19

Тема № 2. Джерела аграрного права. План

1. Поняття та особливості джерел аграрного права.

2. Класифікація джерел.

3. Конституція та Закони України як джерела АП.

4. Підзаконні правові акти в системі аграрного законодавства.

5. Значення, характеристика, види та юридична сила локальних правових актів.

6. Роль та значення узагальнень судової практики у забезпеченні належного правозастосування в АПК України.

7. Проблеми і шляхи вдосконалення аграрного законодавства України

Література Нормативно-правові акти

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К., 1996.

2. Про власність: Закон України від 07.02.1991 р.// Відом.Верхов.Ради УРСР.-1991.- № 20.- ст.249.

3. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. // Там же.- 1991.- № 49.- ст.682.

4. Про підприємства в Україні: Закон України від 27.03.1991 р.// Там же.- 1991.- № 24.- ст.279.

5. Господарський кодекс України, Київ, вис.”інЮре”, 2003 р.

6. Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України від 17.07.1997 р.// Там же.- 1997.- № 39.- ст.261.

7. Закон України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 р. Від. ВР України, №11, 2001 р.; із змінами Від.ВР України, 2001 р., № 211-212.

Навчальна та наукова література

1. Бейкун А. Співвідношення Конституції України та інших нормативно-правових актів з питань регулювання аграрних земельних відносин. Право України. 2000 р., №3, с.45.

2. Бистров Г.Ю. Джерела аграрного права.М, 1985 р.

3. Быстров Г.Е. Вопросы теории аграрного права и методики его преподавания в юридических ВУЗах России// Государство и право.-1998.-№11 .-С.58-71.

4. Раянов Ф.М. Предмет и система сельскохозяйственного права : Учебное пособие. Уфа: Издание Башкирского университета, 1980.-№3.-С.27-31

5. Воронин Б.А. Актуальные проблемы аграрно-правовой науки в Российской Федерации : Монография / Урал. гос. юрид. акад. -Екатеринбург, 2000. - 130 с.

6. Титова Н. І. Перспективи кодифікації аграрного законодавства України // Тези доповідей на третій Всеукраїнській науково-практичній кон­ференції з питань кодифікації українського законодавства, що відбувалася 7— 8 грудня 1995 р. у м. Львові. — Львів, 1995. — С. 75.

7. Козырь М.И. Аграрное право России: проблемы становления и развития.- М.: Право и государство, 2003.-208 с.

8. Процевський О.І. Про предмет трудового права України//Право України.-2001.-№12. С.81

9. Сташків Б. Метод права соціального забезпечення//Право України.-2000.-№2. С.37

1. Поняття та особливості джерел аграрного права.

Аграрне законодавство є самостійною галуззю законодавства України, і являє собою сукупність правових актів, що регулюють аграрні правовідносини. Аграрному законодавству притаманний комплексний характер. Це обумовлено тим, що в аграрному секторі економіки функціонує комплекс суспільних відносин, які регулюються нормами різних галузей права: цивільного, земельного, трудового, адміністративного, кооперативного, фінансового тощо. Але в які б відносини не вступав с\г виробник, він повинен враховувати і узгоджувати ці відносини із можливістю використання землі, врахувати ризик с\г діяльності, який обумовлений об'єктивними факторами і не залежить від людини (погодні та кліматичні умови, природні явища, особливості життєдіяльності рослин та тварин), тривалий розрив між процесом праці та його результатами, повільний обіг капіталу, сезонність робіт та ін. Тобто всі фактори, які обумовлені специфікою с/г виробництва. Саме специфіка с/г є основним об'єктивним фактором що обумовлює зацікавленість держави у відокремленому регулюванні аграрних відносин, що виявляється у наявності численного аграрного законодавства.

Аграрне законодавство складають закони та підзаконні нормативно-правові акти, спрямовані на забезпечення раціонального використання земель с/г призначення, на організацію та ведення основних, додаткових та допоміжних галузей с/г, акти, спрямовані на регулювання та охорону праці та здоров'я робітників с/г, дотримання техніки безпеки та виробничої санітарії в процесі аграрного виробництва. Джерелами АП є також внутрішньогосподарські локальні акти, що приймаються самими членами цих підприємств через вищі органи управління. Роз'яснення, інформаційні листи судових органів - Верховного Суду та Вищого Господарського суду України - також мають важливе значення для належного правозастосування та створення локальних нормативних актів.

Самостійним джерелом АП слід вважати також міжнародні договори, конвенції до яких приєдналась і Україна: Міжнародно-правові правила торгівлі, експорту та імпорту продуктів харчування, обладнання, отрутохімікатів, Нью-Йоркська конвенція про виконання рішень іноземних арбітражів.

Отже, під джерелами АП розуміють уніфіковані та диференційовані

нормативно-правові акти держави, а також акти с/г підприємств, які регулюють аграрні правовідносини.

Джерела АП мають особливі риси серед яких слід назвати: відсутність єдиного нормативного акту; значимість локальних актів с/г підприємств; зростання ролі Законів України в регулюванні аграрних правовідносин; значна питома вага рекомендаційних правових норм, на підставі яких формується самостійна підсистема локальних правових актів; використання правових норм інших галузей права, які одночасно належать і до норм АП; зростання ролі міжнародних норм права.