристик» (додаток 1 до Методичних рекомендацій);

ПОД-2 «Журнал обліку виконання заходів по охороні атмосферного повітря» (додаток 2 до Методичних рекомендацій);

ПОД-3 «Журнал обліку роботи газоочисних та пиловловлюючих установок» (додаток 3 до Методичних рекомендацій).

2.5. Карти-схеми розташування меж санітарно-захисних зон (далі – СЗЗ).

Карти-схеми повинні відповідати фактичній наявності в установі стаціонарних джерел викидів (об’єктів виробничого або побутового призначення, котелень, банно-пральних комплексів тощо). Вимоги до СЗЗ встановлені наказом Міністерства охорони здоров’я (далі – МОЗ) від 19.06.1996 №173 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів».

2.6. Журнал лабораторного контролю стаціонарних джерел викидів.

У журналі лабораторного контролю стаціонарних джерел викидів повинні бути записані результати лабораторного контролю рівнів забруднення атмосферного повітря в межах СЗЗ (стаття10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»), який здійснюється у порядку, встановленому територіальними органами МОЗ з урахуванням місцевих особливостей, спеціалізованою лабораторією, яка має відповідний дозвіл.

2.7. Державна статистична звітність за формою 2-ТП повітря (щоквартальна).

2.8. Журнал обліку результатів вимірювань димності і токсичності відпрацьованих газів двигунів (додаток 4 до Методичних рекомендацій).

На виконання вимог статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» кожна одиниця автотранспорту установи повинна проходити контроль димності і токсичності відпрацьованих газів двигунів згідно з графіком контролю, який узгоджується з територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Виміри проводяться на спеціальному контрольно-регулювальному пункті (КРП) установи або при його відсутності на КРП іншої організації. При наявності в установі власного КРП слід перевірити дотримання термінів державної перевірки вимірювального обладнання (проводиться 1 раз на рік).

2.9. Дозвіл на спеціальне водокористування (стаття 49 Водного Кодексу України) (у разі використання поверхневих та підземних вод).

Вказаний дозвіл надається:

Міністерством охорони навколишнього природного середовища України – у разі водозаборів з водних об'єктів загальнодержавного значення (великих річок та водоймищ);

Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними Радами депутатів, Київською та Севастопольською міськими Радами депутатів за погодженням з територіальними органами охорони навколишнього природного середовища – у разі водозабору з водних об'єктів місцевого значення.

Дозвіл на спеціальне водокористування погоджується:

з місцевими органами водного господарства (при використанні поверхневих вод);

з територіальними органами геології (при використанні підземних вод (артезіанські свердловини));

з державною санітарно-епідеміологічною службою.

При заборі води із свердловин глибиною менше 20м дозвіл на спеціальне водокористування не обов’язковий.

2.10. Журнали обліку води:

ПОД-11 «Журнал обліку водоспоживання засобами вимірювання» (додаток 5 до Методичних рекомендацій);

ПОД-12 «Журнал обліку водоспоживання непрямими методами» (додаток 6 до Методичних рекомендацій). Вказаний журнал повинен бути в наявності у разі відсутності в установі засобів вимірювання.

2.11. Проектно-технічна документація на водозабірні споруди (при заборі води з поверхневого водного об’єкта) та технічні паспорти на свердловини.

У проектно-технічній документації на водозабірні споруди повинні бути вказані:

назва водного об’єкта, з якого здійснюється водопостачання підприємства;

проектна потужність водозабірної споруди ( м³/годину);

для яких потреб і в якому обсязі використовується вода з поверхневого водозабору;

межі та вимоги до СЗЗ;

наявні рибозахисні пристрої.

Проектно-технічна документація повинна бути погоджена з:

територіальними органами державного санітарного нагляду та державною санітарно-епідеміологічною службою (якщо водозабірні споруди знаходяться на території установи і використовуються тільки для потреб самої установи то погоджується лише державною санітарно-епідеміологічною службою Державної пенітенціарної служби України (далі – ДПтС України));

територіальними органами по регулюванню використання та охороні водоймищ;

територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

У технічних паспортах повинні бути вказані:

місце розташування свердловини, призначення та особливі вимоги до неї;

технічні дані по свердловині;

геологічний розріз та опис конструкції свердловини;

результати спостережень та експлуатаційні показники відкачки води із свердловини;

геофізичні дані та висновок по свердловині, які характеризують стан породи в місці її розташування (порода наносна, скельна та інше);

хіміко-фізичні дані та бактеріологічні аналізи води всіх водоносних горизонтів, які пройшла свердловина;

гідрологічний висновок, який характеризує водоносні горизонти, з яких проводиться забір води;

дані по водопідіймальному устаткуванню, картонажні діаграми фільтрів тощо.

Технічний паспорт на свердловину повинен бути погоджений з:

територіальними органами державного санітарного-епідеміологічного нагляду та державною санітарно-епідеміологічною службою (якщо свердловина знаходяться на території установи і використовується тільки для потреб самої установи, то погоджується лише державною санітарно-епідеміологічною службою ДПтС України);

територіальними органами Державного комітету геології;

територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України;

територіальними органами гірничого нагляду (при заборі води з місць видобування корисних копалин).

2.12. Державна статистична звітність за формою:

2-ТП (водгосп) затверджена наказом Держкомстату України від 30.09.1997 №230 – щоквартальна;

7-ГР затверджена наказом Держкомстату України від 20.04.1998 №144 – річна.

При використанні власних очисних споруд в установі повинні бути в наявності:

2.13. Ліміт та якісна характеристика стічних вод після очисних споруд, які вказуються в дозволі на спеціальне водокористування, про порядок видачі та погодження якого вказано вище.

2.14. Гранично допустимі скиди (ГДС) забруднюючих речовин, погоджені в територіальних органах Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. ГДС повинні відповідати проекту, розробленому спеціалізованою організацією, яка має відповідний дозвіл (Інструкція про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об’єкти із зворотними водами, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15.12.94 №116).

2.15. Журнал лабораторного контролю «Обліку якості скидаємих стічних вод» (ПОД-13 (додаток 7 до цих Методичних рекомендацій)).

Лабораторний контроль повинен здійснюватись відповідно до:

Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 №30;

Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37;

ГОСТ 2874-82, ГОСТ 2481-80, ГОСТ 18963-72.

Лабораторний контроль проводиться тільки лабораторією, яка має відповідну акредитацію.

У результаті лабораторного контролю повинні бути визначені:

витрати зворотних вод (м³/год.);

концентрація нормованих речовин (мг/літр);

маса нормованих речовин із зворотними водами (гр/год).

Дані лабораторного контролю, вказані в журналі ПОД-13, необхідно порівняти з нормами, визначеними в проектах ГДС. Якщо фактичні показники забруднення стічних вод (за даними лабораторного контролю) перевищують ГДС, установа повинна розробити план заходів щодо досягнення ГДС та погодити його з територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища і державною санітарно-епідеміологічною службою ДПтС України.

Скид будь-яких речовин, не вказаних у дозволі, заборонений. При виявленні (за результатами лабораторного контролю) скиду речовин, не зазначених у дозволі, установа зобов’язана отримати нові проекти ГДС та новий дозвіл.

2.16. Проект та акт прийняття в експлуатацію зливової каналізації, погоджені в територіальних органах Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (СНіП 2.04.03-85 «Каналізація. Зовнішні мережі та споруди»).

2.17. Технічні паспорти відходів повинні відповідати вимогам ГОСТ 2195-93. У паспорті повинні бути вказані первинні дані про відходи, відомості про місце утворення відходів, відомості про існуючі технології переробки і використання цих відходів в установі, а також технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, санітарні, економічні та інші показники, методи їх вимірювання і контролю, а також про технології їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

2.18. Паспорти місць та об’єктів зберігання або видалення відходів (далі – МВВ) – складені згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. №1216 «Про затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів» (із змінами і доповненнями) на підставі Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14.01.1999 №12, та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 №173. Паспорти повинні бути затверджені головою місцевої адміністрації і погоджені з територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, державною санітарно-епідеміологічною службою ДПтС України, територіальними органами Держводгоспу та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки.

При відсутності власних МВВ установа повинна мати угоду з іншим підприємством, установою, організацією на утилізацію, складування, знешкодження або розміщення відходів.

2.19. Реєстрові карти МВВ.

У разі наявності МВВ на кожне з них установа повинна вести реєстрову карту. Вона заповнюється на підставі звітних даних про виробництво відходів і підлягає щорічному перегляду.

Реєстрова карта оформляється згідно з Порядком ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 р. №1360 (із змінами і доповненнями).

2.20. Дозволи на розміщення відходів, видані територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України згідно з Порядком розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. №1218.

2.21.Затверджені територіальними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України ліміти на утворення та розміщення відходів.

2.22. Державний акт на право користування землею, який видано і зареєстровано, в залежності від місця розташування установи, сільськими, селищними, міськими, районними Радами депутатів (ст.ст. 19, 21, 23 Земельного кодексу України).

2.23. Позитивні висновки державної екологічної експертизи на розміщення, проектування, будівництво, реконструкцію об’єктів установи.

2.24. Акти прийняття закінченого будівництва та реконструкцій, погоджені територіальними управліннями Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (вимоги ДБН А.3.1–3–94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення»).

2.25. Спеціальний дозвіл на користування надрами, який надано Міністерством охорони навколишнього природного середовища України (статті 16 Кодексу України Про надра, постанова Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 р. №1540 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами») – у разі користування надрами.

2.26. План розвитку гірничих робіт на рік, погоджений з гірничотехнічною інспекцією ДПтС України.

2.27. Лісовий квиток (ордер) на право заготівлі деревини – у разі ведення установою лісозаготівельних робіт.

Деякі питання щодо виконання вимог природоохоронного законодавства України викладені у роз’ясненнях (додаток 8 до Методичних рекомендацій).

Соседние файлы в папке Рекомендації